🌿23 ЛИСТОПАДА – МУЧЕНИКА ОРЕСТА ЛІКАРЯ

Святий мученик Орест жив наприкінці III століття в місті Тіані в Каппадокії за часів імператора Діоклітіана і був досвідченим і майстерним лікарем. З дитячих років святий Орест був воістину добрим християнином.

За наказом імператора в Тіану для боротьби з християнством, яке широко поширилося у Великій Каппадокії, був направлений воєначальник Максимін. Серед перших на суд до Максиміна був приведений Орест. Він мужньо і відкрито сповідував свою віру в Розп’ятого і Воскреслого Господа нашого Ісуса Христа. Гонитель пропонував святому багатства, почесті, славу замість зречення від Єдиного Істинного Бога, але святий Орест був непохитний. 

За наказом Максиміна Ореста привели в багатий язичницький храм і знову запропонували поклонитися ідолам. Коли він відмовився, 40 воїнів, змінюючи один одного, били святого мученика батогами, палицями, воловими жилами, потім катували вогнем. Святий Орест звернувся до Господа: “Боже, створи зі мною знамення на благо, нехай бачать ті, хто ненавидить мене, і посоромляться”. І Господь почув вірного раба Свого. Почався землетрус, ідоли попадали й розбилися. Усі втекли з храму; коли звідти вийшов святий Орест, храм завалився.

Розлючений Максимін наказав ув’язнити святого мученика на сім днів у в’язницю і не давати йому ні їжі, ні пиття, а на восьмий день продовжити муки. Святому вбили цвяхи в п’яти, потім прив’язали до дикого коня. Тягнутий по камінню, святий мученик відійшов до Господа в 304 році. Мощі його були кинуті в море.

Коли через багато століть, 1685 року, в Києво-Печерській Лаврі один чернець (Димитрій, згодом митрополит Ростовський, пам’ять 28 жовтня) переписував із стародавнього рукопису житіє святого Ореста і, стомлений, заснув, йому в сонному видінні постав святий мученик і, показавши глибоку рану в грудях, перерізані біля ліктів жили і перебиті гомілки, велів доповнити своє житіє, оскільки в стародавньому рукописі були описані не всі муки, яких зазнав святий. Смиренний чернець виконав бажання святого мученика Ореста і прославив Бога, Дивного у святих Його.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/11/22/23-lystopada-muchenyka-oresta-likarya-2/

☦️У СЕЛІ КОЗЛИН ПРОЙШОВ ХРЕСНИЙ ХІД У ДЕНЬ ВШАНУВАННЯ “СКОРОПОСЛУШНИЦІ”

22 листопада 2024 року у селі Козлин відбувся традиційний хресний хід на честь ікони Божої Матері «Скоропослушниця». Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.

Це святкування має багаторічну історію — хресний хід у Воскресенській парафії села Козлин Рівненського благочиння був заснований 22 листопада 1997 року покійним настоятелом прот. Романом Горобцем. З того часу хресний хід навколо села щорічно збирає віруючих для спільної молитви та духовного єднання.

Під час ходи учасники, не зважаючи на осінню прохолоду, пройшли навколо села, несучи чудотворний образ Божої Матері. Її ікона, відома як «Скоропослушниця», є улюбленою серед віруючих за численні свідчення чудес і швидкої допомоги в молитвах.

Хода завершилася молебнем, який був відслужений перед чудотворним образом.
Священнослужителі звернулися до віруючих зі словами про важливість молитви та духовної підтримки, закликаючи шанувати Божу Матір як ту, що завжди чує наші прохання й допомагає у скруті.

Цей день став черговим підтвердженням єдності громади, її глибокої віри та вірності багаторічній традиції, яка надихає всіх учасників на духовне зростання.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/11/23/u-seli-kozlyn-proytsshov-khresnyy-khid-u-den-skoroposlushnytsya/

☦️🌺❄️Хресний хід Воскресенською парафією села Козлин

‼️Прийом керуючого єпархією
25 листопада, у понеділок, архієпископ Рівненський та Острозький Пимен здійснюватиме прийом духовенства та мирян, початок о 10.00.

