Хороші результати до Дня Соборності і Свободи від "ДемІніціатив": Засудження СРСР, дерусифікація, Майдан – як змінюється ставлення українців до політики національної пам’яті на тлі російської агресії https://dif.org.ua/article/zasudzhennya-srsr-derusifikatsiya-maydan-yak-zminyuetsya-stavlennya-ukraintsiv-do-politiki-natsionalnoi-pamyati-na-tli-rosiyskoi-agresii

ЦІкава стаття Уляни Костенко про нашу інтелігенцію https://responszone.medium.com/nam-ne-potribna-inteligentsia-80430990de8e

Намагався пояснити ведучому, шо "не всьо пропало". Корупція, особливо під час війни, вимагає покарання. Але навіть в умовах воєнного стану ми зебергли свободу критики, розслідувачі працюють і викривають зловживання. Влада вимушена реагувати. Головне тепер, аби не перевели на "стрілочників", а покарали тих, хто їх покривав https://www.youtube.com/watch?v=mPl74UPp5Fg

До 45-річчя Зеленського дав коментарі НВ
Еволюція Зеленського як лідера розпочалася ще до 24 лютого. Коли він опинився на посаді президента і почав реально вести переговори з Росією та відчувати тиск з боку Путіна, його позиція почала змінюватися. Та й сам новий гарант Конституції «з абсолютно наївної і непідготовленої до політики людини почав поступово перетворюватися на державника».
Після 24 лютого цей процес значно прискорився. І початок великої війни став для Зеленського певним поворотним моментом, переконаний Гарань.
«Ми можемо сказати, що Зеленський поводить себе як лідер країни, яка відстоює свою незалежність, — каже політолог. — І особливо можемо виділити те, що він дуже вдало комунікує з міжнародним співтовариством. Цей факт важко заперечити».
І тут сила не в тому, що спічрайтери президента добре роблять свою роботу. А в тому, що їм не доводиться нічого вигадувати, переконаний Гарань: «Ми говоримо правду, вона на нашому боці, факти на нашому боці. І тому просто питання полягає в тому, як їх озвучити і донести до міжнародної аудиторії».
Експерт стверджує, що рішення Зеленського за цей рік війни спиралися на український народ та його думку.
«Українці не хочуть територіальних поступок Росії, українці не хочуть йти на переговори з Росією лише щоб припинити війну, українці не хочуть позаблокового статусу країни, — підсумовує аналітик. — Українці хочуть в НАТО, хочуть дерусифікації і підтримали санкції Зеленського проти московського патріархату в Україні».
Гараня насторожує: чи розуміє президент, що треба не тільки боротися з Росією, а змінювати ситуацію всередині країни, в тому числі і навколо себе? Він пригадує ситуацію, коли студенти запитали у Зеленського: чому він тримає біля себе міністром освіти плагіатора Сергій Шкарлета? «Він сказав: „Ну, хіба це питання під час війни?“ Мовляв, війна все це списала, — пригадує професор. — Ні, пардон, війна цього якраз не списала. Українці воюють не тільки за незалежність і територіальну цілісність, а за нову якість країни. І, звичайно, міністром освіти не може бути така людина».
Тому, на погляд фахівця, президенту варто більш критично поставитися до свого оточення. Не кажучи вже про таких людей, як Татаров.
Гарань зауважує, що зараз спостерігає певні парадокси історії. Адже напередодні 24 лютого політичне становище Зеленського сильно погіршилося і рейтинги падали. Зараз же до нього, як людини, яка уособлює боротьбу українського народу, є президентом і верховним головнокомандуючим, ставлення покращилося.
«Тому, якщо запитаємо: чи є у Зеленського шанси на переобрання?, — то вони є. Вони і до війни були. Зараз шанси стали кращими, — каже експерт. — Але як воно буде? Ну ніхто ж не може сказати».
Гарань зі свого боку звертає увагу на ризик того, що президент може «забронзовіти». Оскільки ще в 2019 році він спостерігав у Зеленського певні «месіанські» нотки. Мовляв, він прийшов і знає, що робити, і ніхто йому не указ.
«Є небезпека, що ці месіанські моменти можуть посилитися, — каже політолог. — І тут дуже важливо, як сам #Зеленський до цього поставитися, чи він буде оцінювати себе критично і розуміти, що те, що йому вдається — насамперед, вдається завдяки тому, що український народ виборює свою незалежність». https://nv.ua/ukr/ukraine/politics/zelenskiy-silniy-slabkiy-lider-yake-maybutne-chekaye-na-prezidenta-ukrajini-50299672.html

