Бабуся дуже боялася війни та голоду. Бо вже колись пережила і те, і інше.
Її не стало в лютому 2014-го. Війну вона нащастя (якщо тут взагалі прийнятне це слово) не побачила. Війну і окупацію, бо ж мешкала на Донеччині, в нині окупованому Тельманівському (Бойківському) районі.
А через вісім років і один місяць, без одного дня, не стало і дідуся. Через пару тижнів після початку повномасштабної.
Дідусь з 2014-го влітку мешкав вдома - бо важко старій людині, яка все життя прожила на землі і буквально піднімала зЕмлі колгоспу з нуля після другої світової, жити в багатоповерхівці, "скворєшніку". А на зиму його забирали в Дніпро до близького родича.
Ковід вніс свої корективи, з 2020-го дідусь не зміг потрапити додому. А останні півроку провів в Миколаєві, у іншого близького родича. Там і похований. Сьогодні - а точніше, вже вчора - рівно два роки як.
Людина прив'язана до землі, де лежить її покійник (с)
Отак я і прив'язаний до двох місць, куди дуже треба потрапити. Особливо - на Донеччину, де я бував з дитинства. Де вже довгий час стоїть одинока покинута хата.
Я до чого. Йобана, блять, русня.
Її не стало в лютому 2014-го. Війну вона нащастя (якщо тут взагалі прийнятне це слово) не побачила. Війну і окупацію, бо ж мешкала на Донеччині, в нині окупованому Тельманівському (Бойківському) районі.
А через вісім років і один місяць, без одного дня, не стало і дідуся. Через пару тижнів після початку повномасштабної.
Дідусь з 2014-го влітку мешкав вдома - бо важко старій людині, яка все життя прожила на землі і буквально піднімала зЕмлі колгоспу з нуля після другої світової, жити в багатоповерхівці, "скворєшніку". А на зиму його забирали в Дніпро до близького родича.
Ковід вніс свої корективи, з 2020-го дідусь не зміг потрапити додому. А останні півроку провів в Миколаєві, у іншого близького родича. Там і похований. Сьогодні - а точніше, вже вчора - рівно два роки як.
Людина прив'язана до землі, де лежить її покійник (с)
Отак я і прив'язаний до двох місць, куди дуже треба потрапити. Особливо - на Донеччину, де я бував з дитинства. Де вже довгий час стоїть одинока покинута хата.
Я до чого. Йобана, блять, русня.
В далекому 2021-му до нас почав їхати "Відьмак". І їхав він не один рік, як було намічено, а цілих 2+. І нарешті восени 2023-го - приїхав.
Це всесвіт, з яким я познайомився через першу частину гри "Відьмак" та аудіокниги одноіменної саги ще в доковідні часи. І продовжив знайомство вже в глибоко-ковідні часи з грою "Відьмак 3". А також з настілкою, про яку і йде мова.
І це той всесвіт, який мене захопив.
#boardGames
Це всесвіт, з яким я познайомився через першу частину гри "Відьмак" та аудіокниги одноіменної саги ще в доковідні часи. І продовжив знайомство вже в глибоко-ковідні часи з грою "Відьмак 3". А також з настілкою, про яку і йде мова.
І це той всесвіт, який мене захопив.
#boardGames
Сів передивитися старий добрий "Перевізник" під пляшечку пива. В українському перекладі звісно.
Стетхем, як і завжди, неперевершений. Стетхем жжоть.
Треба знаходити час та засоби, щоб тими чи іншими шляхами в часи мороку та йобаної русні стабілізувати нервову систему. Інакше прийде білка.
Щоб бути в змозі існувати, жити, працювати і допомагати ЗСУ нищити русню - прямо чи дотично, діями, грошима, починаннями чи чимось іншим.
Пам'ятайте про це, будь ласка.
Стетхем, як і завжди, неперевершений. Стетхем жжоть.
Треба знаходити час та засоби, щоб тими чи іншими шляхами в часи мороку та йобаної русні стабілізувати нервову систему. Інакше прийде білка.
Щоб бути в змозі існувати, жити, працювати і допомагати ЗСУ нищити русню - прямо чи дотично, діями, грошима, починаннями чи чимось іншим.
Пам'ятайте про це, будь ласка.
The SQL standard defines one additional level, READ UNCOMMITTED. In PostgreSQL READ UNCOMMITTED is treated as READ COMMITTED.
Годину витратив, щоб зрозуміти, якого біса я не бачу іншою транзакцією зафлашені дані в базці до комміту основної транзакції.
Врешті решт з'ясувалося 🫠
Годину витратив, щоб зрозуміти, якого біса я не бачу іншою транзакцією зафлашені дані в базці до комміту основної транзакції.
Врешті решт з'ясувалося 🫠
В українській локалізації гри "Пандемія" (а також як мінімум "Пандемія Спадщина Сезон 1") замість мацкви додано Київ 😊
Дрібниця, а приємно. Нажаль, положення міста на мапі не змінили, лише лейбочку. Штошш.
Як повідомляють локалізатори, вмовити видавця внести зміни (картки і можливо якісь додаткові речі, особливо в Legacy-версії) було досить складно.
#boardGames
P.S. У мене вже майже три роки лежить класична "Пандемія" (звісно, українська), але все ще не зіграна. Хтось грав? І як воно вам? Якщо вірити Ютубу, то: або "вау, класика, мастхев", або "занадто просте і тому не дуже цікаве".
P.P.S. А з положенням Києва все добре, не звернув уваги на стрілочку.
Дрібниця, а приємно. Нажаль, положення міста на мапі не змінили, лише лейбочку. Штошш.
Як повідомляють локалізатори, вмовити видавця внести зміни (картки і можливо якісь додаткові речі, особливо в Legacy-версії) було досить складно.
#boardGames
P.S. У мене вже майже три роки лежить класична "Пандемія" (звісно, українська), але все ще не зіграна. Хтось грав? І як воно вам? Якщо вірити Ютубу, то: або "вау, класика, мастхев", або "занадто просте і тому не дуже цікаве".
P.P.S. А з положенням Києва все добре, не звернув уваги на стрілочку.
Ютуб підкинув одну цікаву та досить атмосферну річ:
Перше сталкерське радіо - "Воля": Частина 1.
Працюю, поставив у фоні. Це прекрасно. Особливо коментарі ведучого між піснями.
2007-й, студентство - і перший Сталкер, що щойно вийшов і ледве-ледве йшов на моєму ПК і який був тоді пройдений не раз і не два.
Сталкер - то любов, як вже колись казав.
Перше сталкерське радіо - "Воля": Частина 1.
Працюю, поставив у фоні. Це прекрасно. Особливо коментарі ведучого між піснями.
2007-й, студентство - і перший Сталкер, що щойно вийшов і ледве-ледве йшов на моєму ПК і який був тоді пройдений не раз і не два.
Сталкер - то любов, як вже колись казав.
YouTube
Перше сталкерське радіо - "Воля": Частина 1
Лебедики, я даю вам перше сталкерське радіо!
На цьому відео немає, та й ніколи не буде монетизації, тому якщо бажаєте підтримати Сталевого щура, наступний лінк для вас 👇
Підтримати канал: https://send.monobank.ua/2NVcRpY1Pq
Сталевий щур в Телеграмі: h…
На цьому відео немає, та й ніколи не буде монетизації, тому якщо бажаєте підтримати Сталевого щура, наступний лінк для вас 👇
Підтримати канал: https://send.monobank.ua/2NVcRpY1Pq
Сталевий щур в Телеграмі: h…
Аварійне відключення завітало і в наші степи. Штошш.
Першою думкою було підключити комп'ютер до свого джерела електрохарчування і ще трохи попрацювати.
З часів блекаутів більш ніж річної давнини маю збірку "автомобільний акумулятор" плюс "безперебійник, перепаяний на інвертор" плюс "розумний зарядний пристрій".
"Інвертор" мені організував колега. Він тоді багато кому з наших зробив такі собі дешево-сердиті девайси з мертвих УПСів, які віддали нам якраз для цих цілей. Чому і звідкіля мертвих? Вони простоювали ще з доковідних часів, тобто 2+ роки - з тих пір, коли люди покинули офіси і пішли працювати по домівках.
Єдине шо, колега сказав "пару годин працюєш, десять хвилин даєш йому відпочити". Бо ніякого охолодження в девайсі немає. Можна, звісно, заморочитися та вкрутити якийсь кулер, але графік з десяти-двадцятихвилинною паузою на чотирьохгодинне відключення (які тоді зазвичай мали місце) мене досить влаштовував: дві години працюєш, 10-20 хвилин пауза, ще ~1.5 години працюєш - а тут і світло з'являється.