🙏ДЕНЬ ПАМ‘ЯТІ ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРІВ

Щороку в четверту суботу листопада українці у всьому світі молитовно вшановують пам’ять жертв Голодомору 1932–1933 років — геноциду Українського народу, а також масових штучних голодів 1921–1923 і 1946–1947 років.

Це день скорботи, пам’яті та єдності. Закликаємо всіх запалити свічку та піднести молитву за душі невинно вбитих, щоб трагедія такого масштабу більше ніколи не повторилася.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/11/23/den-pam-yati-zhertv-holodomoriv/

🌿24 ЛИСТОПАДА – ВЕЛИКОМУЧЕНИКА МИНИ КОТУАНСЬКОГО

Великомученик третього століття св. Мина був єгиптянином за походженням, але майже все життя прожив у Фригії (частина нинішньої Туреччини), служачи в Римській армії. Ревний християнин і зразковий солдат, він став офіцером і ніс довгу й гідну службу, воюючи проти варварських племен, що мародерствували, на азіатському кордоні Римської імперії. Але врешті-решт стало відомо, що він християнин, і імператор Максиміан піддав його тортурам за відмову виконувати накази – ті, що були пов’язані з переслідуванням його братів християн. Він був обезголовлений, а мощі його згодом перенесено в рідний йому Єгипет. Після його мученицької кончини за заступництва вмч. Мини сталося багато чудес. Одне з найвідоміших відбулося в наші дні в містечку Ель Аламейн у Єгипті.
Назва Ель Аламейн утворена від арабської форми імені св. Міни. Там збереглися напівзруйновані стіни стародавнього храму вмч. Мини, на яких все ще видно фрески із зображенням різних чудес Святого. Є там і зображення вмч. Мини, що веде караван з верблюдами, який він врятував від загибелі.

Під час II Світової війни Греція опинилася у скрутному становищі. Її війська відважно і вельми успішно воювали проти армії Італії, але не змогли протистояти вторгненню німецьких загарбників, – Греція була окупована. Залишки грецької армії вдалися до втечі. Вони дійшли до Єгипту – батьківщини св. вмч. Мини, де утворили грецький батальйон у складі сил союзників і продовжували боротися за визволення своєї країни від німців.
Захопивши північноафриканські землі, гітлерівські війська на чолі з Роммелем дійшли до Ель Аламейна і зупинилися тут на ніч табором. Вони готувалися до штурму Олександрії. Серця жителів Олександрії здригалися при думці про те, що місто скоро впаде, і вони неминуче опиняться у владі окупантів. Для греків перемога Роммеля в Єгипті означала втрату залишків їхньої незалежної армії.

Але в хід подій втрутився св. вмч. Мина. Він заступився за єгиптян, греків, православних, коптів і навіть мусульман, які шанували його пам’ять, і, завдяки його заступництву, вони здобули перемогу в битві під Ель-Аламейном 1942 року. Ця перемога стала однією з найвідоміших подій усієї II Світової війни.

Опівночі, за кілька годин до початку битви, натовп вірян ясно побачив, як вмч. Мина вийшов зі своєї напівзруйнованої церкви, ведучи за собою караван верблюдів – точно так, як було зображено на стародавній фресці. Ворожі вартові не бачили його, і він безперешкодно пройшов у саму середину німецького табору. На непереможне німецьке військо напала незрозуміла, зовні нічим не зумовлена паніка, про причини якої досі гадають світські історики, які так і не знайшли жодного розумного пояснення цій події. Охоплені страхом і розгубленістю, війська Роммеля втекли під натиском союзних військ. Союзники переслідували їх і багатьох захопили в полон. З почуття вдячності і благоговіння перед дивом союзники віддали цю ділянку землі православному Патріархату Олександрії. Тут побудували новий храм і заснували монастир на честь св. великомученика Мини.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/11/23/24-lystopada-velykomuchenyka-myny-kotuanskoho-2/

‼️ПРОПОВІДЬ. НЕДІЛЯ ПРО МИЛОСЕРДНОГО САМАРЯНИНА

Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.

