«Мені боляче робити тобі боляче». Ні слова більше, просто мій особистий топ фільмів про токсичні стосунки та аб'юз до Дня всіх закоханих 😘 🔫
part I
«Possession» (1981), реж. Анджей Жулавськи
«Oh, broke!». Навчальний посібник для любителів femcel естетики з прекрасною хворобливою Ізабель Аджані. У комплекті йдуть стрьомні кальмари, Штазі та фірмовий сюрреалізм Жулавськи. Фільм усіляко демонструє, наскільки страшні та дивні почуття іноді приховані в душі у ваших коханих.
«Phantom Thread» (2017), реж. Пол Томас Андерсон
Останній фільм у кар'єрі Деніела Дей-Льюїса — чудова педантично виконана фуга від Андерсона та Грінвуда, наприкінці якої ви вже вболіваєте за нездорові стосунки модельєра Рейнольдса та його дружини Альми більше, ніж за свої. В меню — грибочки та пекельний перфекціонізм.
«Twilight» (2008), реж. Кетрін Гардвік
Перша частина саги дійсно придатна до перегляду, і навіть не сперечайтеся зі мною (не робіть вигляд, що не знаєте її напам'ять). Становлення стосунків Белли та Едварда — відмінний матеріал для психотерапевта, який можна перекласти з вампірської специфіки на цілком звичайне життя. «I wanted to kill you. — I trust you». Meh, дівчатка, не треба так.
«Bitter Moon» (1992), реж. Роман Поланськи
Господи Боже, яка ж тут прекрасна Еммануель Сеньє. Фільм, про який знають усі, хто був синефілом у 90-х, і до якого сьогодні доходять руки не у багатьох. Рекомендую не стільки через еротизм Поланськи, скільки через точний опис стадій деградації людських пристрастей.
«The Disappearance of Eleanor Rigby» (2013), реж. Нед Бенсон
Стосунки власника ресторану Конора та дочки інтелектуалів Елеанор заходять у глухий кут, тому вона вирішує зникнути. Наполягаю на тому, аби усі, хто ностальгує за 2010-м і часом, коли були в моді Son Lux, звернули увагу на цю романтичну роботу за участі Макевоя та Честейн. До того ж фільм існує у трьох частинах з різними форматами: жіноча, чоловіча точка зору й загальний перебіг подій.
part I
«Possession» (1981), реж. Анджей Жулавськи
«Oh, broke!». Навчальний посібник для любителів femcel естетики з прекрасною хворобливою Ізабель Аджані. У комплекті йдуть стрьомні кальмари, Штазі та фірмовий сюрреалізм Жулавськи. Фільм усіляко демонструє, наскільки страшні та дивні почуття іноді приховані в душі у ваших коханих.
«Phantom Thread» (2017), реж. Пол Томас Андерсон
Останній фільм у кар'єрі Деніела Дей-Льюїса — чудова педантично виконана фуга від Андерсона та Грінвуда, наприкінці якої ви вже вболіваєте за нездорові стосунки модельєра Рейнольдса та його дружини Альми більше, ніж за свої. В меню — грибочки та пекельний перфекціонізм.
«Twilight» (2008), реж. Кетрін Гардвік
Перша частина саги дійсно придатна до перегляду, і навіть не сперечайтеся зі мною (не робіть вигляд, що не знаєте її напам'ять). Становлення стосунків Белли та Едварда — відмінний матеріал для психотерапевта, який можна перекласти з вампірської специфіки на цілком звичайне життя. «I wanted to kill you. — I trust you». Meh, дівчатка, не треба так.
«Bitter Moon» (1992), реж. Роман Поланськи
Господи Боже, яка ж тут прекрасна Еммануель Сеньє. Фільм, про який знають усі, хто був синефілом у 90-х, і до якого сьогодні доходять руки не у багатьох. Рекомендую не стільки через еротизм Поланськи, скільки через точний опис стадій деградації людських пристрастей.
