Розкажу трошки про екранізацію «Wicked. Життя та часи Злої Відьми Заходу» Ґреґорі Маґвайра.
Вчора була на допремʼєрному показі.
Якщо дуже коротко: мені сподобалось.
Взагалі Ґреґорі Маґвайр переосмислює текст «Дивовижного чарівника Країни Оз», але «змінює оптику». Свою версію розказує лиха відьма. Коли, чому і яким чином стала лихою. І чи дійсно ми знаємо все?
Танці з книжками 😱
Це цікаво, що книжкову блогерку (мене) запросили на фільм, де один з героїв, танцюючи в бібліотеці, топчеться по книжках. Їздить на них, кидає. Майте на увазі, хто чутливий.
Але та мотиваційна пісня під танець була супер: живи танцюючи, не хвилюйся, не сумуй. Останній раз настільки мотиваційний спіч я чула від хлопця, який залицявся до подруги. Він дуже багато казав про те, що не треба соромитись. Потім ми дізнались, що він сидів у вʼязниці, бо вкрав на пляжі жіночу сумку. Перегнув із «не треба соромитись». Але наразі про фільм 🍿
Чи сподобався мені фільм?
Так.
Це дуже гарна картинка, гарні танці, актори, декорації. Чудові меседжі типу, щоб обʼєднати людей треба придумати їм спільного ворога (книга, до речі, маркується політичною сатирою), мовчання, коли інших кривдять — має трагічні наслідки тощо.
Цікаво буде почитати книгу. Тим більше, це буде ARTBOOKS, тому точно буде красиво.
🔞 Екранізація, мені здається, зокрема чудова для підлітків. А от книга буде 18+. Містить сексуальні сцени та сцени з вживанням наркотичних речовин. В екранізації був мак (цей момент не дуже зрозуміла). Але я не думаю, що це про наркотики.
З опису книжки:
«Всі ми, хто читав у дитинстві про чарівника Країни Оз, досі знали лише версію Дороті. Так, вона перемогла злу відьму. Але хто така ця відьма? Чому стала злою? Звідки взагалі береться зло?».
Раджу сходити, але наголошу, що це мюзикл.
Я дійсно побачила багато політичної сатири, але нагадаю, що за освітою політологиня, тому мені всюди то «Зеленський», то «Порошенко», вибачте. Але зі мною була подруга — вона дизайнерка, то вона побачила як мінялись кольори впродовж розгортання сюжету. Цікаво, що побачите ви.
Сходіть. Бажаю, щоб росіяни не зіпсували 2,40 години фільму.
🎥 — Анастасія Гоменюк.
Передзамовити книжку можна тут.
in book we trust
Вчора була на допремʼєрному показі.
Якщо дуже коротко: мені сподобалось.
Взагалі Ґреґорі Маґвайр переосмислює текст «Дивовижного чарівника Країни Оз», але «змінює оптику». Свою версію розказує лиха відьма. Коли, чому і яким чином стала лихою. І чи дійсно ми знаємо все?
Танці з книжками 😱
Це цікаво, що книжкову блогерку (мене) запросили на фільм, де один з героїв, танцюючи в бібліотеці, топчеться по книжках. Їздить на них, кидає. Майте на увазі, хто чутливий.
Але та мотиваційна пісня під танець була супер: живи танцюючи, не хвилюйся, не сумуй. Останній раз настільки мотиваційний спіч я чула від хлопця, який залицявся до подруги. Він дуже багато казав про те, що не треба соромитись. Потім ми дізнались, що він сидів у вʼязниці, бо вкрав на пляжі жіночу сумку. Перегнув із «не треба соромитись». Але наразі про фільм 🍿
Чи сподобався мені фільм?
Так.
Це дуже гарна картинка, гарні танці, актори, декорації. Чудові меседжі типу, щоб обʼєднати людей треба придумати їм спільного ворога (книга, до речі, маркується політичною сатирою), мовчання, коли інших кривдять — має трагічні наслідки тощо.
Цікаво буде почитати книгу. Тим більше, це буде ARTBOOKS, тому точно буде красиво.
🔞 Екранізація, мені здається, зокрема чудова для підлітків. А от книга буде 18+. Містить сексуальні сцени та сцени з вживанням наркотичних речовин. В екранізації був мак (цей момент не дуже зрозуміла). Але я не думаю, що це про наркотики.
З опису книжки:
«Всі ми, хто читав у дитинстві про чарівника Країни Оз, досі знали лише версію Дороті. Так, вона перемогла злу відьму. Але хто така ця відьма? Чому стала злою? Звідки взагалі береться зло?».
Раджу сходити, але наголошу, що це мюзикл.
Я дійсно побачила багато політичної сатири, але нагадаю, що за освітою політологиня, тому мені всюди то «Зеленський», то «Порошенко», вибачте. Але зі мною була подруга — вона дизайнерка, то вона побачила як мінялись кольори впродовж розгортання сюжету. Цікаво, що побачите ви.
Сходіть. Бажаю, щоб росіяни не зіпсували 2,40 години фільму.
🎥 — Анастасія Гоменюк.
Передзамовити книжку можна тут.
in book we trust
1👍27❤12🔥2🤡1
😁64👍5❤2👎1
Серія «Непосида Кноп» від видавництва «Ранок» відкриває двері у світ пригод Маленького села 🔥
Веселий та невгамовний хлопчик Кноп разом зі своїми друзями захопливо мандрує, рятує лісових мешканців та не боїться труднощів.
Добрі й дотепні історії Сандри Ґрімм про дружбу, взаємодопомогу та сміливість навчать юних читачів цінувати справжні життєві цінності. Казкові оповідання з цієї серії — це чудовий вибір для молодших та середніх школярів, які прагнуть разом з Кнопом відкривати світ.
Замовити можна за посиланням: 👉🏼 https://bit.ly/3CtxRNI
#promo
Веселий та невгамовний хлопчик Кноп разом зі своїми друзями захопливо мандрує, рятує лісових мешканців та не боїться труднощів.
Добрі й дотепні історії Сандри Ґрімм про дружбу, взаємодопомогу та сміливість навчать юних читачів цінувати справжні життєві цінності. Казкові оповідання з цієї серії — це чудовий вибір для молодших та середніх школярів, які прагнуть разом з Кнопом відкривати світ.
Замовити можна за посиланням: 👉🏼 https://bit.ly/3CtxRNI
#promo
❤20👍4🔥1
Сьогодні у піарниці видавництва Vivat і блогерки Катерини Ільчук день народження 🎂
Дякуємо, що знаєш наші смаки і радиш круті книги. А ще підтримуєш блогерів і підіймаєш важливі теми.
Підписатись на канал Каті — «Книжкове буття».
Ось три цікавих пости звідти:
1. Як Таро стало трендом.
2. Як ТікТок впливає на книжковий ринок.
3. Чи зобовʼязані книжкові блогери читати українських письменників.
А ось тут можна подивитись як я фотографувала Катю.
Upd. На каналі якраз супер книжковий пост вийшов 😅
in book we trust
Дякуємо, що знаєш наші смаки і радиш круті книги. А ще підтримуєш блогерів і підіймаєш важливі теми.
Підписатись на канал Каті — «Книжкове буття».
Ось три цікавих пости звідти:
1. Як Таро стало трендом.
2. Як ТікТок впливає на книжковий ринок.
3. Чи зобовʼязані книжкові блогери читати українських письменників.
А ось тут можна подивитись як я фотографувала Катю.
Upd. На каналі якраз супер книжковий пост вийшов 😅
in book we trust
🔥42❤16🍾4👍2😐1
Люди в коментах бідкались, що книжка «Закони дурості людської» надто маленька.
І то є дійсно так. Вона маленька. Але знаєте який найважливіший закон? Те, що дурість нескінченна. Вона неосяжна і завжди готова здивувати.
Ось, наприклад, тиждень тому я у вʼязаних уґґах вийшла в дощару.Та тут і не тільки це.
in book we trust
І то є дійсно так. Вона маленька. Але знаєте який найважливіший закон? Те, що дурість нескінченна. Вона неосяжна і завжди готова здивувати.
Ось, наприклад, тиждень тому я у вʼязаних уґґах вийшла в дощару.
in book we trust
1😁77❤6😈4👍3
Чому не йдуть до коханок, кому легше емігрувати та чи розказувати тим, хто любить Бітлз, що Леннона вбили
Отже, завтра нарешті Книжковий клуб за «Часосховищем». Трохи рефлексій щодо тексту.
Книги наразі в наявності немає.
Але є хороша новина — до 5.12 діє спеціальна ціна передпродажу.
Чи є у «Часосховища» шанс сподобатись багатьом?
Однозначно, ні. Чому?
Для мене це висока полиця. Читати важко, може загнати в нечитун, в певні моменти я навіть була близька до панічної атаки. Це та книга, яку не прочитати за раз. Вона має бути дозованою.
Багато болгарського контексту.
І навіть якщо ви там були, знаєте історичні факти, політичні рухи, все одно це не розкриє вам текст повністю. Ну це як іноземець не зможе відповісти на 100% крінж круасан-борщ від Клопотенка чи ні. Так само й нам лише згадка трояндової води чи солодкуватої бастурми ніколи не дасть сповна зрозуміти що мається на увазі.
Але, зрештою, чи може людям взагалі сподобатись читати про старість?