Господь — наш Творець. Він нас створив і промислительно піклується про Своє творіння, даючи всьому «життя, і дихання, і все» (Діян. 17:25). Він — наш Бог і Спаситель, вічний, всевідаючий, безмежно благий і всемилостивий, Який викупив нас хрестом і кров’ю Свого Сина. Як чадолюбивий Отець, Господь хоче, щоб ми були подібні до Нього, нагадуючи, що ми на землі не даремно, — ми тут для того, щоб навчитися жити у вічності.

Сьогоднішня євангельська історія розповідає нам, як цього досягти.
Один законник, іспитуючи Спасителя, запитав: «Учителю, що мені робити, щоб наслідувати життя вічне?» Господь відповів йому: «У законі що написано? Як читаєш?» — тобто, як ти розумієш закон. Законник відповів: «Возлюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією силою твоєю, і всім розумінням твоїм, і ближнього твого, як самого себе» (Лк. 10:27).
Любов до Бога є першою і найважливішою основою морального людського життя. Серце людини має властивість віддаватися тому, кого полюбило, прагнучи уподібнитися до улюбленого об’єкта. Серце, яке любить Бога, наповнюється Його благодаттю, добротою та людинолюбством, прагнучи до богоподібності. Душа такої людини просвітлюється й узріває Бога; природні сили просвітлюються, стаючи добрими. Якщо ми любимо Бога всім нашим розумінням, то наші пізнавальні сили наповнюються Божественним розумом, а думки й бажання — Божественною правдою.

Сам Господь і святі отці навчають, що любов до Бога проявляється у благочестивому християнському житті: у послуху, вдячності, молитві, ревності до Бога, пам’яті про Нього та виконанні животворчих Христових заповідей: «Це є любов до Бога, щоб ми дотримувалися Його заповідей» (1 Ін. 5:3).

Люблячи Бога, ми повинні любити ближнього, як самого себе. Господь, будучи безмежно благим, є люблячим Отцем не лише для нас, але для всіх людей, заповідаючи: «Сонцю сходити на злих і добрих» (Мф. 5:45). Святий апостол Іоанн Богослов говорить: «Якщо Бог так возлюбив нас, то і ми повинні любити один одного» (1 Ін. 4:11).

Христос каже: «Так поступай і будеш жити» (Лк. 10:28).
Законник, знаючи заповіді, але бажаючи виправдати себе, запитав: «А хто мій ближній?» (Лк. 10:29). На це питання Господь відповів притчею про чоловіка, який, йдучи з Єрусалиму до Єрихону, потрапив до рук розбійників.

Троє людей проходили цією дорогою. Священник, який мав би бути зразком любові до ближнього, просто пройшов повз. Левіт, знавець Писання, підійшов, подивився на пораненого, але теж пішов далі. Тільки самарянин, зневажений і відкинутий юдеями, проявив милосердя. Він залікував рани постраждалого, відвіз його до гостиниці й подбав про нього.
Господь запитав: «Хто з трьох був ближнім для чоловіка, який потрапив до розбійників?» Законник відповів: «Той, хто вчинив милість». Спаситель сказав йому: «Іди і роби так само».
Сьогодні Христос навчає нас любові — любові, якою любить Бог. Він закликає нас бути милосердними, творити добро всім, хто цього потребує. Одне тепле слово чи сердечна увага можуть змінити життя людини, зцілити її рани та привести до Бога, у Якому наше спасіння.
Не слухачі Слова Божого спасуться, але ті, хто його виконує. Так поступаючи, за словом Спасителя, ми стаємо дітьми Божими. А де Бог, там Царство Небесне, там повнота життя, яке починається на землі й триває у вічності.

Автор: прот. Миколай Боровський

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/11/23/propovid-nedilya-pro-myloserdnoho-samaryanyna/

‼️Прийом керуючого єпархією
25 листопада, у понеділок, архієпископ Рівненський та Острозький Пимен здійснюватиме прийом духовенства та мирян, початок о 10.00.

