Останнім часом я підсів на японську анімацію кінця 80-х — від кількості цікавих тогочасних проєктів просто голова йде обертом. Підсів настільки, що почало здаватися: настав час перейменовувати блог у Cartridges ’n Kaijū!
Але раптом захотілося чогось класично-звитяжного — про бетонні джунглі та героїв, які почуваються там як удома. Про мʼязистих чоловіків і жінок, які, попри свою силу та відвагу, залишаються трішки(занадто) довірливими. Можливо, інтрига тут не зовсім доречна, бо ви точно спершу побачили знімки до цього посту, але мені хотілося передати саме той вайб.
Коротше, Gargoyles (1994–1997) — реально крута штука! Я ніколи не заходив далі першого сезону, але цього разу прям понесло. Темний, атмосферний мультсеріал Disney, що зробив стрибок за межі типових дитячих шоу 90-х.
Вони довго спали, але тепер змушені адаптуватися до сьогодення! Поєднуючи нуарну драму, складні характери та міфологію, серіал розповідає історію древніх гаргуйлів — воїнів, які вдень перетворюються на камінь, а вночі охороняють свій новий дім, водночас протистоячи старим ворогам, корпоративним змовам і навіть власним прокляттям. Раджу подивитися кілька серій цими холодними зимовими вечорами, особливо якщо вам давно хотілося чогось схожого на хітовий Batman: The Animated Series (1992–1995).
Іронічно, що ці мультсеріали мають багато спільного, проте легендарний аніматор Брюс Тімм, один із творців BTAS, на конференції Comic-Con у 1995 році назвав Gargoyles «кельтським фентезійним лайном» («celtic fantasy crap»). Можливо, це було наслідком професійної конкуренції, адже обидва шоу прагнули залучити схожу, більш дорослу аудиторію😈
#AnimatedMagic #RandomPearls
Але раптом захотілося чогось класично-звитяжного — про бетонні джунглі та героїв, які почуваються там як удома. Про мʼязистих чоловіків і жінок, які, попри свою силу та відвагу, залишаються трішки
Коротше, Gargoyles (1994–1997) — реально крута штука! Я ніколи не заходив далі першого сезону, але цього разу прям понесло. Темний, атмосферний мультсеріал Disney, що зробив стрибок за межі типових дитячих шоу 90-х.
Вони довго спали, але тепер змушені адаптуватися до сьогодення! Поєднуючи нуарну драму, складні характери та міфологію, серіал розповідає історію древніх гаргуйлів — воїнів, які вдень перетворюються на камінь, а вночі охороняють свій новий дім, водночас протистоячи старим ворогам, корпоративним змовам і навіть власним прокляттям. Раджу подивитися кілька серій цими холодними зимовими вечорами, особливо якщо вам давно хотілося чогось схожого на хітовий Batman: The Animated Series (1992–1995).
Іронічно, що ці мультсеріали мають багато спільного, проте легендарний аніматор Брюс Тімм, один із творців BTAS, на конференції Comic-Con у 1995 році назвав Gargoyles «кельтським фентезійним лайном» («celtic fantasy crap»). Можливо, це було наслідком професійної конкуренції, адже обидва шоу прагнули залучити схожу, більш дорослу аудиторію
#AnimatedMagic #RandomPearls
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
👍10❤2🔥1
Сьогодні Бетмен у виконанні Майкла Кітона вважається однією з найкращих інтерпретацій Темного Лицаря. Фільми Тіма Бертона мали шалений касовий успіх і започаткували еру «іншої» супергероїки в Голлівуді.
Однак комічність ситуації полягає в тому, що коли Warner Bros. оголосили про вибір Кітона на роль Бетмена, студія отримала понад 50 000 листів протесту від фанатів, які вимагали змінити актора. До цього Майкл був відомий переважно своїми комедійними ролями, і багато хто сумнівався в його здатності втілити образ Брюса Вейна. Це була епоха без соцмереж, тож уявіть рівень обурення: люди витрачали час, щоб писати й відправляти справжні листи!
#RandomPearls
Однак комічність ситуації полягає в тому, що коли Warner Bros. оголосили про вибір Кітона на роль Бетмена, студія отримала понад 50 000 листів протесту від фанатів, які вимагали змінити актора. До цього Майкл був відомий переважно своїми комедійними ролями, і багато хто сумнівався в його здатності втілити образ Брюса Вейна. Це була епоха без соцмереж, тож уявіть рівень обурення: люди витрачали час, щоб писати й відправляти справжні листи!
