Гарань не виключає, що РФ може погодитися на тимчасове перемир'я, але у подальших переговорах не відступить від своїх вимог щодо окупованих українських територій і США де-факто на це погодяться, а де-юре це не буде зафіксовано. "Трамп скаже: "О, ми досягли перемир'я" і після цього може пом'якшувати санкції проти Росії, відкрити дорогу до якихось там російсько-американських економічних контрактів. В Росії будуть знову говорити про російську мову, федералізацію, церкву, але я думаю, що нам вдасться цього уникнути"
Разом з цим, він припускає, що російський президент Володимир Путін може саботувати будь які домовленості щодо припинення вогню, просто відтягуючи час виконання обіцянок, або спробує залякувати та шантажувати Дональда Трампа "ядерною війною". "Трамп загнав себе в ситуацію цугцванга, пообіцявши, що скоро буде завершеня війни. І йому треба це зробити дуже швидко. А Путіна ніхто не підганяє. Він сидить і чекає, поки Трамп поступатиметься козирями на користь Росії".

Вдячний державному Укрінформу, який не процензурував мої пропозиції Зеленському щодо трьох телеканалів:
- Вибори до стійкого миру не мають ніякого відношення. Звісно, у Трампа може лишатися ідея фікс продовжувати тиск на Зеленського. Чи буде він успішним – залежатиме від здатності українського політикуму об’єднатися. До слова, припустимо, сформувати уряд національної єдності буде дуже важко, та й навіть технократичний теж. Але я б на місці Президента відразу після подій в Овальному кабінеті повернув би у цифровий ефір ті три телеканали – «Еспресо», «Прямий» та «5 канал». Це принципово нічого не змінило б для влади – основні інструменти її критики давно перемістились у соцмережі. Але якби він це зробив, то відразу відбив усі звинувачення в «диктаторстві», показав, що готовий до національного єднання. Це був би безпрограшний хід.
А якщо говорити про умови сталого миру – гарантії можуть бути різні. НАТО не світить, але ж РФ фактично проти й розміщення миротворців в Україні. А що як обстріляють їх, будуть загиблі і потім самі ж росіяни організують кампанію в країнах ЄС щодо відкликання контингенту? Може бути, як пропонували Еммануель Макрон і Кір Стармер, взяття під контроль українського неба, розміщення засобів ППО та авіації за її межами. Причому з продовженням поставок в Україну найсучаснішого озброєння.
Прикро, якщо окуповані території залишаться на тривалий час під контролем Росії, але головне – Україна вистояла, ми лишаємося суверенною державою і не збираємося роззброюватися на догоду ворогові, а навіть продовжимо нарощувати арсенал і рухатися до ЄС.
- А наміри європейських лідерів не відкотяться назад? Є побоювання, що коли пересічний європейський виборець прочитає в новинах, що настало перемир’я, то задаватиметься питанням – навіщо виділяти бюджети на озброєння, ще й продовжувати витрачатися на Україну…
- Вони можуть початися в будь-який момент, Росія на цьому прекрасно грала і грає. Але проаналізуймо ситуацію хоча б у ключових країнах. Відбулася зміна влади у Великій Британії, до влади прийшли лейбористи – вони мають дуже сильну позицію щодо України і зараз вона стала навіть жорсткішою. В Німеччині відбулися вибори до Бундестагу – так, «Альтернатива для Німеччини» посіла друге місце, але уряд формують ХДС/ХСС та Соціал-демократична партія, і ми вже розуміємо, що позиція цього уряду буде жорстка щодо РФ. У президента Франції в запасі є час до 2027 року. Очевидно, Марін Ле Пен знову прагнутиме влади, але до того часу вона може дещо адаптувати свою позицію. Вона вже модифікувала її, засудивши «жорстоке» рішення Дональда Трампа припинити військову допомогу Україні.
Демократія, як і нація, – це "повсякденний плебісцит", і загрози для нас будуть виникати постійно в різних країнах. Але це не підстава посипати голову попелом. Хоча зараз російська пропаганда посилить атаку, що США всіх покинули, без них буде складно, здавайтеся... Але проблема Росії в тому, що вона хоче все й одразу, це неможливо приховати і не виключено, що в якийсь момент росіяни продемонструють абсолютну недоговороздатність і Трамп бахне кулаком по столу. Хоча хотів би він, звісно, використати певні домовленості з Росією як глобальним гравцем щодо іранської ядерної програми, врегулювання ситуації на Близькому Сході, обмеження гонки озброєнь. Та якщо Трамп переконається, що РФ прагне кардинально змінити баланс сил в Європі і світі, а відірвати її від Китаю не виходить (а я не думаю, що це вдасться), то може й змінювати позицію.
Власне, відновлення поставок зброї та обміну розвідданими – вже зміна позиції. Згадайте лиш, як ми сприймали наше положення якийсь тиждень тому. В нашій історії бували й гірші ситуації. Але де Російська імперія, де СРСР і де ми? Отож, робімо свою справу: більше допомагати фронту і берегти внутрішню єдність. Більше тут: https://www.ukrinform.ua/rubric-polytics/3970077-oleksij-garan-profesor-politologii.html

