‼️ПРОПОВІДЬ. ПРО ЗАПОВІДІ БЛАЖЕНСТВА

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа!
Усі блаженства є великою настановою для нас. Візьмемо одне з них, яке наголошує на чистоті нашого серця: “Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать”.

Якщо взяти брудний посуд, налити туди єлей і запалити лампадку, вона не горітиме, бо посуд забруднений. Щоб лампадка горіла, потрібно очистити посуд від бруду. Так само і наше серце – лише очистивши його сльозами і глибоким покаянням, ми зможемо впустити туди Христа.

Неможливо служити двом господарям, як сказано в святому Євангелії. Не можна бути одночасно грішною і праведною людиною. Гріх завжди тяготить душу й тіло. Тіло страждає за гріхи, і це підтверджується Святим Євангелієм. Христос може жити в нашому серці й тілі лише тоді, коли ми приймемо Його з чистим серцем.

Сьогодні ми чули святе Євангеліє про десять блаженств. У Нагорній проповіді Господь Ісус Христос відкрив нам шлях до спасіння, показав, як ми можемо досягти Царства Небесного. У блаженствах Спаситель застерігає нас від гріха, від Божого гніву та адських мук за нерадиве життя. Протягом усього Свого земного життя Господь показував дорогу до вічності – як у проповідях, так і у чудесах, які приводили людей до спасіння.

Сотні й тисячі людей йшли за Ним, прагнучи не лише зцілення від хвороб, але й почути проповідь про Царство Боже. І, слухаючи Його, люди отримували і зцілення, і духовне просвітлення.

Відкриваючи святу тайну про блаженства, Господь показує, як нам увійти до Царства Божого з чистими намірами. Він закликає: “Шукайте ж спершу Царства Божого, і все інше додасться вам”.
Кожне з блаженств веде нас до спасіння. Господь кличе нас до Себе, бо гріх руйнує людину й віддаляє її від Бога. Лише ті, хто переслідуваний за правду Божу, отримають Царство Небесне. Тільки ті, хто пішов за Христом, хто взяв свій хрест і ніс його до кінця, назвуться синами Божими. Лише ті, хто полюбив Христа, не зрікся святої віри й залишився з Господом, перебуватимуть із Ним вічно.

Амінь.
Автор: протоієрей Валерій Янцевич,
настоятель Георгіївської церкви с. Іващуки

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/12/01/propovid-pro-zapovidi-blazhenstva/

🙏РІВНЕНСЬКА ЄПАРХІЯ УПЦ РАЗОМ З БЛАГОДІЙНИКАМИ ВІДРЕМОНТУВАЛА БУДИНОК ДЛЯ ВДОВИ ТА ДІТЕЙ СВЯЩЕННИКА

Рівненська єпархія УПЦ разом з благодійниками допомогла вдові та дітям покійного священника отримати новий дім. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.

У селі Милятин Рівненська єпархія УПЦ завершила благодійний проєкт із будівництва нового будинку для матушки Тетяни та її трьох дітей.

Після передчасної смерті отця Сергія, якому було лише 32 роки, його сім’я опинилася в складних життєвих обставинах. Священник усе своє життя присвятив служінню Богові та людям, дбаючи про храм і церковний будинок, але власного житла так і не мав. Незадовго до смерті він придбав стару, занедбану дерев’яну хату, яка була непридатна для проживання.

Після смерті о. Сергія представники ПЦУ, які захопили храм, вимагали виселення вдови з дітьми із церковного будинку, що був відновлений руками покійного священника.

“З благословіння архієпископа Рівненського та Острозького Пімена Рівненська єпархія взялася за благодійну справу — збудувати комфортне та придатне для проживання житло для сім’ї покійного батюшки. Завдяки спільним зусиллям духовенства, парафіян, благодійників та мецената Андрія Васильовича Біби будинок було зведено та облаштовано «під ключ»”, – розповідає секретар Рівненської єпархії УПЦ, прот. Віктор Земляний.

Рівненська єпархія УПЦ, родина матушки Тетяни щиро дякують всім небайдужим людям, які долучилися до цієї милосердної справи в ім’я Господа нашого Ісуса Христа. Спільними зусиллями вдова та діти отця Сергія отримали новий дім і можливість жити гідно.


На сайті: https://rivne.church.ua/2024/12/02/rivnenska-yeparkhiya-upts-razom-z-blahodiynykamy-vidremontuvala-budynok-dlya-vdovy-ta-ditey-svyashchennyka/

🚨Прийом керуючого єпархією
3 грудня, у вівторок, архієпископ Рівненський та Острозький Пимен здійснюватиме прийом духовенства та мирян, початок о 10.00.

🌿3 ГРУДНЯ -ПРЕПОДОБНОГО ГРИГОРІЯ ДЕКАПОЛИТА

Народився Григорій в Іринополі в Десятиградії (по-грецьки Декаполь) у благочестивій християнській сім’ї від батьків — Сергія та Марти. Восьмирічним віддали його книжному навчанню, і він добре вивчив Божественне Писання, ходячи дбало на моління до церкви. Коли ж досяг дорослого віку, захотіли батьки його з’єднати у шлюбі; він же потай утік, став іноком, чинив подвиг постом та стримністю, молитвами та всеношними стояннями, обкладаючи себе всілякими трудами жорстокого життя.

Він добре вивчив Слово Боже і довірив свій розум Богу. Пішовши в монастир, він з благословення настоятеля, оселився в самотній печері в глибокій стрімкій розколині. Тут преподобний Григорій переживав велике занепокоєння від демонів, які всіляко озлобляли та спокушали його, намагаючись вигнати з печери. 

Григорій мав велику сміливість та віру у Господа і, згідно з ім’ям своїм, був пильним, так що ворог і уві сні не міг діяти на його уяву та помисли.

Якось уночі йому з’явився у видінні Ангел Господній, який вручив святому полум’яний меч для поразки всієї сили бісівської і для відсікання від Церкви єретичних мудрувань, а від серця – гріховних пристрастей. Досягши чистоти серцевої, преподобний Григорій удостоївся чути Ангельський спів на славу Святої Трійці, – таку милість йому явив Бог через Ангелів. 

Для протидії єресі іконоборства преподобний Григорій покинув монастир і вирушив до Константинополя. Святий зберіг чистоту православ’я і в словах, і в справах, багато міст очистив від скверни іконоборства, переконуючи навіть кров пролити за святі ікони. Його учнями були Йосип іконописець і преподобний Іван. 

Поживши якийсь час на Олімпійській горі, де трапилося йому вельми розболітися – видужав, зійшов з гори і в Солунь дістався, а звідтіля знову до Візантії повернувся. Святого Симеона-ісповідника, який був зачинений у темниці заради святих ікон, знайшов і бесідував з ним достатньо. Відтак дійшов і до блаженної кончини своєї і, багато помолившись помер (бл. 842). Нетлінні мощі його перебувають у Румунії.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/12/02/3-hrudnya-prepodobnoho-hryhoriya-dekapolyta-2/

🇺🇦У ТРОЇЦЬКОМУ ХРАМІ СЕЛА ДЕРМАНЬ ПОПРОЩАЛИСЯ ІЗ ЗАХИСНИКОМ УКРАЇНИ ТАРАСІЄМ ГУКОМ

30 листопада 2024 року собором священників Здолбунівського благочиння було звершено чин поховання українського воїна Гука Тарасія Володимировича. Очолив чин настоятель Троїцького храму с. Дермань-2 протоієрей Юрій Линка. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.

Молодший сержант Гук Тарасій Володимирович народився 26 квітня 1974 року. Проживав у селі Дермань-1. Був активним парафіянином Троїцького храму села Дермань-2, багато допомагав у господарстві сестрам Дерманського жіночого монастиря.

Молодший сержант Гук Тарасій Володимирович загинув 21 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу Бахмутського району на Донеччині. Сиротами залишилися дружина, діти, онуки.

Молимося, щоб Милосердний Господь упокоїв душу новопреставленого убієнного воїна Тарасія в оселях праведних, де святі перебувають. Вічна пам’ять та Царство Небесне воїну Тарасію!

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/12/03/u-troyitskomu-khrami-sela-derman-poproshchalysya-iz-zakhysnykom-ukrayiny-tarasiyem-hukom/

🌿СВЯТІ ОТЦІ ПРО ПІСТ

Святі отці навчали, що сенс посту — це не лише утримання від їжі, а передусім очищення душі й повернення до Бога. Різдвяний піст — це шлях, який нагадує про подорож пастухів і мудреців до Вифлеєму: ми, як і вони, маємо приготувати дари для Новонародженого Христа, але ці дари — наші очищені серця.

Святитель Іоанн Златоуст нагадував:
“Не їсти м’яса й пити вино — це ще не піст. Справжній піст — це уникати гріха, відкинути заздрість, образу, осуд і ворожнечу.”