#RandomPearls
🔥10
Коджі Іґараші (або просто IGA) — творець жанру та його бунтарський шлях у геймдеві.
🔴 Як усе почалося
У 10 років він вперше зіграв у Pong, а ще через два роки аркадна Crazy Climber остаточно розпалила його інтерес до індустрії. Самостійно вивчив BASIC та асемблер, створював перші ігри ще в студентські роки.
🔴 Konami та неочевидний старт
У 1990 році приєднався до Konami, але… як програміст. Першою відомою грою, над якою він працював, став порт горизонтального шутемапу Gradius II (1992) для PC Engine. Так-так, не зовсім те, чого можна було очікувати від людини, яка змінить Castlevania назавжди.
🔴 Симфонія бунту
Коли Іґараші отримав можливість попрацювати над Castlevania: Symphony of the Night (1997), він не просто зробив ще одну гру серії — він зламав самі її основи. Видавці хотіли класичний платформер у дусі попередніх частин. Але Іґараші вирішив ризикнути:
Він надихався The Legend of Zelda: A Link to the Past та Super Metroid, щоб створити нелінійний геймплей.
Співпрацював із художницею Аямі Коджіма, щоб відійти від стилістики «Конана-варвара» і зробити персонажів більш витонченими.
Спочатку фанати були збентежені змінами, а гра стартувала з поганими продажами. Але з часом Symphony of the Night стала культовою, а термін «метроїдванія» увійшов в історію.
🔴 Що-що? JoJo!
Коджі — великий шанувальник JoJo’s Bizarre Adventure. Він неодноразово говорив, що не ставив собі за мету робити прямі відсилки, але, якщо придивитися, можна знайти багато спільного між кланом Бельмонтів та родиною Джостар.
🔴 Ковбойська броня
Його впізнаваний стиль — це не просто фішка.
Відтоді ковбойський капелюх став його «бойовим костюмом», і він майже завжди з’являється в ньому на презентаціях ігрових проєктів.
🔴 Розрив із Konami
З часом Konami перестала підтримувати 2D-ігри, і Іґараші опинився у глухому куті.
У 2014 році він покинув компанію та заснував власну студію ArtPlay.
За допомогою краудфандингу створив Bloodstained: Ritual of the Night (2019) — духовного наступника Castlevania, який повернув фанатам те, чого вони так жадали.
🔴 Спадщина
Сьогодні Коджі Іґараші — це символ жанру метроїдванія. Ігри, створені ним, спільнота називає IGAваніями.
А його віра в те, що відеоігри мають бути не лише складними, а й цікавими для дослідження, вплинула на ціле покоління геймдизайнерів.
#EssentialDinoPick
У 10 років він вперше зіграв у Pong, а ще через два роки аркадна Crazy Climber остаточно розпалила його інтерес до індустрії. Самостійно вивчив BASIC та асемблер, створював перші ігри ще в студентські роки.
У 1990 році приєднався до Konami, але… як програміст. Першою відомою грою, над якою він працював, став порт горизонтального шутемапу Gradius II (1992) для PC Engine. Так-так, не зовсім те, чого можна було очікувати від людини, яка змінить Castlevania назавжди.
Коли Іґараші отримав можливість попрацювати над Castlevania: Symphony of the Night (1997), він не просто зробив ще одну гру серії — він зламав самі її основи. Видавці хотіли класичний платформер у дусі попередніх частин. Але Іґараші вирішив ризикнути:
Він надихався The Legend of Zelda: A Link to the Past та Super Metroid, щоб створити нелінійний геймплей.
Дизайн рівнів із можливістю вільного дослідження дозволяє гравцям відчувати себе частиною світу, а не просто проходити зони одна за одною. Це справжня магія!
Співпрацював із художницею Аямі Коджіма, щоб відійти від стилістики «Конана-варвара» і зробити персонажів більш витонченими.
Спочатку фанати були збентежені змінами, а гра стартувала з поганими продажами. Але з часом Symphony of the Night стала культовою, а термін «метроїдванія» увійшов в історію.
Коджі — великий шанувальник JoJo’s Bizarre Adventure. Він неодноразово говорив, що не ставив собі за мету робити прямі відсилки, але, якщо придивитися, можна знайти багато спільного між кланом Бельмонтів та родиною Джостар.
Його впізнаваний стиль — це не просто фішка.