Ні, Бога я не бачив. Але так називається програма на "Новому християнському" каналі, яку веде пастор Андрій Тищенко. Та й не обовязково бачити Бога, можна відчувати його присутність в цьому світі, бачити перемогу духовної сили, світла над темрявою.

У новому випуску програми «Я бачив Бога» наш гість – Олексій Васильович Гарань, український політолог, професор Києво-Могилянської академії та науковий радник Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва. Він розповість про свій шлях від захоплення комуністичними ідеями до усвідомленого українського патріотизму, поділиться власною історією віри та пояснить, чому релігія відіграє важливу роль у суспільстві. Чому перемога нашої держави – це не лише питання зброї, а й віри? Чи бувають дива в історії? Як вони проявляються у житті країни та кожного з нас? Відповіді на ці питання – у відвертій розмові. Долучайтеся до перегляду!

00:00:00 – Прев’ю.
01:16 – Вступ та представлення гостя: Олексій Гарань – політолог, професор, науковий радник фонду "Демократичні ініціативи".
02:11 – Різносторонній досвід гостя: викладання в Гарварді, волонтерство, Африка, Донецький аеропорт.
02:43 – Політичний шлях: від радянського виховання до українського патріотизму.
03:32 – Обговорення книги "Дилема українського політолога": перехід від комуністичних ідей до демократії.
05:06 – Теологія визволення: як релігія поєднувалася з революційною боротьбою.
06:26 – Диктатури після революцій: Куба, Нікарагуа, СРСР – чому ліві рухи часто стають авторитарними?
07:59 – Відмова від комунізму у 1990-х: як відкриття правди змінило погляди українців.
10:10 – Незалежність України у 1991 році: суспільні настрої та перші виклики.
12:04 – Україна та Росія після розпаду СРСР: територіальні претензії ще в 90-х.
15:03 – Україна, віра та релігія: як змінювалися релігійні переконання суспільства і самого гостя.
22:00 – Роль церкви в суспільстві: історичний контекст, конфесійна різноманітність та вплив протестантів.
26:26 – Что таке церква, на думку Олексія Васильовича?
30:40 – Чи є Божий задум в історії України? Погляд на долю нації.
34:30 – Український спротив російській агресії: диво стійкості Харкова.
38:40 – Вибраність націй: чому Україну порівнюють з Ізраїлем?
42:00 – Віра і перемога: як духовна стійкість може допомогти Україні виграти війну?
50:21 – Побажання українцям: віра, єдність, підтримка армії та мобілізація ресурсів.
https://www.youtube.com/live/vlVpZXB1wNU

Продовжую дивуватися, які заголовки дають ютубщики, але Путін явно "не дав задню". Навпаки він відмовився від пропонованої США (а тепер і Україною) ідею "загального перемир'я і наніс чергові удари по цивільним в Україні. Але Трамп і Віткофф продовжують "довіряти" Путіну. Це дозволить хазяїну Кремля вимагати подальших поступок. Трампу, ох як хочеться "нормалізувати" стосунки з Кремлем. Але є йому треба показати себе сильним. Що переважить? https://www.youtube.com/watch?v=oeWZfAl2_ZM&ab_channel=RadioNV

Крім перспективи створення спецтрибуналу над Путіним і його оточенням за "злочин агресії", у моєму виступі (з 5 хв.) йшлося про:
- Різні трактування Києва і Вашингтона, що ж говорили про ЗАЕС. Росія може представляти передачу ЗАЕС як величезну поступку за збереження контролю над окупованими територіями. Проєкт резолюції Конгресу від частини демократів і республіканців про те, що США не вИзнають окуповані території частиною Росії. Не відомо, чи вона буде ухвалена, але не ототожнювати Трампа з усіма США, хоча зараз саме він і його уявлення про світ і міжнародні відносини визначають політику Вашингтона.
- указ Путіна, який змушує українців брати російські паспорти - інакше "депортація". Це теж елемент торгу. І треба пояснювати нашим партнерам, що у цьому й різниця з німецьким "об'єднанням", бо за 5-10 років на окупованих нині територіях не буде, на жаль, з ким об'єднуватися.
- Хоча ЄС і не наважується конфіскувати заморожені російські активи, але відсотки з них витрачатимуться на допомогу Україні. Тож не посипаймо голову попелом. https://www.youtube.com/watch?v=hUSANcDTguY&ab_channel=5%D0%BA%D0%B0%D0%BD%D0%B0%D0%BB

