Telegram Web
😁285👍3🔥1
Де взяли бомжа для фото?

Щось мені це питання одразу спокою не давало.

Я собі подумала, ну це ж треба десь взяти «бомжа». Де? Купити фото на стоках? Сфотографувати якогось справжнього? Але ж треба дозвіл? Та і бомж на фото видно, що не так давно «бомжує». Реально мені схожий на одного з героїв книжки. Ну, одним словом, не буду довго мучити — на обкладинці автор 😅 В образі.

Книжку позавчора купила і за вечір одразу і прочитала.

Бомжі не тільки метафоричні, а цілком реальні. Четверо безхатьків шукають у Макіївці як перебути зиму. Крім цього, мають принципову позицію говорити українською. За що отримують ще більше гейту. Зокрема від таких же бомжів, але російськомовних.

В мене перевидання — книга написана у 2012 році. Про її «пророчість» красномовно розкаже уривок на фото.

Ображає Донбас.

Бачила й такі коменти про текст. Як на мене, не ображає. Автор сам з Макіївки, в одній із статей прочитала, що згідно з його словами — Донбас у тексті змальований у позитивніших відтінках, ніж було насправді.

Кінець, який все зіпсував.

Зустрічала подібне у відгуках. Мені ж навпаки кінець дуже сподобався. Ще більше спонукає до роздумів.

Як це розмовляти українською в Макіївці (у 2012 році)?

Неодноразово на Клубах ми обговорювали, що читати українською, говорити українською, бути в українському контексті на Заході України і на Сході, та навіть на Півдні — величезна різниця. Десь це звичайне повсякденне життя, а десь це боротьба. На жаль.

Обовʼязково куплю ще щось від Олексія Чупи. «Бомжів Донбасу» можу радити. Читається дуже легко й швидко. Навіть трішки політології є в альтернативній історії України, що в другій половині книжки. До речі, багато символів. Коли будете читати, зверніть увагу, хто саме біди наробить яричам.

in book we trust
84👍12🔥8😁4💊2
Луни. Пилип Білянський

Якщо я скажу, що мій канал був створений для того, щоб я прочитала цю книгу — цього буде достатньо, щоб ви зрозуміли наскільки вона мені сподобалась?
Бо мені здається, що й таких гучних слів для цього замало — настільки це втрапило в мій настрій та в серденько, що мені досить важко підібрати доречні слова.
А от пан Білянський зміг зробити це напрочуд влучно. Я все ще не можу усвідомити — от як авторові, який у сини мені годиться, вдалося так розказати історію гіпотетично своєї дитини, щоб розказати мою історію🥹
Так, в цьому тексті для мене настільки багато особистого, що я навіть не буду акцентуватися на уривках, щоби вкотре не розридатися(місцями заледве могла читати через сльози, іноді навіть відкладала, і перший раз це сталося вже на другій сторінці тексту🥹)

В книзі майже нема сюжету як такого, подекуди вона здалася схожою за вайбом на «Дорогу» Кормака Маккарті (так мені видається з тих відгуків, що траплялися про цей текст, бо саму книгу я ще не читала і навіть не планувала, але тепер вже не впевнена🤔)
Це книга-роздум — про життя, про людей, про те, що вони роблять зі своїм життям чи що життя робить з ними. Але попри наче складну філософську тему, мені читалося напрочуд легко, незважаючи на ті складні саме для мене особисті моменти.
Бо сльози були такою собі рефлексією, що давала відповідь і на одвічні і на особисті питання, тому можу впевнено сказати, що для мене книга була дуууже терапевтичною, не знаю чи й якийсь психотерапевт у моєму випадку знайшов би кращі слова, які б настільки були помічними, щоб пояснити мені певні речі.