Коли я вперше вийшов на сцену для презентації гри, я почувався незручно. Я не люблю публічні виступи. Тоді я одягнув капелюх і раптово відчув, що можу контролювати ситуацію.
Відтоді ковбойський капелюх став його «бойовим костюмом», і він майже завжди з’являється в ньому на презентаціях ігрових проєктів.
З часом Konami перестала підтримувати 2D-ігри, і Іґараші опинився у глухому куті.
У 2014 році він покинув компанію та заснував власну студію ArtPlay.
За допомогою краудфандингу створив Bloodstained: Ritual of the Night (2019) — духовного наступника Castlevania, який повернув фанатам те, чого вони так жадали.
Сьогодні Коджі Іґараші — це символ жанру метроїдванія. Ігри, створені ним, спільнота називає IGAваніями.
А його віра в те, що відеоігри мають бути не лише складними, а й цікавими для дослідження, вплинула на ціле покоління геймдизайнерів.
#EssentialDinoPick
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤17🥰2
Я обожнюю дивитися Behind-The-Scenes Photos старих фільмів. У цьому є якась стовідсоткова магія. Вигадки режисерів та те, на що всі причетні до виробництва були готові заради створення тих самих стрічок, сьогодні з легкістю викликають здивоване «ого».
Це справжній портал у тогочасне кіно, тому, якщо ви маєте улюблений фільм того періоду, але ніколи не дивилися фото- й відеодокументи зі зйомок, — обов’язково займіться цим сьогодні, у недільний вечір.
Ну а тут у нас кадри зі знімального майданчика Star Wars Episode IV: A New Hope (1977)🎬
#RandomPearls
Це справжній портал у тогочасне кіно, тому, якщо ви маєте улюблений фільм того періоду, але ніколи не дивилися фото- й відеодокументи зі зйомок, — обов’язково займіться цим сьогодні, у недільний вечір.
Ну а тут у нас кадри зі знімального майданчика Star Wars Episode IV: A New Hope (1977)
#RandomPearls
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤13👍2
Ерол Отус створив одну з найвпізнаваніших коробок в історії настільних рольових ігор. Дивна, дика та максимально атмосферна. Це не просто cover art, а портал у світ раннього Dungeons & Dragons.
Cтартовий набір 1981 року, відомий як Moldvay Basic, зробив правила простішими й доступнішими. Саме з нього багато хто (не у нас) починав свої перші пригоди.
А ілюстрація? Вона визначила атмосферу гри на роки вперед. Герой із списом, могутня чарівниця, скриня зі скарбами та кошмарний дракон, що здіймається з води. Здавалося б, усе просто, але Ерол вийшов за межі класичного толкієнівського фентезі, відкривши як фанатам, так і новачкам інший сюрреалістичний погляд на геройські пригоди.
Кидаю d20🎲 Пощастило, читач ставить позитивну реакцію під постом!
#RollTheDice #RandomPearls
Cтартовий набір 1981 року, відомий як Moldvay Basic, зробив правила простішими й доступнішими. Саме з нього багато хто (не у нас) починав свої перші пригоди.
А ілюстрація? Вона визначила атмосферу гри на роки вперед. Герой із списом, могутня чарівниця, скриня зі скарбами та кошмарний дракон, що здіймається з води. Здавалося б, усе просто, але Ерол вийшов за межі класичного толкієнівського фентезі, відкривши як фанатам, так і новачкам інший сюрреалістичний погляд на геройські пригоди.
Кидаю d20
#RollTheDice #RandomPearls
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤22👍2
Це постер із японського журналу セガサターンマガジン, або ж Sega Saturn Magazine.
До 1995 року він мав назву Beep! MegaDrive, а після 1997-го його перейменували на Dreamcast Magazine. Натомість у Великій Британії назва Sega Saturn Magazine залишилася незмінною навіть після запуску останньої консолі SEGA. Не знаю, чи робив так ще хтось, але факт, що одне видання охоплювало аж три покоління консолей, еволюціонуючи разом із ринком, — це справді цікава деталь.
Тож тут у нас рекламний постер до релізу DOOM та DOOM II для Sega Saturn. У коробці були обидві гри, і, чесно кажучи, це геть не найкращі порти: низька частота кадрів, візуальні баґи та відсутність деяких звукових ефектів справі точно не допомогли. Але принаймні ми отримали цей постер — і він виглядає чудово🔫
#PrintEraRevival
До 1995 року він мав назву Beep! MegaDrive, а після 1997-го його перейменували на Dreamcast Magazine. Натомість у Великій Британії назва Sega Saturn Magazine залишилася незмінною навіть після запуску останньої консолі SEGA. Не знаю, чи робив так ще хтось, але факт, що одне видання охоплювало аж три покоління консолей, еволюціонуючи разом із ринком, — це справді цікава деталь.