Про смерть, втрату памʼяті, про те, що може в нас як у країни немає майбутнього, про те, що може Апокаліпсис вже був. Його вершники он у Ібаньєса вже давно прискакали.
Читати і думати про минуле — це неодмінно згадувати тих, хто там був, а зараз немає.
І добре, якщо це просто розійшлись шляхи, а якщо людини немає в живих?
Ну і я вже мовчу про тих, у кого досвід у родині мати людину з деменцією.
Про що «Часосховище»?
Тут і про еміграцію
Направду легше тим, хто легко міг поїхати з України, забув про неї і адаптувався де інде. Якщо ви так не зможете, то чи варто їхати?
Тут і про те, чому чоловіки не йдуть з родин до коханок
Чому Одіссей вирішив повернутись додому?
Про те, які моменти всесвітньої історії заслуговують забуття
Але якщо ми зітремо з памʼяті геноцид чи не зумовить це його появу у майбутньому?
Наголошу, що прямо на все це відповідей у тексті звісно немає.
Який період часу ви б сховали у своє Часосховище?
Той, де ви зробили правильний вибір, щоб зробити його знову? Той, де ви лише на початку шляху?
А який час ви обрали Україні?
Українці зараз багато повертаються у минуле. З геть недавнього фестиваль «ФУНДАМЕНТ», переосмислення наших модерністів. Ми заново почали відкривати Розстріляне відродження, шістдесятників. Ну ви самі бачите як перевидається класика. Але — де та межа між переосмислити минуле і сховатись в ньому від майбутнього. Наші фантасти самі підтверджують, що в нас практично немає літератури про майбутнє. Є про це у цьому пості. Письменники — не пишуть, багато людей — не бачать.
Нещодавній пост випускового редактора «Темпори» наробив трохи шуму
Хто не бачив, то Артем Скорина написав пост про те, що ми мало читаємо, а блогери мало популяризують українських сучасних письменників. Радше прочитаємо щось перекладне, а до українського ставимось з пересторогою. Звісно, на першому місці має стояти якість тексту, а не національність автора. Але ось тут я писала, як, наприклад, ветеранам чи військовим письменникам важливо розказувати свої історії, і як важливо отримувати фідбек. Знати, що їх читають, навіть якщо умовний Кінґ якісніший і крутіший.
Але навіть у цьому «крику душі» від Артема я вбачаю уривок з «Часосховища» — ми мало надаємо уваги сьогоднішнім подіям, бо ми боїмось або не бачимо майбутнього. Багато хто в минулому, а воно досі для українців не спільне. Для когось воїни-афганці окупанти, для когось герої. Бандера — батько, Бандера — ворог?
Ви б знали, як мені прикро, що «Часосховище» розглядається в контексті пасажів автора до росії. Я цього не побачила. І взагалі від тієї росії вже верне максимально. Тому контент «що не так з пушкіним, дудьом» я навіть не сприймаю. Досить говорити про них, давайте говорити про себе!
Памʼятаєте, я писала, що класична музика може відповідати на питання, які у вас на душі. Так от для мене і «Часосховище» може.
По Житомирській трасі висять рекламні борди UKRSIBBANK «Україна – місце для планів». Чудова комунікація! Нам потрібно частіше про це говорити. В України є майбутнє, в Україні є майбутнє. Можливо наше «Часосховище» ще попереду. Та чи потрібно воно?
in book we trust
Отже, завтра нарешті Книжковий клуб за «Часосховищем». Трохи рефлексій щодо тексту.
Книги наразі в наявності немає.
Але є хороша новина — до 5.12 діє спеціальна ціна передпродажу.
Чи є у «Часосховища» шанс сподобатись багатьом?
Однозначно, ні. Чому?
Для мене це висока полиця. Читати важко, може загнати в нечитун, в певні моменти я навіть була близька до панічної атаки. Це та книга, яку не прочитати за раз. Вона має бути дозованою.
Багато болгарського контексту.
І навіть якщо ви там були, знаєте історичні факти, політичні рухи, все одно це не розкриє вам текст повністю. Ну це як іноземець не зможе відповісти на 100% крінж круасан-борщ від Клопотенка чи ні. Так само й нам лише згадка трояндової води чи солодкуватої бастурми ніколи не дасть сповна зрозуміти що мається на увазі.
Але, зрештою, чи може людям взагалі сподобатись читати про старість?
Про смерть, втрату памʼяті, про те, що може в нас як у країни немає майбутнього, про те, що може Апокаліпсис вже був. Його вершники он у Ібаньєса вже давно прискакали.
Читати і думати про минуле — це неодмінно згадувати тих, хто там був, а зараз немає.
І добре, якщо це просто розійшлись шляхи, а якщо людини немає в живих?
Ну і я вже мовчу про тих, у кого досвід у родині мати людину з деменцією.
