Warning: Undefined array key 0 in /var/www/tgoop/function.php on line 65

Warning: Trying to access array offset on value of type null in /var/www/tgoop/function.php on line 65
877 - Telegram Web
Telegram Web
І ще один професійний біль з нещодавнього (але трапляється таке взагалі періодично, і, думаю, не лише зі мною), це коли присилаєш кудись запит із питаннями, а ця структура замість того, аби відповісти на них і прислати відповідь персонально, робить у себе публічний пост чи заяву на ту саму тему по тих самих пунктах 💁‍♀️

Наче як і відповіли, виходить, не проігнорували. А наче як і не мені особисто, і ексклюзиву теж уже нема. І осадочєк остался, як-то кажуть.
🏊‍♀️ Українська спортсменка Катерина Садурська прийшла у фрідайвінг - занурення під воду на затримці дихання, без аквалангу - з синхронного плавання. Каже, що "випадково для себе і для всіх" досить швидко поставила відразу кілька світових рекордів.

"Перше правило фрідайвінгу: ніколи не пірнати наодинці. Завжди має бути хтось поруч, страхувати і у разі, наприклад, втрати свідомості надати першу допомогу. Ми намагаємося не доходити до цього стану ні на тренуваннях, ні на змаганнях. Але це процес, інколи таке стається і не завжди спортсмени можуть розрахувати свої сили, тому безпека завжди на першому місці", - пояснює плавчиня.

Зараз вона готується до цьогорічного Чемпіонату світу, який відбудеться в жовтні у місті Каламата в Греції.

Інтерв'ю з Катериною можна почитати ось тут.
Просто обожнюю, коли заходять запити на комерційні спецпроекти без чіткого ТЗ, зате з формулюванням "треба, щоб матеріали вийшли протягом найближчих днів".

Дуже смішно, особливо, якщо зважати, що зазавичай самі ж замовники потім ще два тижні можуть правити текст, перш ніж повернути його на верстку 😝
​​📄 Була сьогодні на презентації "Політик гендерної рівності у медійному контенті". Цей документ доступний онлайн та може вільно використовуватися редакціями, братися за основу для розробки власних гендерних політик як частини політик редакційних.

Скачати його можна ось за цим посиланням.

Також принагідно хочу поділитися інтерв'ю з заступницею головного редактора Lb.ua Мариною Сингаївською, яке записувала для сайту "Жінки в медіа". В ньому теж є про впровадження гендерних політик та про їхню важливість.
​​Побачила сьогодні у фейсбуці отаку вакансію. Звісно, не медіа, але комунікації і робота з медіа.

Дивлюся на рівень зарплати головного спеціаліста, і навіть не хочу думати, якою є зарплата у спеціалістів молодших.
Зовсім забула поділитися тут репортажем з кінного ранчо, тому ось він 🐎
«Коні — це тварини, які лікують без слів». На ранчо під Києвом рятують людей та ветеранів, які постраждали від війни

Horse Paradise — одне з трьох ранчо на Київщині, яке співпрацює з центром емоційної підтримки ветеранів та постраждалих від війни Victory Center. Разом вони організовують візити для військовослужбовців та їхніх родин, дітей, які зазнали впливу війни, а також — для рятувальників Державної служби з надзвичайних ситуацій, які розчищають завали після ракетних атак по містам України.

«Нашою основною задачею є емоційний стан службового складу. Коли виникають надзвичайні ситуації, як-от обстріли, ми їдемо на місце прильоту, там допомагаємо людям впоратися із негативними емоційними станами. У людей можуть бути ступор або істерика», — так розповідає психологиня ДСНС Валентина Каспірська.

Підпишіться на NV
Не так давно у ФБ було одне обговорення про акаунти людей, які померли. Окрема і бездонна тема, про яку можна багато чого написати в контексті "етично / не етично". Але у зв'язку з цим вкотре замислилася про таке.

Помітила, що зараз в соцмережах дуже розповсюджена така історія: коли раптово помирає хтось, кого всі знали, люди починають виставляти в мережу скріншоти своїх останніх переписок з цією людиною.

Мовляв, збиралися піти на каву, але так і не пішли. Ось, домовлялися про зустріч. А от людина обіцяла щось передати мені. А от тут влучно жартувала.

Для себе досі не можу збагнути цінність таких дій на загал. І думаю про те, що коли помру, мені б точно не хотілося, щоб мої приватні переписки з кимось виставлялися публічно.
Комісія з журналістської етики презентувала Рекомендації щодо висвітлення подій, пов’язаних з воєнними діями ЗСУ на території Російської Федерації.

Зокрема в документі представлено перелік коректної термінології щодо висвітлення подій на Курщині та на підконтрольних ЗСУ територіях:

Називати події на Курщині «продовження міжнародного збройного конфлікту між Росією та Україною», «українська самооборона проти російської агресії», «бойові дії на території Росії/Курської області», «взяття контролю над окремими територіями», «контрнаступ ЗСУ на території Курської області», «окупація Курської області», «тимчасова окупація» та подібними замінниками; Відмовитися від термінології «звільнення», «визволення» тощо, оскільки території, на яких зараз перебувають українські війська, є частиною міжнародно визнаної території Російської Федерації

Інші корисні документи від КЖЕ:

✔️ Рекомендації кже щодо інтерв’ю з російськими військовополоненими в українських ЗМІ
✔️
Рекомендації КЖЕ щодо висвітлення загибелі людей під час війни
✔️ Словник воєнного часу
​​Запрошуємо пройти опитування від "Жінки в медіа" стосовно випадків онлайн-насильства щодо журналісток в Україні.

Це займе до 5 хв вашого часу та дозволить нам у майбутньому сформувати найбільш повну картину щодо таких кейсів, їх частоти та географії поширення.
​​Була сьогодні на нагородженні фіналістів конкурсу щодо висвітлення СНПК (сексуальне насильство, пов'язане з конфліктом) від НСЖУ та Фонду Деніса Муквеге.

Отримала диплом у спецномінації. Нагадаю, що матеріали, які подавала - а це спецпроект, зроблений у партнерстві з Асоціацією жінок-юристок України ЮрФем - можна почитати отут, зібрані всі лінки.
Хочу поділитися невеликим матеріалом про те, як виникли і проходять групи самопідтримки для українських медійниць від "Жінки в медіа".

Я приєдналася до груп на самому початку, здається, на другій зустрічі (бо найперша була про декрет і роботу, а мені це не актуально). З тих пір, здається, була практично на всіх, пропускала лише тоді, коли групи припадали на якісь поїздки і ніяк не вдавалося відвідати. А останнім часом і взагалі трохи займаюся координацією цих зустрічей: реєстрацією і запрошенням учасниць, тощо.

У свій час групи самопідтримки дуже допомогли мені впоратися з стресом, пов'язаним із "вимушеною еміграцією" після початку повномасштабної війни. Багато хто знає цю історію: тієї зими я поїхала у відпустку за кордон, з якої мала би повернутися 26 лютого 2022-го, але не повернулася, і експромтом, не заплановано, опинилася у Німеччині, де провела три місяці.

Щодня з цих трьох місяців я дуже хотіла додому і чекала, коли вийде повернутися. А поки чекала - приєднувалася до груп самопідтримки онлайн, де були дівчата, такі самі, як я, яких розкидало по різним куткам планети. Але це було щось таке своє і таке звичне, за що можна було зачепитися і триматися хоч якось. І так я трималася.

До речі, саме завдяки цим групам я знайшла свою психотерапевтку - Марію Фабрічеву.

Групи самопідтримки проводяться час від часу, проте не мають чіткої регулярності. За анонами можна слідкувати, доєднавшись до закритої групи "Жінки в медіа" у ФБ.
Трохи бекстейджу з роботи: коли береш інтерв'ю у редакторки з великим досвідом, а тоді даєш їй його проглянути до публікації, отримуєш назад файл із 190+ новими діями в ньому 🤪
​​Як вам нова обкладинка Forbes?