Тому дякую авторові за курс психологічної допомоги, який став можливим завдяки Валентині з каналу in book we trust та їхній чудовій бесіді(писала про неї ось тут).
І хоча після уривку з книги, який читав в тому інтерв’ю пан Білянський, в мені зародився черв’ячок сумніву, все ж таки я не помилилася зі своїми відчуттями стосовно важливості та цінності його тексту, по крайній мірі особисто для мене💔
Так що, Валентино, ви даремно сумнівалися — це було найкраще з прочитаного мною на зламі віків років. Злам відбувся і в моєму сприйнятті всесвіту та як вчитися з ним взаємодіяти, тому книгу точно буду перечитувати❤️
Кінцівку я, можливо, й не зовсім зрозуміла, особливо після того, як там з’явився ще один персонаж, але ж Жиза — вона саме така: несподівана та незрозуміла, а от що з нею робити і в що перетворитися в самому кінці — вирішуємо ТІЛЬКИ МИ САМІ
Що не роби, луни залишатимуться після тебе. Вони будуть частинами інших життів, світів. Питання лише в тому, чи буде хтось, у чийому світі ти оживеш, ними

💔
1🔥2510👍6
Я вже не можу дочекатись (так, ще місяць до початку моєї роботи, але, нагадаю) 👇👇👇

Зараз триває перший етап роботи журі для премії «Своя полиця». Обирають по 5 фіналістів у різних категоріях.

Я слідкую в Інстаграмі за кицямикниголюбками, вони в журі першого етапу і інколи діляться уривками з текстів, які потраплять або не потраплять до мене.

▪️Шорт-лист оголосять 10 лютого.

І тоді вже я разом з іншими членами журі обиратиму найкращий текст. Конкретно я в категорії «реалізм». Тобто на мені ті книжки, які не мають фантастичної складової.

▪️Кінець березня — оголошення результатів: перемагає роман, що отримає найбільшу кількість балів від своїх журі.

Я собі мрію, що запрошу переможця чи переможницю на інтервʼю. Може це буде додатковим бонусом або навпаки 😅 Але, звісно, якщо ця авторка чи цей автор погодяться.

Детальніше про премію на сайті. А себе на скріншоті я гарно виділила жовтим.

#сучукрліт #свояполиця #премія_своя_полиця
24🔥12👍2😁2🍓1
Покажу ще минулорічне поповнення від Bookchef:

«Вище крокви, тесляри», Джером Селінджер — це історії із життя родини Глассів. Тут про важливі моменти із буття старшого брата оповідача — Сеймура, який служив у армії, доглядав за меншими братами й сестрами, ставши для них взірцем, писав вірші, знався на східній філософії і не міг одружитися, бо почувався занадто щасливим.

«Тягар пристрастей людських», Вільям Сомерсет Моем — напівавтобіографічний текст про чувака, який невтомно шукає сенс життя. І весь час мріє стати художником.

«Голодні ігри», Сюзанна Коллінз — ну це ви точно знаєте і, мабуть, читали або дивились. Я ще ні, але дуже хочу познайомитися з цією історією.

in book we trust
30🔥9👍7💊1
До речі, ось переможці премії «Своя полиця» минулого року ❗️

Категорія «Реалісти» (як раз та, де в цьому році журі я):

«Зима, яка завжди з тобою», Сергій Демчук, видавництво «Темпора».

Історичний роман. Зима часів Майдану. Текст розповідає про журналіста, який працює у провладному медіа, але виходить на протести, а також про тригери, які дали змогу зрозуміти цінність вільної України.

Про «вибір, який мали зробити герої в ті буремні, трагічні й водночас щасливі дні».

На сайті видавництва роману немає, але у мене в бібліотеці є. Тому буде одним із наступних.

Категорія «Ілюзіоністи»:

«Витязь і Вірлиця», Наталія Довгопол, видавництво «Жорж».

Роментезі.

В описі обіцяно атмосферу Київської Русі, кохання та магію.

«У часи пригноблення народу народжується легенда: про легковажного купця, що вирішує стати витязем; про дівчину, що вміє перевтілюватись на вірлицю».

Нагадаю, що мета премії — зокрема популяризувати українські тексти.

in book we trust
23🔥11💩2💊2👍1🕊1💋1
Чат GPT буває дуже жорстоким. Хоча я завжди вітаюсь і дякую!

До речі, оце відео, яке він порадив, я дивилась, коли готувалась. І мені дуже сподобалось. Навіть вслух сміялась з жартів про «знайомство» з Пилипом Білянським і про те, що книга «нафарширована». Нагадаю, що в «Лунах» дуже багато риби.