Про що «Часосховище»?
Тут і про еміграцію
Направду легше тим, хто легко міг поїхати з України, забув про неї і адаптувався де інде. Якщо ви так не зможете, то чи варто їхати?
Тут і про те, чому чоловіки не йдуть з родин до коханок
Чому Одіссей вирішив повернутись додому?
Про те, які моменти всесвітньої історії заслуговують забуття
Але якщо ми зітремо з памʼяті геноцид чи не зумовить це його появу у майбутньому?
Який період часу ви б сховали у своє Часосховище?
Той, де ви зробили правильний вибір, щоб зробити його знову? Той, де ви лише на початку шляху?
А який час ви обрали Україні?
Українці зараз багато повертаються у минуле. З геть недавнього фестиваль «ФУНДАМЕНТ», переосмислення наших модерністів. Ми заново почали відкривати Розстріляне відродження, шістдесятників. Ну ви самі бачите як перевидається класика. Але — де та межа між переосмислити минуле і сховатись в ньому від майбутнього. Наші фантасти самі підтверджують, що в нас практично немає літератури про майбутнє. Є про це у цьому пості. Письменники — не пишуть, багато людей — не бачать.
Нещодавній пост випускового редактора «Темпори» наробив трохи шуму
Хто не бачив, то Артем Скорина написав пост про те, що ми мало читаємо, а блогери мало популяризують українських сучасних письменників. Радше прочитаємо щось перекладне, а до українського ставимось з пересторогою. Звісно, на першому місці має стояти якість тексту, а не національність автора. Але ось тут я писала, як, наприклад, ветеранам чи військовим письменникам важливо розказувати свої історії, і як важливо отримувати фідбек. Знати, що їх читають, навіть якщо умовний Кінґ якісніший і крутіший.
Але навіть у цьому «крику душі» від Артема я вбачаю уривок з «Часосховища» — ми мало надаємо уваги сьогоднішнім подіям, бо ми боїмось або не бачимо майбутнього. Багато хто в минулому, а воно досі для українців не спільне. Для когось воїни-афганці окупанти, для когось герої. Бандера — батько, Бандера — ворог?
Ви б знали, як мені прикро, що «Часосховище» розглядається в контексті пасажів автора до росії. Я цього не побачила. І взагалі від тієї росії вже верне максимально. Тому контент «що не так з пушкіним, дудьом» я навіть не сприймаю. Досить говорити про них, давайте говорити про себе!
Памʼятаєте, я писала, що класична музика може відповідати на питання, які у вас на душі. Так от для мене і «Часосховище» може.
По Житомирській трасі висять рекламні борди UKRSIBBANK «Україна – місце для планів». Чудова комунікація! Нам потрібно частіше про це говорити. В України є майбутнє, в Україні є майбутнє. Можливо наше «Часосховище» ще попереду. Та чи потрібно воно?
in book we trust
2❤43🔥5😱3👍2
Не знаю чи бувало у вас, що треба щось купити, знаєш, що десь бачила промокод на знижку, але от у цей потрібний момент його не знаходиш.
Тому й вивела наш промокод на картинку, щоб ви могли його швидше знайти за потреби.
А ще сфотографувала так, щоб видно було кольоровий зріз)
І, до речі, каву, ще й таку гарно святкову можна взяти й на подарунок. А обраним смаком навіть натякнути на щось.
☕️ Безкоштовна доставка на замовлення зернової кави від 350 гривень.
☕️ Каву змелять як вам треба.
☕️ Допоможуть визначитись зі смаком.
Промокод діє на всю каву, окрім дріпів, комбо та наборів.
Сайт ось.
in book we trust
Тому й вивела наш промокод на картинку, щоб ви могли його швидше знайти за потреби.
А ще сфотографувала так, щоб видно було кольоровий зріз)
І, до речі, каву, ще й таку гарно святкову можна взяти й на подарунок. А обраним смаком навіть натякнути на щось.
☕️ Безкоштовна доставка на замовлення зернової кави від 350 гривень.
☕️ Каву змелять як вам треба.
☕️ Допоможуть визначитись зі смаком.
Промокод діє на всю каву, окрім дріпів, комбо та наборів.
Сайт ось.
in book we trust
❤17👍6🔥2🤝2
Раз на те пішло, то нагадаю, що маю -50% на трилер «Хованки з хижаком» у #книголаві
29 листопада зустрічаємось з блогерами на його обговорення. До цієї дати діятиме і промокод.
Хто з блогерів буде — ви можете подивитись тут. Модерую цього разу я.
Сайт — ось.
in book we trust
29 листопада зустрічаємось з блогерами на його обговорення. До цієї дати діятиме і промокод.
Хто з блогерів буде — ви можете подивитись тут. Модерую цього разу я.
