Нажаль, клопотання про відвід слідчих було розглянуто на судовому засіданні без участі адвокатів, яких ввели в оману і отця Сергія, навіть, не підключили по відео зв'язку. Звичайно, відвід відхилено.

Порушення зафіксовано і передано до відповідних органів, тому що всі мають нести відповідальність за свої дії.

Ми живемо в правовій демократичній державі!

+++
Unfortunately, the motion to remove the investigators was considered at the court hearing without the participation of the lawyers, who were misled and Father Serhiy was not even connected via video. Of course, the recusal was rejected.

The violation was recorded and referred to the relevant authorities, because everyone must be held responsible for their actions.

We live in a legitimate, democratic country!

Ще на один день ближче до свободи.

Ми могли б розчаруватись в справедливості, судовій системі, в слідчих. Але на превелике щастя ми християни. І розуміємо, що останнє слово за Богом. І надіятися можемо тільки на Нього.

Ми розуміємо, що помилки слідчих роблять сильніше їх тільки зараз, але цей період швидко закінчиться.

І виявиться, що у отця Сергія насправді жодних правопорушень, а ось у наших опонентів....

Продовжуємо молитву і боротьбу.

+++
One more day closer to freedom.

We could have been disappointed in justice, the judicial system, and the investigators. But fortunately, we are Christians. And we understand that God has the last word. And we can only rely on Him.

We understand that the mistakes of the investigators are making them stronger only now, but this period will quickly end.

And it will turn out that Father Sergiy has actually committed no offences, but our opponents have....

We continue to pray and fight.

🔴Ухвалою Соломʼянського районного суду м. Києва було задоволено заяву та відведено слідчого суддю Кратка від розгляду скарги на повідомлення про підозру протоієрею Сергію Чертиліну!
Вказаний суддя, вчинив ряд грубих порушень закону під час розгляду клопотань по справі отця Сергія, чим викликав сумніви у його обʼєктивності!
Дякуємо за законне рішення! Правда переможе! З нами Бог!

🔴The decision of the Solomensky District Court in Kyiv granted the application and removed investigating judge Kratko from considering the complaint against the notice of suspicion to Archpriest Serhiy Chertylin!
The said judge committed a number of gross law violations during the consideration of motions in the case of Father Serhiy, which raised doubts about his objectivity!
Thank you for the legitimate decision! The truth will prevail! God is with us!

В наше время, когда свобода слова и право на свободу вероисповедания декларируются основными правами человека, многие архиереи, священнослужители и верующие Украинской Православной Церкви продолжают подвергаться необоснованным преследованиям.

Против них возбуждаются сфабрикованные уголовные дела - и только за их преданность своей Церкви и Вере.

Ниже представлен список тех, кто сегодня претерпевает гонения за свою принадлежность к УПЦ:

- Наместник Киево-Печерской Лавры митрополит Павел;

- Митрополит Запорожский Лука;

- Наместник Святогорской Лавры митрополит Арсений;

- Митрополит Сумской Евлогий;

- Митрополит Черкасский Феодосий;

- Митрополит Банченский Лонгин;

- Митрополит Васильковский Иосаф;

- Епископ Ивано-Франковский Никита;

- Протоиерей Сергий Чертилин;

- Протоиерей Димитрий Сидор, Настоятель Крестовоздвиженского кафедрального собора в Ужгороде;

- Протоиерей Николай Данилевич, заместитель председателя Отдела внешних церковных связей УПЦ;

- Архимандрит Венедикт Хромей, священник Хустской епархии УПЦ

- 13 иерархов были незаконно лишены гражданства Украины, еще против нескольких были введены персональные санкции;

- Валерий Ступницкий, Андрей Овчаренко, Владимир Бобечко (журналисты «Союза Православных Журналистов»).

Этот список, к сожалению, не является полным. Почти каждый день в новостях появляются сообщения о новых приговорах и задержаниях украинских верующих и священников. Далеко не всегда удается привлечь внимание к этим случаям. Тем не менее, нужно продолжать помнить и молиться за всех тех, кто сегодня страдает за свою веру и каноническую Украинскую Православную Церковь!