ЦИНІЧНІ ТЕОРІЇ про гендер, расу та ідентичність. Наш Формат, 2022.
На думку Г.Плакроуз та Дж. Ліндсей, крайні ліві претендують на монополію захисту соціальної справедливості, "політкоректності".
Автори аж ніяк не проти соц. справедливості, ліб. фемінізму, кампаній проти расової дискримінаціє чи прав #ЛГБТ. Але ці цінності підриває "Теорія", яка претендує, що лише вона одна за "Соціальну Справедливість":
"Всі білі – расисти; всі чоловіки – сексисти; расизм і сексизм – системи, які можуть утискати за відсутності (!) бодай 1-ї особи, яка має такі переконання; стать не є біологіч., а є соц.конструктом; бажання вилікувати інвалідність та огрядність огидне та ненависницьке".
Постмодернізм проголошує, що знання соціально сконструйоване в інтересах верхівки, а влада вкорінена в ідентичності: "знання відносне і походить від ідентичності"..Ліб. автори книги теж схематизують. Потрібна справжня інтелект. дискусія без заборон «політкоректності». https://censor.net/ru/blogs/3395806/krytychni_chy_tsynichni_teoriyi

Мій коментар до статті у Wash Post про "всьо пропало на Глобальному Півдні". Отож:
141 країна підтримала резолюцію, 7 проти (Росія, Білорусь, Північна Корея, Еритрея, Малі, Нікарагуа, Сирія і ДР Конго), утрималось 32 країни.
Тобто жодного домінування Росії в Африці, арабському світі чи Південно-Східній Азії НЕМА.
Коли ми подивимось на голосування ГА ООН, які засуджують порушення прав людини і військові злочини Росії, то вони теж ухвалюються, але з дещо меншою кількістю голосів, бо у країн Глобального Півдня свої проблеми з правами людини.
Вони думають «А що ж буде, коли проти нас буде подібне голосування». Коли ми говоримо про ці бідні і голодні країни, то ми маємо знати – на що розраховувати. Очевидно, що важко очікувати від цих країни приєднання до санкцій проти Росії.
Країни, які приєднались до санкцій, або поставляють зброю чи допомагають іншим чином – зображено червоним. Але ця карта неповна! От давайте подивимось на коаліцію держав «Рамштайн». Там більше 50 країн і це не тільки країни колективного Заходу.
Там і країни Близького Сходу, до прикладу Мароко, яка ухвалила рішення про поставки зброї в Україну. Якщо ми розуміємо, що позиція Індії, Китаю, Південно-Африканської Республіки (ПАР) нас не задовольняє, то тут потрібен прискіпливий аналіз.
От зараз я відлітаю з Індонезії, де був з делегацією українського громадянського суспільства. Ця країна має чітку позицію щодо територіальної цілісності України.
Вона не припинила торгівлю з Росією, проте в цій країні є потужне проукраїнське експертне середовище, з яким можна і потрібно працювати. Ми це робимо.
Або візьмемо Кенію. Ця держава теж голосує на підтримку територіальної цілісності України. Після нашого візиту у парламенті Кенії створена група дружби в Україною. Надзвичайна позитивна подія.
Половина країн Африки проголосувала за резолюцію ООН від 23 лютого, половина утрималась. І лише Еритрея, диктатура, де нема тавра ставити – проголосувала проти.
Малі теж голосувала проти, але це була певна «вдячність» за підтримку режиму зі сторони ПВК «Вагнера». Віддячили. У багатьох країн Африки є симпатії до Радянського Союзу.
Ми маємо пояснювати, що сам СРСР теж був імперією і підтримка не було безкоштовною. СРСР, проводячи комуністичні експерименти – намагався нав’язати свою політику в Африці. Згадаємо ту саму «Соціалістичну» Ефіопію. Це була офіційна назва країни. Чим це закінчилось? Голодом і громадянською війною.
Та політика, яку здійснювали марксисти офіційно називалась – «червоний терор». Зараз у столиці Аддіс Абебі є музей жертв червоного терору. Зник і термін “народні республіки” з офіційних назв Анголи, Мозамбіка, Беніну, Конго. Тобто, всі «комуністичні експерименти» і методи виявилися неефективними. Парадокс Африки полягає в тому, що більшість інвестицій приходить з Заходу, який вимагає прозорості, боротьбу з корупцією, забезпечення прав людини та інші базові цінності, а Росія і Китай на ці цінності уваги не звертають. От африканські автократи цим і користуються.
В України є свої аргументи для Африки.
Давайте не будемо забувати, що Україна є державою-засновником ООН, а роль Української РСР у підтримці країн Африки теж була значною. І ми маємо наголошувати, що саме зараз відбувається атака проти держави-засновниці ООН.
Саме у цій ролі Україна виступала співавтором та ініціатором багатьох резолюцій ООН, в тому числі – проти апартеїду. Цікаво, що саме Україна, а не Радянський Союз, була членом спеціального комітету ООН по боротьбі з апартеїдом (звичайно, це були маневри радянської пропаганди, але африканцям про допомогу саме України варто нагадувати).
Ми також повинні говорити про роль українських миротворців у 10 місіях ООН в Африці. І тут головний стає аргумент «Україна стабілізує, а Росія дестабілізує». Ну і звичайно зернові коридори. Всі ці аргументи потрібно доносити країнам Африки та Азії.
Ще одна важлива річ. Багато країн Африки та Азії є мусульманськими і тема кримських татар та їх гноблення Росією – знаходить відгук і розуміння. На жаль про це мало знають, а дехто взагалі не знає.

