Перед переглядом першого фільму в 2025, хотілось порефлексувати на попередній, 2024й, в особистій кіно-статистиці і зробити певні висновки.

Серед 651 логу в рік, який я називатиму роком, коли я незворотньо закохалась в Аньєс Варду, мені дуже муляє око і свідомість, те, що більше половини цих фільмів від США. І я така не одна. Велика частина світу і кінематографу спирається, посилається і часто бере в приклад і в головні "хедлайнери" кінотеатрів саме американські стрічки.

Зловила себе на думці, що цей певний культурний колоніалізм, який задає тенденції розвитку індустрії, часто гучніше перекрикуючи інших, часто навіть тих, хто краще, - мені набрид. І я хочу цього року відсунути цю Голлівудську стіну в куток, аби пролити більш яскраве світло на кіно.

Тож почну з Japanuary - челенджу з перегляду та особистого дослідження японських фільмів. І продовжу вести вже, вважайте, традиційний щорічний "52 тижні 2025 - 52 фільми, зняті жінками" ❤️