In our time, when freedom of speech and the right to freedom of religion are declared basic human rights, many bishops, clergy and believers of the Ukrainian Orthodox Church continue to be subjected to unjustified persecution.

Fabricated criminal cases are brought against them - and only for their devotion to their Church and Faith.

Below is a list of those who are being persecuted today for their belonging to the UOC:

- Metropolitan Pavel, Vicar of the Kiev-Pechersk Lavra;

- Metropolitan Luke of Zaporozhye;

- Metropolitan Arseniy, Metropolitan of Svyatogorsk Lavra;

- Metropolitan Evlogii of Sumy;

- Metropolitan Theodosius of Cherkassy;

- Metropolitan Longin of Bancheny;

- Metropolitan Iosaf of Vasylkiv;

- Bishop Nikita of Ivano-Frankivsk;

- Archpriest Serhiy Chertilin;

- Archpriest Dimitry Sydor, Rector of the Cathedral of the Exaltation of the Cross in Uzhgorod;

- Archpriest Nikolai Danilevich, Deputy Chairman of the Department for External Church Relations of the UOC;

- Archimandrite Venedikt Khromey, priest of the Khust diocese of the UOC

- 13 hierarchs were illegally deprived of Ukrainian citizenship, and personal sanctions were imposed against several others;

- Valeriy Stupnitsky, Andriy Ovcharenko, Volodymyr Bobechko (journalists of the "Union of Orthodox Journalists").

This list, unfortunately, is not complete. Almost every day there are reports about new sentences and detentions of Ukrainian believers and priests. It is far from always possible to draw attention to these cases. Nevertheless, we must continue to remember and pray for all those who are suffering today for their faith and the canonical Ukrainian Orthodox Church!

Будні ув'язнення ч.2

Духовне життя в умовах СІЗО.

Для православного християнина, який живе церковним життям, є нормою мати молитовний куток, звершувати молитви зранку, ввечері, чи перед їжею, відвідувати богослужіння, постувати , готуватися, а потім приступати до Сповіді та Причастя.

А от уявіть собі, якщо в одну мить втрати все це і опинитися у місці ,де з твого є тільки нари та тумбочка , і це ще у кращому випадку.
Де людина має обрати чим заповнити тумбочку - іконами чи речами першої необхідності. Де потрібно навчитися молитви не в окремій кімнаті перед іконами і на одинці, як заповідав Спаситель, а в оточенні 20-25 людей, які просто живуть місцевим життям. Хтось ліг спати, хтось тільки прокинувся, хтось їсть чи готує їжу, хтось просто спілкується чи сперечається, хтось займається спортом, а хтось дивиться телевізор. І так 24/7.

Протягом усього часу знаходячись у СІЗО немає можливості відвідувати богослужіння, не дивлячись на наявність церкви. Це пов'язано з внутрішніми правилами, де така можливість є тільки у вже засуджених.

Запросити священника та посповідатися і Причаститися - це теж квест з зірочкою.
Священиків бачив двічі, і мабуть вони Греко-католики. Мені важко їх оцінити об'єктивно, їх душпастирську опіку в'язнями, як і багатьом “місцевим мешканцям”. Але погодьтеся, прийти до камери покропити водою і втекти без жодного бажання встановити контакт з людиною, яка потребує духовну опіку, всеж потрібно. Але ні ,то ні.

Що правда “бувалі” мені розповідали, що раніше було по іншому, але причину зміни поведінки духовних осіб, я думаю, багато хто зрозуміє.

Що стосується постів та читання духовної літератури, тут теж є свої труднощі, які важко зрозуміти не знаходячись тут. Щоправда, читання - це і справді розвага номер 1.

Хтось скаже, що священик повинен просвітити, навчити, та призвати до виправлення життя, як сказав один місцевий житель: “внести духовную ясность”🙂

Але це ідеалізоване сприйняття. Бо ми тут живемо тим розпорядком, тим ритмом, тими інтересами , якими живе цей світ. І скажу сумну річ, це місце,де людина втрачає свою індивідуальність. Тут ми не директора заводів, священики, суді, депутати і т.д тут ми в'язні.