Сайт — ось.
in book we trust
1❤21🔥5👍2
Вибачте, але я вже бачу людину, яка за моїми відгуками і щирими рекомендаціями пішла і купила одночасно:
«Луни»
«Мандрівка людей книги»
«Часосховище»
«Ловець повітряних зміїв»
«Новели Томаса Манна»
«Записки зі страти»
«Довіра»
«Невеличка драма»
«Гадюка в полі»
«Свічки догоріли»
І як загрузилась)
Знайте, що «Часосховище» я розбавляла романом «Ніч, коли згасли зорі». Але і він дещо жорсткий.
На фото я, воно не в тему 🌚
in book we trust
«Луни»
«Мандрівка людей книги»
«Часосховище»
«Ловець повітряних зміїв»
«Новели Томаса Манна»
«Записки зі страти»
«Довіра»
«Невеличка драма»
«Гадюка в полі»
«Свічки догоріли»
І як загрузилась)
Знайте, що «Часосховище» я розбавляла романом «Ніч, коли згасли зорі». Але і він дещо жорсткий.
На фото я, воно не в тему 🌚
in book we trust
❤64😁13🔥7
«Часосховище»
Наше суботнє обговорення почалось з хвилини мовчання.
Згадуємо тих, кого вбив тоталітарний режим, в надії, що це впокоїть їхні душі; в надії, що вони знають, що за них є кому молитися. Що ми памʼятаємо.
Символічно, що книжка про памʼять, про зокрема те, чи не забув про нас часом Бог.
Нагадаю, що за сюжетом — будуються клініки, де людина з деменцією може проживати щасливі моменти з минулого. Палати облаштовані під 60-ті, 70-ті, 80-ті тощо. Кому де комфортно. Потім в клініках можна залишатись рідним, потім геть стороннім, а потім це все набирає таких масштабів, що погано закінчується. Чи радше сказати починається. Знову?
Зійшлись на тому, що це точно антирадянський текст, але чи антиросійський — питання.
Тут зазначу, що Ґосподінов написав «Часосховище» до повномасштабного вторгнення.
По тексту є цитати російських письменників, але не тільки їхні. Є, скажімо, і Борхес, і Томас Манн, і багато тих, кого ми не в змозі зчитати, але, на жаль, російських змогли. Що багато про нас говорить.
В тексті дуже багато маленьких окремих історій. Але вони дуже врізаються в памʼять. Чого тільки варта історія про шпигуна і його обʼєкт, і та, яка про повернення батька.
Текст вийшов дуже актуальним для України, хоч у книзі нас нема. Хтось живе минулим, «як добре було до війни», хтось майбутнім — «от закінчиться війна поживу». А що зараз? У моменті?
Ще раз дякую тим, хто був за чудову розмову на нелегкі теми.
П.С. Фото зустрічі забула зробити. Наступного разу поставлю нагадування 🌚
UPD. Фото таки є, завдяки Oleksandra Kryvonos 🔥
in book we trust
Наше суботнє обговорення почалось з хвилини мовчання.
Згадуємо тих, кого вбив тоталітарний режим, в надії, що це впокоїть їхні душі; в надії, що вони знають, що за них є кому молитися. Що ми памʼятаємо.
Символічно, що книжка про памʼять, про зокрема те, чи не забув про нас часом Бог.
Нагадаю, що за сюжетом — будуються клініки, де людина з деменцією може проживати щасливі моменти з минулого. Палати облаштовані під 60-ті, 70-ті, 80-ті тощо. Кому де комфортно. Потім в клініках можна залишатись рідним, потім геть стороннім, а потім це все набирає таких масштабів, що погано закінчується. Чи радше сказати починається. Знову?
Зійшлись на тому, що це точно антирадянський текст, але чи антиросійський — питання.
Тут зазначу, що Ґосподінов написав «Часосховище» до повномасштабного вторгнення.
По тексту є цитати російських письменників, але не тільки їхні. Є, скажімо, і Борхес, і Томас Манн, і багато тих, кого ми не в змозі зчитати, але, на жаль, російських змогли. Що багато про нас говорить.
В тексті дуже багато маленьких окремих історій. Але вони дуже врізаються в памʼять. Чого тільки варта історія про шпигуна і його обʼєкт, і та, яка про повернення батька.
Текст вийшов дуже актуальним для України, хоч у книзі нас нема. Хтось живе минулим, «як добре було до війни», хтось майбутнім — «от закінчиться війна поживу». А що зараз? У моменті?
Ще раз дякую тим, хто був за чудову розмову на нелегкі теми.
П.С. Фото зустрічі забула зробити. Наступного разу поставлю нагадування 🌚
UPD. Фото таки є, завдяки Oleksandra Kryvonos 🔥
in book we trust
1❤59👍9🔥3💔1
Нещодавно почала і поки мені дуже подобається.
