все-таки зима, я дійсно сумую, ти набагато тепліше, ніж це літо

хочеться сховатись, хочеться здатися. мені страшно бути слабкою. що за покарання?

у багатьох життєвих ситуаціях слід просто сказати «крінж» і рухатися далі

навіть у повній темряві
я побачу світло.

більше немає нікого в тому місті,
з ким хотіла би
я зустріти світанок

я лікую ті рани, що ти мені лишив

ніщо так не розслабляє,
як остаточно ухвалене рішення

іноді я відчуваю, як минуле та майбутнє тиснуть з обох боків так сильно, що для сьогодення не залишається місця

як не боятися ту, що приймає свої шрами?

то почуття, коли всередині росте порожнеча, немов знаходячи фізичний прояв, немов у грудях виникає простір, який не може бути заповнений.

це зовсім друга біль, коли ти більше не плачеш, а просто робиш глибокий вдох і приймаєш це

Шрами більше не болять, але завжди нагадують про те, як було боляче.