🌿25 ЛИСТОПАДА – ПРЕПОДОБНОГО НИЛА МИРОТОЧИВОГО

Преподобний Нил народився у сім’ї благочестивих християн у містечку Айос Петрос у районі Кінурія на півострові Пелопоннес. Він рано осиротів і виховувався у свого дядька, ієромонаха Макарія. 1601 року дядько з племінником пішли жити в монастир Успіння Божої Матері в Малеві. Там юнак прийняв чернецтво, а потім і священний сан – спершу дияконський, а потім ієрейський. Дядько і племінник прагнули більше відокремленого життя, і тому у 1615 році вирушили на Святу Гору. Там вони оселилися в дикому місці, яке також називалося Айос Петрос, оскільки тут свого часу жив преподобний Петро Афонський. Зараз на цьому місці стоїть скит Кавсокалівії.

Вони викупили у Великої Лаври відповідну ділянку землі у безлюдному місці, всього за одну золоту монету. Очистивши його від рослинності, збудували келію та невелику церкву на честь Божої Матері, преподобного Петра та преподобного Афанасія (Афонських). Обидва були вправними іконописцями, самі й розписали та прикрасили храм на ті гроші, що привезли із собою.
Коли келія була готова, отець Макарій спочив, залишивши племіннику церкву, землю та житло. Проте отець Нил прагнув більшого усамітнення, тому знайшов собі печеру в скелі у тому місці, де люди майже не ходили, орім того, забратися в цю печеру було неймовірно важко. Отець Нил спустився туди по скелі за допомогою одного ченця і почав жити там один, у пості та молитві.

У своїй оселі він спорудив вівтар на честь Стрітення Господнього. Поклав поруч із собою заповіт, згідно з яким його тіло не повинно було покидати цих місць, і братія помістила його в печерці в тій же скелі, трохи нижче за його власну і запечатала печеру, попередньо написавши застереження тому, кому б захотілося перенести звідти його святі мощі.

Преподобний Нил за життя уникав людської слави, тому Господь прославив його після смерті. Незабаром після кончини його тіло, від юності присвячене Богу і освячене постом, молитвою і покаяним плачем, почало виточувати запашне миро. Миро виливалося крізь невеликий отвір у запечатаній гробниці в такій кількості, що не тільки витікало з печери, а й пливло вниз по скелі. Невдовзі весь православний Схід дізнався про це диво, і до святині почали з’їжджатися прочани. Вони припливали на човнах, щоб зібрати зі скелі трохи дорогоцінної речовини, що витікає. Десятки років християни отримували це миро немов із правиці Самого Христа і зцілювалися від тілесних та духовних недуг. Місце, де мирно стікало зі скелі, почали називати “Каравостасион” (“зупинка човнів”). 

Після смерті преподобного Нила двоє ченців (ймовірно, нічого не знали про заповіт із забороною переносити його тіло) прийшли до печери з кирками. Вони почали довбати скелю, намагаючись знайти мощі праведника. Раптом зверху зі скелі впав валун і, зачепивши одного з ченців, зламав йому ступню. Скеля була занадто крута, і він не зміг би піднятися по ній з таким ушкодженням. Другий брат подався просити у когось мула, щоб витягнути товариша нагору. Коли він пішов, перед постраждалим раптово з’явився преподобний Нил у одязі простого ченця і запитав, що сталося і що він тут робить. Інок усе йому пояснив, і Святий сказав з докором: «Нещасний! Нащо ти затіяв таку небезпечну справу без благословення? Ти не погоджуєшся з волею Божою”. З цими словами він торкнувся ноги ченця, зцілив її і зник з виду, а ченець попрямував до свого житла. Дорогою він зустрів свого товариша, що повертався з мулом. Товариш здивувався, бачачи його здоровим, і вони разом піднесли хвалу Богу.