Преподобний Серафим Саровський навчав, що піст — це “жертва любові”, і закликав постити з радістю:
“Постячись, не будь похмурим, але радій, бо ти готуєш душу для вмістилища Святого Духа.”

Святі отці також наголошували, що піст — це час оновлення відносин із ближніми. Преподобний Єфрем Сирін казав:
“Ти утримуєшся від їжі, але чи годуєш голодного? Ти не їси до вечора, але чи не сваришся до ночі? Ти не вживаєш м’яса, але чи не з’їдаєш ближнього?”

Різдвяний піст менш суворий, ніж Великий, але його духовна суть глибока. Ми, подібно до мудреців, покликані нести до Христа не зовнішні дари, а чисте серце, добрі справи й молитву. Пам’ятаймо: піст без молитви — це лише дієта, але піст із любов’ю до Бога і ближнього — це шлях до святості.

Як писав преподобний Амвросій Оптинський:
“Піст — це не голод, а подвиг. Це час, коли душа може наблизитися до Небесного Вифлеєму й знайти Христа.”

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/12/03/svyati-ottsi-pro-pist/

🔔ПРОПОВІДЬ. ВВЕДЕННЯ БОГОРДИЦІ У ХРАМ

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа!
Нині Церква Христова святкує подію Введення у храм Пресвятої Діви Марії. Це свято є надзвичайно важливим, адже воно розповідає нам неймовірну історію маленької дівчинки, яка була віддана на служіння Богу.

Батьки Богородиці – Іоаким і Анна, до народження їхньої донечки, дуже довго не могли мати дитини. Вони молилися до Господа, просячи дарувати їм немовля, покладалися на волю Божу й чекали Його ласки. Також вони дали обіцянку Богові, що, якщо в них народиться дитина, вони обов’язково віддадуть її на служіння Богу. З плином часу в Іоакима й Анни народилася донечка – Марія.

Коли Богородиці виповнилося три роки, її батьки виконали свою обіцянку перед Богом і віддали її на служіння в Єрусалимський храм. Це відбувалося урочисто: зібралися родичі, ровесниці Діви Марії; батьки вдягнули її в найкращі одежі. По дорозі до храму всі присутні співали духовні пісні, а Діва Марія разом із ровесницями йшла із запаленими свічками.

Біля Єрусалимського храму трирічну Діву Марію зустрічали священники на чолі з первосвященником. Іоаким і Анна поставили доньку на першу сходинку храму, а далі Марія самостійно піднялася по решті великих сходинок. Загалом їх було п’ятнадцять, що відповідало кількості псалмів, які співали священники при вході до храму. Перед дверима святині Богородицю зустрів і благословив первосвященник Захарія. Він не лише ввів її до храму, але й у Святая Святих – найсвятіше місце храму, куди лише раз на рік заходив первосвященник, і куди жінкам узагалі було заборонено входити. Те, що Марія удостоїлася такої честі, свідчило про її велике призначення – стати Богородицею.
Ця історія має багато цікавих деталей. Звернімо увагу на ревність маленької дівчинки, яка без сторонньої допомоги цілеспрямовано піднімалася довгими сходами, що свідчило про її жагу до Богопізнання. Святитель Лука Кримський зауважує, що, оскільки Марія з трьох років постійно перебувала у храмі в молитві й дихала кадильним ладаном, таке духовне виховання потрібне і нашим дітям. Проте, ми часто захоплюємося високими прикладами, але забуваємо їх наслідувати.

У день цього свята ми маємо замислитися над тим, до чого нас кличе Господь – до Святая Святих. Так, ми осквернені; наші розуми отуманені; наші серця нечисті; наше життя порочне й негідне Бога. Але для нас усіх доступне покаяння, яке може очистити й підготувати нас до входу у Святая Святих.

Також перед нами постає величний приклад Іоакима й Анни, які, виконуючи Божу заповідь, віддали єдину дитину на служіння Богу. Вони підтвердили слова Господа: «Хто любить батька чи матір більше, ніж Мене, недостойний Мене; і хто любить сина чи дочку більше, ніж Мене, недостойний Мене» (Мф. 10:37). Ми теж повинні правильно розставляти свої життєві орієнтири. Наші діти – це наше майбутнє, і саме від нас залежить, чи будуть вони узгоджувати своє життя з Євангелієм, чи зможуть наслідувати приклад жертовності.
Будемо просити Господа Ісуса Христа, щоб Він дав нам розум і сили для виховання наших дітей, а також звертатися до Пресвятої Богородиці, щоб Вона допомогла нам привести їх до храму Божого, доєднати до благодаті, поставити на шлях, що веде до спасіння, до Царства Небесного.