Але проходить час і ти крок за кроком повертаєш у своє життя те що було дорогим для тебе на свободі.

Спочатку ти вчишся заново молитися, але не перед іконами, а сидячи на нарах, чи в автозаці, чи на боксах і паралельно відповідаючи на питання сокамерників: “ о ком, вы отец, молитесь?”.

Потім до тебе приходить у посилці перша ікона, яку сокамерники вішають на самому видному місці, щоб кожен міг помолитися. Потім ти освячуєш свою “хату” і всі моляться з тобою.
Згодом ти звільняєш верх тумбочки та влаштовуєш молитовний куток. А з часом до твоєї молитви приєднуються інші і це стає нормою, і вже твої сусіди о 21-30 нагадують про час для молебну за ув'язнених.

Заново приходить необхідність посту, і розуміння важливості підготовки до Сповіді та Причастя ( у цьому питанні я у винятковому становищу, так як мої адвокати о. Микита та о. Арістарх і вони священнослужителі, і місце зустрічі з адвокатом перетворюється у міні церкву, де спілкування не тільки на юридичні питання, але це місце сповіді та Причастя).

Озираючись , розумієш , що духовне життя, навіть у таких умовах Є, так воно інше, але безперечно Є .

P.SСаме приємне для мене, кожного разу викреслювати з записки імена людей , яких ми згадуємо на молебні “в узах находящихся” знаючи , що вони вже на свободі. Це для нас надія , що молитва почута Богом, і прийде час і ми теж почуємо: “ з речами на звільнення”!

P.S.S цей допис має з'явитися на початку Петрового посту ,з яким я вітаю православних. Я радий Бути частиною Церкви , яка свято зберігає свою традицію та не поспішає догоджати Світу, а намагається догоджати Богу!

Everyday life in prison
Part 2

Spiritual life in a detention centre.

For an Orthodox Christian who lives a church life, it is normal to have a prayer corner, to say prayers in the morning, evening, or before meals, to attend services, to fast, to prepare, and then to go to Confession and Communion.

Imagine losing all this in a moment and finding yourself in a place where you have only a bunk and a bedside table, and that's at best.
Where a person has to choose what to fill the bedside table with - icons or basic necessities. Where you need to learn to pray not in a separate room in front of icons and alone, as the Saviour commanded, but surrounded by 20-25 people who are just living their local life. Someone went to bed, someone just woke up, someone is eating or cooking, someone is just talking or arguing, someone is exercising and someone is watching TV. And so on 24/7.

During the entire time in the detention centre, there is no possibility to attend services, despite the fact tgat there is a church near. This is due to internal rules, where only those who have already been convicted have this opportunity.

Inviting a priest to confess and receive the Holy Communion is also an asterisked quest.
I saw the priests twice, and they are probably Greek Catholics. It's hard for me to evaluate them objectively, their pastoral care of prisoners, as well as many "locals". But you must admit that it is still necessary to come to the cell to sprinkle water but why run away without any desire to establish contact with a person needs spiritual care. But if not, then no.
⬇️

⬆️ It's true that "experienced" people told me that it used to be different, but I think many people will understand the reason why the behaviour of clergy changed.

As for fasting and reading spiritual literature, there are also difficulties that are hard to understand without being here. However, reading is really the number 1 entertainment.

Some would say that the priest should enlighten, teach, and call for the change of life as one local said: "bring spiritual clarity" 🙂 .

But this is an idealised perception. Because we live here according to the routine, the rhythm, the interests of this place. And I will say a sad thing, but this is a place where a person loses his or her individuality. Here we are not factory directors, priests, judges, deputies, etc. We are prisoners.

But time passes, and step by step you bring back into your life what was dear to you when you were free.

At first, you learn to pray again, not in front of icons, but sitting on the bunk, or in the car, or in the boxes, and at the same time answering the questions of your cellmates: "Who are you praying for, father?".

Then you receive the first icon in a parcel, which your cellmates hang in the most visible place so that everyone can pray. Then sanctify your 'hut' and everyone prays with you.
Later, you clear the top of your bedside table and set up a prayer corner. And over time, others join your prayer and it becomes a norm, and your neighbours remind you of the time for special prayer for prisoners at 9:30 pm.

The need for fasting comes again, and the understanding how important is to prepare for the Confession andCommunion (in this matter I am in an exceptional position, since my lawyers are Father Mykyta and Father Aristarchus and they are both priests, and the place where I meet with the lawyer turns into a mini-church, where we communicate not only on legal issues, but also a place of confession and Communion).

Looking back, you realise that there is spiritual life, even in such conditions, even if it is different, but it is definitely there.

P.S. The most pleasant thing for me is to cross out the names of people whom we mentioned at the prayer service "imprisoned" knowing that they are already free. This is our hope that the prayer is heard by God, and the time will come when we will hear it too: "take your things and leave"!

P.S.S. This post should be published at the beginning of Peter's Fast, with which I congratulate the Orthodox christians. I am glad to be a part of the Church, which keeps its traditions and does not hurry to please the world, but tries to please God!

Американське і європейське суспільство побачило справжню боротьбу за свободу віросповідання в Україні в великому випуску про УПЦ від Роберта Амстердама.

В цій роботі чимало часу розповідають про незаконне ув'язнення священника Сергія Чертиліна за його вірність Українській Православній Церкві.

Зарубіжне суспільство спантеличене його положенням в Україні зараз і звертається до уряду пояснити, що відбувається.

Навіть, в цій роботі шлях о. Сергія називають геройським, а його - сповідником своєї віри.
https://youtu.be/uvFQP1wLMLQ?si=Wapzk5eZYFhuI2S7

American society saw a real struggle for religious freedom in Ukraine in a major report on the UOC by Robert Amsterdam.
This work spent a lot of time talking about the illegal imprisonment of the priest Serhiy Chertylin for his loyalty to the Ukrainian Orthodox Church.

The foreign community is confused  by his situation in Ukraine today and is asking the government to explain what is happening.

Even in this work, Father Serhiy's path is called heroic.

Вітаємо нашого захисника - отця Микиту Чекмана з Днем Народження!

Бажаємо наснаги в усіх непростих судових справах, Ви - наша надія. Божого благословення на кожному кроці і любові в серці.

We congratulate our defence lawyer, Father Nikita Chekman, on his birthday!

We wish you inspiration in all your difficult court cases, you are our hope. God's blessing at every step and love in your heart.

Будні ув'язненя ч.3


Те що наша Церква переживає важкі часи відчуває кожен її парафіянин. І не дивлячись на небачену свободу віри у нашій Державі*, всеж ми вимушені констатувати, що не багато людей публічно готові заявляти про свою приналежність та підтримку УПЦ.


У кожного свої причини, але погодьтеся, дуже дивно буває коли бачиш представників нашої Церкви серед волонтерів у будь яких місцях, де вони жертовно служать своєму народові і багато хто віддає цієй справі усього себе, але у той же час, приховують свою приналежність до Української Православної Церкви. 


Така біда є і серед вірян, які соромляться зізнатися у храм якої конфесії вони ходять.


Проблемна глобальна, і у кожного свої аргументи і причини у тій чи іншій ситуації сповідувати свою віру або ні.


Але у в'язниці все геть по іншому. На моє особисте здивування, більшість ув'язнених радіють з того що зустріли священика “нормальной Церкви”. І це не тому що і тут люди стали жертвами пропаганди, та поділяють думки телемарафону та платних експертів, які вважають, що наше місце у в'язниці - ні! 


Багато з ким доводиться зустрічатися, для яких подібні місця вже майже рідні і кожен із них згадує часи, коли присутність у в'язниці священика як духовного наставника була нормою, і саме головне, що більшість священиків були саме нашої Церкви, яку тут, як і пропагандисти, іменують як і усюди - МП, але не з присмаком ненависті, а навпаки, зі спогадами про підтримку рядового священика, який не цурався тих хто помилився та скоїв злочин, чи став жертвою ганебної помилки правосуддя.


Їм не дуже цікаво слухати про собор Феофаніі, чи нашу позицію щодо приставки МП, чи щось подібне. Тут важлива сама людина та її людяність, і готовність зрозуміти ув'язненого, але не намагання його змінити.


Тут протягнута цукерка чи якісь інший смаколик, буде набагато більшою проповідю, чим сотні слів повчаннь.


Я пам'ятаю як у перші дні багато хто підходив до мене, та просив передати вдячність та уклін владиці Павлові, який, як тут кажуть, передав “грев на тюрьму” перед новорічними святами.


І мені дуже приємно було бачити вдячність нашій Церкві, коли багато хто з наших вірян передавали сюди посилки з різним. Щоб це не було, чи це чай, чи печиво, чи як у останній раз вентилятори, які стали справжніми спасінням для багатьох.


Тут вміють бути вдячними та цінувати тих хто прийшов з щирими намірами.

Так, усі люди різні, особливо тут, але мені приємно бачити що тут не те місце де треба соромитися представником якої Церкви є я.


P.S дякую всім хто не забуває за тих хто помилився у житті, чи безвинно звинувачений. Не соромтеся ціх людей, якщо вони ваші близькі, підтримуйте їх, та моліться.

Everyday life in prison part 3

The fact that our Church is going through difficult times is felt by every parishioner. And despite the unprecedented freedom of faith in our country*, we have to state that not many people are ready to publicly declare their affiliation and support for the UOC.

Everyone has their own reasons, but you must admit that it is very strange to see representatives of our Church among volunteers in any place where they sacrificially serve their nation and many give their all to this, but at the same time hide their affiliation with the Ukrainian Orthodox Church.

There is also a similar problem among believers who are ashamed to admit which denomination they attend.

The problem is global, and everyone has their own arguments and reasons to profess their faith in a given situation or not.

But in prison, everything is completely different. To my personal surprise, most prisoners are happy to meet a priest of the "normal church". And this is not because here people have fallen victim to propaganda as well and share the opinions of the telethon and paid experts who believe that our place is in prison! No!

Here I have met many people for whom such places are almost like home, and each of them recalls the times when the presence of a priest in prison as a spiritual mentor was normal, and most importantly, most of the priests were from our Church, which propagandists call the MP (Moscow patriarchy) - like elsewhere, but here it sounds not with a taste of hatred, but rather with memories of the support of an ordinary priest who did not shy away from those who made a mistake and committed a crime or became a victim of a shameful miscarriage of justice.

They are not very interested to hear about the council of bishops in Feofaniya, our position on the prefix "MP" or anything like that. What matters here is the person, his or her humanity, and willingness to understand the prisoner, but not the desire to change him or her.

Here, a candy or some other yummy thing will be a much bigger sermon than hundreds of words.

I remember how in the early days, many people came up to me and asked me to convey their gratitude and bow to Bishop Pavel, who, as they say here, brought "warmth to the prison" before the New Year holidays.

And I was very pleased to see the gratitude to our Church, when many of our faithful sent parcels with various things. Whatever it was, whether it was tea, cookies, or, as in the last case, fans, which were a real salvation for many.
People here know how to be grateful and appreciate those who come with sincere intentions.

Yes, all people are different, especially here, but I am pleased to see that this is not a place where I have to be ashamed of which church I am a representative of.

P.S I am grateful to everyone who does not forget about those who have made mistakes in life or are innocently accused. Do not be ashamed of these people, if they are your loved ones, support them and pray.

Вышел новый сюжет о гонениях на Украинскую Православную Церковь. Его уже показали на телеканалах в США. Здесь - его версия с переводом на украинский язык.

О репрессиях против украинских верующих, в частности, говорили: вероятный вице-президент США Джей Ди Вэнс, иерарх Православной Церкви в США, американские политики, украинские журналисты и военнослужащие.

Зрителям показали кадры силовых захватов храмов и многочисленные нападения на верующих и священнослужителей УПЦ.

Также была поднята тема незаконных арестов архиереев УПЦ и журналистов «Союза Православных Журналистов».

Обязательно посмотрите и делитесь этим сюжетом с другими. Правда должна быть услышана!

И да, говорят, что Республиканцы уже оценили эту работу😉