На ній зображена Анна Сапон, дівчина з синдромом Дауна, з якою я також колись робила пару матеріалів. А наштовхнула авторів на цю ідею історія про Ательєнормально.

Пост Бориса Давиденка з Forbes про цю обкладинку - ось тут.

А я також принагідно нагадую про свій старий матеріал, де також згадується "Ательєнормально".
​​📑 Петиції на присвоєння звання "Герой України" посмертно загиблій журналістці, медикині "Госпітальєрів" Ірині Цибух з позивним "Чека" не вистачає зовсім трошки голосів.

Підписати петицію можна ось тут.
Вчора багато думала про те, наскільки етично по відношенню до членів родини і близьких людей розповсюджувати по соцмрежам та медіа фотографію загиблої сім'ї зі Львова.

Цей знімок був просто всюди - куди не зайдеш, бачиш ці обличчя, а на деяких ще і виділені чорно-білим.

З одного боку, так, світ має знати про те, що відбувається в Україні, про те, як російська армія знищує цивільну інфраструктуру і атакує міста в далекому тилу рано-вранці, поки всі сплять тихим мирним сном. З іншого - повертаємося до морально-етичного боку питання і пробуємо поставити себе на місце тих, для кого ці люди на фото були близькими. Як би ви себе відчували, якби це були ваші друзі, ваші колеги, ваша сім'я. Ви у глибокому шоці від втрати та горя, заходите у соцмережі, а там знову всюди - вони, у кожному другому пості?...

Чи не є це тією самою ретравматизацією? Чи вона справді потрібна?

Також наостанок поділюся дописом Отара Довженка у Фейсбуці, де він розмірковує на ту саму тему.
За останній час вже вдруге мені трапляється у вжитку слово "релоканти" і "релоковані особи" там, де це не стосується росіян. Ось, наприклад, зараз мені прислали прес-реліз, де йшлося про тимчасово переміщених осіб з деяких українських міст, і по відношенню до них використали слово "релоковані".

Особисто в мене ці слова стійко асоціюються з "мипротіввойни" росіянами, які "релокувалися" кудись в Батумі після лютого 2022 року. Це слово, яке вони вигадали по відношенню до себе, називають так свою ситуацію, але це - точно не про Україну і не про український контекст.

Що думаєте ви? Чи варто використовувати такі слова в українському інформпросторі?

п.с. Зауваження авторам прес-релізу я зробила, але рішення щодо того, чи замінити це слово, звісно, будуть приймати на власний розсуд.
В цьому матеріалі - три історії українських бійців, які втратили кінцівки, пройшли через протезування, та розпоівдають про свій досвід адаптації до життя з протезами.

У фінальному варіанті матеріал дещо відрізняється від того, як задумувався на початку, адже я трохи не дочекалася всіх коментарів, які хотіла 🤦‍♀️ Проте це не применшує важливості самої теми.

Особливо хотілося би звернути увагу на історію Сергія Петченка: можливо, ви читали про нього в новинах. Це військовослужбовець, який втратив ногу і дві руки, але не під час виконання бойового завдання, а коли перебував у відпустці. Він втратив свідомість у потязі, після чого його, ймовірно, винесли на технічній зупинці та свідомо поклали на рейки.

У розмові Сергій наголосив на тому, що йому відомі схожі випадки з іншими чоловіками, зокрема військовими, також на цій само ділянці (в районі Полтава - Миргород). Але, звісно, довести, чи мають всі ці випадки щось спільне, просто так наразі неможливо.
​​Тестували вчора з подругою нову функцію в Дії: було цікаво подивитися, чи дасть воно заручитися людям однієї статі. Дало 😁 Навіть попри те, що подруга і так вже в принципі заміжня.

Наступний крок - або розірвати заручини, або подати заяву в РАЦС. Далі вже не переходили, але якщо хтось спробує, розкажіть, на якому етапі додаток заверне цю ідею і зрозуміє, що щось іде не так 🫤
2025/01/10 15:20:27

❌Photos not found?❌Click here to update cache.


Back to Top
HTML Embed Code: