Щойно побачила тезу "Я не можу читати книги в азіатському сетингу, бо я не знаю стільки азіатських акторів і не зможу їх уявити" і я трохи випала, чесно кажучи.
Це ваше життя з візуалізацією дивне і я його не розумію

A. Achell - Клинок королеви. Танок із тінями.

Дякую, що не танк.

По-перше, воно мені сподобалось. Абсолютно щиро сподобалось, бо це абсолютно ідеально "Те, що написано на обкладинці"

Воно дуже basic в хорошому сенсі, для мене це буквально "те, чого я очікую, коли мені кажуть про фентезі з принцесами". А такий жанр я дуже поважаю. Ніяких тобі ельфів з великими, кхм, скарбницями і не меншими хуями, ніяких гг під яких прогинається світ, ніяких любовних ліній замість сюжету (Маас, я дивлюся на тебе), ніякого "cozy fantasy" (не люблю цей піджанр в принципі), ось вам магія, мечі, трошки ворлдбілдінгу, вайб класичного, але не високого, фентезі. Чи вона досконала? Ні. Чи вона хороша в своїй ніші? Так, це чудова книга щоб з нею провести пару вечорів і не згоріти жопою. Я, знаєте, від половини популярного фентезі нині горю.

Клинок королеви мене в цьому плані здивував і здивував приємно. Правда, я була б більше рада, якби тропу про мертвих лесбійок не було, але вибору мені не дали. Головна героїня тут не те що не ідеальна, вона підкреслено... не те щоб позитивна. В неї проблеми зі ставленням до людей, вона не дуже розумна, і при цьому нас не змушують її любити. Роль сонечка, радості і взагалі місцевої головної улюблениці тут відіграє Кассія. Але Кассія не гг, і тому це не дратує.
Що дратує? Ну, знаєте, якщо накинути героїням роки по 4-5, сюжетно зміниться майже нічого, а сенсу це додасть.
Тут дійсно приємний плоттвіст, формату "це було доволі очевидно, але подано красиво" - він може легко прорахуватися, особливо з деяких сцен, але при цьому він добре вписаний. Такий собі "аааа, так от чому".
Ще з хорошого можна відмітити ворлдбілдінг, який явно більше, ніж нам показує авторка. Дуже мало інфодампів, багато вписано в сюжет, а місцева релігія агендерного божества Елісі, як і все в цій книзі, не те щоб блищала оригінальністю, але цікава.
І оце головне в цій історії. Вона не блищить оригінальністю, але при цьому цікава. Тут є влв-лінія, хороший світ, цікавий сюжет в двох таймлайнах, доволі таки прописані персонажі (не всі, але більшість), палацові інтриги і класичний фентезійний "компанія героїв подорожує і шукає якось їболу". І головна героїня, яку авторка не облизує з усіх боків.
І ніяких хуїв.

Нерегулярні "два слова про поточне"
Ніби ми злодії- все ще не хочу повертатися, взагалі не тягне
Меланхолії - потрошки читаєтьс
Priory of the orange tree - цього тижня не читала
Життя за життям- яке ж воно хороше, ідеально під ці погоди
Таємна історія - ви не повірите, але вона значно цікавіше, ніж "ніби ми злодії"!

Так, в мене питання!
Підкиньте мені, будь ласка, slow-paced книг, щось таке щоб повільне, формату "ніхто нікуди не поспішає, всі вже всюди запізнилися", а то я отак 🤏 від перечитування Гюго.
Нюанси: не любовні романи, не cozy fantasy, не сучукрреал, не роадсторі, дуже да родинні саги, ідеально якщо це буде фентезі, фанфіки радити можна теж

До речі, якщо я крім книг буду сюди писати про фіки іноді, да/ні?

Давно не було рубрики "що там на поличці"

Героїня в книзі описується як smalt-eyed і це все що треба знати про місцевий добір лексики і про те, яке задоволення я отримую від цього тексту
(Майже нічого не пишу, бо ще нічого не дочитала)

Я дочитала Таємну історію і це дуже кайф

У мене в стрічці знову сплило яке ж темне сходження ВАУ ДИВУЄ ОХНІХУЯСОБІПОВОРОТ і я згадала що мене воно взагалі не здивувало
Звідси питання: яка остання книга дивувала вас сюжетно в приємному контексті?

Оце загрозливо стоїть над моїм ліжком як мета на найближчі часи

Я почала вносити fable тільки в жовтні, але це прітіііііі

Мене дуже збиває те, як в загубленому принці пишуться імена. Я вловила принцип роботи імен у цьому світі, але чому імена пишуться і форматом ТаДеРе та АніТа (ім'я-родина-бог) і одночасно Тадере та Аніта - розумію технічно, але виглядає це, на мій погляд, недоладно

Насправді знали б ви як я ненавиджу коли одного героя називають мільярдом скорочень без контексту( типу, одна справа коли герой Річард, для друзів Рік, а бабуся називає його Річі. А інша це коли в фокалі автора він Рік, Річард, Рікі, Дік і Містер Лореаль. Це так, до слова

Життя бентежне, що навіть бот для рольових рандомно вирішив що мені треба почитати М'євіля і Сандерсона....