«The Disappearance of Eleanor Rigby» (2013), реж. Нед Бенсон
Стосунки власника ресторану Конора та дочки інтелектуалів Елеанор заходять у глухий кут, тому вона вирішує зникнути. Наполягаю на тому, аби усі, хто ностальгує за 2010-м і часом, коли були в моді Son Lux, звернули увагу на цю романтичну роботу за участі Макевоя та Честейн. До того ж фільм існує у трьох частинах з різними форматами: жіноча, чоловіча точка зору й загальний перебіг подій.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Silencio
«Мені боляче робити тобі боляче». Ні слова більше, просто мій особистий топ фільмів про токсичні стосунки та аб'юз до Дня всіх закоханих 😘 🔫 part I «Possession» (1981), реж. Анджей Жулавськи «Oh, broke!». Навчальний посібник для любителів femcel естетики…
part II
«Sleeping with the enemy» (1991), реж. Джозеф Рубен
Шановні, це абсолютна класика «міцних трилерів з 90-х», які необхідно подивитися хоча б через таке приємне плівкове зерно. Героїня Джулії Робертс рятується від домашнього насильства, а ми колективно починаємо ненавидіти музику Берліоза та вуса.
«Love» (2015), реж. Гаспар Ное
Пройшло вже більше семи років, а цей фільм досі багато хто ігнорує через його промо-кампанію. Немає нічого щемливішого, ніж історія Мерфі та Електри. Бонусом до імпровізованих сексуальних сцен — музика Еріка Саті та вітчхаус, а ще відсилки до французької нової хвилі.
«Boxing Helena» (1993), реж. Дженніфер Лінч
Одна з останніх стрічок, коли Джуліан Сендз був ще сексі. Дочка Девіда Лінча зобразила типовий аб'юзивний сценарій «порятунку» насильником жертв. Авангардний трилер, який заслуговує на те, щоб бути не таким underrated.
«La Pianiste» (2001), реж. Міхаель Ханеке
Навіщо витрачати час і читати Лакана, якщо можна подивитися чудову екранізацію роману Ельфріди Елінек? Еріка Кохут у виконанні Ізабель Юппер — приклад того, що з нами роблять дитячі травми та відсутність сепарації від батьків. Насильство породжує насильство, насамперед до самого себе.
«Zimna wojna» (2018), реж. Павло Павліковський
Зуля і Віктор за багато років страждань так і не змогли домовитися: їхнє кохання живе в холодному і жорстокому eastern european світі, а на виході з нього човен миттєво руйнується об буржуазні скелі. Павліковський присвятив цю красиву історію своїм померлим батькам, а ви виплачете всі свої сльози, guaranteed.
«Sleeping with the enemy» (1991), реж. Джозеф Рубен
Шановні, це абсолютна класика «міцних трилерів з 90-х», які необхідно подивитися хоча б через таке приємне плівкове зерно. Героїня Джулії Робертс рятується від домашнього насильства, а ми колективно починаємо ненавидіти музику Берліоза та вуса.
«Love» (2015), реж. Гаспар Ное
Пройшло вже більше семи років, а цей фільм досі багато хто ігнорує через його промо-кампанію. Немає нічого щемливішого, ніж історія Мерфі та Електри. Бонусом до імпровізованих сексуальних сцен — музика Еріка Саті та вітчхаус, а ще відсилки до французької нової хвилі.
«Boxing Helena» (1993), реж. Дженніфер Лінч
Одна з останніх стрічок, коли Джуліан Сендз був ще сексі. Дочка Девіда Лінча зобразила типовий аб'юзивний сценарій «порятунку» насильником жертв. Авангардний трилер, який заслуговує на те, щоб бути не таким underrated.
«La Pianiste» (2001), реж. Міхаель Ханеке
Навіщо витрачати час і читати Лакана, якщо можна подивитися чудову екранізацію роману Ельфріди Елінек? Еріка Кохут у виконанні Ізабель Юппер — приклад того, що з нами роблять дитячі травми та відсутність сепарації від батьків. Насильство породжує насильство, насамперед до самого себе.
«Zimna wojna» (2018), реж. Павло Павліковський
Зуля і Віктор за багато років страждань так і не змогли домовитися: їхнє кохання живе в холодному і жорстокому eastern european світі, а на виході з нього човен миттєво руйнується об буржуазні скелі. Павліковський присвятив цю красиву історію своїм померлим батькам, а ви виплачете всі свої сльози, guaranteed.
