президент Бразилії Лула да Сілва прибув до Москви, бо орієнтується на обох лідерів, Сі та Пу, у межах БРІКС як на головних супротивників США.
«Лула формально декларує нейтралітет. Де-факто Бразилія близька до Китаю і Росії, зокрема з питань війни в Україні. І позиція Лули пояснюється, перше, тим, що він вірить в багатополярний світ. Він – страшенний такий антиамериканіст. А друге – дуже цинічно, що Бразилія отримує від Росії добрива, які дуже потрібні за заниженою ціною. Тому він і приїхав», – пояснює політолог Олексій Гарань.
Так званий «китайсько-бразильський план завершення війни» в Україні складається із шести пунктів, який, зокрема, не передбачає принципу поваги до територіальної цілісності «всіх країн», який був у попередньому плані Китаю. Китайсько-бразильський план вперше оприлюднили за результатами поїздок спеціального представника уряду Китаю у справах Євразії Лі Хуея до країн так званого Глобального Півдня на початку травня 2024 року.
Для прем’єр-міністра Індії Нарендри Моді відносини із КНР мають протилежне значення. Для інтересів Індії Китай – основний конкурент. Саме цей фактор, а також військова напруженість між Індією і Пакистаном стали причинами, чому Моді у Москву не поїхав, вважає Олексій Гарань.
«Китай – це головна загроза для Індії. Тому я думаю, що Індії зараз потрібна співпраця з Заходом. Тобто це той факт, що Китай – це загроза для них, і Захід їм потрібний, і Сполучені Штати їм потрібні. Я думаю, що це чи не головна причина, чому Моді вирішив не показувати свою занадто велику близькість до Росії і Китаю», – каже експерт.
На параді у Москві також були присутні лідери з Центральної Азії, зокрема Казахстану, Таджикистану, Киргизстану та інших. Для них в пріоритеті хороші відносини і з Пекіном, і з Москвою.
«Країни Центральної Азії зараз менше залежать від Москви, тому що вони вже залежні від Китаю. І насправді Китай є в перспективі основною країною, яка буде там домінувати. Тому країни цього регіону, зокрема Казахстан, вони намагаються диверсифікувати стосунки, в тому числі, і з Заходом також. Але якщо ми візьмемо такі країни, як Таджикистан, Киргизстан, вони залежні від Росії. І тому вони намагаються не сваритися з Москвою зайвий раз», – каже Олексій Гарань.
«Якщо ми почнемо аналізувати, то, ну, хто там був? Там були представники пострадянського простору, причому такі диктаторські режими, за винятком Вірменії. Там були світові диктатури... Абхазія і Південна Осетія. Ну ясно, що це маріонеткові абсолютно держави. Мене, до речі, цікавить, як себе президент Китаю Сі почував у цій кампанії», – каже Гарань.