Амінь.
Автор: протоієрей Юрій Бондар,
настоятель Введенської церкви м. Радивилів

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/12/03/propovid-vvedennya-bohordytsi-u-khram/

🌹Тропар свята
Днесь благоволения Божия предображение, и человеков спасения проповедание: в храме Божии ясно Дева является и Христа всем предвозвещает. Той и мы велегласно возопиим: Радуйся, смотрения Зиждителева исполнение.

🪻Виконують сестри Георгіївського подворʼя Рівного

🌹4 ГРУДНЯ – ВВЕДЕННЯ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ і ПРІСНОДІВИ МАРІЇ У ХРАМ

Говорячи про свято Введення в храм Пресвятої Богородиці, варто згадати, що про нього не сказано в канонічних Євангеліях. Уперше про цю подію повідомляється в апокрифах – наприклад, у грецькому Протоєвангелії Якова, що датується II століттям. Важливо зазначити, що усне Передання Церкви, на підставі якого складалися апокрифічні тексти, є також частиною Божественного Одкровення.

Основою свята стала розповідь про те, як Пресвяту Діву Марію привели до храму Єрусалима праведні Іоаким і Анна.
У цього благочестивого подружжя довгий час не було дітей, і подружжя пообіцяло віддати дитя, якщо воно народиться, на служіння Богові. Благання Іоакима й Анни були почуті – після п’ятдесяти років спільного життя в них народилася дочка. Нарекли Її Марією. У перекладі з єврейської це ім’я означає “пані”, “надія”. У майбутньому Вона стане Пані та Надією всіх людей, які вірують у Христа…

По лінії батька Пресвята Богородиця походила з роду царя Давида, а по материнській лінії – з роду первосвященника Аарона. Так справдилися старозавітні передбачення про появу на світ Ісуса Христа, згідно з якими Спаситель мав одночасно стати нащадком і царського, і священницького родів.
Після того, як Марія з’явилася на світ, праведні Іоаким і Анна принесли подячні жертви і дали ще одну клятву – доки вони не приведуть свою доньку до храму Божого, Вона не ходитиме по землі…

Переказ свідчить: коли Марії виповнилося три роки, батько і мати підвели Її до храму. Щоб піднятися, Їй потрібно було подолати високі сходи в п’ятнадцять сходинок. Маленька Марія самостійно, без будь-чиєї підтримки, зійшла по них, і первосвященник Захарія (батько Іоанна Хрестителя) вийшов до Неї.
Марію ввели у святая святих. Це сталося з Божого благовоління, адже туди мав право входити тільки один первосвященник і лише один раз на рік. Марії ж було дозволено увійти туди, оскільки Вона мала стати Матір’ю Спасителя. У богослужбових текстах Діву Марію порівнюють з одухотворенним кивотом Божим.
Так Марія залишилася жити при храмі. Тут Вона трудилася і здобула освіту. Разом з іншими ученицями Вона вивчала Святе Письмо, а також навчалася прядіння і шиття, виготовляючи одяг для священників. Так тривало, поки Вона не досягла дванадцяти років.

Після певного терміну Марії належало вийти заміж. Але Вона висловила бажання зберегти непорочність перед Господом. Саме тоді й було вирішено, що в Марії буде опікун. Іоакима та Анни до того моменту вже не було в живих. Зрештою було кинуто особливий жереб, і Марія заручилася з теслею Йосипом, який був уже в похилому віці і належав до роду царя Давида. Цим завершується розповідь про основну суть свята. 

Як же вийшло, що подію Введення в храм Пресвятої Богородиці занесено до числа великих дванадцяти свят християнської Церкви? Думка дослідників така, що виникнення цього свята безпосередньо пов’язане з часом царювання Юстиніана I. Саме за його наказом 543 року на місці перетвореної на руїни церкви в Єрусалимі було зведено величезний собор на честь Пресвятої Діви Марії. Його будівництвом було відзначено подію Введення в храм Богоматері.

