🌿7 ЛИСТОПАДА – МУЧЕНИКІВ МАРКІАНА ТА МАРТИРІЯ

Святі мученики Маркіан та Мартирій служили у Константинопольському соборі. Маркіан був читцем, а Мартирій іподіаконом; обидва вони несли також послух нотаріїв, тобто секретарів, патріарха Павла Сповідника (пам’ять 6 листопада). 
Єретики-аріани вигнали і таємно стратили праведного патріарха Павла, а його кафедру було передано єретику Македонію. Єретики намагалися залучити святих Маркіана та Мартирія на свій бік лестощами, пропонували золото, обіцяли архієрейські кафедри. Але всі зусилля аріан були марні.

Тоді нечестивці погрожували зганьбити їх перед імператором, залякували тортурами і смертю. Але святі твердо сповідали православ’я, заповідане отцями Церкви. Маркіан і Мартирій засудили до смерті. Перед смертю мученики піднесли до Господа гарячу молитву: “Господи Боже, що створив невидимо серця наші, що влаштовує всі діла наші, прийми з миром душі рабів Твоїх, бо ми вбиваємось за Тебе і звинуватилися як вівці покоління” (Пс.32,15, 43,2). ). Ми радіємо, що такою смертю виходимо з цього життя заради Твого Імені. Сподоби ж нас бути причасниками вічного життя у Тебе, Джерела життя”. 

Після молитви мученики з тихою радістю схилили голову під меч безбожних († близько 355 року). Святі тіла їх були благоговійно поховані православними християнами. Пізніше за вказівкою святого єпископа Іоанна Золотоуста мощі святих мучеників були перенесені до спеціально збудованої церкви. Від багатьох недуг зцілювалися тут віруючі за молитвами святих, на славу Єдиної Живоначальної Трійці.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/11/06/7-lystopada-muchenykiv-markiana-ta-martyriya-3/

🙏ПАРАФІЯ УПЦ С.ОЛЕКСАНДРІЯ ПРИДБАЛА ТУРНІКЕТИ ДЛЯ УКРАЇНСЬКИХ ВОЇНІВ

Віряни УПЦ Космо -Даміанівської парафії УПЦ с. Олександрія разом з настоятелем зібрали та передали кошти військовим для придбання аптечок і турнікетів. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.

З благословіння архієпископа Рівненського та Острозького Пимена, настоятель Космо-Даміанівської парафії села Олександрія Рівненського Північного благочиння протоієрей Вадим Палійчук передав військовим 15 000 грн. Гроші для допомоги воїнам зібрали парафіяни.

Ці кошти військові використали для придбання 20 турнікетів та 40 аптечок, необхідних для забезпечення першої допомоги на передовій.

“Внесок парафії є свідченням духовної та матеріальної підтримки захисників, які оберігають мир та безпеку нашої Батьківщини”, – зазначив отець Вадим.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/11/07/parafiya-upts-s-oleksandriya-prydbala-turnikety-dlya-ukrayinskykh-voyiniv/

‼️РІВНЕНСЬКА ЄПАРХІЯ УПЦ ЗАПРОШУЄ У ПАЛОМНИЦТВО ДО СВЯТИТЕЛЯ МИКОЛАЯ

Рівненська єпархія УПЦ організовує паломницьку поїздку до Греції та Італії з відвідинами святих місць, мощей угодників Божих та святковими богослужіннями. У програмі паломництва: базиліка святителя Миколая Чудотворця м. Барі (Італія), монастир Анастасії Узорішительниці, базиліка Дмитрія Солунського м. Салоніки (Греція), монастирі гори Олімп, базиліка святителя Спиридона Тримифунтського о. Керкіра (Греція).
Паломництво відбудеться саме в особливі дні вшанування святителя Миколая — улюбленого святого для багатьох поколінь християн, який завжди був символом милосердя та захисту. Пам’ять святителя Миколая вшановують з особливою радістю, адже він відомий як чудотворець і швидкий помічник у найскладніших життєвих обставинах.
У ці дні паломники матимуть унікальну можливість помолитися біля його чесних мощей, відчути духовну підтримку та благодать, якими наповнюються серця всіх, хто приходить до святителя з вірою.
Програма поїздки:
14 грудня (субота)
 • 12:00 — збір групи, переїзд у Банчени, розміщення в готелі монастиря, вечеря, відпочинок.
15 грудня (неділя)
 • 03:00 — нічна Літургія
 • Сніданок, виїзд на кордон Порубне.
16 грудня (понеділок)
 • Прибуття до Греції, м. Салоніки.
 • Вечеря.
17 грудня (вівторок)
 • Сніданок.
 • Відвідання монастирів: Анастасії Узорішительниці, Паїсія Святогорця, базиліки св. Димитрія, монастиря св. Діонісія Олімпійського на горі Олімп.
 • Переїзд в Ігуменицю, паром на Барі.
18 грудня (середа)
 • Прибуття в Барі, відвідання базиліки св. Миколая Чудотворця, акафіст біля мощей, обід.
 • Розміщення в готелі, всеношне бдіння.
19 грудня (четвер)
 • Святкова Літургія біля мощей святителя Миколая, акафіст, обід.
 • Паром на Ігуменицю (Греція).
20 грудня (п’ятниця)
 • Паром Ігумениця — Керкіра.
 • Відвідання базиліки св. Спиридона Тримифунтського, акафіст біля мощей, монастирів Параскеви Римської та Касіопітра.
 • Переїзд у Салоніки, розміщення в готелі.
21 грудня (субота)
 • Сніданок.
 • Відвідання монастиря Давида і Феодори Солунських, Святої Софії, кафедрального собору з мощами св. Григорія Палами, старовинного базару з оливками.
 • Виїзд в Україну.
22 грудня (неділя)
 • Прибуття в Україну.
За детальною інформацією звертатися : м. Валентина Ілліна ( 0967671938 )
Запрошуємо долучитися до паломництва та отримати благословення святинь Греції та Італії!