Турецькі "переговори" ні про що - під таким заголовком вийшла моя колонка в УНІАН :
Іноді справді бувають такі зустрічі між лідерами, які можуть сприяти прориву ситуації. І Трамп в такі зустрічі вірить. Але ми маємо розуміти, що навіть якби зустріч між Зеленським та Путіним відбулась, то навряд чи була б якоюсь проривною. Адже між сторонами – занадто великі розбіжності. І розв’язати їх під час однієї зустрічі (тим більше, враховуючи відносини між Путіним, як агресором, і Зеленським, який очолює країну-жертву агресії) практично неможливо.
Загалом тема переговорів в Стамбулі для обох сторін – це як "гаряче вугілля", яке кожен намагається перекинути іншому. Ніхто не хоче виглядати перед Трампом таким, хто не сприяє переговорам. Тому і Україна, і Росія тут воліють перекинути відповідальність одна на одну.
Деякі експерти вважають, що напередодні заявленої дати (15 травня), Росія може здійснити атаку на Україну.
Таким чином Зеленський опиниться в ситуації, коли не зможе поїхати в Туреччину. Або ж, навпаки, росіяни можуть влаштувати провокацію на своїй території, і тоді Путін скаже, мовляв, українці нас атакують, тому не можна поїхати.
Такий варіант розвитку подій не можна виключати, але, думаю, Путін все ж намагатиметься переконати Трампа в іншому. Зараз РФ намагається показати "готовність" до прямих переговорів. Але, аби пояснити, чому Путіну особисто не потрібно їхати до Стамбулу, росіяни будуть використовувати різні витівки, про які ми вже давно знаємо. Приміром, вони можуть сказати, що зустріч лідерів має бути підготовленою. Або, що перша зустріч не повинна бути одразу на найвищому рівні. Також можуть заявити, що не можуть зустрічатись з президентом, який нібито не є легітимним…
Крім того, зараз вони вже розповідають, що мова йде про "відновлення" переговорів в Стамбулі, які розпочалися в 2022 році і які нібито зірвала Україна. Тобто, росіяни знову почнуть озвучувати вимоги, які були в 2022 році.
Дехто вважає, що Путін міг би погодитися на перемир’я, адже це може звільнити його від занадто великого тягаря війни, від фінансових витрат на війну.
Можливо, це й так. Путін дійсно був би в цьому зацікавлений, але на своїх умовах (адже він хоче збереження контролю над окупованими територіями, над Запорізькою атомною електростанцією тощо). Тому, думаю, він хотів би розпочати "переговори" суто для окозамилювання. Мовляв, перемовини тривають, знімайте з мене санкції.
Варто розуміти, що в цій парадигмі він буде пропонувати Трампу business as usual - можливості розробки рідкоземельних металів в Росії, використання ресурсів Арктики, будівництво "Трамп тауер" у Москві – будь що, щоб улестити його. Водночас, Росія продовжить бомбардування України. Саме такий варіант "переговорів" для Путіна прийнятний. І поки що він діє саме в цьому ключі.
На жаль, попри всі дії Росії, її небажання дійсно йти на перемир’я, Трамп ніяк не наважиться бодай посилити санкції проти неї. Дуже шкода, що президент США не може зайняти рішучої позиції та увесь час іде на поступки росіянам. З його боку домінує підхід, що Росія йому потрібна як глобальний гравець, аби розв’язувати питання в інших регіонах, наприклад, на Близькому Сході чи в переговорах з Іраном. Трамп досі вважає, що зможе "відірвати" Москву від Пекіна, хоча приїзд Сі на парад у Москві, показує зворотне…https://www.unian.ua/world/peregovori-v-stambuli-ekspert-poyasniv-chomu-voni-ni-do-chogo-ne-privedut-13007280.html

Чому обшук у шанованого дипломата, Костянтина Єлісєєва, а рейтинг довіри до президента зростає до 74% ? і чому, не зважаючи на складність ситуації, Банкова "чіпляється до Єлісєєва, який був заступником голови адміністрації Пр-та Порошенка із зовнішньої політики, і який в нелегкий час Януковича таки виробив із європейцями текст легендарної Угоди про Асоціацію з ЄС.
А в першій частині - про реакцію Туреччини на перебіг перемовин між Україною та РФ в Стамбулі, про що говорять склади української та російської делегацій та чи правильний підхід обрав Київ, чим є цей переговорний трек, якщо порівнювати з тим, що відбувалося раніше між Україною та РФ, про заяву Дмітрія Пєскова щодо можливої зустрічі Путіна з Зеленським. https://www.youtube.com/watch?v=_euNfZQsEPY&ab_channel=RadioNV

Яка ж "професійність" нашого журі, яке віддало найвищій бал (12) бездарному і примітивному електро-поп дуету від Німеччини: ані мелодії, ані голосів, лише бум-бум.
Для порівняння: у підсумку дует опинився лише на 15 місці
Ось склад журі, яке ми самі обрали в "Дії" (про Pianoboy Шурова я точно був кращої думки):
Дмитро Шуров — голова журі (19 627 голосів);
MÉLOVIN (18 946 голосів);
Олена Шоптенко (9 989 голосів);
Tayanna (8 890 голосів);
Натела Чхартішвілі-Зацаринна (3 691 голос)

Як вплине "Стамбул" на політичний клімат в Україні?
- Наразі це не вплине. Зеленський виглядає як лідер, який опирається не тільки Росії, а навіть Трампу.
А от що є в негативі? З огляду на ту складну ситуацію, яка є, нам справді потрібне єднання. І, наприклад, обшуки ДБР у радника Порошенка, відомого українського дипломата, Костянтина Єлісєєва який, власне, вів переговори щодо угоди про асоціацію з Європейським Союзом у надзвичайно складний момент. Він був тоді постійним представником при Європейському Союзі. Це були часи Януковича, дуже важко було обстоювати інтереси України, але він це зробив. Єлісєєв, фактично, є творцем тексту угоди про асоціацію, якою ми зараз так пишаємося. І те, що йому там закидають щось з приводу подій 15-річної давнини виглядає дуже дивно, і це м’яко кажучи. Єдність повинна бути: і це стосується всіх – і опозиції, і влади.
А так говорили про Стамбул 🙂 Красномовна назву інтерв'ю нижче https://galychyna.if.ua/analytic/oleksiy-garan-trek-ilyuziy-ta-obmanu-peregovori-v-stambuli-ne-zminyat-hid-viyni/