З VIII століття про свято Введення коротко згадується в окремих календарях, а патріарх Константинопольський Генріх I написав про нього дві бесіди. З цього випливає, що до VIII століття став формуватися звичай відзначати подію Введення в храм Пресвятої Богородиці. У XI столітті свято Введення стає відомим усім християнам Близького Сходу. Раз і назавжди в число великих дванадцяти свят воно увійшло вже після XIV століття.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/12/03/4-hrudnya-vvedennya-presvyatoyi-bohorodytsi-i-prisnodivy-mariyi-u-khram-2/

🙏Величаем Тя, Пресвятая Дево, богоизбранная Отроковице, и чтим еже в храм Господень вхождение Твое.

Всенічне бдіння напередодні свята Введення Богородиці у храм у Георгіївському подворʼї Рівного.

🙏🎄❄️Свято Введення Богородиці у храм знаменує собою не лише пам’ять про особливу подію з життя Пресвятої Діви Марії, а й початок духовного приготування до великого торжества Різдва Христового. У цей день у храмах вперше звучить різдвяна катавасія «Христос Рождається, славіте!», яка стає провісницею великої радості – приходу у світ Спасителя.

Катавасія – це особливий вид церковного співу, який виконується на завершення кожної пісні канону і об’єднує їх в одну хвалебну молитву. Текст різдвяної катавасії переповнений тріумфом і прославленням.

Ці слова нагадують нам про прихід Бога у світ у плоті людській, Його бажання бути поруч із кожною людиною. Катавасія закликає всіх — і небесне, і земне творіння — об’єднатися в прославленні та вдячності за диво Різдва.


На відео : сестри Георгіївського подворʼя Рівного

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/12/04/vpershe-na-svyato-vvedennya-u-khram-bohorrodytsi-zvuchyt-rizdvyana-katavasiya/

🌿5 ГРУДНЯ – МУЧЕНИЦІ КІКІЛІЇ тА МУЧЕНИКІВ ВАЛЕРІАНА, ТИВУРТІЯ, МАКСИМА РИМСЬКИХ

Свята мучениця Кікілія була римлянкою з багатого і знатного роду. Вона з юності сприйняла християнську віру і старанно молилася, допомагала нужденним, під багатим одягом приховувала волосяницю. Батьки вирішили видати Кікілію заміж за знатного язичника Валеріана. Свята не наважилася перечити волі батьків, але зі сльозами молилася Богові, щоб її наречений увірував у Христа, а вона зберегла б незайманість. Свята вмовила нареченого піти з нею до єпископа Урбана, який переховувався від гонінь у печері біля Аппієвої дороги. Настанови мудрого старця проникли в душу Валеріана, і він увірував у Христа та навернув у християнство і свого брата Тивуртія. Брати роздали частину свого маєтку бідним, доглядали за хворими, ховали християн, закатованих гонителями.

Правитель Аммах, дізнавшись про це, наказав схопити братів і привести на суд. Він зажадав, щоб святі відреклися від Христа і принесли жертви язичницьким богам. Брати відмовилися. Тоді мучеників стали нещадно бити батогами. Святий Валеріан під тортурами переконував християн не лякатися мук, але твердо стояти за Христа.

Правитель, бажаючи уникнути впливу святого проповідника на народ, наказав вивести мучеників за межі міста і там стратити. Загоном воїнів, які супроводжували мучеників на страту, командував Максим. Його вразила мужність святих. Він запитав, чому вони не бояться смерті. Святі брати відповіли, що вони залишають тимчасове життя заради життя вічного. Максим захотів докладно дізнатися вчення християн. Він привів святих Валеріана і Тівуртія у свій будинок і всю ніч слухав їхню бесіду. Дізнавшись про це, свята Кікілія прийшла до Максима зі священником, і він з усією родиною прийняв Святе Хрещення.

Коли наступного дня мучеників Валеріана і Тивуртія обезголовили, святий Максим всенародно сповідував, що він бачив, як їхні святі душі сходили до Небес. За це сповідання святий мученик Максим був забитий батогами до смерті(† 230).
Правитель хотів заволодіти маєтком страчених, але, дізнавшись, що свята Кікілія вже роздала все майно, що залишилося, жебракам і своєю проповіддю навернула до християнства 400 осіб, наказав стратити її. Три дні її морили жаром і димом у розпеченій лазні, але благодать Божа зберігала її. Тоді її вирішили обезголовити. Кат вдарив мечем святу, але лише поранив її. Свята мучениця страждала ще три дні в повній свідомості, утверджуючи у вірі оточуючих, і померла з молитвою на устах.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/12/04/5-hrudnya-muchenytsi-kikiliyi-ta-muchenykiv-valeriana-tyvurtiya-maksyma-rymskykh-2/

🌿6 ГРУДНЯ – СВЯТИТЕЛЯ АМФІЛОХІЯ ІКОНІЙСЬКОГО

Святий Амфилохій, із юного віку Бога возлюбивши, став ченцем і проходив усамітнине життя, втікаючи від поговору та сум’яття мирського, у пустельному місці. Щиро служив святий на самоті єдиному Богові, і сорок років пробув в одній печері, творячи подвиги. Коли ж помер пастир Іконійської церкви, явився вночі до Амфилохія Господній ангел і сказав йому: “Амфилохію, іди в місто й паси духовних овець”. Він же не хотів. Але й наступної ночі також ангел Господній явився, кажучи йому: “Іди в місто, Амфилохію, і паси вівці, яких тобі Бог вручає”.

Він не послухав ангела, гадаючи, що явлене було звабою, і сказав подумки: “Відомо, що й сатана часом перетворюється в світлого ангела”. На третю ж ніч прийшов до нього ангел і закликав: “Амфилохію, встань із ложа свого!” Він швидко встав, бувши перестрашений, і рече: “Коли ангел ти Божий, то станьмо обидва на молитві!” 

І схилив голову Амфилохій та й співати почав: “Свят, свят, свят Господь Сафаоф, сповнені небо і земля слави Його! — співав же з ним укупі й ангел. Відтак узяв його ангел за правицю й повів до церкви, що була там близько, її двері самі собою відчинилися. Зайшли вони досередини, і побачив Амфилохій велике світло і багатьох людей у білих одежах, котрі взяли його, й повели до вівтаря, і дали йому у руки святе Євангеліє, кажучи: “Господь із тобою!”

Один же із них, чесніший та світліший, рече велеголосно: “Молімося всі!” Тоді почав говорити: “Свята благодать поставляє брата нашого Амфилохія єпископом міста Іконійського, помолімся за нього всі, щоб благодать Божа на ньому була”. І після молитви, мир віддавши йому, невидимі стали. Стояв же Амфилохій, дивуючись із преславного видіння і на дивне своє в єпископи освячення, і молився Богові, вручаючи себе Його святій волі. Коли ж почало світати на день, вийшов із церкви й рушив до своєї печери. І тут зустріли його в дорозі єпископи числом сім, котрі зібрались од довколишніх міст в Іконію, щоб вибрати й поставити місту єпископа, — їм повелено було з неба від Бога, щоб розшукали чорноризця Амфилохія.

Вийшовши, шукали того блаженного отця і, зустрівши його в дорозі, запитали: “Чи ти є Амфилохій, скажи нам правду, бо всіляка брехня від диявола буває”. Він же зі смиренням відповів: “Я є грішний Амфилохій”. Вони ж узяли його з честю і повели до церкви, бажаючи його рукоположити. Він же почав говорити до них: “Оскільки так дозволив Бог, щоб я, недостойний та грішний, на єпископський сан був вам явлений, не подобає відтак більше таїти чудесних Його справ і мовчати, а всяко проповідувати їх, і маємо ми славити за все Бога”. І почав розповідати їм святий, як у ту ніч від ангелів був освячений.

Почувши це, єпископи здивувалися вельми і прославляли Бога за таке чудовне освячення, тож не дерзнули знову святити святого Амфилохія, але, зі страхом поклонившись йому і люб’язно його поцілувавши, на престолі посадили в царство Валентіяна та Валента.

Пас святий Амфилохій Христове стадо літа достатні, протяглося життя його аж до Теодосія Великого та сина його. Учителем був православної віри, противився Арієвій єресі, численні скорботи перетерпів та гоніння від зловірних. Через таку ревність у благочесті і вельми чесне життя повсюди славним і люб’язним святим отцям був, а найбільше святому Василію Великому і святому Григорію Богослову, які його за постійного собі друга мали і писання свої до нього посилали.


На сайті: https://rivne.church.ua/2024/12/05/6-hrudnya-svyatytelya-amfilokhiya-ikoniyskoho-2/

‼️Прийом керуючого єпархією
9 грудня, у понеділок, архієпископ Рівненський та Острозький Пимен здійснюватиме прийом духовенства та мирян, початок о 10.00.

🇺🇦 У СЕЛІ ЯРОСЛАВИЧІ ПОПРОЩАЛИСЬ З ПОЛЕГЛИМ ВОЇНОМ РОМАНОМ ТОКАРСЬКИМ

“Немає більшої любові за ту, якщо хто душу свою покладе за друзів своїх” (Ін. 15:13).

