ЛЕОНІД ОСИКА ВІД ПОЧАТКУ ДО КІНЦЯ

8 березня 85 років виповнюється з дня народження Леоніда Осики. До цієї знаменної дати у середу, 12 березня о 19:00 проведемо в Кінолекторії Довженко-Центру подвійний показ його фільмів.

🌊 Дивитися будемо знаменитий короткометражний дипломний фільм Осики — «Та, що входить у море» (1965).

У цій фактурно-образній замальовці режисер вперше виявив себе як майбутній майстер поетичного кіно, сміливо спробував сили в пошуку нової виражальної стилістики і по-новаторськи відійшов від соцреалізму.

⚔ Відразу після цього вперше покажемо нещодавно заново відскановану дослідником кіно Олегом Оліфером останню кінокартину митця — «Гетьманські клейноди» (1993).

Вільна екранізація «Крутіжу» Богдана Лепкого, козацька епопея про добу Руїни, в умовах гострої напруги й колізійних станів. На історичній тематиці автор розповідає про розбрат і незгоди як причини втрати державності.

Це перша можливість подивитися якісно відскановані «Клейноди», а також простежити спільне і відмінне в тому, з чого починав і чим закінчував свою яскраву творчість режисер.

Квитки за посиланням

Зробив набір стікерів до онлайн-кінотеатру ДЦ. Додавайте.

Осиці сьогодні виповнилося б 85 років.

Багато його задумів так і не було втілено. Два повнометражні фільми «Море» і «Розплата» досі не віднайдені. Перший хоч точно є у Госфільмофонді, а про другий Лариса Брюховецька взагалі писала, що фільм не зберігся. Українські варіанти фільмів «Хто повернеться – долюбить» і «Тривожний місяць вересень» також поки вважаються втраченими. Цифрові копії «Діда лівого крайнього», «Вклонись до землі», «Етюди про Врубеля» і «Увійдіть, стражденні» такі, що плакати хочеться. «Та, що входить в море» потребує кольорокорекції.

Такий от спадок одного з найважливіших українських режисерів.

Не пропустіть найближчим часом нові оцифрування «Подарунка на іменини» і «Гетьманських клейнодів» на ДЦ.Онлайн і ДЦ.Офлайн.

Леонід Осика та Іван Миколайчук, 1963 рік (студентський фільм Осики «Двоє» (1964) з Миколайчуком і Лефтій також втрачений).

Якщо "Камінний хрест" Осики порівнюють з "Голим островом" Кането Сіндо, а "Захар Беркут" — з історичними фільмами Куросави, то "Гетьманські клейноди" хочеться запаралелити з якимось вестерном.

Переглядаючи нову оцифровану копію фільму, зрозумів, якщо увімкнути Леонарда Коена на фоні, то це ж "Маккейб і місіс Міллер", геніальний ревізіоністський вестерн Роберта Олтмена. Холод і бруд, смерть і сніг, похмурі і непривітні землі і їх мешканці, прокурені і пропиті забігайлівки, ну і звичайно дуелі.

Приходьте 12 березня в ДЦ на перший показ нової оцифрованої копії і цікаву розмову про Осику.

також у минулому семестрі писав університетську наукову статтю на тему використання інтертитрів німого кіно не як фунціонального засобу, а як творчого прийому, який може впливать на глядача десятками різних способів.

«укразія» в цьому плані неймовірне відкриття й поки найвинахідливіший із тих 26 (?) німих фільмів вуфку-українафільму, які я бачив. і це при тому, що це 1925, тобто ще не зовсім розквіт в історії українського німого. в коментарях ще кілька класних фрагментів.

Іван Козленко розповідає про складну долю "Укразії", першого українського блокбастеру.

Нижче відгуки тогочасної преси. 1925 рік, Харків, Павлоград, Єлисаветград (зараз Кропивницький), Полтава, переповнені зали, бійки, скандали, нестача фільмокопій. Оригінальні тексти у коментарях. Сам фільм у збереженому стані, сподіваюсь, буде згодом опублікований на ДЦ.Онлайн.

...І ось уперше, коли можливо, з того моменту, як радянська рука заволоділа держаком кіноапарату - з'явилася картина, що її можна назвати зразком втілення Революції в нашому кіно-мистецтві - "Укразія".