Радянський анекдот про святкування 600-річчя Куликовської битви у 1980 р. (а справді святкували!). (Алюзії на "історицизми" Мединського щодо Північної війни).
Отож, запросили до піонерів ветерана Куликовської битви. Той розповідає:
- Вийшли ми на поле Куликове, а перед нами рать Мамаєва. Глянув я праворуч "Ой, бл..."
Глянув лівроруч "Ні х... собі"
- Репліка піонерів: "Ну й пам'ять у Вас, дєдушка"

Ризикувати власним життям у війні з росіянами готові 25-30% українців! Democratic Initiatives Foundation-Фонд "Демократичні Ініціативи" щойно оприлюднили своє грудневе опитування із шведським Marie Cederschiold University (шведи і затримали 🙂 ) спільно з соціологічною службою Центру Разумкова. Отож,
4% опитаних відповіли, що як учасник бойових дій беруть або брали участь у захисті України, наприклад, служачи в Збройних Силах або беручи участь у збройному русі опору, 25% ˗ що дуже або цілком охоче готові взяти в ньому участь. Чим молодші респонденти, тим частіше вони дуже або цілком охоче готові взяти в ньому участь (від 19% серед тих, кому 60 і більше років, до 32% серед тих, кому від 18 до 29 років)..
3% зазначили, що як некомбатант (волонтер) беруть або брали участь у захисті України, наприклад, працюючи в рятувальних операціях у районах, де ведуться бойові дії, 38% ˗ що дуже або цілком охоче готові взяти в цьому участь, навіть з ризиком для власного життя.

Чи щасливі українці під час війни? Кому довіряють, а кому ні? Чи готові ризикувати життям в армії або в якості волонтерів на прифронтових територіях (а такі готові)? Розповідаємо про дослідження "Демініціатив" разом із Marie Cederschiold University (Стокгольм), та соціологічною службою Разумков Центр (де посилання - ви знаєте)
https://www.youtube.com/watch?v=XsxSAxSWHf4&ab_channel=%D0%A2%D0%B5%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D0%B0%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D0%9F%D1%80%D1%8F%D0%BC%D0%B8%D0%B9

Західні борці за права людини часом критикують нас, бо Україна не дотримується права на альтернативну військову службу тих, кому релігія забороняє брати у руки зброю.
Це право ми, дійсно, не можемо відібрати, а тим більше кидати у в'язницю таких людей. АЛЕ альтернативою має бути служба медиками, рятувальниками, поварами, логістами "на нулях" або хоча б у зоні бойових дій. Тоді це буде по-чесному.

15 років як з нами нема Ілька Кучерів. Добре пам'ятаю Ілька ще з часів створення Руху. Перед очима Ілько з синьо-жовтим прапором в центрі Києва, коли цей символ в столиці України ще не сприймався більшістю. Рано відійшов у засвіти, але стільки встиг зробити! Його ім'я носить заснований ним ще 1992 р. Democratic Initiatives Foundation-Фонд "Демократичні Ініціативи". Він привіз до України і втілив у життя ідею проведення екзит-полу. Він невтомно агітував за євроатлантичну інтеграцію, коли ця ідея не сприймалася в суспільстві - з притаманними йому креативністю і гумором подав Генсекретарю НАТО "індивідуальну заявку на членство НАТО". ВІн поєднував в собі мрію, візіонерство і здатність втілювати це в життя.
Iryna Filipchuk Дякую, що ти була поруч з Ільком, в його житті, радощах і горі, в невтомній праці для України! І дякую, що нагадала цим прекрасним постом про справді Велику Людину і візіонера! https://www.facebook.com/iryna.filipchuk.3/posts/pfbid029A84DxNp96GAodjrbCrVQdfKyD2wZAQADHpNnk9tp361SUGcTHTiV5yLGjb2Xp6fl