5 грудня 2024 року скорбота спіткала громаду села Ярославичі Млинівського благочиння Рівненської єпархії. У місцевому храмі відспівали воїна, старшого стрільця-оператора Романа Віталійовича Токарського, 1997 року народження. Захисник України загинув на Донеччині, виконуючи бойове завдання у складі 2-го штурмового взводу 4-ї штурмової роти. Про це повідомляє пресслужба Рівненської єпархії УПЦ.

Попрощатися з Героєм прийшли рідні, друзі, бойові побратими, жителі громади, а також сестри Вознесенського скита Городоцького монастиря.
Чин відспівування у Різдво-Богородичному храмі села Ярославичі, де Роман з дитинства був паламарем, очолив благочинний Млинівського благочиння прот. Василій Іванейко у співслужінні настоятеля храму прот. Миколая Боровського та прибулого духовенства. Службу супроводжував місцевий хор.
Напередодні, у м. Рівне, чин літії за спокій душі воїна звершив його духовний наставник прот. Олег Кочубей.

Ціною власного життя Роман здійснив найбільший подвиг – віддав своє життя за мир і цілісність нашої держави.
Роман Токарський назавжди залишиться у пам’яті громади як православний християнин, щирий патріот своєї землі та людина з великим серцем і високими моральними принципами.

Рівненська єпархія висловлює глибоке співчуття матері воїна, яка виховала справжнього героя, та молиться за упокій його душі.

Вічна пам’ять і Царство Небесне Герою...

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/12/06/u-seli-yaroslavychi-poproshchalys-z-polehlym-voyinom-romanom-tokarskym/

📣ПРОПОВІДЬ У ДЕНЬ СВЯТОЇ ВЕЛИКОМУЧЕНИЦІ КАТЕРИНИ

Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Сьогодні Церква Христова вшановує пам’ять святої великомучениці Катерини. З подивом ми читаємо, дорогі браття і сестри, про її життя, особливо коли порівнюємо його з життям молодих людей нашого часу.

Коли гонитель імператор Максиміан відвідав Олександрію, місто, в якому жила великомучениця Катерина, дочці намісника було близько 20 років. Уже в той час багато жителів Олександрії були таємними християнами, навіть дружина намісника, який мав би проводити язичницьку політику імператора, була таємною християнкою. Саме вона виховала свою дочку у вірі та прищепила їй таке сильне почуття віри, що коли все місто разом із імператором приносило жертви ідолам, дівчина відкрито сповідувала свою віру перед ним.
Переляканий імператор був здивований почутим. Слова Катерини були мудрими та сильними, адже вона мала від Бога великий дар красномовства. Вражений її розумом і красою, Максиміан намагався схилити її до відступництва обіцянками багатства та слави. Він навіть хотів узяти її до Риму. Але великомучениця відмовилася і з ще більшою ревністю сповідувала свою віру в Господа.

Чому ж Катерина зробила цей, здавалося б, безумний крок, знаючи, що її чекають муки? Вона могла б уникнути переслідувань, залишившись таємною християнкою, але обрала шлях мучеництва, свідомо жертвуючи своїм життям заради Христа.
З погляду сучасного світу, її вчинок здається безумством. Катерина мала все для щасливого життя: багатство, положення в суспільстві. Але вона не просто відмовилася від цього, а й прийняла смерть разом із тими, кого спалювали на вогнищах за віру.

Що ж дало їй сили? Жодна філософія чи світська теорія не дає такої рішучості перед лицем фізичних мук. Катерина мала досвід живого спілкування з Богом. Для неї Христос був найбільшою цінністю, як пише апостол Павло: “Бо для мене життя — то Христос, а смерть — то надбання” (Флп. 1:21).
Саме Христос давав їй радість, мир і довготерпіння, що перевершували всі земні блага. Її вірність Богу, навіть перед обличчям смерті, засвідчила присутність Божої благодаті в її житті.

Життя святої великомучениці є для нас прикладом, адже й сьогодні світ пропонує нам безліч спокус: гроші, владу, кар’єру, матеріальні блага. Часто ми намагаємося поєднувати віру і світські прагнення. Але Катерина показує, що справжня вірність Христу вимагає жертовності. Її скарбом був Христос, а не земні блага.
Сам Бог дав їй силу духу, яка підтримувала її під час мук. Тому ми через 16 століть згадуємо її як генія духу, духовну героїню.
У честь святої Катерини будували храми, називали міста й села, щоб її молитвами укріплювалися всі, хто прагне жити з Богом.
Навчімося у цієї тендітної, але непереможної мучениці жити без страху в небезпечному світі.
Навчімося очікувати всього з вірою, боячись лише одного — втратити любов і віру в Бога.