«Ви знаєте, що у них за в'язниці? Тут немає цивілізації», — поки не дізнаєшся, що дія «Infinity Pool» Брендона Кроненберга відбувається на вигаданому острові Ла-Толка, починає здаватися, що даремно ж це вони так про хорватів, у яких знімали горрор, приречений опинитися у вашому топі цього року.
Письменник Джеймс Фостер із дружиною приїжджають на курорт, аби подолати творчу кризу (загалом, криза і в їхньому шлюбі, і в сумних очах Александра Скашґорда), де знайомляться з Албаном і Габі (Міа Гот), що непомітно для недосвідчених іноземців чіпляють їх на гачок. Джеймс випадково вчиняє злочин: збиває на машині фермера. Виявляється, що у фантастичній державі покаранням за все є страта, ось тільки від неї можна відкупитися смертю свого абсолютного двійника. Так герої опиняються у вирі трансгресивних практик, адже купка багатіїв вирішують, що для них закон не писаний.
Кроненберг молодший, як і завжди, естетизуючи насильство в гіпнотичній атмосфері тотального божевілля (під дивовижний ембієнт Тіма Гекера), цього разу ставить питання гуманістичного характеру. Наскільки ви ненавидите себе? І чи зможете завдавати біль іншим, якщо покарання не лякає? Фільм не шокує так сильно, як заявлено в промокампанії, швидше залишає післясмак, як від непоганої, хоч і вторинної антиутопії, а ще іноді сповнений приємних постнуарних напівтонів, особливо під час сцен Скашґорда і Гот.
До слова, Міа Гот продовжує тут намічену у Тая Веста лінію і демонструє female rage перформанс від ідеального токсичного трикстера-маніпулятора. Її героїня пробирається в саме серце своєї жертви, аби розчавити гідність того, хто загруз у ресентименті з приводу власної мужності та відсутності таланту.
«Infinity Pool» рекомендовано любителям Лантімоса, Ное та гри «Діско Елізіум». Крім того, у стрічці є неймовірної краси приманка — сцена наркотичного еротичного тріпу, яку ви будете дивитися на репіті. Фільм залишить відчуття витонченої незавершеності, яка спочатку злить, а потім навіть заводить. Так що welcome, якщо любите жорстоке та красиве кіно.
Письменник Джеймс Фостер із дружиною приїжджають на курорт, аби подолати творчу кризу (загалом, криза і в їхньому шлюбі, і в сумних очах Александра Скашґорда), де знайомляться з Албаном і Габі (Міа Гот), що непомітно для недосвідчених іноземців чіпляють їх на гачок. Джеймс випадково вчиняє злочин: збиває на машині фермера. Виявляється, що у фантастичній державі покаранням за все є страта, ось тільки від неї можна відкупитися смертю свого абсолютного двійника. Так герої опиняються у вирі трансгресивних практик, адже купка багатіїв вирішують, що для них закон не писаний.
Кроненберг молодший, як і завжди, естетизуючи насильство в гіпнотичній атмосфері тотального божевілля (під дивовижний ембієнт Тіма Гекера), цього разу ставить питання гуманістичного характеру. Наскільки ви ненавидите себе? І чи зможете завдавати біль іншим, якщо покарання не лякає? Фільм не шокує так сильно, як заявлено в промокампанії, швидше залишає післясмак, як від непоганої, хоч і вторинної антиутопії, а ще іноді сповнений приємних постнуарних напівтонів, особливо під час сцен Скашґорда і Гот.
До слова, Міа Гот продовжує тут намічену у Тая Веста лінію і демонструє female rage перформанс від ідеального токсичного трикстера-маніпулятора. Її героїня пробирається в саме серце своєї жертви, аби розчавити гідність того, хто загруз у ресентименті з приводу власної мужності та відсутності таланту.
«Infinity Pool» рекомендовано любителям Лантімоса, Ное та гри «Діско Елізіум». Крім того, у стрічці є неймовірної краси приманка — сцена наркотичного еротичного тріпу, яку ви будете дивитися на репіті. Фільм залишить відчуття витонченої незавершеності, яка спочатку злить, а потім навіть заводить. Так що welcome, якщо любите жорстоке та красиве кіно.
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
#тіктокмінутка любові до Мії Гот