Мій op-ed в «New York Post» - найстаріша постійно публікована щоденна газета США 1801.
Цімес в тому, що
"Нью-Йорк Пост», як повідомлялось колись, є найкращою газетою для президента США Дональда Трампа, який підтримує часті контакти з його власником Рупертом Мердоком.
От в цьому і був задум.
Ukraine just executed a devastating blow to Vladimir Putin’s strategic air forces. Operation Spider Web, 18 months in the planning, deployed 117 drones near five military air fields deep inside Russian territory and destroyed over a dozen nuclear-capable long-range bombers. It also damaged two dozen Russian aircraft.
At a cost of millions, these Ukrainian drones caused billions of losses for Putin’s war machine.
President Donald Trump is known as a shrewd businessman and a tough negotiator. He famously proclaimed that Ukraine “doesn’t have the cards.”
But Ukraine does not in fact hold a weak hand. Our army is fighting doggedly, making the Russians pay dearly for every inch of our territory.
And Putin does not have a winning hand. He is, in fact, bluffing.
Operation Spider Web shows the game-changing potential of new technology and tactics, which Ukrainians have embraced with our post-Soviet entrepreneurial spirit.
Thanks to our fleet of airborne drones and the ingenuity of our engineers and pilots, Ukraine is leading in this new theater of combat.
At the front, Russian troops are bogged down in bloody trench warfare. Since the beginning of last year, they have managed to gain a mere 1,600 square miles of territory.
That’s an area smaller than Hamilton County in upstate New York. And this is mostly rural farmland, dotted with villages and small towns.
In war, high morale is a force multiplier. Low morale is a recipe for defeat. We are fighting for our homes, our families, and our country. Russian troops are fighting, and dying, for Vladimir Putin’s outsized ego and feral dreams of imperial conquest.
The Soviet Union suffered about 15,000 battlefield deaths before recognizing its war in Afghanistan was unsustainable. Now, Russia has lost almost 1 million dead and wounded.
The Kremlin can suppress open public dissent, but Putin’s “power vertical” knows that even the stoic Russian people will not tolerate forever the sacrifice of their sons for an offensive war of conquest.
The only way to end this war is to force Putin to come to the table and begin serious negotiations.
As long as he believes that the United States will ultimately abandon Ukraine, he’ll continue his tactic of endless stalling and unreasonable demands.
Trump surely knows the importance of careful due diligence. The first question in any negotiation is: Is your counterpart trustworthy?
Putin has shown again and again that his word is no good, and he has no regard for good-faith bargaining.
Trump himself holds two powerful cards: The first is new economic sanctions aimed at Russian energy exports.
With fewer petrodollars, Putin will have fewer rubles to finance his war. Such a measure has overwhelming bipartisan support in the Senate.
The second card: continuing American arms shipments to Ukraine.
Ukrainian soldiers are willing to fight and die to stop the Russian aggressors. But they cannot stop them without bullets, artillery shells, and heavy equipment, as well as air-defense systems to shield our civilian population from Putin’s bombs.
These two steps are the surest way to call Putin’s bluff and to bring peace through strength, rather than craven capitulation.
As the song goes, “you’ve got to know when to hold ’em, know when to fold ’em.” Now is not the time to fold or to walk away. We understand that the United States does not want to underwrite a forever war; we only ask for the means to conduct genuine negotiations.
It’s time to show Vladimir Putin that the United States is a great power not to be trifled with, and to ensure an enduring peace in Ukraine.
Trump should step up, exercise the leverage he has, and help bring this horrible war to an end. https://nypost.com/2025/06/06/opinion/our-operation-spider-web-drone-attack-proves-no-one-should-count-ukraine-out/

Велика розмова у програмі "Жовті кеди з Юлією Бориско"
- Подивіться на електоральну карту України з 2004 по 2014 роки: Захід і Центр – помаранчеві, Південь і Схід – біло-блакитні. Якщо подивитися на цей кордон – це кордони Речі Посполитої. Збіг? Тобто територія, куди дійшли віяння з Європи, традиції, право сягали до певного кордону.

00:00 Intro

01:18 Пролог

03:48 Запізнення з кавою. Гарань хабарів не бере

06:50 Що відбувається із сучасним світом?