...Запалені захватом відгуки всіх без винятку керовничих органів преси; безмежні черги глядачів у Москві, Харкові, у нашій Полтаві - все це свідчить про виключну вартість "Укразії".

...В минулий понеділок для Кавшколи був призначений перегляд фільми "Укразія". Маючи на увазі велике виховальне значення, яке має ця фільма, був сломаний робочий день курсанта. Але замість "Укразії" курсантам було показано дві старі фільми - одна хоть мала якесь агітаційне значіння, а друга...якась міщанська "беліберда". Наслідки-ж таки-були даремно витрачено по 1,5 робочих години, а разом - більше 500 годин.

...А коли відчиняються двері, тоди робиться щось неймовірне: кричать, плачуть, падають. І лізуть, лізуть з виряченими очима оден одному на голову. Хіба це не "Укразія"?

...Ви знаєте, вчора на "Укразію" на всі сеанси викликали рятункову станцію.

...Коли ви прихильник масових сцен та спорту, ідіть у кіно. І моральне задоволення буде у вас і..по фізкультурі не відстанете. Особливо, коли йде небувалий ще американський кіно-шедевр, або наша "Укразія"!

...Декілька сеансів в кіно-почекальні і ви дасьте очко вперед найкращому боксеру.

Фрагмент нової оцифровки "Гетьманських клейнодів", яку ви зможете переглянути у Довженко-Центрі 12 березня о 19:00.

Також вас чекатиме розповідь про Осику і його короткометражний дебют "Та, що входить в море".

Приходьте!

раді повідомити, що ми запускаємо кіноклуб 🪄 тому запрошуємо слухати-дивитися-знайомитися, якщо ви з одеси!

першою стрічкою стане вже відома вам «нескінченність за флоріаном» (2022)

права на показ надає arthouse traffic

деталі за посиланням

У чому проблема? Підійшов, взяв її за руку, впевнено сказав «Козаче мій чорнобривий» і поцілував.

Назар Стодоля (1936)
реж. Георгій Тасін
Одеська кіностудія «Українфільм»

Дивіться "Руду Фею" здорової людини на ДЦ.Онлайн.

Нещодавно оцифрував "Яму", скандальний студентський дебют автора "Рудої Феї" Володимира Коваленка. Про обидві роботи одного з найобдарованіших молодих режисерів на Кіностудії ім. Довженка можна почитати тут.

Саму "Яму" і деякі інші фільми, сподіваюсь, показати до кінця цього року.

Коли ми почали працювати над поверненням "Рудої Феї", я багато переписувався з режисером по WhatsApp. Чимало викладено у статті і розказано під час представлення, але на кілька питань він тоді не встиг відповісти, зокрема про впливи на нього.

Наводжу нарешті його відповідь тут:

О. О.: Які улюблені стрічки та режисери (українські, загалом радянські, закордонні) ви могли б назвати? Чи вплинули на вас інші перебудовні радянські фільми?

В. К.: [Теперішнє] Покоління не уявляє, наскільки важко і дивом випадково можна тоді було побачити світову класику. У Київ Москва давала один-два [фільми] на перегляд у квартал. Всі архіви у них. У ВДІКУ, де два тижні ми були на практиці (3 курс, зимові канікули) світові фільми крутились у кількох аудиторіях день і ніч, з лекціями і без. Це для порівняння.

Попри все деякий набір у мене сформувався. Тут багато консервативності: Бергман (Сьома печать, Полунична галява, ін.), Бунюель, П'єр Паоло Пазоліні (Акатоне, Медея) Андрій Тарковський (Солярис, Сталкер), Акіра Куросава (багато), Данелія і словом чималий список французів, американців.

Окремо стоять "Тіні забутих предків" Параджанова. Якось трапилась нам на факультеті копія, був одинокий перегляд чи що. Я її попросив у кіномеханіків і три дні ганяв на монтажному столі мало не покадрово, звідти сформулювалась напівжартом "формула шедевру".

В дитинстві на мене справили колосальне враження "Вій" Єршова і "Попіл" Вайди. Перебудовні фільми нуль впливу. Так видається принаймні.