Для ноутбука, додаткового монітора і настільної лампи вистачало.
Попри бажання підключити акумулятор і попрацювати, я вирішив піти пройтися. І раптово та непередбачувано заглянув до місцевого пивного павільйончику, який поодиноко виділявся серед похмурих темних силуетів інших вже не працюючих павільйонів, бо був відкритий і працював у світлі "блогерського кола". І лише за готівку. Єдине шо - ніяких рибов до пива ти собі не придбаєш, бо ваги - як і більшість наших сучасних девайсів - електронні. Штошш.
А повернувшись додому, можна посидіти в напівтемряві (джерел світла вистачає, просто я люблю напівтемряву) і почитати/подивитись щось цікаве. Інтернети - присутні, бо оптика.
UPD: Забув додати: русня - гній. Але ви це і без мене знаєте.
Першою думкою було підключити комп'ютер до свого джерела електрохарчування і ще трохи попрацювати.
З часів блекаутів більш ніж річної давнини маю збірку "автомобільний акумулятор" плюс "безперебійник, перепаяний на інвертор" плюс "розумний зарядний пристрій".
"Інвертор" мені організував колега. Він тоді багато кому з наших зробив такі собі дешево-сердиті девайси з мертвих УПСів, які віддали нам якраз для цих цілей. Чому і звідкіля мертвих? Вони простоювали ще з доковідних часів, тобто 2+ роки - з тих пір, коли люди покинули офіси і пішли працювати по домівках.
Єдине шо, колега сказав "пару годин працюєш, десять хвилин даєш йому відпочити". Бо ніякого охолодження в девайсі немає. Можна, звісно, заморочитися та вкрутити якийсь кулер, але графік з десяти-двадцятихвилинною паузою на чотирьохгодинне відключення (які тоді зазвичай мали місце) мене досить влаштовував: дві години працюєш, 10-20 хвилин пауза, ще ~1.5 години працюєш - а тут і світло з'являється.
Для ноутбука, додаткового монітора і настільної лампи вистачало.
Попри бажання підключити акумулятор і попрацювати, я вирішив піти пройтися. І раптово та непередбачувано заглянув до місцевого пивного павільйончику, який поодиноко виділявся серед похмурих темних силуетів інших вже не працюючих павільйонів, бо був відкритий і працював у світлі "блогерського кола". І лише за готівку. Єдине шо - ніяких рибов до пива ти собі не придбаєш, бо ваги - як і більшість наших сучасних девайсів - електронні. Штошш.
А повернувшись додому, можна посидіти в напівтемряві (джерел світла вистачає, просто я люблю напівтемряву) і почитати/подивитись щось цікаве. Інтернети - присутні, бо оптика.
UPD: Забув додати: русня - гній. Але ви це і без мене знаєте.
The ICQ messaging app is shutting down on June 26th, marking the end of a much-beloved communication application.
Як же ми тепер без нього 😱
А якщо серйозно, то ох скільки часу було проведено в Аськє. Користуватися нею я перестав орієнтовно в 2013-му, але свій номер (дев'ятизнак) ще дооовго пам'ятав.
А ще добре запам'яталося, що там була повністю відкрита історія листування, яка зберігалася в txt-файлах у теці документів користувача. Я собі тоді навіть якусь нескладну локальну PHP-мордашку написав, щоб при необхідності читати свою переписку в браузері, не заходячі в сам мессенджер.
Як то кажуть, press F.
Скріншот - з інтернетів.
Як же ми тепер без нього 😱
А якщо серйозно, то ох скільки часу було проведено в Аськє. Користуватися нею я перестав орієнтовно в 2013-му, але свій номер (дев'ятизнак) ще дооовго пам'ятав.
А ще добре запам'яталося, що там була повністю відкрита історія листування, яка зберігалася в txt-файлах у теці документів користувача. Я собі тоді навіть якусь нескладну локальну PHP-мордашку написав, щоб при необхідності читати свою переписку в браузері, не заходячі в сам мессенджер.
Як то кажуть, press F.
Скріншот - з інтернетів.