Ми отримали моральну перемогу ще коли відбили росіян від Києва, ми відстояли свою незалежність – тут вже є перемога. Але коли Захід каже про окуповані території: почекайте, зрештою ж відбулося об'єднання Німеччини… Німці лишалися німцями навіть при комуністичному режимі, ніхто їх не робив росіянами.
Європейці не розуміють, що ми можемо дійти до ситуації, коли не буде з ким об'єднуватися або возз'єднуватися, тому що росія шаленими темпами проводить русифікацію і намагається знищити все українське. https://thepage.ua/ua/politics/yak-rozvivatimutsya-peregovori-z-rosiyeyu-poyasnyuye-oleksij-garan?fbclid=IwY2xjawJSdbhleHRuA2FlbQIxMQABHSGkq7dMbwGS3lOGnCV2sE1w9eAfM2iLO59WZo8LV8Em4IX-O_-Sy1xlXA_aem_WXNx_pTPm-r0GlbJjUFO1A

Історичні аналогії: від Ялти до Мюнхена? Чи ризикує Україна опинитися в ситуації «Ялти-2»? Чи "Кореї", чи "В'єтнаму". Всі ці варіанти нам не підходять. Про це в ефірі програми «Погляд» Польського радіо Олексій Бурлаков і Лариса Задорожна говорили з істориком Робертом Чижевським та професором КМА, науковим радником Фонду "Демократичні ініціативи" ім. Ілька Кучеріва Олексієм Гаранем.
Слухайте подкаст - червона кнопочка зліва. https://www.polskieradio.pl/398/8216/Artykul/3502839,%D0%9F%D0%9E%D0%93%D0%9B%D0%AF%D0%94-%D0%9C%D0%B8%D1%80%D0%BD%D1%96-%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B3%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B8-%D0%B9-%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%8F-%D1%87%D0%BE%D0%B3%D0%BE-%D0%B2%D1%87%D0%B8%D1%82%D1%8C-%D0%AF%D0%BB%D1%82%D0%B0-%D0%92%E2%80%99%D1%94%D1%82%D0%BD%D0%B0%D0%BC-%D1%96-%D0%9C%D1%8E%D0%BD%D1%85%D0%B5%D0%BD

Чи дійсно в Україні готуються до президентських виборів вже у липні, що на це заявили в Офісі Президента, про політичні перспективи Валерія Залужного.
https://podcasts.nv.ua/episode/41857.html

Ukrainians are not willing to sacrifice their freedoms in exchange for the well-being

- Заборона президентських та місцевих виборів (під час воєнного стану) чітко прописана ЛИШЕ у Виборчому кодексі та законі «Про правовий режим воєнного стану». Але обидва документи – закони, які можна змінювати ПРОСТОЮ більшістю у Верховній Раді. Де пояснення Конституційного суду – питання.
- Експерти розуміють, що для проведення виборів насправді потрібний більший термін. У висновках з діалогу Жана Моне (листопад 2023-го), розміщених на сайті ВРУ, представники фракцій Верховної Ради зазначили, що цей термін має скласти не менше шести місяців. Але ця заява не має юридичної сили.
- Тут є простір для маневру, тому що для цього потрібна лише зміна до Виборчого кодексу. Можливо, ми взагалі потребуватимемо спецзакону, який регулює вибори після завершення воєнного стану.
- Технічні питання виборів обговорюються і ЦВК, і експертами. Зокрема, прописана ціла дорожня карта «Для забезпечення організації повоєнних виборів в Україні» (дякуємо Громадянська мережа ОПОРА). Поки що експерти навіть не можуть погодитися, якими ці вибори мають бути: відтермінованими черговими, спеціальними (першими) повоєнними, але точно не позачерговими. https://thepage.ua/ua/politics/sho-potribno-dlya-provedennya-viboriv-poyasnyuye-politolog-oleksij-garan