Свята великомученице Катерино, моли Бога за нас! Допоможи пройти всі скорботи, незгоди й спокуси, укріплюючись у силі духу.
У терпінні й вірі спасімо свої душі, бо, як каже прп. Серафим Саровський: “Стяжи дух мирний, і навколо тебе спасуться тисячі”.
Хай береже нас Господь і Пресвята Богородиця молитвами святої великомучениці Катерини! Амінь.

Автор: прот. Андрій Олійник, настоятель Свято-Трїцької церкви
с. Дружба, Радивилівського благочиння

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/12/06/propovid-u-den-svyatoyi-velykomuchenytsi-kateryny/

🌺7 ГРУДНЯ – ВЕЛИКОМУЧЕНИЦІ КАТЕРИНИ


Свята великомучениця Катерина була дочкою правителя Александрії Єгипетської Конста під час правління імператора Максиміна. Живучи в столиці – центрі еллінської ученості, Катерина, володарка рідкісної краси і розуму, отримала блискучу освіту, вивчивши твори кращих античних філософів та вчених. 

Юнаки з найіменитіших родин імперії шукали руки прекрасної Катерини, але жоден з них не став її обранцем. Вона оголосила батькам, що згодна вийти заміж лише за того, хто перевершить її у знатності, багатстві, красі та мудрості. 

Мати Катерини, таємна християнка, повела її за порадою до свого духівника. Старець сказав, що він знає нареченого, Котрий перевершує її в усьому. На прощання старець вручив Катерині ікону Божої Матері з Богомладенцем Іісусом на руках та звелів із вірою молитися Цариці Небесній – Матері Небесного Нареченого, про дарування бачити Її Сина. 

Катерина молилася всю ніч і удостоїлася бачити Пресвяту Діву, Яка просила Свого Божественного Сина подивитися на Катерину, що стояла на колінах перед Ними. Та Іісус відвертав Свій лик від дівчини, кажучи, що Він не може дивитися на неї, бо вона потворна, злиденна та божевільна, як і кожен язичник, не омитий водами святого Хрещення.  

У глибокій печалі Катерина знову пішла до старця. Він з любов’ю прийняв її, наставив у вірі Христовій, заповів зберігати чистоту і цнотливість та безперестанно молитися, і здійснив над нею таїнство святого Хрещення. 

І знову святій Катерині було видіння Пресвятої Богородиці з Немовлям. Тепер Господь ласкаво дивився на неї і дав їй перстень, обручивши її Собі. Коли видіння скінчилося і свята прокинулася від сну, на руці її сяяв перстень – дивовижний дарунок Небесного Нареченого. 

В цей час до Александрії на язичницьке свято прибув сам імператор Максимін. Свята прийшла на свято і, назвавши себе, сповідала свою віру в Єдиного Істинного Бога та мудро викрила язичників у їхній омані.
Краса дівчини полонила правителя. Щоб переконати її та показати торжество язичницької мудрості, імператор повелів скликати 50 найученіших мужів імперії, але свята взяла гору над мудрецями, переконавши їх у своїй правоті так, що вони самі увірували у Христа. 
Максимін, не сподіваючись більше переконати святу, спробував спокусити її обіцянкою багатства і слави. Отримавши гнівну відмову, імператор наказав піддати святу жорстоким тортурам, а потім кинути в темницю. 

Наступного дня мученицю знову привели на судилище, де під загрозою колесування запропонували їй відректися від християнської віри і принести жертву язичницьким богам. Свята непохитно сповідала Христа і сама підійшла до коліс, але Ангел розтрощив знаряддя страти, і вони розлетілися на шматки, перебивши багатьох язичників.

Максимін знову спробував спокусити святу мученицю, запропонувавши їй шлюб, і знову отримав відмову. Свята Катерина твердо визнала вірність своєму Небесному Нареченому – Христу і з молитвою до Нього сама поклала голову на плаху під меч ката. 
Мощі святої Катерини були перенесені Ангелами на Синайську гору. У VI столітті, за одкровенням, були знайдені чесна глава і ліва рука святої мучениці, які було з почестями перенесено у новостворений храм Синайського монастиря, побудованого святим імператором Юстиніаном.

На сайті: https://rivne.church.ua/2024/12/06/7-hrudnya-velykomuchenytsi-kateryny-3/