Сюди б та й перекладача з попереднього трилеру, який ми читали 🌚
Чому? Бо головний герой — обчислювальний біолог. Тому в тексті є специфічні терміни, екс-жаби все таке.
Як сказав йому детектив: «цікаво на дещо поглянути вашими очима». Бо дійсно, біолог може помітити та пояснити чому квітка росте тут, а вище на 10 метрів уже не приживеться.
В чому прикол нашого блогерського спільночиту так це те, що я читаю і ще й вгадую,крім того, хто вбивця , кому точно сподобається. От думаю, що Дафі з читай, krw, книжки подобається. По тій самій причині — біологія.
Сайт — ось. Про те, що маю промокод на -50%, думаю, ви памʼятаєте.
А в пʼятницю — публічне обговорення, приходьте!
in book we trust
Сюди б та й перекладача з попереднього трилеру, який ми читали 🌚
Чому? Бо головний герой — обчислювальний біолог. Тому в тексті є специфічні терміни, екс-жаби все таке.
Як сказав йому детектив: «цікаво на дещо поглянути вашими очима». Бо дійсно, біолог може помітити та пояснити чому квітка росте тут, а вище на 10 метрів уже не приживеться.
В чому прикол нашого блогерського спільночиту так це те, що я читаю і ще й вгадую,
Сайт — ось. Про те, що маю промокод на -50%, думаю, ви памʼятаєте.
А в пʼятницю — публічне обговорення, приходьте!
in book we trust
❤31🔥5😁3
Ого, яка класна акція на «Чорну п’ятницю» в «Книголенді» 🔥
Вона починається сьогодні та діє до 1 грудня. Обирати книжки можна ось тут.
Отже, це розіграш Гран-прі «Бібліотека мрії».
Купуючи в період «Чорної п'ятниці» (з 25 листопада до 1 грудня) на суму від 700 грн, ви берете участь у розіграші.
СУПЕР-ПРИЗ — 10 000 грн на книжки, а також понад 100 цікавих подарунків, серед яких:
❤️ Онлайн-консультації від сімейного медичного центру Моя клініка
❤️Онлайн-консультація+панорамний знімок 3Д від стоматології I-Dent
❤️ Срібні сережки від Silverok
❤️ Онлайн-курс англійської мови від англійської школи 12 Project
❤️ Сертифікати від Blanknote
❤️ Сертифікати від Книголенд
❤️ Скретч-карти та підставки для телефону від КиївСтарТБ
❤️ Алмазні картини
❤️ Блокноти
❤️ Пазли
❤️ Картини за номерами
А ще в офлайн-магазинах буде своя акція: тільки 29 листопада 20% на все. Якщо ще не були в новій книгарні на Жилянській — чудова можливість завітати. Якщо були, то знаєте, що хочеться прийти туди ще раз.
Залітайте на сайт і обирайте книжки.
#promo
Вона починається сьогодні та діє до 1 грудня. Обирати книжки можна ось тут.
Отже, це розіграш Гран-прі «Бібліотека мрії».
Купуючи в період «Чорної п'ятниці» (з 25 листопада до 1 грудня) на суму від 700 грн, ви берете участь у розіграші.
СУПЕР-ПРИЗ — 10 000 грн на книжки, а також понад 100 цікавих подарунків, серед яких:
❤️ Онлайн-консультації від сімейного медичного центру Моя клініка
❤️Онлайн-консультація+панорамний знімок 3Д від стоматології I-Dent
❤️ Срібні сережки від Silverok
❤️ Онлайн-курс англійської мови від англійської школи 12 Project
❤️ Сертифікати від Blanknote
❤️ Сертифікати від Книголенд
❤️ Скретч-карти та підставки для телефону від КиївСтарТБ
❤️ Алмазні картини
❤️ Блокноти
❤️ Пазли
❤️ Картини за номерами
А ще в офлайн-магазинах буде своя акція: тільки 29 листопада 20% на все. Якщо ще не були в новій книгарні на Жилянській — чудова можливість завітати. Якщо були, то знаєте, що хочеться прийти туди ще раз.
Залітайте на сайт і обирайте книжки.
#promo
❤35👍4🔥3
Як вам таке?
Книгарня Filosofi закликала нічого не купувати в них на «чорну пʼятницю» 🌚
in book we trust
Книгарня Filosofi закликала нічого не купувати в них на «чорну пʼятницю» 🌚
in book we trust
👍73😁37❤9🤝8🤡4😱3❤🔥1🔥1
«А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» видасть «Посмертні записки Піквікського клубу» Чарльза Дікенса 🔥
Це ще один «товстунець» у серії «Подарункова класика». І книга вже в друці.