Цифри балансу довіри/недовіри Зеленського – дуже різні: за даними «Соцису», у президента +8%, за даними КМІС – аж +40%, Центр Разумкова дає +27%. Тому важливо дотримуватися двох правил інтерпретації таких даних.
«Для журналістів, які хапаються за окремі цифри в кожному дослідженні, перше правило: дивитися на кожен показник у динаміці цього ж центру. За даними «Соцису», у Зеленського після скандалу у Білому домі теж підросло (а от у Порошенка залишився колосальний рейтинг недовіри: -77%). Друге правило: порівнювати з іншими центрами і далі ставити питання – чому така різниця?», – пояснив Олексій Гарань.
Він також звернув увагу на одну з можливих причин таких відмінностей – особливості вибірки.
«От, наприклад, у «Соцису» до вибірки потрапила молодь з 16 років. А зазвичай опитують з 18 років. Це впливає? Моя версія: якщо в 2019-му році молодь була оплотом Зеленського, то зараз вони стали дорослішими на п’ять років і вже, значною мірою, в Зеленському розчарувалися», – зазначив науковець.
Щодо першої позиції в рейтингу, яку стабільно посідає Валерій Залужний, то, за словами Олексія Гараня, тут спрацьовує символічна складова.
«Залужний лишається символом тих наших успіхів, які були. І Зеленський насправді дуже “вчасно” його зняв – це якраз працює на Залужного, тому що його репутація не заплямована нинішніми проблемами. Якщо, звісно, він вирішить балотуватися, то на нього виллють дуже багато бруду. Але наразі – це образ перемоги, який досі зберігає довіру», – підсумував експерт.
https://dif.org.ua/article/reyting-zelenskogo-zris-pislya-skandalu-v-ssha-ale-tsifri-slid-interpretuvati-oberezhno-oleksiy-garan

Отже, Єрмак сказав, що виборів влітку не буде, а Подоляк - що Зеленському треба висуватися вдруге. А що ж ви хотіли?
Один - керівник ОП, а другий - політтехнолог. Хіба могли вони сказати інакше?
Чому Зеленський не може (очевидно, що і не хоче!) сказати, що не буде балотуватися? Тоді всі його нинішні соратники просто посипляться, бо що вони без Зеленського... https://www.youtube.com/watch?v=qHP4QWm1qUA&ab_channel=%D0%A2%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D0%B0%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D0%9F%D1%80%D1%8F%D0%BC%D0%B8%D0%B9

Суперзаголовок на ютубі "Розкрито таємницю візиту Зеленського у ПАР, Ось чому саме зараз! / ГАРАНЬ" .
Але "таємницю" розкрили коментатори: виявилось, що Президент "шукає прихисток в ПАР", а "Гарань позеленів".
А про що ж насправді ми говорили в ефірі?
- 24 квітня перший в історії України візит укр Пр-та до ПАР і перший візит Пр-та Зеленського до Африки.
- для нас важливий саме діалог з ПАР з питань миру і безпеки
- Хочемо аби ПАР як хазяїн саміту G 20 запросила нас на цей саміт в Йоганесбурзі восени
- в умовах, коли Трамп тисне і на ПАР, і на Україну (а ми опираємося), нас більше не розглядають як країну "під контролем Вашингтона"
- у лютому ПАР вперше проголосувала в ООН ЗА резолюцію про мир в Україні, де йшлося про повномасштабну інвазію Росії Москва - ПРОТИ, США - УТРИМАЛИСЯ (((( https://www.youtube.com/watch?v=UWi6mbkMfJk&ab_channel=%D0%A2%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D0%B0%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D0%9F%D1%80%D1%8F%D0%BC%D0%B8%D0%B9