10:35 Технології, соцмережі та вибори як змагання облич

14:34 Циклічність і досвід історії

21:22 «Демократія – це не є щось дане і вічне»

23:45 Чому демократія не вдалася в росії? Авторитаризм в конституції

30:18 Обʼєднана українська нація

32:34 Про русифікацію

34:05 Чи можливий розпад рф і коли?

39:41 Про технології на війні та небезпеку недооцінки ворога

42:56 Оптиміст каже: бувало і гірше

46:07 Програші, які стали виграшами

51:25 Різні погляди на перемогу

01:04:55 «Треба знайти в собі сили і вистояти»

01:07:42 Бонусний епізод



https://www.youtube.com/watch?v=bdDKYbGPqHY&ab_channel=%D0%96%D0%BE%D0%B2%D1%82%D1%96%D0%9A%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D0%B7%D0%AE%D0%BB%D1%96%D1%94%D1%8E%D0%91%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D0%BA%D0%BE

Щодо надії. Совєцька топоніміка рясніла комуністичними назвами. Вулиця, що вела від бульвару Шевченка до залізничного вокзалу, носила ім'я Комінтерну (Комуністичного Інтернаціоналу). Нині вона носить ім'я Петлюри, пам'ять про якого більшовики всіляко знищували. Тепер маємо незалежну Україну. А хто пам'ятає, що таке "Комінтерн"? Отакий віраж зробила історія.
На цій оптимістичній ноті я завершив своє непросте інтерв'ю для програми "Chicken Kiev", що її веде Анастасія Багаліка на Громадське радіо
А підтеми були справді непростими:
00:00 Чому після Другої світової система глобальної безпеки дала збій?
09:47 Ми живемо в багатополярному світі. Хто тепер диктує порядок?
16:38 Чи почався крах світового порядку з України?
25:50 Як вистояти, коли ворог хоче зламати волю до спротиву?
29:45 Захід завжди сумнівався, що Україна вистоїть
37:22 Що для України є перемогою у війні з Росією?
47:04 Можливість великої війни в Європі
49:25 Чи залежить ситуація в Україні від конфлікту Ізраїль—Іран? Як події на Близькому Сході впливають на нас?
https://www.youtube.com/watch?v=iBuB1hz7Uqc&ab_channel=%D0%93%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5%D1%80%D0%B0%D0%B4%D1%96%D0%BE

Опитування щодо демократій та авторитаризму в Україні. Ставлення суспільства до тривалої війни. Перспективи Стамбульських "переговорів": очікування. Україна та Рада Європи підписали угоду про створення спецтрибуналу. Російський диктатор боїться летіти до Бразилії на саміт БРІКС. https://www.youtube.com/watch?v=v6WjtkreYaI&ab_channel=Espreso.TV

Рекомендую переглянути курс «Вступ України до ЄС», до якого я долучився як експерт: https://bit.ly/4laeD0x
На презезентації долучився до дискусії про очікування українців від вступу до ЄС. Обговорили, якими нині є суспільна, політична, освітня сфери нашого життя та як вони можуть змінитися в контексті євроінтеграції.
Роботи попереду багато, як і ризиків. Але важливо не опускати рук, щоб не втратити унікального шансу для нашої країни стати частиною європейської спільноти.

Всі кинулись обговорювати цифру "41% громадян вважають, що країна рухається до авторитаризму", але тривожніше інше: "Щонайменше третина тих, хто говорить про розвиток авторитаризму, готові до фактично капітуляції перед Росією. Тобто далеко не всі «борці з авторитаризмом» є патріотично налаштованими громадянами, які усвідомлюють необхідність продовження відсічі агресії". Це з коментаря вик. дир-ра КМІС, Київський міжнародний інститут соціології @антон грушецький

На Radio NV ми говорили також про ставлення до проведення виборів після війни, про неправильність оприлюднення електоральних рейтингів в Україні та до чого може привести проведення виборів, про електоральний рейтинг та рейтинг довіри, в чому полягає відмінність між ними, а також про рейтинги Залужного та Зеленського та що впливає на респондентів

https://www.youtube.com/watch?v=yVkR9uhA_3c&ab_channel=RadioNV

Завтра даю чергове інтерв'ю європейцям про політичну ситуацію в Україні. І що казати в контексті "невідсторонення" Чернишова та ще й із заставою ("чайові") у 120 млн. грн.? І цікаво, а хто ж вніс "чайові"?

В закликах The New York Post, улюбленої газети Трампа, посилити допомогу Україні виявився і мій скромний внесок. Див. мій матеріал у цій газеті від 6 червня https://nypost.com/2025/06/06/opinion/our-operation-spider-web-drone-attack-proves-no-one-should-count-ukraine-out/?fbclid=IwY2xjawLXqOhleHRuA2FlbQIxMQBicmlkETF6V044RE9VbHAzSFdxZUxRAR5NBAEEo-mb7HMulBjAn4kgH0jccbnS91S3sX0nZIz1-EE1YTsx8XLmum0TqA_aem_3KHIz76uG-gezOyPzozgVQ

У світовій історії ми дуже часто бачили ситуації, коли здавалося, що все - демократії програли. Класичний приклад - протистояння маленької Греції, від якої ми робимо відлік нашої демократії, і Перської імперії. Що було б, якби греки у 480 році до нашої ери програли вирішальну морську битву поблизу острова Саламін поруч з Афінами? Ми не знаємо, оскільки битва завершилася перемогою греків, і це стало переломним моментом у греко-перських війнах. А за п’ятнадцять століть демократія почала відроджуватися в Європі вже в новій формі.

А що багатьом здавалося після Першої світової війни? Все - занепад Європи, про що й писав історик і філософ Освальд Шпенґлер у своїй однойменній книзі. Але європейська демократія зрештою вистояла в боротьбі проти двох тоталітарних ідеологій - комунізму і нацизму.

Давайте згадаємо 1979 рік, коли із вторгненням СРСР до Афганістану завершився період розрядки у міжнародних відносинах. До цього США і Радянський Союз намагалися дійти згоди щодо правил гри, зменшення гонки озброєнь, але СРСР порушував домовленості і розповсюджував свою комуністичну ідеологію на Африку, Азію, Індокитай, Латинську Америку. Тоді ми дивилися на карту й бачили, що оця червона фарба розповзлася вже всюди. Комуністи були дуже потужними в Західній Європі. Здавалося, що от-от і вони прийдуть до влади в Італії, де була мільйонна комуністична партія (але італійські комуністи були набагато поміркованішими, ніж радянські). А зрештою що? Комунізм як тоталітарна ідеологія програв. А ринкова економіка перемогла комуністичну централізовану економіку. І це дає нам підстави для того, щоб все-таки оптимістично дивитися в майбутнє.

Тепер згадаємо історію України. Українська Народна Республіка програла, Українська Повстанська Армія програла, Україна була повністю під контролем Радянського Союзу, радянська імперія розповзалася світом. Так, в діаспорі казали «Христос воскрес - воскресне і Україна», а дисиденти - що цю систему можна перемогти, однак ніхто на Заході не вірив, що так буде. Але воно сталося. https://today.ua/480202-my-dolzhny-dumat-prezhde-vsego-o-fronte-a-ne-o-tom-kto-pobedit-na-sleduyushih-vyborah-professor-mogilyanki-aleksej-garan/

Мене запитали, чому 9% українців хочуть "порядків, як за СРСР". 1) це дані червня минулого року; 2) Тренд позитивний і очевидний: порівняно з 2017 роком частка тих, хто відповів, що хотів би, щоб зараз відновилися порядки часів СРСР, зменшилася з 21% до 9%, і з 63% до 78% зросла частка тих, хто не хотів би цього.
Про це, про сучасні настрої українського суспільства, справжні причини серії само*убств на Росії, а також про позицію Трампа щодо допомоги Україні див. в розлогому інтерв'ю каналу "Ми - Україна"

00:00 Початок
00:50 Дивне само*убство губернатора Курщини: Путін чистить ряди?
04:52 Високий рівень сам*оубств серед топ-чиновників РФ
08:22 Чому 9% українців хочуть "порядків, як за СРСР"?
12:57 Сучасні настрої українського суспільства
16:21 Проблема мобілізації: готовність піти в армію і бажання донатити
21:50 Атаки по ТЦК: який це психологічний вплив для українців?
25:45 Для чого Росія витягує колишніх українців що були при владі?
29:58 Кого крім Угорщини Росія готова налаштовувати проти України?
34:22 Остання заява Трампа: Що буде з допомогою Україні? https://www.youtube.com/watch?v=c7C9mv4rlbY&ab_channel=%D0%9C%D0%B8-%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B0