В цій серії видавництво має Шерлока Голмса, «Три мушкетери» та «Премудрий гідальґо Дон Кіхот з Ламанчі».
in book we trust
Це ще один «товстунець» у серії «Подарункова класика». І книга вже в друці.
В цій серії видавництво має Шерлока Голмса, «Три мушкетери» та «Премудрий гідальґо Дон Кіхот з Ламанчі».
in book we trust
❤87👍19🔥9
«Не можу так завчасно планувати, не знаю, що мене чекає наприкінці наступного тижня»: чому планувати все ж потрібно і як робити це під час війни
Розказую про артбук «Telegraf. Завтра».
Одна зі статей звідти — від психологині Злати Гнатюк. Текст зокрема про концепцію «не на часі» та синдром відкладеного життя.
«Не на часі» як індульгенція не робити нічого
Авторка статті зауважує, що так, є речі, які дійсно не на часі. І, так, важливо рахуватись з етикою. Але для деякої частини людей це «не на часі» стало певною індульгенцією не робити нічого.
«Ну куди?! Як в цей світ народжувати дітей? Як тут будувати бізнес? Як щось змінювати?». І ці виправдання звучать досить логічно. Але власний страх поразки і того, що не вийде, прикривається обставинами непереборної сили. Хоча насправді така вірогідність є завжди, за будь-яких умов.
І так само з плануванням, війна сильно підсвітила непевність у завтрашньому дні. Але так було завжди.
Планування зараз — це як раз таки акт повернення контролю над своїм життям.
Так, світ не ідеальний, це екзистенційна данність, але це не привід не планувати нічого.
Є стаття про те, як задизайнити інклюзивність і чому безбар’єрність — це комфорт для кожного.
В тексті є згадки Холостяка — Олександра «Терена». Нагадаю, що шоу, на мою думку, крінж, це так. Але воно популярне і те, що таким чином підіймається важлива тема — добре. Про це ми навіть встигли поговорити з психологом і ветераном на публічній розмові про ПТСР, ось тут можна почитати.
Так от «Терен» розказує, що у госпіталі у вбиральні його заносив на руках друг, бо банально крісло колісне не проходило у двері. Але інклюзивного простору потребують усі. Сьогодні ні, а завтра ви вже з дитиною і візочком, от і вам треба. Чи будь-хто у будь-який момент життя, коли підвертає ногу мусить стати на милиці і тоді розуміє всі «нюанси».
Тут же, у випуску і стаття про мозаїки — «совок» це чи цінний український спадок.
Нагадаю, про це я писала тут. Зрештою через цей пост мені і запропонували на огляд саме цей випуск артбуку.
Що таке креативні збори? Як Марк Куцевалов по автівки «ходив»
Окремо ще напишу на канал про жанр «креативні збори», який ось так собі поступово зʼявився.
Якщо коротко, через велику кількість зборів навколо, волонтери постійно шукають спосіб як привернути увагу до свого.
У статті як раз згадано один із моїх улюблених кейсів — похід Марка Куцевалова. Нагадаю, він йшов пішки з Одеської області до Говерли, щоб зібрати грошей на швидкі для ЗСУ.
У тексті також піднято і зворотний бік медалі: щоб з цими креативами, ми не стали залежними і не почали сприймати благодійні збори як частину розваг. Проте поки я все ж подумаю, як додатково привернути увагу до нашої допоміжної банки. Нагадаю, ми долучились до збору Книголють 2.0. Тому, в кого є можливість, закиньте, будь ласка, скільки є. Деталі тут. Наша банка ось.
Підсумую про «Telegraf. Завтра»
Мушу визнати, що помилялась, думала, що це артбук тільки для краси і не більше. Але почала читати і тут, як ви зрозуміли, прекрасне наповнення.
Я б порадила його купувати людям, які працюють у сфері, де люди можуть очікувати. Наприклад, чекати черги на стрижку чи манікюр, стоматолога, прийом лікаря тощо. Бо тут прям є що порозглядати і що почитати.
Є нюанс, що деякі заголовки до текстів написані таким шрифтом, що я буквально водила пальцем по рядках, щоб прочитати. Ще той квест, але щось у цьому є.
Купити артбуки можна тут.
Наразі діє пропозиція -50% на кожну другу річ у кошику.
in book we trust
Розказую про артбук «Telegraf. Завтра».
Одна зі статей звідти — від психологині Злати Гнатюк. Текст зокрема про концепцію «не на часі» та синдром відкладеного життя.
«Не на часі» як індульгенція не робити нічого
Авторка статті зауважує, що так, є речі, які дійсно не на часі. І, так, важливо рахуватись з етикою. Але для деякої частини людей це «не на часі» стало певною індульгенцією не робити нічого.