Мій досвід поїздок по країнам цих регіонів однозначно свідчить про те, що нічого не втрачено.
Є поле для роботи, є сприятливі умови, є аргументація. Завдяки цьому – Україна може здобувати ідеологічні та дипломатичні перемоги, не зважаючи на те, що у наші ресурси, у порівнянні з ресурсами Росії, – значно менші.
Є слово правди і аргументи. Не треба посипати голову попелом чи верещати «пропало все». Можна і потрібно працювати, чим і займаємось. На черзі березнева поїздка делегації українського громадянського суспільства до Бразилії та Аргентини. https://uaworld.com.ua/the-washington-post-vijna-v-ukra%d1%97ni-pogliblyu%d1%94-globalnij-rozkol/

Коротке, але колоритне відео про наш візит до найбільшій мечеті Південно-Східної Азії та 6-ї в світі, її назва - "Мечеть Незалежності" (Istiqlal) у Джакарті. Індонезія - найбільша мусульманська країна світу. Важливо, що нас приймав один з керівників мечеті - відставний адмірал (!) Asep Saepudin, з яким спільно молився @Алім Алєів. А найважливіше, що це пішло в індонезійські медіа. Тож з ісламськими організаціями можна і треба співпрацювати, ламаючи руzzkій наратив про Роzzію як "друга" ісламу. https://www.youtube.com/watch?v=jBqCevoErP8&ab_channel=OfficialiNews

ми дійсно хочемо змінити думку президента Лула щодо нейтралітету Бразилії, адже в WWII бразильці воювали в Італії на боці союзників (правда вже наприкінці війни, але тим не менше) https://www.youtube.com/watch?v=dInDUeiVYQE

Мій коментар Newsweek про Пу-Сі Olexiy Haran, a professor at the National University of Kyiv Mohyla Academy in Ukraine, also told Newsweek that "China doesn't want Russia to be defeated for obvious reasons."
"China needs Russia in global competition with the West, particularly with the United States," Haran said. "Secondly, China uses the weakening of Russia to receive supplies of Russian energy resources at cheap prices and in transforming Russia into a junior partner of China."
He said that so far Beijing's assistance to Moscow appeared to be limited to non-lethal aid such as boots and drones that do not have combat purposes. And he conveyed that his "hope is that China will not supply Russia with arms" moving forward.
Haran doubted whether China's plan was to get Russian forces to pull out entirely from Ukrainian territory without conditions, or that Beijing "was an honest broker" due to its echoing of Moscow's talking points over the origins of the conflict being tied to NATO expansion. But he believed Xi's influence "may be useful in some concrete, specific target points."
Those could include ensuring that Putin does not use a nuclear weapon in the conflict, and securing Moscow's exit from the Zaporizhzhia Nuclear Power Plant, which is Europe's largest, located in one of four regions Russia annexed from Ukraine amid internationally unrecognized referendums held last September.
He also noted that China remained interested in maintaining the grain corridor established in a deal between the two sides brokered last summer by Turkey.
https://www.newsweek.com/russia-ukraine-war-began-after-xi-putin-summit-can-it-end-one-1789555

Начхав @APUkraine і на нефаховість послині, і на публічний скандал в ЗМІ, і на критику експертів. Дуже поганий симптом https://www.pravda.com.ua/news/2023/03/27/7395285/