Чорнобиль: Хоча поповзли чутки про необхідність евакуювати дітей з Києва, ми нашу десятимісячну доньку не вивозили. Важко вірилось у те, що сталося щось серйозне, бо не могла ж радянська держава кинути своїх громадян напризволяще. Лише 8-9 травня оголосили про радіоактивну загрозу для киян, порадивши закривати кватирки і мити взуття (а Горбачов виступив з приводу аварії лише 14 травня!). На той час наближені до партійної верхівки своїх дітей вже повивозили. Це була справжня зрада, яка стала потужним ударом по світогляду українців, своєрідною точкою неповернення: в Москві про нас не дбають, а місцеве керівництво на чолі з першим секретарем ЦК КПУ В. Щербицьким виводить людей з дітьми на першотравневий парад в зараженому радіацією Києві. І хай там як пізніше намагалися відбілити Щербицького, він вчинив злочин, і не треба було встановлювати йому меморіальну дошку (на Десятинній, 8, як це зробили у 2013 р. "регіонали". Після 2014 р. вона підпала під декомунізацію і була демонтована.
Про дії влади після вибуху на ЧАЕС у пресі спочатку мовчали, але поступово почали розкривати інформацію (все ж таки "гласність"). Та не в Україні – у московській "Литературной газете", яка 24 вересня 1986 р. опублікувала статтю відомого українського поета-комуніста Бориса Олійника. Він і написав, що нам не кажуть правди про Чорнобиль. Я намагався додзвонитися до нього в Спілку письменників, один раз він взяв слухавку, але зустрічатися не захотів – може, боявся контактувати із незнайомою людиною, що могла ще й виявитися провокатором.
Коли необхідність евакуації дітей стала очевидною, на київському залізничному вокзалі утворився натовп! Люди рвалися до кас по квитки. Якось ми самі заходилися "розрулювати" цю штовханину, тих, кого вивезли з Чорнобиля чи Прип'яті, взялися пропускати поза чергою. Уявіть собі: стоїмо біля каси, регулюємо потік, і хтось там у кінці юрби кричить: "Чорнобильці прийшли". Кажемо: "Добре! Передавайте паспорт сюди!". Якщо є чорнобильська прописка, пропускали без черги. Такою була самоорганізація у той час, коли влада кинула киян на ласку долі.
Мою доньку довелося вивезти спочатку до Москви, потім до Краснодара, де жили родичі. Дитина поїхала з дружиною. Коли я її привіз до Краснодара, вона ще не ходила, а за півроку, коли приїхав забирати, вже тупала ніжками, мене не впізнала, дуже плакала за мамою під час наших прогулянок.
До Краснодара тоді приїхав Горбачов. Я блукав містом, шукав, де зупинятиметься кортеж – хотів сказати йому, що нема правди про Чорнобиль. Зустріти Горбачова не вдалося. Отож написав листа до ЦК КПРС, Генеральному секретарю ЦК М.С. Горбачову. Довго не було відповіді. Потім додому прийшов лист: мені запропонували прийти до Київського міського комітету партії, тобто моє звернення спустили "по інстанції" згори донизу. Як тоді перелякалися батьки! Адже скарга до Москви на адресу партійних органів, які брешуть, могла добром не скінчитися. Та мені знову пощастило. За день до мого візиту до міськкому партії на Центральному телебаченні показали документальний фільм про Чорнобиль. Йшлося, зокрема, про те, що людям не сказали усієї правди. От у міськкомі й відбулася така розмова:
- "Чого ви хочете?
- Як чого?! Нам не кажуть правди про Чорнобиль!"
Мені почали розповідати про допомогу населенню та інформування громадян. Знову на підтвердження моїх слів посилаюся на фільм. Вони ще раз про своє. Думаю, їм просто треба було поставити галочку, що "провели роз'яснювальну розмову". Продовження не було. Але якби цей фільм не пройшов центральними каналами, якби не було сказано, що немає правди про Чорнобиль, то бозна-чим це могло скінчитися. А може б, нічого і не сталося, бо все-таки набирала сил політика гласності й критикувати дії влади під час Чорнобиля вже почали масово.

До слова, в індійській частині Кашміру (а саме - Ладакху), я бував у 2012 р. і бачив, як під час чергового загострення - до лінії перемир'я рухалися колони з індійськими солдатами.
Щодо геополітики: раніше в індо-пакистанському протистоянні Пакистан, традиційно, підтримували Китай і США. Своєю чергою, Радянський Союз підтримував Індію. Зараз ситуація виглядає таким чином: у Індії з Китаєм – територіальний конфлікт, адже Пекін висуває Нью-Делі територіальні претензії. Тому за цих умов, хоча обидві країни є членами міжнародної організації БРІКС, КНР для Індії є загрозою. Водночас Росія, на яку раніше можна було б покладатися, зараз балансує між між Індією та Пакистаном, намагаючись мати з ними обома добрі стосунки. Тож Індії вкрай потрібна підтримка США.
Щодо України, ми зацікавлені зберігати добрі стосунки з обома країнами, а не з’ясовувати, хто правий, а хто ні, й ставати на чиюсь сторону. Тому, якщо прагматично, ми "стурбовані" і за мирні переговори

Аплодисменти Зеленському, коли він прибув на похорони Папи Франциска. Ясно, що це аплодисменти Україні та її воїнам! Але настільки незвично для площі св. Петра у Ватикані, що ніколи б не повірив, якби це не ВВС (та інші надійні джерела). https://www.bbc.com/news/videos/c0r52gxqd55o