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/11/07/rivnenska-yeparkhiya-upts-zaproshuye-u-palomnytstvo-do-svyatytelya-mykolaya/

🌿8 ЛИСТОПАДА – ВЕЛИКОМУЧЕНИКА ДИМИТРІЯ СОЛУНСЬКОГО

Про особливе шанування святого Димитрія серед слов’ян свідчить те, що першим твором слов’янською мовою святих рівноапостольних Мефодія та Кирила після створення ними слов’янської абетки був «Канон Димитрію Солунському». Чим прославився цей святий і чому з молитвами до нього ось уже 17 століть вдаються вірні, одержуючи втіху та допомогу?
Великомученик Димитрій Солунський народився у місті Солуні у Греції (інакше – Фессалоніки, нині – Салоніки) за правління безбожних царів-богоборців Діоклетіана та Максиміана.

Його батьки, таємні християни, довго не мали дітей. Вони старанно благали Господа про надання їм спадкоємця. Всемилостивий Господь прислухався до їх молитов і дарував їм сина, якого вони назвали Димитрієм. Коли юнак підріс, вони, покликавши священника, таємно хрестили його у своєму таємному домашньому храмі і постійно наставляли у вірі.
Батько його, римський проконсул, помер, коли Димитрій Солунський досяг повноліття. Імператор Максиміан Галерій, який вступив на престол у 305 році, призначив Димитрія на місце батька володарем та воєводою Фессалонійської області.

Головним обов’язком Димитрія було захищати свою сферу від зовнішніх ворогів, але імператор зажадав від нього також, щоб він винищував християн. Димитрій натомість став викорінювати язичницькі звичаї, а язичників звертати до Христової віри.
Звісно, імператору невдовзі донесли, що проконсул Димитрій Солунський християнин.
Повертаючись із походу проти сарматів (племен, що населяли причорноморські степи), Максиміан зупинився у Солуні. Готуючись до смерті, Димитрій Солунський роздав своє майно бідним, а сам віддався молитві та посту. Імператор ув’язнив проконсула у в’язниці.

Як у світлому палаці святий Димитрій Солунський сидів у в’язниці, хвалив і прославляв Бога.
Диявол, бажаючи налякати святого, звернувся до скорпіона і хотів вжалити його в ногу. Осяявши себе хресним знаменням, святий безбоязно розтоптав нападника. Також він сподобився відвідування Ангела Божого, який приніс йому світло і підбадьорив його перед стражданнями.
У цей час безбожний Максиміан розважав себе і жителів Солуні гладіаторськими битвами у цирку. Християни шукали і тягли на арену. Відомий серед гладіаторів гордий і гордовитий Лій легко долав лагідних християн у битві і, радіючи озвірілому натовпу, скидав їх на списи воїнів.

Юнак Нестор, з християн, відвідав Димитрія Солунського у в’язниці, і випросив у нього благословення на єдиноборство з Лієм. Укріплений Богом, Нестор здолав гордого гладіатора і кинув його на списи воїнів.
Загибель Лія сильно засмутила Максиміана, і він наказав стратити блаженного Нестора. Але ця кара не втішила злочестивця, а коли він дізнався, що святий Нестор вразив лиходія Лія за порадою та благословенням святого Димитрія, він розлютився ще сильніше і загорівся бажанням помститися за загибель улюбленого борця.
Рано-вранці 26 жовтня 306 року до в’язниці увійшли воїни. Вони застали святого на молитві і тут же пронизали його списами. Так сповідник Христа, святий Димитрій, перейшов у вічні світлі обителі. Тіло великомученика Димитрія викинули на поживу звірам, але солуняни таємно поховали його. 

Слуга Димитрія Солунського Лупп взяв криваву ризу та перстень мученика і почав ними зцілювати недужих. Коли чутка про це дійшла до Максиміана, імператор наказав йому теж відрубати голову.
За правління імператора Костянтина Великого (324-337 рр.) над могилою великомученика Димитрія спорудили храм, в якому відбувалося безліч чудес та зцілень. А через сто років один іллірійський вельможа на ім’я Леонтій, отримавши в тому храмі зцілення від тяжкої невиліковної недуги, захотів на знак подяки побудувати новий величний храм.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/11/08/8-lystopada-velykomuchenyka-dymytriya-solunskoho-3/

🌺У ХРАМІ СЕЛА БОРБИН ЗВЕРШУВАЛИ ЛІТУРГІЮ ТРИ ІЄРАРХИ

8 листопада 2024 року, в день пам’яті святого великомученика Димитрія Солунського, архієпископ Рівненський та Острозький Пимен співслужив митрополиту Вишгородському і Чорнобильському Павлу, наміснику Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври, та митрополиту Житомирському і Новоград-Волинському Никодиму. Богослужіння відбулося в храмі на честь святих первоверховних апостолів Петра і Павла в селі Борбин Млинівського району.

Під час служби було звершено дияконську хіротонію чтеця Сергія Дуфенюка, студента Київської духовної академії. Молебні підносилися за мир на українській землі, за захист від ворога, щоб Господь захистив народ і благословив тих, хто втратив домівки та перебуває в скруті, а також благословив усіх, хто допомагає нужденним.

Також були піднесені заупокійні молитви за всіх загиблих українських воїнів, невинно вбитих під час війни, і всіх спочилих православних християн.

За богослужінням молилися ігумені монастирів, духовенство з Рівненської, Волинської, Одеської та інших єпархій Української Православної Церкви, численні паломники і віряни. Піснеспіви виконував хор сестер Георгіївського Подвор’я, Городоцького Миколаївського жіночого монастиря.

Після Літургії звершили літію на могилі батька митрополита Павла.

🌿9 ЛИСТОПАДА – ПРЕПОДОБНОГО НЕСТОРА ЛІТОПИСЦЯ


Преподобний Нестор Літописець був родом із Києва. Про точну дату народження, про подробиці його дитинства та юнацтва нам нічого не відомо. Є підстави вважати, що Нестор народився 50-х роках XI століття.

У сімнадцятирічному віці Нестор, бажаючи пов’язати своє життя з чернечим діянням, з’явився до двох блаженних отців: преподобного Антонія (засновника руського чернецтва) і преподобного Феодосія. Вбачаючи в подвижниках святих Божих праведників, він смиренно просив їх не виганяти його геть, а дозволити йому перебувати при них у послуху.

У цей час Антоній жив у відокремленій печері, у священній безмовності, догоджаючи Богу невпинною сердечною молитвою. Феодосій займався влаштуванням чернечої обителі. Промислом Божим Нестор залишився біля преподобних отців.

Ще до посвяти в чернецтво він виявляв перед ними готовність жити суворим чернечим життям. Незважаючи на юність і численні труднощі, пов’язані з неміччю плоті, Нестор виявляв духовним наставникам твердість у бажанні слідувати рятівним шляхом.
Через них він освячувався і просвічувався як через два великі Божі світильники. Він ревно й покірно виконував призначені йому послухи, привчаючись до смиренності, лагідності, серцевої молитви та вільних злиднів. Відчував до наставників найщирішу повагу і любов, всяке слово він виконував покірно, з радістю та довірою.

Після блаженної кончини Антонія (1073) і Феодосія (1074), він і сам ніби помер для світу.
Від ігумена Печерської обителі, преподобного Стефана, Нестор прийняв ангельський образ, а невдовзі його звели до сану ієродиякона.

Іноки Печерського монастиря славилися багатьма чеснотами. Бажаючи наслідувати Христа, вони охоче чинили найважчі щоденні подвиги. Хтось харчувався тільки сирою чи вареною травою, хтось трудився у молитовному правилі, хтось у земних поклонах. Усіх їх поєднувало те, що вони одностайно перебували у вірі, надії, любові, як і належить братам Православного монастиря.
Прийнявши ангельський образ, Нестор уподібнився до безтілесних небесних служителів: з ще більшою ревнощами став догоджати Богу послухом і молитвою, став збільшувати в собі християнські чесноти. При цьому він нелицемірно вважав себе грішником, недостойним Божих дарів.

Займаючись аскетичним діянням і досвідом пізнаючи Божественну доброту, Нестор не заперечував значимість теоретичних знань. Він цінував богоугодні книги як скарбницю Істини, алегорично порівнював їх з річками, що наповнюють всесвіт. Вважається, що особливим його послухом було складання літописів.

Так, у 80-х роках XI століття він записав життя свого духовного вчителя, Феодосія Печерського. Але, мабуть, найвизначнішим творчим працею Нестора Літописця стала історія становлення Русі . Вважають, що він завершив цей твір до 1112-1113 року.

Більше на сайті: https://rivne.church.ua/2024/11/08/9-lystopada-prepodobnoho-nestora-litopystsya-3/