«Ну куди?! Як в цей світ народжувати дітей? Як тут будувати бізнес? Як щось змінювати?». І ці виправдання звучать досить логічно. Але власний страх поразки і того, що не вийде, прикривається обставинами непереборної сили. Хоча насправді така вірогідність є завжди, за будь-яких умов.
І так само з плануванням, війна сильно підсвітила непевність у завтрашньому дні. Але так було завжди.
Планування зараз — це як раз таки акт повернення контролю над своїм життям.
Так, світ не ідеальний, це екзистенційна данність, але це не привід не планувати нічого.
Є стаття про те, як задизайнити інклюзивність і чому безбар’єрність — це комфорт для кожного.
В тексті є згадки Холостяка — Олександра «Терена». Нагадаю, що шоу, на мою думку, крінж, це так. Але воно популярне і те, що таким чином підіймається важлива тема — добре. Про це ми навіть встигли поговорити з психологом і ветераном на публічній розмові про ПТСР, ось тут можна почитати.
Так от «Терен» розказує, що у госпіталі у вбиральні його заносив на руках друг, бо банально крісло колісне не проходило у двері. Але інклюзивного простору потребують усі. Сьогодні ні, а завтра ви вже з дитиною і візочком, от і вам треба. Чи будь-хто у будь-який момент життя, коли підвертає ногу мусить стати на милиці і тоді розуміє всі «нюанси».
Тут же, у випуску і стаття про мозаїки — «совок» це чи цінний український спадок.
Нагадаю, про це я писала тут. Зрештою через цей пост мені і запропонували на огляд саме цей випуск артбуку.
Що таке креативні збори? Як Марк Куцевалов по автівки «ходив»
Окремо ще напишу на канал про жанр «креативні збори», який ось так собі поступово зʼявився.
Якщо коротко, через велику кількість зборів навколо, волонтери постійно шукають спосіб як привернути увагу до свого.
У статті як раз згадано один із моїх улюблених кейсів — похід Марка Куцевалова. Нагадаю, він йшов пішки з Одеської області до Говерли, щоб зібрати грошей на швидкі для ЗСУ.
У тексті також піднято і зворотний бік медалі: щоб з цими креативами, ми не стали залежними і не почали сприймати благодійні збори як частину розваг. Проте поки я все ж подумаю, як додатково привернути увагу до нашої допоміжної банки. Нагадаю, ми долучились до збору Книголють 2.0. Тому, в кого є можливість, закиньте, будь ласка, скільки є. Деталі тут. Наша банка ось.
Підсумую про «Telegraf. Завтра»
Мушу визнати, що помилялась, думала, що це артбук тільки для краси і не більше. Але почала читати і тут, як ви зрозуміли, прекрасне наповнення.
Я б порадила його купувати людям, які працюють у сфері, де люди можуть очікувати. Наприклад, чекати черги на стрижку чи манікюр, стоматолога, прийом лікаря тощо. Бо тут прям є що порозглядати і що почитати.
Є нюанс, що деякі заголовки до текстів написані таким шрифтом, що я буквально водила пальцем по рядках, щоб прочитати. Ще той квест, але щось у цьому є.
Купити артбуки можна тут.
Наразі діє пропозиція -50% на кожну другу річ у кошику.
in book we trust
1❤30🔥7👍6💯1
Видавництво BOOKCHEF оголошує DARK FRIDAY 🖤
⚫️ Тому що Dark Romance — популярний жанр у 2024 році.
⚫️ Тому що у видавництва нещодавно вийшло довгоочікуване продовження рітейлінгу про Пітера Пена «Розпусні розгублені хлопці. Книга 2: Темний» Ніккі Сент-Кроу.
⚫️ І тому що у подарунок до замовлення хоча б з одною книгою видавництва BOOKCHEF ви отримуєте наліпки за улюбленими книжками цього жанру.
В період з 25.11. до 02.12.2024 до кожного замовлення на сайті йдуть подарунки — набір наліпок.
І ще купа знижок на книги ДО -90% на сайті.
#promo
⚫️ Тому що Dark Romance — популярний жанр у 2024 році.
⚫️ Тому що у видавництва нещодавно вийшло довгоочікуване продовження рітейлінгу про Пітера Пена «Розпусні розгублені хлопці. Книга 2: Темний» Ніккі Сент-Кроу.
⚫️ І тому що у подарунок до замовлення хоча б з одною книгою видавництва BOOKCHEF ви отримуєте наліпки за улюбленими книжками цього жанру.
В період з 25.11. до 02.12.2024 до кожного замовлення на сайті йдуть подарунки — набір наліпок.
І ще купа знижок на книги ДО -90% на сайті.
#promo
❤30❤🔥8🔥2👍1🤮1🖕1🙉1