Джон Ромеро — хітмейкер, рок-зірка, пройдисвіт?

🔴Як усе почалося

Аркадний зал у 1980-му році, цього разу тією самою грою була Space Invaders. Захоплення переросло у справжню пристрасть, коли 11-річний Джон відкрив для себе програмування на Apple II. Вже у підлітковому віці він самостійно створював ігри та надсилав їх до журналів. І одного дня це спрацювало — перша опублікована гра Scout Search вийшла, коли йому було лише 16.

🔴Народження шутера

У 1989-му Джон потрапив у компанію Softdisk, де зустрів іншого Джона — Кармака, юного генія, який був одержимий кодуванням. Разом вони заснували id Software, маленьку студію, що змінила індустрію назавжди.

Кармак створював рушії, Ромеро відповідав за дизайн рівнів та ту саму «душу» проєктів. Так народилися Wolfenstein 3D (1992) та DOOM (1993), перші справжні 3D-шутери, які заклали основи жанру. Тоді стиль Ромеро — агресивні рівні, динаміка, секрети й пастки на кожному кроці — підкорив гравців.

Ми не думали про те, як зробити гру реалістичною. Ми думали про те, як зробити її веселою та драйвовою.

🔴Геймдизайн як стиль життя

Для Ромеро геймдизайн був не просто роботою, а формою мислення. Його підхід сформував цілу епоху — так званий «kill ‘em all» (ага, як той трек Metallica) геймдизайн.

Я завжди хотів, щоб гравець відчував себе сильнішим, ніж у реальному житті. Щоб він заходив у гру і казав: о так, я всім тут надеру зад!

🔴Музика металургії

Ромеро був фанатом металу до кінчиків нігтів, саме він наполіг, щоб у DOOM та Quake звучали саундтреки, натхненні Slayer, Metallica та Pantera. Це був виклик тодішньому «піксельному» саунду та новий стандарт атмосфери в іграх.

🔴Розрив із id Software

Та блискучому дуету двох Джонів не судилося існувати вічно. Кармак прагнув технологічної досконалості та контролю, а Ромеро — свободи й масштабів. Робота над Quake (1996) була останньою краплею, після цього Ромеро пішов.

Кармак згадував:

Ми стали різними. Я хотів кодувати ігри, він — створювати навколо них шоу.

🔴«... gonna make you his bitch»

У 2000-му вийшла довгоочікувана Daikatana, що запам’яталася більше своїм маркетингом, ніж ґеймплеєм. Ромеро епатував на всі гроші, саме він пообіцяв зробити гравців своїми сучками — і… провалився.

🔴Великі амбіції — великий тягар

Після розриву з id Software Джон так і не зміг повторити успіх DOOM.

Daikatana стала синонімом перегайпленого проєкту. А далі — низка дрібних ігор, експерименти та нові стартапи. Щось із цього було відверто поганим, а щось винахідливим та цікавим, але ніщо навіть близько не підібралося до слова «шедевр».

Чому? Можливо, Ромеро — бравий творець у тандемі, а не соло. Але, можливо, той рівень технологій і хаосу, який дозволив йому сяяти у 90-х, просто залишився у 90-х.

🔴Епілог

Та хто б там що не говорив про Джона Ромеро сьогодні, його ім’я назавжди залишиться поряд із чотирма легендарними буквами — DOOM.

Він першим показав світові, що тривимірна гра може бути важкою, жорстокою, кривавою — і водночас шалено веселою.

Іноді ти стаєш легендою не тому, що все зробив правильно. А тому, що зумів зробити щось першим.

#EssentialDinoPick

Суботній Jurassic Park (1993) — постер Пола Манна, справжнього майстра своєї справи 🦖

Крім надзвичайно кумедної ілюстрації на коробці, портативна Mega Man: Dr. Wily’s Revenge, що була компіляцією рівнів із перших двох ігор на NES, мала унікального головного антагоніста, власний саундтрек, написаний з урахуванням можливостей Game Boy, та шалений рівень складності. Маленький екран портативки накладав свої обмеження, тож маневрувати між атаками ворогів було значно складніше.

Попри слабку рекламу, фанати оцінили реліз: Dr. Wily’s Revenge продалася непоганим тиражем і стала обов’язковим атрибутом на полиці шанувальників хлопця у синьому костюмі 🤖

#PrintEraRevival #RandomPearls

Дуже вайбове фото зі знімального майданчику A Nightmare on Elm Street (1984), а також чудове нагадування, з чого почалася акторська кар’єра Джонні Деппа.

21-річний гуляка Джонні вважав себе недостатньо привабливим для кіно та прийшов на кастинг «за компанію» разом із другом. Проте сталося так, що цей день змінив його життя назавжди. Між тим на роль претендував і Чарлі Шин, який уже розпочав свою кар’єру, але донька режисера Веса Крейвена вказала пальцем на Деппа й скрикнула: «Цей хлопець — мрія!».

P.S. Але це ще не все, ви ж помітили? Аманда Вісс показує серце пальцями — жест, який став популярним у Південній Кореї у середині 90-х і лише з появою соцмереж поширився по всьому світу. Хто знає, можливо, це одне з перших його зафіксованих використань взагалі 🫰

#RandomPearls

Сумна новина. Пішов із життя Вел Кілмер, талановитий і, на мою думку, недооцінений актор 💔

Багатьом він запам’ятався роллю Брюса Вейна у найвеселішому фільмі про Бетмена Batman Forever (1995). Та якщо ви хочете побачити справжнє розкриття його акторського таланту, дуже раджу вестерн Tombstone (1993) — чудове кіно з відмінним акторським складом.