Через багато років, коли мощі преподобного Нилу перестали мироточити, їх перенесли до Святої Лаври та передали частинки іншим афонським монастирям.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/11/25/25-lystopada-prepodobnoho-nyla-myrotochyvoho-2/

🛞РІВНЕНСЬКА ЄПАРХІЯ УПЦ ПРИДБАЛА КОЛЕСА ДЛЯ ТЕХНІКИ ЗСУ

Соціальний відділ Рівненської єпархії УПЦ продовжує підтримувати ЗСУ. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.

Рівненська єпархія Української Православної Церкви продовжує активно допомагати захисникам України. Нещодавно соціальний відділ єпархії придбав колеса для техніки Збройних Сил України, які будуть використані для виконання бойових завдань на передовій.

Ця ініціатива стала ще одним проявом турботи та підтримки українських військових, які відстоюють свободу і незалежність нашої держави. Представники соціального відділу висловили вдячність усім, хто долучається до цієї справи, підкресливши, що кожна допомога — це вагомий внесок у нашу спільну перемогу.

Нагадаємо, що соціальний відділ єпархії проводив благодійну ярмарку “Під Покровом Богородиці” у результаті якої зібрали гроші. Нині частину цих коштів було потрачено на купівлю колес для техніки ЗСУ.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/11/25/rivnenska-yeparkhiya-upts-prydbala-kolesa-dlya-tekhniky-zsu/

🇺🇦У ВЕЛИКИХ МЕЖИРІЧАХ ПОХОВАЛИ ЗАХИСНИКА СЕРГІЯ МАРКОВА

Великомежиріцька громада провела у останню путь воїна  Сергія МАРКОВА. Чин похорону звершили священники УПЦ. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.

24 листопада 2024 року у Петропавлівському храмі с.Великі Межирічі відбулося відспівування воїна Сергія МАРКОВА. Чин похорону очолив настоятель храму прот. Георгій СУХИЙ у співслужінні духовенства ІІ-го Корецького благочиння.

Командир стрілецького відділення, житель с. Великі Межирічі Сергій Марков помер в лікарні 14 листопада 2024 року від отриманих травм у нерівному бою з російським агресором. 

Поховали військового на місцевому кладовищі.
Царство Небесне, вічна пам’ять та шана Герою… Щирі співчуття рідним.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/11/25/u-velykykh-mezhyrichakh-pokhovaly-zakhysnyka-serhiya-markova/

Тропарь
Уст твои́х я́коже све́тлость огня́ возсия́вши благода́ть,/ вселе́нную просвети́:/ не сребролю́бия ми́рови сокро́вища сниска́,/ высоту́ нам смиренному́дрия показа́./ Но твои́ми словесы́ наказу́я, о́тче Иоа́нне Златоу́сте,// моли́ Сло́ва Христа́ Бо́га спасти́ся душа́м на́шим.

Виконують сестри Георгіївського подворʼя Рівного

🌺СВЯТКОВЕ ВСЕНІЧНЕ БДІННЯ НАПЕРЕДОДНІ ДНЯ ПАМ’ЯТІ СВЯТИТЕЛЯ ІОАННА ЗЛАТОУСТА

26 листопада 2024 року, напередодні дня пам’яті святителя Іоанна Златоуста та престольного свята трапезного храму Георгіївського подвор’я м. Рівне, відбулося святкове Всенічне бдіння. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.

Богослужіння очолив архієпископ Рівненський та Острозький Пимен у співслужінні кліриків єпархії. Під час богослужіння були піднесені молитви за мир в Україні, єдність Церкви та духовне зміцнення її вірян.

Святитель Іоанн Златоуст, пам’ять якого відзначають цього дня, є взірцем ревного служіння Господу, милосердя та проповідництва. Його ім’я нерозривно пов’язане з Божественною Літургією, яка звершується у храмах і донині.

Святкові богослужіння триватимуть і в день свята, коли буде звершена Божественна Літургія.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/11/25/svyatkove-vsenichne-bdinnya-naperedodni-dnya-pam-yati-svyatytelya-ioanna-zlatousta/