Тож тут у нас рекламний постер до релізу DOOM та DOOM II для Sega Saturn. У коробці були обидві гри, і, чесно кажучи, це геть не найкращі порти: низька частота кадрів, візуальні баґи та відсутність деяких звукових ефектів справі точно не допомогли. Але принаймні ми отримали цей постер — і він виглядає чудово
#PrintEraRevival
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤13👍2🔥2
Tiger Electronics та зруйноване дитинство
У часи, коли на Заході вже панував омріяний усіма дітьми Game Boy, Tiger Electronics Inc. випускала портативні іграшки, які були аналогом Game & Watch від тієї ж Nintendo. У Tiger було все: Mortal Kombat, Street Fighter, Sonic, Batman, Power Rangers! Все, крім якості великої N.
Іграшки були практично одноразовими. Вони не мали картриджів чи будь-якої іншої можливості змінити гру, бо це й не були справжні відеоігри у звичному розумінні. «Консолі» Tiger працювали на LCD-екрані, де персонажі були «надруковані» заздалегідь і просто підсвічувалися по черзі.
Проте (!) Tiger була скрізь. Яскрава реклама, феноменально барвисті пристрої та головне — низька ціна. «Воно ж те саме, що твій Ninpendo!». Тисячі дітей отримували такі забавки на Різдво — і зворотного шляху вже не було. Малечі доводилося миритися як із обмеженим геймплеєм, так і з відсутністю реакції на натискання кнопок.
Та попри все, в інтернеті достатньо постів, де автори діляться спогадами: «Якщо в тебе не було Game Boy, ці штуки могли хоч трохи створити ілюзію, що ти граєш у щось велике».
А що до нас? Я тільки пару разів, десь у гостях, торкався тієї самої радянської підробки Game & Watch, а моїм основним портативним другом у дев’яностих був китайський «тетріс» Brick Game. Тож думаю, якби я тоді побачив іграшки від Tiger десь на ринку, то, скоріш за все, сам би попросив купити мені одну.
Якщо ви мали щось подібне в дитинстві — обов’язково пишіть про це у коментарях!⭐️
#VirtualVault #EssentialDinoPick
У часи, коли на Заході вже панував омріяний усіма дітьми Game Boy, Tiger Electronics Inc. випускала портативні іграшки, які були аналогом Game & Watch від тієї ж Nintendo. У Tiger було все: Mortal Kombat, Street Fighter, Sonic, Batman, Power Rangers! Все, крім якості великої N.
Іграшки були практично одноразовими. Вони не мали картриджів чи будь-якої іншої можливості змінити гру, бо це й не були справжні відеоігри у звичному розумінні. «Консолі» Tiger працювали на LCD-екрані, де персонажі були «надруковані» заздалегідь і просто підсвічувалися по черзі.
Проте (!) Tiger була скрізь. Яскрава реклама, феноменально барвисті пристрої та головне — низька ціна. «Воно ж те саме, що твій Ninpendo!». Тисячі дітей отримували такі забавки на Різдво — і зворотного шляху вже не було. Малечі доводилося миритися як із обмеженим геймплеєм, так і з відсутністю реакції на натискання кнопок.
Та попри все, в інтернеті достатньо постів, де автори діляться спогадами: «Якщо в тебе не було Game Boy, ці штуки могли хоч трохи створити ілюзію, що ти граєш у щось велике».
А що до нас? Я тільки пару разів, десь у гостях, торкався тієї самої радянської підробки Game & Watch, а моїм основним портативним другом у дев’яностих був китайський «тетріс» Brick Game. Тож думаю, якби я тоді побачив іграшки від Tiger десь на ринку, то, скоріш за все, сам би попросив купити мені одну.
Ну й мушу визнати: маркетингова фішка з яскравим оформленням працює навіть зараз. Після написання цього тексту я точно вирішив, що треба знайти собі таку на поличку в колекцію.
Якщо ви мали щось подібне в дитинстві — обов’язково пишіть про це у коментарях!
#VirtualVault #EssentialDinoPick
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
🔥6❤2