Післязавтра - до Південної Африки, у складі делегації українського громадянського суспільства . Власне, сама делегація до Йоганесбургу-Преторії трохи пізніше, а у мене перед тим ще виступи в Кейптауні. Це буде важка поїздка, бо позиція правлячої АНК дуже сприятлива до Росії. Але є медіа, університети, центри.
Про Україну і Африку йшлося в розмові з Karolina Ashion Микола Фельдман . Трохи забагато було питань, і не на всі встигав давати відповіді, але намагався донести, що не "всьо пропало". У нас є аргументи, ми на правильному боці історії. Працюймо! https://www.youtube.com/live/u8VL_EnNjT4?feature=share

Olexiy Haran нагороджений медаллю Британської імперії!
Науковий директор Фонду "Демократичні ініціативи" ім. Ілька Кучеріва, професор кафедри політології Києво-Могилянської академії Olexiy Haran /Олексій Гарань отримав державну нагороду – медаль Британської імперії (BEM).
Ця честь надана Його Величністю Королем Чарльзом ІІІ на знак визнання заслуг Олексія Васильовича у розвитку британсько-українських відносин, йдеться у супровідному листі до цієї поважної нагороди.
«Для мене велика честь отримати нагороду від Його Величності! Це визнання є великою мірою визнанням системної роботи всієї команди "Демініціатив" на зміцнення стратегічного партнерства Великої Британії та України впродовж останніх років і особливо під час війни», – сказав Олексій Гарань.
Команда Фонду щиро вітає свого наукового директора з цією гідною нагородою!
God save the King!
Слава Україні!
Хай живе українсько-британське стратегічне партнерство!

Боремося, аби Путін не поїхав на саміт БРІКС до ПАР. Тут у нагоді нам може стати місцева британська судова система, яка відправила під арешт екс-президента Зуму та заборонила реалізацію контракту Росатом про будівництво АЕС. А ще найточніші опитування (серед таксистів:) показало обізнаність і знання слів "Бахмут, Зеленський, Україна". Також про особливості стосунків ПАР - Україна, про результати роботи нашої делегації громадянського суспільства якраз в ці дні.
https://www.youtube.com/watch?v=QZD8do-bPak

"Путін хоче повторити маневр 1973 року" - аналітика мого боса Петра Бурковського https://nv.ua/ukr/opinion/vibuhi-v-moskvi-yakiy-scenariy-hoche-povtoriti-putin-politolog-50322025.html

Те, що відбулося у Кіншасі (столиці Конго) — це смішно. Я бачив відео тієї ходи «бєссмєртного полка», яку там провела Росія. До цього не варто ставитися серйозно. І до речі Конго підтримує Україну в ООН і вона є серед тих африканських країн, які послідовно голосують за територіальну цілісність України. Можливо, це частково пов’язано з тим, що Україна багато зробила для стабілізації ситуації в Конго. Там були наші миротворці. Майже 300 осіб. Вони були виведені з Конго у вересні 2022 року.

Загалом приблизно в 10 країнах Африки були наші миротворці, великі контингенти. У деяких країнах до 500-600 осіб. І це дає нам змогу казати, що Україна стабілізує ситуацію в Африці в той час, як «Вагнер» дестабілізує. У нас є свої аргументи, які ми можемо донести до африканської аудиторії.

Якщо говорити в цілому про Африку, то ситуація там не дуже проста, звичайно. Там сильний російський вплив. Але «не всьо пропало». Половина Африки підтримує резолюцію про територіальну цілісність України. Інша половина утримується. Це не означає, що вони підтримують Росію. Утримуються. Нам є з чим там працювати.
Росія і ПАР
Олексій Гарань: Ця країна формально каже: «Ми утримуємося, ми нейтральні». Насправді вони дійсно роблять ряд заходів, які виглядають дуже проросійськими. Водночас громадянське суспільство та преса настроєні досить критично стосовно Путіна. І тут виникає цікава суперечність. ПАР — демократична країна. Там вільна преса, все ще працює спадщина Британської імперії — британська судова система (досить потужна, до речі). Наприклад, росіяни намагалися побудувати ядерних реакторів ПАР, але громадськість через суд це зупинила.

З іншого ж боку саме керівництво країни, яке при владі з 1994 року, знаходиться під впливом Росії. Тому час від часу вони виступають із відповідними заявами. І через це на них здійснюється міжнародний тиск. Наприклад, візит президента Фінляндії, де він пояснював небезпеки російської агресії. За багатьма дипломатичними каналами намагаються переконати ПАР не підтримувати Росію. І тут нам теж є над чим працювати. https://hromadske.radio/podcasts/my-ie-buly-y-budem-informatsiynyy-maraton/ne-v-usikh-krainakh-afryky-ie-demokratiia-i-rosiia-tsym-korystuietsia-oleksiy-haran