Тим часом маю 915 переглядів, на своєму, але, як мені сказали знавці, Ютуб ще вчиться і шукає аудиторію під мій відос.

Чат потім змилувався і дав добірку, де і мої рілз пропонує. Дякую йому.

in book we trust
39🔥11😁8
Збереглася навіть легенда, що в одній із квартир на першому поверсі будинку, де вже років тридцять розташована малоприбуткова перукарня, свого часу відбувалися читання абсолютно нелегальної збірки Василя Стуса «Зимові дерева». І жоден з присутніх ні єдиним словом надалі не обмовився про те, що брав участь у такому екзотичному на той час заході. Вони просто розійшлися по домівках, де в кухнях пахло дешевим тютюном, свіжим хлібом і одеколоном «Нічна Москва», а потім повлягалися у свої стандартні ліжка, і один тільки Господь насправді знає, скількох внутрішніх зусиль їм коштувало демонстрування чортячої непохитності й холоду, коли в грудях ревів вулкан, розбуджений великим поетом.

«Бомжі Донбасу», Олексій Чупа.


in book we trust
58👍10🔥8
Таки кидаю збірку «Дим» Міли Смолярової на половині, бо надто мене ятрить.

Скажу, що мені дуже подобається.

Ось такий парадокс.

Але, є одне але: читаю-читаю, і така вау, ну, ну, ну, що ж там? Що це означає? Як цікаво дізнатись розвʼязку. А її нема. Є щось загадкове. Для мене вийшло надто.

Якщо в першій новелі мені здалось, що знати що саме сталось — не обовʼязково, бо фокус на іншому. То в наступних — фокус як раз у мене був на розгадці, якої нема.

Мабуть, під мій настрій зараз хочеться чогось більш конкретного.

Можливо клуб за новелами провести? Чи це надто нагло збирати людей, щоб пояснили мені текст? Хтось так робить? 😅

Хто читав «Дим», що думаєте?

in book we trust
😁2212👍3🔥3
Дуже щемкий текст від людини, яка знала Максима Кривцова (Далі) https://drukarnia.com.ua/articles/maksim-dali-krivcov-lyubov-proti-nenavisti-ur5J8

Автор пише, що під час першої зустрічі йому було 15, а Далі разом з іншими воїнами були його менторами у таборі «Строкаті єноти».

Про те, якою людиною був загиблий Максим Кривцов, про війну, творчість та любов до дітей.

Взяла тут.

in book we trust
💔93😢105👍1
☕️Вмикай свій книжковий вайб разом зі мною!

Привіт! Я — Ксенія, журналістка та піарниця з багаторічним досвідом, яка щиро любить книги. На моєму авторському каналі ти знайдеш:

⭐️ Чесні та глибокі рецензії на художню, психологічну й історичну літературу.
⭐️ Думки про терапевтичну силу читання.
⭐️ Атмосферу затишку, пледів і гарячого чаю.

Тут тільки те, що варте уваги. Жодних «мейнстрімних»трендів чи бізнес-літератури. Лише книги, які я обрала та прочитала сама.

Підпишися на канал, якщо література — це твій спосіб пізнавати світ і себе. Будемо читати та думати разом! 🥰

#promo
17👍5👎3🔥3
Трилер січня — блогерки та блогер будуть обговорювати «12 вбивчих днів»

Зустрічаємось у Readeat 31 січня о 19:00.

З промокодом inbookwetrust50 — у вас буде -50% на книжку, тобто не 530, а 265 гривень.

Сайт ось.

❗️Нагадаю, що наприкінці сезону ми сформуємо рейтинг трилерів з оцінками від блогерів і гостей в залі. Тому приєднуйтесь.

UPD. Будуть тільки блогерки.


Під час навчання в коледжі вісім друзів створили Спільноту вбивчих маскарадів. Таємниці, які вони розгадували, були жахливими та блискуче продуманими, але головне — вони були вигаданими. До останнього різдвяного маскараду, на якому зник один із учасників товариства…


in book we trust
👍25🔥95
2025/07/09 19:25:51
Back to Top
HTML Embed Code: