Таємниці Щиголя🕊
📓За книгою: Донни Тартт «Щиголь»
Рубрика: #книги_кайдзен
Є особливий шарм у книг, які мають загадкову назву – ти бачиш назву, формуєш собі асоціації і ніби поринаєш в книгу, щоб дізнатися історію і взаємозв'язок. Часто, коли я помічав на полицях «Щиголя», чомусь завжди уявляв, що це книга про якогось прислужника біля дворянської сім'ї, такого собі щиглика🙈 Але руки ніяк не доходили до прочитання і його відкриття для себе. І ось випадково я прочитав про історію Донни Тартт і те, що вона писала цей роман 10 років (та що ви взагалі знаєте про перфекціонізм!). Титанічні старання авторки були удостоєні Пулітцерівською премією. Таке визнання ставить дуже високу планку до роману і наперед формує кредит довіри – і, як на мене, не дарма, історія сюжету охоплює великий відрізок часу і має багато деталей.
Головний герой – Теодор Декер, від імені якого йде розповідь. З початком книги Тео потрапляє в жахливі життєві перипетії, де знайомиться з картиною «Щиголь» Карела Фабріціуса. Ця картина змінює його життя і таємничо приковує до себе. Взагалі сюжет книги розвивається як американські гірки – довгі, затяжні описи як підйом на гору і раптом різкий розвиток подій з плавним спуском та знову набирання обертів. В деяких моментах втомлюєшся, бо йде монотонний опис.
В Щиголі є риса, яку я обожнюю в художній літературі – можливість прожити чуже життя по зовсім іншому шляху, дізнаватися про різні архетипи людей, особливості професії. Як, наприклад, опис професії антикварного майстра з різними особливостями по відновлені чіп-ендейлівських комодів. Це зовсім інший світ, який цікаво відкривати для себе. Читаючи різні деталі про антикваріат, мистецтво або про види наркотиків (так, там таке теж є) – я уявляв, яке дослідження провела Донна Тартт, щоб занурити читача в цей світ.
Для мене «Щиголь» в першу чергу це книга про важке дорослішання, формування залежностей, людські відносини та звісно шикарні описи та деталі. Якщо вас не відлякують дещо затягнуті описи сюжету, а також алкогольно-наркотичні сцени Тео з його товаришем (про які я чув багато негативних відгуків) впевнений, що важка життєва історія Тео Декера не залишить вас байдужим.
📓За книгою: Донни Тартт «Щиголь»
Рубрика: #книги_кайдзен
Є особливий шарм у книг, які мають загадкову назву – ти бачиш назву, формуєш собі асоціації і ніби поринаєш в книгу, щоб дізнатися історію і взаємозв'язок. Часто, коли я помічав на полицях «Щиголя», чомусь завжди уявляв, що це книга про якогось прислужника біля дворянської сім'ї, такого собі щиглика🙈 Але руки ніяк не доходили до прочитання і його відкриття для себе. І ось випадково я прочитав про історію Донни Тартт і те, що вона писала цей роман 10 років (та що ви взагалі знаєте про перфекціонізм!). Титанічні старання авторки були удостоєні Пулітцерівською премією. Таке визнання ставить дуже високу планку до роману і наперед формує кредит довіри – і, як на мене, не дарма, історія сюжету охоплює великий відрізок часу і має багато деталей.
Головний герой – Теодор Декер, від імені якого йде розповідь. З початком книги Тео потрапляє в жахливі життєві перипетії, де знайомиться з картиною «Щиголь» Карела Фабріціуса. Ця картина змінює його життя і таємничо приковує до себе. Взагалі сюжет книги розвивається як американські гірки – довгі, затяжні описи як підйом на гору і раптом різкий розвиток подій з плавним спуском та знову набирання обертів. В деяких моментах втомлюєшся, бо йде монотонний опис.
В Щиголі є риса, яку я обожнюю в художній літературі – можливість прожити чуже життя по зовсім іншому шляху, дізнаватися про різні архетипи людей, особливості професії. Як, наприклад, опис професії антикварного майстра з різними особливостями по відновлені чіп-ендейлівських комодів. Це зовсім інший світ, який цікаво відкривати для себе. Читаючи різні деталі про антикваріат, мистецтво або про види наркотиків (так, там таке теж є) – я уявляв, яке дослідження провела Донна Тартт, щоб занурити читача в цей світ.
Для мене «Щиголь» в першу чергу це книга про важке дорослішання, формування залежностей, людські відносини та звісно шикарні описи та деталі. Якщо вас не відлякують дещо затягнуті описи сюжету, а також алкогольно-наркотичні сцени Тео з його товаришем (про які я чув багато негативних відгуків) впевнений, що важка життєва історія Тео Декера не залишить вас байдужим.
Український self-made?
📕За книгою: «П'ятирічка Бахматова. Книга для тих, хто прагне діяти»
Рубрика: #книги_кайдзен
Останнім часом я все частіше зустрічаю цікаві біографії та історії українців☺️ Так, нещодавно я прочитав книгу Максима Бахматова з гучною назвою «П’ятирічка Бахматова. Книга для тих, хто прагне діяти». Хто такий пан Бахматов, запитаєте ви? Якщо ви хоча б раз були на ВДНГ і бачили, яка там інфраструктура, користувалися 4G інтернетом в київському метро, єдиним квитком в транспорті або колись сміялись з Comedy Club UA – до цього приклав свою руку Максим Бахматов.
Про автора та його офіс трансформацій мені розповів мій товариш. Коли я побачив книгу автора, на обкладинці якої він пафосно стоїть, одразу вирішив її прочитати. В книзі він розповідає про свої проекти, досвід, виклики, які перед ним стояли, і як він їх долав. До речі, саме Бахматов був генеральним продюсером Comedy Club UA, яке конкурувало з Кварталом 95. На цій основі він порівнює свій шлях із Зеленським В.О. і те, що він залишився в бізнесі, а Зеленський пішов у велику політику, тому що досяг стелі у тому, чим займався.
Хоча жанр цієї книги визначають як “саморозвиток”, у мене склалося враження, що це скоріше мікс жанрів під назвою “роздуми та найцікавіші історії за останні 5 років” без конкретних порад. І все це з гумором і з посилом до читача: “Ти такий самий, як і я – бери й роби”🔥 Нижче залишаю думки, які відгукнулись:
● Не варто гнатися за хайпом. Якщо ви це робите, отже, ви ж не будете першими. Це - хайп. Пам'ятайте, що в Клондайку найбільше заробили люди, які займалися транспортом і продажем лопат, а не ті, хто добував золото. Добування золота і є хайпом. Ніхто не думав, що продаж лопат принесе значно більше грошей. Тому немає сенсу хапатися за популярну бізнес-літературу. Якщо всі читають однакові книжки, отже, усі використовуватимуть однакові навички. Ви автоматично стаєте схожими на інших.
● Для вирішення будь-якого питання потрібні сміливість, готовність нести відповідальність, а також ресурси та час.
● Навіть невелика команда за короткий термін може зробити дивовижні речі. За умови, якщо вміє правильно керувати своїми ресурсами. Для цього не знадобляться великі гроші, все реально без них.
● Ключова мотивація — це розуміння того, що завтра ти можеш померти. Час може просто сплинути, поки сидиш і чекаєш мотивації. Не варто чекати працюй і створюй! Тут і зараз.
І наостанок, на честь свого дня народження автор вирішив розіграти свій Porsche Panamera Turbo і зібрати 10 млн на тактичну медицину, тому рекомендую долучитися до важливого збору і спробувати свою удачу😌
📕За книгою: «П'ятирічка Бахматова. Книга для тих, хто прагне діяти»
Рубрика: #книги_кайдзен
Останнім часом я все частіше зустрічаю цікаві біографії та історії українців☺️ Так, нещодавно я прочитав книгу Максима Бахматова з гучною назвою «П’ятирічка Бахматова. Книга для тих, хто прагне діяти». Хто такий пан Бахматов, запитаєте ви? Якщо ви хоча б раз були на ВДНГ і бачили, яка там інфраструктура, користувалися 4G інтернетом в київському метро, єдиним квитком в транспорті або колись сміялись з Comedy Club UA – до цього приклав свою руку Максим Бахматов.
Про автора та його офіс трансформацій мені розповів мій товариш. Коли я побачив книгу автора, на обкладинці якої він пафосно стоїть, одразу вирішив її прочитати. В книзі він розповідає про свої проекти, досвід, виклики, які перед ним стояли, і як він їх долав. До речі, саме Бахматов був генеральним продюсером Comedy Club UA, яке конкурувало з Кварталом 95. На цій основі він порівнює свій шлях із Зеленським В.О. і те, що він залишився в бізнесі, а Зеленський пішов у велику політику, тому що досяг стелі у тому, чим займався.
Хоча жанр цієї книги визначають як “саморозвиток”, у мене склалося враження, що це скоріше мікс жанрів під назвою “роздуми та найцікавіші історії за останні 5 років” без конкретних порад. І все це з гумором і з посилом до читача: “Ти такий самий, як і я – бери й роби”🔥 Нижче залишаю думки, які відгукнулись:
● Не варто гнатися за хайпом. Якщо ви це робите, отже, ви ж не будете першими. Це - хайп. Пам'ятайте, що в Клондайку найбільше заробили люди, які займалися транспортом і продажем лопат, а не ті, хто добував золото. Добування золота і є хайпом. Ніхто не думав, що продаж лопат принесе значно більше грошей. Тому немає сенсу хапатися за популярну бізнес-літературу. Якщо всі читають однакові книжки, отже, усі використовуватимуть однакові навички. Ви автоматично стаєте схожими на інших.
● Для вирішення будь-якого питання потрібні сміливість, готовність нести відповідальність, а також ресурси та час.
● Навіть невелика команда за короткий термін може зробити дивовижні речі. За умови, якщо вміє правильно керувати своїми ресурсами. Для цього не знадобляться великі гроші, все реально без них.
● Ключова мотивація — це розуміння того, що завтра ти можеш померти. Час може просто сплинути, поки сидиш і чекаєш мотивації. Не варто чекати працюй і створюй! Тут і зараз.
І наостанок, на честь свого дня народження автор вирішив розіграти свій Porsche Panamera Turbo і зібрати 10 млн на тактичну медицину, тому рекомендую долучитися до важливого збору і спробувати свою удачу😌
Як вийти за стіни у своїй голові?
📗За книгою: Володимира Станчишина «Стіни в моїй голові»
Рубрика: #книги_кайдзен
Після прочитання книги «Стіни в моїй голові» у мене виникли два важливих усвідомлення. По-перше, я з'ясував, що в мене була панічна атака. Це, звісно, не надто весело, але вперше я подивився на ситуацію знепритомнення під новим кутом. По-друге, дізнався більше про те, що можна робити не тільки при панічних атаках, але й при тривозі. Я не скептично ставлюсь до психотерапії, але до цього не читав профільної літератури, тому ця книга виявилась для мене мега корисною.
Автор Володимир Станчишин — практикуючий психотерапевт, який спеціалізується на когнітивно-поведінковій терапії (КПТ). Цей напрямок передбачає, що наші думки, емоції та дії взаємопов'язані, і ми можемо впливати на них, використовуючи раціональні аргументи, практичні вправи та позитивні зміни.
Книга лаконічно та інформативно висвітлює теми психотерапії, такі як тривога, панічні атаки та панічні розлади, ОКР, ПТСР, депресія та загалом розповідає більше про психотерапію. Кожен розділ структурований за простою схемою: опис розладу, його причини та методи лікування. Автор має досвід роботи з підвищеною тривожністю та тривожними розладами, тому його поради ґрунтуються на практичному досвіді. З декількома цікавими тезами ділюся з вами:
"Наша мета - не подолати тривогу, але бути зі своєю тривогою".
"Я вслухаюсь у свою тривогу. І це найкраще, що ми можемо зробити, бо тривога біологічно зумовлена, нам не треба від неї тікати. Так, буде некомфортно, але наше завдання – полюбити її, як полюбити будь-який стан".
"Якщо ви живете у великому місті, той факт, що у вас депресія, ще якось можна припустити; якщо мешкаєте в маленькому містечку — то вас переважно назвуть неробою, лінтюхом, порадять отямитися й взятися до діла; а якщо раптом ви проживаєте в селі, то навряд чи вас взагалі розуміють. Депресія? Ти про що?".
"Інколи потрібно просто прийти до людей, яких ви так добре знаєте і які зараз переживають горе, і запропонувати підтримку - це може бути нашою доброю місією. Ми можемо бути єдиними, хто взагалі це зробить. Важливо, не давати розумних порад, а просто бути поруч - це те, що може бути дуже важливим для такої сім'ї".
«Стіни в моїй голові» — важлива книга, яка буде корисною не тільки для того, щоб знати, як діяти при тривозі та панічних атаках, але й для того, щоб розуміти, як поводитися, коли хтось в оточенні переживає подібний досвід🙏
📗За книгою: Володимира Станчишина «Стіни в моїй голові»
Рубрика: #книги_кайдзен
Після прочитання книги «Стіни в моїй голові» у мене виникли два важливих усвідомлення. По-перше, я з'ясував, що в мене була панічна атака. Це, звісно, не надто весело, але вперше я подивився на ситуацію знепритомнення під новим кутом. По-друге, дізнався більше про те, що можна робити не тільки при панічних атаках, але й при тривозі. Я не скептично ставлюсь до психотерапії, але до цього не читав профільної літератури, тому ця книга виявилась для мене мега корисною.
Автор Володимир Станчишин — практикуючий психотерапевт, який спеціалізується на когнітивно-поведінковій терапії (КПТ). Цей напрямок передбачає, що наші думки, емоції та дії взаємопов'язані, і ми можемо впливати на них, використовуючи раціональні аргументи, практичні вправи та позитивні зміни.
Книга лаконічно та інформативно висвітлює теми психотерапії, такі як тривога, панічні атаки та панічні розлади, ОКР, ПТСР, депресія та загалом розповідає більше про психотерапію. Кожен розділ структурований за простою схемою: опис розладу, його причини та методи лікування. Автор має досвід роботи з підвищеною тривожністю та тривожними розладами, тому його поради ґрунтуються на практичному досвіді. З декількома цікавими тезами ділюся з вами:
"Наша мета - не подолати тривогу, але бути зі своєю тривогою".
"Я вслухаюсь у свою тривогу. І це найкраще, що ми можемо зробити, бо тривога біологічно зумовлена, нам не треба від неї тікати. Так, буде некомфортно, але наше завдання – полюбити її, як полюбити будь-який стан".
"Якщо ви живете у великому місті, той факт, що у вас депресія, ще якось можна припустити; якщо мешкаєте в маленькому містечку — то вас переважно назвуть неробою, лінтюхом, порадять отямитися й взятися до діла; а якщо раптом ви проживаєте в селі, то навряд чи вас взагалі розуміють. Депресія? Ти про що?".
"Інколи потрібно просто прийти до людей, яких ви так добре знаєте і які зараз переживають горе, і запропонувати підтримку - це може бути нашою доброю місією. Ми можемо бути єдиними, хто взагалі це зробить. Важливо, не давати розумних порад, а просто бути поруч - це те, що може бути дуже важливим для такої сім'ї".
«Стіни в моїй голові» — важлива книга, яка буде корисною не тільки для того, щоб знати, як діяти при тривозі та панічних атаках, але й для того, щоб розуміти, як поводитися, коли хтось в оточенні переживає подібний досвід🙏
Адвент-календар про турботу до себе🎁
З чим у вас асоціюється грудень? Якщо раніше для мене це було очікування свят та закриття усіх дедлайнів до кінця року, то зараз стало менше очікування свята, а до закриття усіх дедлайнів додалась непередбачуваність щодо потенційних блекаутів🥴 І я думаю, що це поширена проблема, з якою зіткнулося багато людей в наш час.
Моя дружина Аліна – коуч ICF, яка допомагає людям досягати цілей, долати виклики і робити складне простішим💪 Останній місяць вона неодноразово чула про стрес та високе навантаження перед новим роком від своїх клієнтів. Так у неї виникла ідея створити адвент-календар про турботу до себе у онлайн-форматі.
Адвент-календар – це календар для створення святкового настрою, який відраховує дні до Різдва. Зазвичай він складається з 24 віконець або карток, які щодня відкриваються, починаючи з 1 грудня. І якщо адвент-календарі з цукерками зазвичай дають порцію швидкого дофаміну і какао-бобів, то адвент-календар Аліни не шкодить здоров’ю, а навпаки допомагає нашій менталочці триматися 🫡
Це буде закритий телеграм-канал, де ви щодня з 1 до 25 грудня будете «відкривати нове віконце» і отримувати від Аліни нові повідомлення, матеріали та приємні завдання. Усі вони – про турботу до себе, про заповільнення, про те, щоб почути свої справжні бажання у цій передноворічній метушні та виділити хоча б 10 хвилин на те, що змусить тебе посміхнутися.
Що там буде всередині?
👥Коуч-сесія від Аліни
📔Корисні інструменти для планування року
🗒Лайфгаки по створенню списку бажань на життя (і список Аліни на 200+ бажань)
✍Питання для самокоучингу
🧘🏻♀️Авторські медитації
📲Корисні підбірки цікавих ресурсів
🔥І багато-багато інших сюрпризів у «віконечках» від Аліни та кількох класних українських брендів.
Після відкриття всіх віконець адвент-календаря ви отримаєте інструменти для саморефлексії, фокус на собі, своїх відчуттях і бажаннях, а також святковий настрій🎄☺️
Якщо вам теж хочеться заповільнитися перед святами та відгукується ідея такого адвент-календаря – переходьте за посиланням та обирайте комфортний формат участі 😉
З чим у вас асоціюється грудень? Якщо раніше для мене це було очікування свят та закриття усіх дедлайнів до кінця року, то зараз стало менше очікування свята, а до закриття усіх дедлайнів додалась непередбачуваність щодо потенційних блекаутів🥴 І я думаю, що це поширена проблема, з якою зіткнулося багато людей в наш час.
Моя дружина Аліна – коуч ICF, яка допомагає людям досягати цілей, долати виклики і робити складне простішим💪 Останній місяць вона неодноразово чула про стрес та високе навантаження перед новим роком від своїх клієнтів. Так у неї виникла ідея створити адвент-календар про турботу до себе у онлайн-форматі.
Адвент-календар – це календар для створення святкового настрою, який відраховує дні до Різдва. Зазвичай він складається з 24 віконець або карток, які щодня відкриваються, починаючи з 1 грудня. І якщо адвент-календарі з цукерками зазвичай дають порцію швидкого дофаміну і какао-бобів, то адвент-календар Аліни не шкодить здоров’ю, а навпаки допомагає нашій менталочці триматися 🫡
Це буде закритий телеграм-канал, де ви щодня з 1 до 25 грудня будете «відкривати нове віконце» і отримувати від Аліни нові повідомлення, матеріали та приємні завдання. Усі вони – про турботу до себе, про заповільнення, про те, щоб почути свої справжні бажання у цій передноворічній метушні та виділити хоча б 10 хвилин на те, що змусить тебе посміхнутися.
Що там буде всередині?
👥Коуч-сесія від Аліни
📔Корисні інструменти для планування року
🗒Лайфгаки по створенню списку бажань на життя (і список Аліни на 200+ бажань)
✍Питання для самокоучингу
🧘🏻♀️Авторські медитації
📲Корисні підбірки цікавих ресурсів
🔥І багато-багато інших сюрпризів у «віконечках» від Аліни та кількох класних українських брендів.
Після відкриття всіх віконець адвент-календаря ви отримаєте інструменти для саморефлексії, фокус на собі, своїх відчуттях і бажаннях, а також святковий настрій🎄☺️
Якщо вам теж хочеться заповільнитися перед святами та відгукується ідея такого адвент-календаря – переходьте за посиланням та обирайте комфортний формат участі 😉
Як встигати все?
📓За книгою: Ґреґа Маккеон «Есенціалізм. Мистецтво визначати пріоритети»
Рубрика: #книги_кайдзен
Ви помітили, як з полегшенням доступу до інтернету та соціальних мереж стало не тільки легше обмінюватися інформацією та спілкуватися, але й відчувати синдром втрачених можливостей (ака FOMO). Ми постійно бачимо, як інші люди досягають успіху, щось вивчають, подорожують, цікаво проводять час. Це може викликати відчуття, що ми щось втрачаємо або що ми не встигаємо за іншими. А різні лідери думок тільки підживлюють це, тим що треба ЕБШ 24/7/365, робити більше, краще… Але чи завжди більше це краще? І чи потрібно встигати все? Можливо, потрібно не встигати все, а сконцентруватися на тому, що дійсно важливо?
Про це задумався Ґреґ Маккеон, коли його дружина народжувала, а його викликали на термінову нараду. У цей момент він задумався: «А чи дійсно правильні пріоритети я ставлю?» 🤔 З цієї ситуації Ґреґ розпочав роздумувати над своїми пріоритетами в житті, що переросло в філософію есенціалізму, яка вчить відділяти важливе від неважливого і обирати власний шлях, а не нав'язані суспільством стереотипи.
Суть есенціалізму це:
➡️Зрозуміти, що встигнути все неможливо. Наша енергія і час обмежені, тому варто обирати, що дійсно важливо.
➡️Займатися не всім, а тільки необхідним і робити це ефективно.
➡️Виділяти більше часу на роздуми та аналіз себе, поставлених зада
➡️Запитувати себе: Чи справді всі мої справи важливі і приводять мене до цілей? Чи це дійсно мої цілі?
➡️Вміння казати «ні» справам та пропозиціям, які не хочеш приймати.
➡️Ціленаправлено виділяти час на сконцентровану роботу. Достатню кількість часу на сон та відновлення.
Скажу відверто, після перших 30 сторінок я вже думав далі не продовжувати читати 🙈 Тому що автор постійно повторював, що наш час обмежений і якщо ти не ставиш пріоритети, хтось інший їх поставить за тебе. І як круто бути есенціалістом. Проте зрештою продовжив читати і автор почав більше розкривати суть цієї філософії💪
Кожного дня ця книга була як нагадування, не розпорошуватися, казати «ні» на пропозиції, які не супер мені подобаються, але було б круто їх мати. Завдяки застосуванню ідей з книги, я зрозумів, що курс по мобільній зйомці, за який я вніс оплату і вирішив, що було б непогано його пройти, насправді не так мені вже й потрібний🤷♂ Я відверто запитав себе: Як це впливає на мої цілі і те, яким я себе бачу? І відмовився від цієї можливості. Як наслідок, менше роздумів як все встигати і більше часу на важливі речі☺️
Якщо ви хочете мати нагадування, що варто не забувати про пріоритети, не хапатися за все одразу, а сконцентрувати свою енергію та час на тому, що дійсно важливо, – рекомендую додати у свій booklist книгу Есенціалізм✅
📓За книгою: Ґреґа Маккеон «Есенціалізм. Мистецтво визначати пріоритети»
Рубрика: #книги_кайдзен
Ви помітили, як з полегшенням доступу до інтернету та соціальних мереж стало не тільки легше обмінюватися інформацією та спілкуватися, але й відчувати синдром втрачених можливостей (ака FOMO). Ми постійно бачимо, як інші люди досягають успіху, щось вивчають, подорожують, цікаво проводять час. Це може викликати відчуття, що ми щось втрачаємо або що ми не встигаємо за іншими. А різні лідери думок тільки підживлюють це, тим що треба ЕБШ 24/7/365, робити більше, краще… Але чи завжди більше це краще? І чи потрібно встигати все? Можливо, потрібно не встигати все, а сконцентруватися на тому, що дійсно важливо?
Про це задумався Ґреґ Маккеон, коли його дружина народжувала, а його викликали на термінову нараду. У цей момент він задумався: «А чи дійсно правильні пріоритети я ставлю?» 🤔 З цієї ситуації Ґреґ розпочав роздумувати над своїми пріоритетами в житті, що переросло в філософію есенціалізму, яка вчить відділяти важливе від неважливого і обирати власний шлях, а не нав'язані суспільством стереотипи.
Суть есенціалізму це:
➡️Зрозуміти, що встигнути все неможливо. Наша енергія і час обмежені, тому варто обирати, що дійсно важливо.
➡️Займатися не всім, а тільки необхідним і робити це ефективно.
➡️Виділяти більше часу на роздуми та аналіз себе, поставлених зада
➡️Запитувати себе: Чи справді всі мої справи важливі і приводять мене до цілей? Чи це дійсно мої цілі?
➡️Вміння казати «ні» справам та пропозиціям, які не хочеш приймати.
➡️Ціленаправлено виділяти час на сконцентровану роботу. Достатню кількість часу на сон та відновлення.
Скажу відверто, після перших 30 сторінок я вже думав далі не продовжувати читати 🙈 Тому що автор постійно повторював, що наш час обмежений і якщо ти не ставиш пріоритети, хтось інший їх поставить за тебе. І як круто бути есенціалістом. Проте зрештою продовжив читати і автор почав більше розкривати суть цієї філософії💪
Кожного дня ця книга була як нагадування, не розпорошуватися, казати «ні» на пропозиції, які не супер мені подобаються, але було б круто їх мати. Завдяки застосуванню ідей з книги, я зрозумів, що курс по мобільній зйомці, за який я вніс оплату і вирішив, що було б непогано його пройти, насправді не так мені вже й потрібний🤷♂ Я відверто запитав себе: Як це впливає на мої цілі і те, яким я себе бачу? І відмовився від цієї можливості. Як наслідок, менше роздумів як все встигати і більше часу на важливі речі☺️
Якщо ви хочете мати нагадування, що варто не забувати про пріоритети, не хапатися за все одразу, а сконцентрувати свою енергію та час на тому, що дійсно важливо, – рекомендую додати у свій booklist книгу Есенціалізм✅
2024 – рік штучного інтелекту🤖
Вітаю в новому році! Сподіваюся, ви гарно зустріли 2024 рік і маєте амбітні плани або хоча б орієнтовний вектор для розвитку на нього. Як на мене, ідеальною цитатою, яка описує планування в поточний час, є слова психіатра та в'язня концтабору Віктора Франкла: «Першими ламались ті, хто вірив, що скоро все закінчиться. Після них — ті, хто не вірив, що це колись закінчиться. Вижили ті, хто фокусувався на своїх діях, без очікувань про те, що може чи не може статися». Концентруємось на тому, що від нас залежить і рухаємось далі ✊
Першим дописом в 2024 хочу розпочати з штучного інтелекту, адже це зростаючий тренд, який тільки буде ставати поширенішим.
Кожного дня я користуюсь трьома АІ асистентами, які допомагають та полегшують задачі: Chat GPT, Bard AI та Bing AI.
1. Chat GPT – я користуюсь безкоштовною веб версією, але з плагіном WebChat (шукайте в магазині браузера), який робить доступ до пошукових даних і підтягує оновлену інформацію. Також рекомендую додати більше контексту про вас, щоб він видавав відповіді персоналізовані з розумінням для кого це. Для цього потрібно натиснути на іконку свого профілю знизу зліва та обрати “custom instruction” для вводу даних.
Перевіряю ним тексти на відповідність вимог, граматичні та стилістичні помилки. Прошу сказати як можна покращити, чому він так вирішив. Не подобається, що він може сам щось додумувати або "лити воду". Без плагіну WebChat, не вказує звідки взяв інформацію.
2. Bard AI – теж вміє креативити як Chat GPT, але додає джерела для перевірки інформації. При вирішенні тестів, завдань не тільки використовує інформацію, що в ньому є, але й інформацію з пошукових запитів. Тестував на декількох задачах – сподобалось більше ніж відповідь Chat GPT.
3. Bing AI – наразі це король рісьорчу. Bing AI це як пошуковий сайт, але на стероїдах. Він шукає інформацію, опрацьовує її, за потреби аналізує іншомовні сайти і сам їх перекладає, а потім робить вам структуровані відповіді і з посиланнями на реальні джерела. Дуже корисний асистент для пошуку інформації!
До речі, від Bing є класний, безкоштовний AI генератор зображень https://www.bing.com/images/create. Генерує не гірше за Midjourney, але потрібно писати конкретний запит.
Взагалі, застосунків, які використовують штучний інтелект з кожним днем стає все більше. Для того, щоб нічого не пропускати є окремий сайт на якому можна знаходити конкретні АІ інструменти під різні запити - https://theresanaiforthat.com/most-saved/.
І, на завершення, відповідь ШІ на питання про те, чи замінить він людей: «Я не людина, і я не можу замінити вашу людську взаємодію. Я інструмент, який можна використовувати для різних цілей, але я не можу замінити людську креативність, інтуїцію та співчуття.» Тому, поки що ми можемо спати спокійно і використовувати АІ інструменти для полегшення життя 😁
БОНУС: нижче декілька корисних курсів по ШІ та картинка на якій зібрані популярні ШІ інструменти на різні запити.
🎯Курс, який допоможе навчитися краще створювати високоякісні запити (промпти) - https://prometheus.org.ua/course/course-v1:Prometheus+GPT101+2023_T1
🎯ChatGPT для підвищення власної ефективності - https://osvita.diia.gov.ua/courses/chatgpt-for-personal-effectiveness
🎯Штучний інтелект - https://osvita.diia.gov.ua/courses/artificial-intelligence
Вітаю в новому році! Сподіваюся, ви гарно зустріли 2024 рік і маєте амбітні плани або хоча б орієнтовний вектор для розвитку на нього. Як на мене, ідеальною цитатою, яка описує планування в поточний час, є слова психіатра та в'язня концтабору Віктора Франкла: «Першими ламались ті, хто вірив, що скоро все закінчиться. Після них — ті, хто не вірив, що це колись закінчиться. Вижили ті, хто фокусувався на своїх діях, без очікувань про те, що може чи не може статися». Концентруємось на тому, що від нас залежить і рухаємось далі ✊
Першим дописом в 2024 хочу розпочати з штучного інтелекту, адже це зростаючий тренд, який тільки буде ставати поширенішим.
Кожного дня я користуюсь трьома АІ асистентами, які допомагають та полегшують задачі: Chat GPT, Bard AI та Bing AI.
1. Chat GPT – я користуюсь безкоштовною веб версією, але з плагіном WebChat (шукайте в магазині браузера), який робить доступ до пошукових даних і підтягує оновлену інформацію. Також рекомендую додати більше контексту про вас, щоб він видавав відповіді персоналізовані з розумінням для кого це. Для цього потрібно натиснути на іконку свого профілю знизу зліва та обрати “custom instruction” для вводу даних.
Перевіряю ним тексти на відповідність вимог, граматичні та стилістичні помилки. Прошу сказати як можна покращити, чому він так вирішив. Не подобається, що він може сам щось додумувати або "лити воду". Без плагіну WebChat, не вказує звідки взяв інформацію.
2. Bard AI – теж вміє креативити як Chat GPT, але додає джерела для перевірки інформації. При вирішенні тестів, завдань не тільки використовує інформацію, що в ньому є, але й інформацію з пошукових запитів. Тестував на декількох задачах – сподобалось більше ніж відповідь Chat GPT.
3. Bing AI – наразі це король рісьорчу. Bing AI це як пошуковий сайт, але на стероїдах. Він шукає інформацію, опрацьовує її, за потреби аналізує іншомовні сайти і сам їх перекладає, а потім робить вам структуровані відповіді і з посиланнями на реальні джерела. Дуже корисний асистент для пошуку інформації!
До речі, від Bing є класний, безкоштовний AI генератор зображень https://www.bing.com/images/create. Генерує не гірше за Midjourney, але потрібно писати конкретний запит.
Взагалі, застосунків, які використовують штучний інтелект з кожним днем стає все більше. Для того, щоб нічого не пропускати є окремий сайт на якому можна знаходити конкретні АІ інструменти під різні запити - https://theresanaiforthat.com/most-saved/.
І, на завершення, відповідь ШІ на питання про те, чи замінить він людей: «Я не людина, і я не можу замінити вашу людську взаємодію. Я інструмент, який можна використовувати для різних цілей, але я не можу замінити людську креативність, інтуїцію та співчуття.» Тому, поки що ми можемо спати спокійно і використовувати АІ інструменти для полегшення життя 😁
БОНУС: нижче декілька корисних курсів по ШІ та картинка на якій зібрані популярні ШІ інструменти на різні запити.
🎯Курс, який допоможе навчитися краще створювати високоякісні запити (промпти) - https://prometheus.org.ua/course/course-v1:Prometheus+GPT101+2023_T1
🎯ChatGPT для підвищення власної ефективності - https://osvita.diia.gov.ua/courses/chatgpt-for-personal-effectiveness
🎯Штучний інтелект - https://osvita.diia.gov.ua/courses/artificial-intelligence
Як організувати своє життя?
Рубрика: #продуктивність_кайдзен
Нещодавно я прочитав одну з кращих статей на тему продуктивності від застосунку todoist, цінність якої може зрівнюватися з деякими книгами 🔥 Стаття описує десять принципів для організації життя, які являють собою певний каркас, який можна застосовувати для різних сфер. Якщо у вашому списку пріоритетів на 2024 рік є пункт розібратися з плануванням і покращити організацію життя – я дуже рекомендую вам ознайомитись з цими принципами і впровадити їх в життя. Нижче коротке резюме українською:
1. Формуйте звички та вибудовуйте розпорядок дня
У кожного з нас є звички, які закріпилися в нашому житті з роками і сформували рутину. Питання в тому, чи це сформувалось усвідомлено чи інертно. Погляньте на звички у вашому житті, щоб зрозуміти, що працює, а чого потрібно позбутися, і які нові звички допоможуть вам досягти поставлених цілей. Коли у вас є хороші звички і ви можете зв'язати їх у міцну рутину, ви можете менше покладатися на швидкоплинну мотивацію і залишаєте мінімум місця для прокрастинації та відволікання.
2. Плануйте заздалегідь
Життя має непередбачувані повороти. Але це не означає, що без планування не обійтися. Таск-менеджер і календар - це інструменти, які допоможуть вам думати і планувати заздалегідь та організовувати своє життя.
3. Враховуйте свої природні схильності
Організація свого життя та ретельне вироблення звичок і розпорядку дня може швидко перетворитися на марну справу в прагненні до «ідеального» життя. Щоб організувати своє життя, обирайте звички, які відповідають вашим природним схильностям. Будьте реалістичні щодо себе і візьміть на себе зобов'язання, які ви зможете виконувати довгий час
4. Послідовність важливіша за досконалість
Для багатьох із нас позиція "все або нічого" може стати джерелом самосаботажу. Коли нам не вдається виправдати нереалістичні очікування, які ми ставимо перед собою, ми ставимо хрест на всьому. Нереалістичні плани змушують нас відчувати сором та жаль, коли ми не досягаємо своєї мети. Зробіть послідовність частиною свого життя і звикніть до недосконалості.
5. Знайдіть баланс
Окрім щоденних пауз, щоб перевести подих, знаходьте час і на більш тривалі перерви. Як мінімум, намагайтеся робити тижневі перерви в роботі хоча б 1-2 рази на рік. Постійно перезаряджаючи свої батарейки, ви зможете краще проявляти себе в роботі та житті.
6. Правильно розставляйте пріоритети
Розстановка пріоритетів - ключовий інструмент в арсеналі для організації вашого життя. Встигнути все - неможливо, але визначити пріоритети для найважливішого - цілком реально. Відмовляючись від того, що не наближує вас до ваших цілей, ви можете зосередити свою увагу на тому, що справді важливо.
7. Приберіть все зайве і спрощуйте
Важко почуватися організованим, коли в офісі та домі - безлад. Завжди шукайте можливості звільнити простір - фізичний, цифровий та ментальний. Частково хаос, який ми відчуваємо у своєму житті, є наслідком того, що у нас забагато речей, забагато справ, забагато думок. Пам'ятайте про це, коли прагнете організувати своє життя: краще менше, ніж більше.
8. Вимірюй свій прогрес
Незалежно від того, які цілі ви ставите перед собою - масштабні чи прості, важливо вимірювати свій прогрес. Знання того, що працює, а що ні, має велику силу. Використовуйте регулярну перевірку тижня, спробуйте методологію OKR - Objective & Key Results
9. Автоматизуйте або віддайте на аутсорсинг
Звички автоматизують процес прийняття рішень. Технології можуть автоматизувати ваші повторювані завдання. Організуйте своє життя, налаштувавши автоматизацію, яка позбавить вас від активних зусиль і звільнить час та енергію.
10. Експериментуйте!
Останній пункт у списку "Організуй своє життя" - один із найзахопливіших: спробуйте щось нове і шукайте нових вражень! Те, що ви організовані, не означає, що ви не можете залишити місце для безладної спонтанності. Іноді щось не виходить. Інколи звичні методи застарівають. Тому це найкращий час для того, щоб внести новизну в наше життя і вирватись з рутини, яка більше не працює🚀
Рубрика: #продуктивність_кайдзен
Нещодавно я прочитав одну з кращих статей на тему продуктивності від застосунку todoist, цінність якої може зрівнюватися з деякими книгами 🔥 Стаття описує десять принципів для організації життя, які являють собою певний каркас, який можна застосовувати для різних сфер. Якщо у вашому списку пріоритетів на 2024 рік є пункт розібратися з плануванням і покращити організацію життя – я дуже рекомендую вам ознайомитись з цими принципами і впровадити їх в життя. Нижче коротке резюме українською:
1. Формуйте звички та вибудовуйте розпорядок дня
У кожного з нас є звички, які закріпилися в нашому житті з роками і сформували рутину. Питання в тому, чи це сформувалось усвідомлено чи інертно. Погляньте на звички у вашому житті, щоб зрозуміти, що працює, а чого потрібно позбутися, і які нові звички допоможуть вам досягти поставлених цілей. Коли у вас є хороші звички і ви можете зв'язати їх у міцну рутину, ви можете менше покладатися на швидкоплинну мотивацію і залишаєте мінімум місця для прокрастинації та відволікання.
2. Плануйте заздалегідь
Життя має непередбачувані повороти. Але це не означає, що без планування не обійтися. Таск-менеджер і календар - це інструменти, які допоможуть вам думати і планувати заздалегідь та організовувати своє життя.
3. Враховуйте свої природні схильності
Організація свого життя та ретельне вироблення звичок і розпорядку дня може швидко перетворитися на марну справу в прагненні до «ідеального» життя. Щоб організувати своє життя, обирайте звички, які відповідають вашим природним схильностям. Будьте реалістичні щодо себе і візьміть на себе зобов'язання, які ви зможете виконувати довгий час
4. Послідовність важливіша за досконалість
Для багатьох із нас позиція "все або нічого" може стати джерелом самосаботажу. Коли нам не вдається виправдати нереалістичні очікування, які ми ставимо перед собою, ми ставимо хрест на всьому. Нереалістичні плани змушують нас відчувати сором та жаль, коли ми не досягаємо своєї мети. Зробіть послідовність частиною свого життя і звикніть до недосконалості.
5. Знайдіть баланс
Окрім щоденних пауз, щоб перевести подих, знаходьте час і на більш тривалі перерви. Як мінімум, намагайтеся робити тижневі перерви в роботі хоча б 1-2 рази на рік. Постійно перезаряджаючи свої батарейки, ви зможете краще проявляти себе в роботі та житті.
6. Правильно розставляйте пріоритети
Розстановка пріоритетів - ключовий інструмент в арсеналі для організації вашого життя. Встигнути все - неможливо, але визначити пріоритети для найважливішого - цілком реально. Відмовляючись від того, що не наближує вас до ваших цілей, ви можете зосередити свою увагу на тому, що справді важливо.
7. Приберіть все зайве і спрощуйте
Важко почуватися організованим, коли в офісі та домі - безлад. Завжди шукайте можливості звільнити простір - фізичний, цифровий та ментальний. Частково хаос, який ми відчуваємо у своєму житті, є наслідком того, що у нас забагато речей, забагато справ, забагато думок. Пам'ятайте про це, коли прагнете організувати своє життя: краще менше, ніж більше.
8. Вимірюй свій прогрес
Незалежно від того, які цілі ви ставите перед собою - масштабні чи прості, важливо вимірювати свій прогрес. Знання того, що працює, а що ні, має велику силу. Використовуйте регулярну перевірку тижня, спробуйте методологію OKR - Objective & Key Results
9. Автоматизуйте або віддайте на аутсорсинг
Звички автоматизують процес прийняття рішень. Технології можуть автоматизувати ваші повторювані завдання. Організуйте своє життя, налаштувавши автоматизацію, яка позбавить вас від активних зусиль і звільнить час та енергію.
10. Експериментуйте!
Останній пункт у списку "Організуй своє життя" - один із найзахопливіших: спробуйте щось нове і шукайте нових вражень! Те, що ви організовані, не означає, що ви не можете залишити місце для безладної спонтанності. Іноді щось не виходить. Інколи звичні методи застарівають. Тому це найкращий час для того, щоб внести новизну в наше життя і вирватись з рутини, яка більше не працює🚀
Todoist Inspiration Hub
10 Principles to Organize Your Life (And Keep It That Way)
Apply these 10 principles to organize your life, work, home, health, fitness, finances, relationships, and more.
Будь дивом!
📘За книгою Регіни Бретт «Будь дивом. 50 уроків, щоб зробити неможливе можливим»
Рубрика: #книги_кайдзен
"Хочеш побачити диво? Будь дивом." Творчість Регіни Бретт для мене — це здатність бачити красу в повсякденному житті, помічати мілкі деталі і справді важливі речі, про які можеш забувати в щоденній суєті. Також, це про здатність формувати висновки зі свого досвіду та оформлювати їх у красиві історії.
Першою книгою Регіни Бретт, яку я прочитав, була "Бог ніколи не моргає" (на яку я навіть зняв відео🙈). Так, назва може трошки відштовхувати через релігійний посил, але в обох книгах авторка багато говорить про Бога, віру та псалми. Читачам, які не вірять в Бога, це може не сподобатися, але в цьому особливість та правдивість авторки - вона пише те, в що вірить, і як бачить.
Книга досить компактна, складається з 50 уроків, які написані в теплій, затишній життєствердній атмосфері. Саме тому ця книга була в мене біля ліжка, щоб перед сном почитати декілька світлих історій і відволіктись🥱. Історії розповідають про авторку, її боротьбу з раком, добрі вчинки різних людей, і про те, що потрібно цінувати все, що маєш, і помічати дрібниці☺️. Історії-уроки подані у формі невеликих зворушливих, трохи сумних, а іноді й смішних есе. Прочитання хоча б одного уроку надихне вас замислитися над своїм життям і залишить приємний післясмак 😋
Ось кілька цитат з книги, які мені сподобались:
💫«Секрет життя полягає в тому, щоб знати, що ти сам можеш здійснити свої мрії. Іти за покликом серця. Вірити в себе. Почуватися вільним і робити те, що хочеш, коли хочеш. Пам'ятати хто ти є і звідки прийшов. Секрет життя - це зовсім не секрет. Життя у кожній миті. Це вміння радіти з того, що маєш. Тут і тепер. І довкола тебе.»
💫«Роби правильний вибір. Дамблдор якось сказав Гаррі Поттеру, що наш вибір показує, ким ми є насправді, значно краще, ніж наші здібності. І цей вибір, мій друже, залежить виключно від тебе, не від когось іншого.»
💫«Іноді речі, які здаються тобі неважливими й не вартими уваги, здійснюють найглибший вплив. Неможливо зробити усіх щасливими, неможливо розв’язати кожну проблему. Але ти можеш зробити щасливою хоча б одну людину – і цього досить.»
💫«Якщо хочеш, щоб у цьому світі сталися суттєві зміни, виконуй свої малі завдання з великою Любов’ю, великою увагою, великою пристрастю.»
💫«Жодне життя не буває занадто коротким, щоб не мати значення.»
Книгу “Будь дивом” можна читати на будь-якій сторінці без привязки до сюжету і повертатися до її читання щоразу, коли хочеться чогось легкого і маленького. Це ідеальна книга для читання перед сном, щоб відволіктись і заповільнитися😴.
📘За книгою Регіни Бретт «Будь дивом. 50 уроків, щоб зробити неможливе можливим»
Рубрика: #книги_кайдзен
"Хочеш побачити диво? Будь дивом." Творчість Регіни Бретт для мене — це здатність бачити красу в повсякденному житті, помічати мілкі деталі і справді важливі речі, про які можеш забувати в щоденній суєті. Також, це про здатність формувати висновки зі свого досвіду та оформлювати їх у красиві історії.
Першою книгою Регіни Бретт, яку я прочитав, була "Бог ніколи не моргає" (на яку я навіть зняв відео🙈). Так, назва може трошки відштовхувати через релігійний посил, але в обох книгах авторка багато говорить про Бога, віру та псалми. Читачам, які не вірять в Бога, це може не сподобатися, але в цьому особливість та правдивість авторки - вона пише те, в що вірить, і як бачить.
Книга досить компактна, складається з 50 уроків, які написані в теплій, затишній життєствердній атмосфері. Саме тому ця книга була в мене біля ліжка, щоб перед сном почитати декілька світлих історій і відволіктись🥱. Історії розповідають про авторку, її боротьбу з раком, добрі вчинки різних людей, і про те, що потрібно цінувати все, що маєш, і помічати дрібниці☺️. Історії-уроки подані у формі невеликих зворушливих, трохи сумних, а іноді й смішних есе. Прочитання хоча б одного уроку надихне вас замислитися над своїм життям і залишить приємний післясмак 😋
Ось кілька цитат з книги, які мені сподобались:
💫«Секрет життя полягає в тому, щоб знати, що ти сам можеш здійснити свої мрії. Іти за покликом серця. Вірити в себе. Почуватися вільним і робити те, що хочеш, коли хочеш. Пам'ятати хто ти є і звідки прийшов. Секрет життя - це зовсім не секрет. Життя у кожній миті. Це вміння радіти з того, що маєш. Тут і тепер. І довкола тебе.»
💫«Роби правильний вибір. Дамблдор якось сказав Гаррі Поттеру, що наш вибір показує, ким ми є насправді, значно краще, ніж наші здібності. І цей вибір, мій друже, залежить виключно від тебе, не від когось іншого.»
💫«Іноді речі, які здаються тобі неважливими й не вартими уваги, здійснюють найглибший вплив. Неможливо зробити усіх щасливими, неможливо розв’язати кожну проблему. Але ти можеш зробити щасливою хоча б одну людину – і цього досить.»
💫«Якщо хочеш, щоб у цьому світі сталися суттєві зміни, виконуй свої малі завдання з великою Любов’ю, великою увагою, великою пристрастю.»
💫«Жодне життя не буває занадто коротким, щоб не мати значення.»
Книгу “Будь дивом” можна читати на будь-якій сторінці без привязки до сюжету і повертатися до її читання щоразу, коли хочеться чогось легкого і маленького. Це ідеальна книга для читання перед сном, щоб відволіктись і заповільнитися😴.
Замало бути добрим – треба чинити добро
📗За книгою: Катерини Щоткіної «Любомир Гузар. Хочу бути Людиною»
Рубрика: #книги_кайдзен
На сторінках української історії деінде є постаті, читаючи про які задумуєшся: ось це і є мудра людина, моральний авторитет, який не тільки своїми висловлюваннями декламує щось велике, але й доводить це справами. Для мене однією з таких постатей є патріарх Любомир Гузар. Буду відвертий, про постать патріарха я дізнався вісім років тому, коли вперше побував в УКУ і прочитав його висловлювання: «Моя мрія – бути Людиною. Я би дуже хотів бачити, щоб багато осіб бажали бути Людиною, собою.»
Життєвий шлях цієї людини з великої літери показує, що невтомна праця та непохитна віра у свою справу завжди дають гарні плоди. Що відкритість до людей і світу загалом — це риса сміливих. Життєпис патріарха доволі тернистий; його дитинство припало на початок Другої світової війни та еміграцію закордон. Спочатку в Австрію, згодом до США. Більшу частину свого життя патріарх провів в еміграції. Дуже трепетно описаний момент повернення в Україну з метушливої Італії і зіткнення з пострадіанською реальністю.
Все своє життя Любомир Гузар присвятив розвитку Української греко-католицької церкви. Спочатку це була підпільна церква за кордоном, а згодом — вихід з підпілля і не менш складне становлення вже в незалежній Україні. Патріарх зумів відродити та модернізувати церкву, здобувши для неї визнання на світовому рівні. Надихаючим є те, що патріарх мріяв стати священиком з самого дитинства, і це є той випадок, коли власне бажання гармонійно співпали з покликанням і місією.
Патріарх пропагував найкращі чесноти людей:
- Поважав ініціативу. На обґрунтовану пропозицію завжди говорив: «Спробуйте!» і вважав це способом виховання та становлення людини, яка здатна проявити ініціативу.
- Пропагував простоту і невибагливість життя. Через всю книгу червоною ниткою прослідковується ця думка, адже «Щастя - уміння радіти тому, що є, помножене на знання про те, як миттєво можна все втратити».
- Закликав реалізувати свої таланти та бути працьовитим. Наприклад, він казав: «Треба працювати так, ніби все залежить від тебе, і молитися так, ніби все залежить від Бога».
Патріарх Гузар – це приклад того, як можна жити згідно з покликом серця, служити людям і залишати світлий слід в історії. Тому варто цікавитися і надихатися такими постатями з історії України😌
📗За книгою: Катерини Щоткіної «Любомир Гузар. Хочу бути Людиною»
Рубрика: #книги_кайдзен
На сторінках української історії деінде є постаті, читаючи про які задумуєшся: ось це і є мудра людина, моральний авторитет, який не тільки своїми висловлюваннями декламує щось велике, але й доводить це справами. Для мене однією з таких постатей є патріарх Любомир Гузар. Буду відвертий, про постать патріарха я дізнався вісім років тому, коли вперше побував в УКУ і прочитав його висловлювання: «Моя мрія – бути Людиною. Я би дуже хотів бачити, щоб багато осіб бажали бути Людиною, собою.»
Життєвий шлях цієї людини з великої літери показує, що невтомна праця та непохитна віра у свою справу завжди дають гарні плоди. Що відкритість до людей і світу загалом — це риса сміливих. Життєпис патріарха доволі тернистий; його дитинство припало на початок Другої світової війни та еміграцію закордон. Спочатку в Австрію, згодом до США. Більшу частину свого життя патріарх провів в еміграції. Дуже трепетно описаний момент повернення в Україну з метушливої Італії і зіткнення з пострадіанською реальністю.
Все своє життя Любомир Гузар присвятив розвитку Української греко-католицької церкви. Спочатку це була підпільна церква за кордоном, а згодом — вихід з підпілля і не менш складне становлення вже в незалежній Україні. Патріарх зумів відродити та модернізувати церкву, здобувши для неї визнання на світовому рівні. Надихаючим є те, що патріарх мріяв стати священиком з самого дитинства, і це є той випадок, коли власне бажання гармонійно співпали з покликанням і місією.
Патріарх пропагував найкращі чесноти людей:
- Поважав ініціативу. На обґрунтовану пропозицію завжди говорив: «Спробуйте!» і вважав це способом виховання та становлення людини, яка здатна проявити ініціативу.
- Пропагував простоту і невибагливість життя. Через всю книгу червоною ниткою прослідковується ця думка, адже «Щастя - уміння радіти тому, що є, помножене на знання про те, як миттєво можна все втратити».
- Закликав реалізувати свої таланти та бути працьовитим. Наприклад, він казав: «Треба працювати так, ніби все залежить від тебе, і молитися так, ніби все залежить від Бога».
Патріарх Гузар – це приклад того, як можна жити згідно з покликом серця, служити людям і залишати світлий слід в історії. Тому варто цікавитися і надихатися такими постатями з історії України😌
Солодка Даруся. Драма на три життя.
📕За книгою: Марії Матіос «Солодка Даруся»
Рубрика: #книги_кайдзен
«Солодка Даруся» – це моє перше знайомство з творчістю Марії Матіос. Коли я перегорнув останню сторінку, мене охопив такий змішаний спектр емоцій, що хотілося сховати книгу, сісти та просто пожурбити. Щось подібне я відчував після прочитання «Село не люди» Люко Дашвар. І хоч на вигляд це тендітна червона книга з витонченим написом золотавого кольору, вона вміщає не просто кілька життів, а й глибоко занурює в ту історичну дійсність, яку так неприємно усвідомлювати.
Події розгортаються в прикордонному селі на Буковині десь в середині ХХ століття. Село переживає зміни влади, переходячи під різні режими, аж до радянської окупації. Зміна влади не лише впливає на нові порядки та мову, але й залишає відбитки на людських долях. Хоч у книзі все описано з притаманним буковинським діалектом, що робить текст справжнім, і ти відчуваєш весь колорит і ніби переносишся в карпатське село. Тут також відкривається й темна сторона життя в невеликому селі: плітки, забобони, заздрість, осуд оточуючих.
Твір написано дуже майстерно й красиво. Вся оповідь ніби вкрита туманом таємничості, і з перших сторінок ти відчуваєш невідворотність чогось жахливого. Під час прочитання я відчув весь спектр негативних емоцій, і зумовлено це не тим, що роман погано написаний. Ці емоції викликані описом темної сторони людського єства, радянського гніту, розпачу від несправедливості та болю за український народ.
При прочитанні таких книг замислюєшся: «Чому, маючи так багато історичних творів, поезії про гніт українців радянською владою та росіянами, українці мають таку коротку пам’ять і постійно це забувають»? Ця книга – це не тільки невеликий історичний екскурс, драма на три життя, та відповідь на питання, чому ж Даруся все-таки солодка. Це й підтвердження того, що історія циклічна і перегукується з реальністю: «Життя і війна тривали одночасно, водночас залежні і незалежні одне від одного».
📕За книгою: Марії Матіос «Солодка Даруся»
Рубрика: #книги_кайдзен
«Солодка Даруся» – це моє перше знайомство з творчістю Марії Матіос. Коли я перегорнув останню сторінку, мене охопив такий змішаний спектр емоцій, що хотілося сховати книгу, сісти та просто пожурбити. Щось подібне я відчував після прочитання «Село не люди» Люко Дашвар. І хоч на вигляд це тендітна червона книга з витонченим написом золотавого кольору, вона вміщає не просто кілька життів, а й глибоко занурює в ту історичну дійсність, яку так неприємно усвідомлювати.
Події розгортаються в прикордонному селі на Буковині десь в середині ХХ століття. Село переживає зміни влади, переходячи під різні режими, аж до радянської окупації. Зміна влади не лише впливає на нові порядки та мову, але й залишає відбитки на людських долях. Хоч у книзі все описано з притаманним буковинським діалектом, що робить текст справжнім, і ти відчуваєш весь колорит і ніби переносишся в карпатське село. Тут також відкривається й темна сторона життя в невеликому селі: плітки, забобони, заздрість, осуд оточуючих.
Твір написано дуже майстерно й красиво. Вся оповідь ніби вкрита туманом таємничості, і з перших сторінок ти відчуваєш невідворотність чогось жахливого. Під час прочитання я відчув весь спектр негативних емоцій, і зумовлено це не тим, що роман погано написаний. Ці емоції викликані описом темної сторони людського єства, радянського гніту, розпачу від несправедливості та болю за український народ.
При прочитанні таких книг замислюєшся: «Чому, маючи так багато історичних творів, поезії про гніт українців радянською владою та росіянами, українці мають таку коротку пам’ять і постійно це забувають»? Ця книга – це не тільки невеликий історичний екскурс, драма на три життя, та відповідь на питання, чому ж Даруся все-таки солодка. Це й підтвердження того, що історія циклічна і перегукується з реальністю: «Життя і війна тривали одночасно, водночас залежні і незалежні одне від одного».
Становлення Amazon
📗За книгою: Бреда Стоуна «Продається все. Джефф Безос та ера Amazon»
Рубрика: #книги_кайдзен
Амазон – компанія, заснована в 1994 році, яка наразі входить до п'ятірки найбільших компаній світу😳 Як їй вдалось пережити декілька криз, проблеми з фінансуванням, впровадженням інновацій, а також як цього гіганта зрощував та управляв Джефф Безос аналізував автор книги Бред Стоун.
👤Про особистість Безоса
Джефф Безос з дитинства виявляв неабиякі здібності та здобув гарну освіту. До створення власної справи він вже мав досвід роботи на Волл-стріт, де займався фінансами і обіймав престижну посаду. Це людина з важким, пробивним характером і бажанням постійно розширювати і масштабувати свій бізнес. Проте по його відношенню до людей я б навіть назвав його гімнюком😅, за його великі вимоги до людей і фокус на показниках, а не людяному відношенні.
🤔Про ідею компанії
Коли інтернет почав набирати обертів, Безос передбачав нові можливості і задумався над створенням бізнесу з електронної комерції. Він поділився ідеєю заснування онлайн-магазину з керівництвом, і вона їм сподобалась. Проте, Безос зрозумів, що зможе бути повноцінним власником і підприємцем лише за умови самостійного заснування компанії, тому зважився на звільнення. Це був ризикований крок, тому він застосував «принцип мінімізації жалю», щоб прийняти остаточне рішення на цьому повороті своєї кар'єри.
«Я знав, що коли мені буде вісімдесят, я навряд чи думатиму про те, наприклад чому я відмовився від свого заробітку на Волл-стріт у 1994-му посеред року, в найбільш невдалий момент, коли вам вісімдесят, ви не думаєте про такі речі. Разом із тим я розумів, що щиро шкодуватиму про те, що не долучився до цього винаходу з назвою інтернет, революційність якого я усвідомлював. Коли я обдумав усе саме під таким кутом погляду... стало дуже легко прийняти рішення».
📈Про стратегію компанії
На початку Amazon був онлайн магазином з продажу книг. Безос, подібно до річки Амазонки, що є найбільшою у світі, планував зробити свій магазин найбільшою книгарнею на планеті. Проте, він усвідомив, що інші офлайн-книгарні можуть задавити його своїми ресурсами, і почав думати над розширенням асортименту. Згодом магазин почав продавати музичні диски, відеопродукцію і нарешті став магазином, де продається все. Безос має стратегічне бачення і позиціонує Amazon не просто як онлайн-магазин, а як технологічну компанію. Тому вони випускали електронну книгу, телефон, створили хмарний сервіс Amazon Web Services, а також мають музичні онлайн та відео стрімінгові платформи.
Під час прочитання книги я дивувався з того, наскільки швидше в США розвиваються технології. 1994 рік – запуск онлайн-магазину Amazon🤯 В Україні ж на той час навіть ПК без інтернету вважався розкішшю. А запуск підписки Amazon Prime був в 2004 році, коли Розетка запустили Rozetka Premium лише в 2018. До речі, в історії Amazon є багато фішок, які є в Розетці🔌
Історія Безоса та його компанії дуже надихаюча. І хоч книга містить велику кількість імен та різних подробиць, в ній детально описано як позитивні рішення, так і відверто невдалі, з яких можна зробити висновки для себе. При виборі назви сайту Безос казав, що Амазонка це не тільки найбільша річка на землі, але й в рази більша за ту що йде після неї. Вона змиває зі свого шляху всі інші ріки. Саме така ідентичність відображається не тільки в назві компанії, але й в її масштабах розвитку⚡️
📗За книгою: Бреда Стоуна «Продається все. Джефф Безос та ера Amazon»
Рубрика: #книги_кайдзен
Амазон – компанія, заснована в 1994 році, яка наразі входить до п'ятірки найбільших компаній світу😳 Як їй вдалось пережити декілька криз, проблеми з фінансуванням, впровадженням інновацій, а також як цього гіганта зрощував та управляв Джефф Безос аналізував автор книги Бред Стоун.
👤Про особистість Безоса
Джефф Безос з дитинства виявляв неабиякі здібності та здобув гарну освіту. До створення власної справи він вже мав досвід роботи на Волл-стріт, де займався фінансами і обіймав престижну посаду. Це людина з важким, пробивним характером і бажанням постійно розширювати і масштабувати свій бізнес. Проте по його відношенню до людей я б навіть назвав його гімнюком😅, за його великі вимоги до людей і фокус на показниках, а не людяному відношенні.
🤔Про ідею компанії
Коли інтернет почав набирати обертів, Безос передбачав нові можливості і задумався над створенням бізнесу з електронної комерції. Він поділився ідеєю заснування онлайн-магазину з керівництвом, і вона їм сподобалась. Проте, Безос зрозумів, що зможе бути повноцінним власником і підприємцем лише за умови самостійного заснування компанії, тому зважився на звільнення. Це був ризикований крок, тому він застосував «принцип мінімізації жалю», щоб прийняти остаточне рішення на цьому повороті своєї кар'єри.
«Я знав, що коли мені буде вісімдесят, я навряд чи думатиму про те, наприклад чому я відмовився від свого заробітку на Волл-стріт у 1994-му посеред року, в найбільш невдалий момент, коли вам вісімдесят, ви не думаєте про такі речі. Разом із тим я розумів, що щиро шкодуватиму про те, що не долучився до цього винаходу з назвою інтернет, революційність якого я усвідомлював. Коли я обдумав усе саме під таким кутом погляду... стало дуже легко прийняти рішення».
📈Про стратегію компанії
На початку Amazon був онлайн магазином з продажу книг. Безос, подібно до річки Амазонки, що є найбільшою у світі, планував зробити свій магазин найбільшою книгарнею на планеті. Проте, він усвідомив, що інші офлайн-книгарні можуть задавити його своїми ресурсами, і почав думати над розширенням асортименту. Згодом магазин почав продавати музичні диски, відеопродукцію і нарешті став магазином, де продається все. Безос має стратегічне бачення і позиціонує Amazon не просто як онлайн-магазин, а як технологічну компанію. Тому вони випускали електронну книгу, телефон, створили хмарний сервіс Amazon Web Services, а також мають музичні онлайн та відео стрімінгові платформи.
Під час прочитання книги я дивувався з того, наскільки швидше в США розвиваються технології. 1994 рік – запуск онлайн-магазину Amazon🤯 В Україні ж на той час навіть ПК без інтернету вважався розкішшю. А запуск підписки Amazon Prime був в 2004 році, коли Розетка запустили Rozetka Premium лише в 2018. До речі, в історії Amazon є багато фішок, які є в Розетці🔌
Історія Безоса та його компанії дуже надихаюча. І хоч книга містить велику кількість імен та різних подробиць, в ній детально описано як позитивні рішення, так і відверто невдалі, з яких можна зробити висновки для себе. При виборі назви сайту Безос казав, що Амазонка це не тільки найбільша річка на землі, але й в рази більша за ту що йде після неї. Вона змиває зі свого шляху всі інші ріки. Саме така ідентичність відображається не тільки в назві компанії, але й в її масштабах розвитку⚡️
Загадковий процес
📓За книгою: Франца Кафки «Процес»
Рубрика: #книги_кайдзен
Моє знайомство з Францом Кафкою почалося, як думаю і в багатьох, з книги "Перевтілення", яка була в рамках шкільної програми. На той момент ця новела для мене видалася дуже дивною та похмурою🕸 Можливо, через те, що я не зрозумів всіх алюзій, метафор та стилю пана Кафки, а може, тому що я ще не стикнувся з реальністю дорослого життя😅 Тому до його книги "Процес" я вже підходив із розумінням двох важливих речей. По-перше, атмосфера творів Кафки похмура, ситуації абсурдні, а позитивні персонажі майже відсутні. По-друге, рукопис книги "Процес", Франц просив спалити після його смерті, але його товариш відсортував сторінки рукопису автора і опублікував його. Як результат, книга місцями може бути не цілісною і мати прогалини в сюжеті.
Книга починається звичайного ранку, коли до Йозефа К. прийшли двоє службовців і повідомили про те, що проти нього розпочався "процес". Який процес? Щодо чого? Коли і що має відбуватися? Невідомо. Саме з цього моменту з'являється атмосфера таємничості та абсурдності. При цьому головний герой не запитує у них, але точно переконаний, що він буде боротися з бюрократичною системою і переможе у своєму процесі. На цьому етапі як юриста мене сильно вразило, що головний герой, почувши обвинувачення, не запитує, за що саме його обвинувачують. Він настільки упереджений і впевнений у своїй правоті, що просто починає бігати по судовим установам, думаючи, що він краще знає, ніж адвокати, і що він переможе усіх. При цьому, він наче не помічає того, що на поверхні і не задає очевидних питань.
Першочергово ментальний арешт стає головним мучителем героя, який протягом наступного року присвятить себе вирішенню різних проблем під час процесу. Спочатку він не звертає уваги на нього та ігнорує його настільки, наскільки може. Проте, коли ситуація набирає обертів і він починає діяти, виявляється, що вже пізно. При цьому оточуючі не розуміють його легковажності і спокою, оскільки вони знають результат таких процесів. Протягом цієї історії в мене склалось враження, що ця книга є нагадуванням про важливість не бути твердолобим і завжди задавати, здавалося б, очевидні питання. Враховувати досвід інших, оскільки це може полегшити вирішення ситуації.
Також це чудовий опис бюрократичної машини судів та державних установ, які ніби затягують в свій кругообіг. Кафка описує, як герой починає відчувати себе погано, і ледь не втрачає свідомість, як тільки він потрапляє в кабінети державних органів. Стиль Франца Кафки є унікальним. Для одних це може бути нудьгою та маренням божевільного, а для інших - рефлексією життя, глибокими метафорами та алегоріями на різні буденні речі. Можливо, це був його вид терапії, в якому він знаходив своє полегшення. Хтозна, у кожного буде своя думка. Саме тому такі твори потрібно читати, щоб сформувати власний погляд на творчість.
📓За книгою: Франца Кафки «Процес»
Рубрика: #книги_кайдзен
Моє знайомство з Францом Кафкою почалося, як думаю і в багатьох, з книги "Перевтілення", яка була в рамках шкільної програми. На той момент ця новела для мене видалася дуже дивною та похмурою🕸 Можливо, через те, що я не зрозумів всіх алюзій, метафор та стилю пана Кафки, а може, тому що я ще не стикнувся з реальністю дорослого життя😅 Тому до його книги "Процес" я вже підходив із розумінням двох важливих речей. По-перше, атмосфера творів Кафки похмура, ситуації абсурдні, а позитивні персонажі майже відсутні. По-друге, рукопис книги "Процес", Франц просив спалити після його смерті, але його товариш відсортував сторінки рукопису автора і опублікував його. Як результат, книга місцями може бути не цілісною і мати прогалини в сюжеті.
Книга починається звичайного ранку, коли до Йозефа К. прийшли двоє службовців і повідомили про те, що проти нього розпочався "процес". Який процес? Щодо чого? Коли і що має відбуватися? Невідомо. Саме з цього моменту з'являється атмосфера таємничості та абсурдності. При цьому головний герой не запитує у них, але точно переконаний, що він буде боротися з бюрократичною системою і переможе у своєму процесі. На цьому етапі як юриста мене сильно вразило, що головний герой, почувши обвинувачення, не запитує, за що саме його обвинувачують. Він настільки упереджений і впевнений у своїй правоті, що просто починає бігати по судовим установам, думаючи, що він краще знає, ніж адвокати, і що він переможе усіх. При цьому, він наче не помічає того, що на поверхні і не задає очевидних питань.
Першочергово ментальний арешт стає головним мучителем героя, який протягом наступного року присвятить себе вирішенню різних проблем під час процесу. Спочатку він не звертає уваги на нього та ігнорує його настільки, наскільки може. Проте, коли ситуація набирає обертів і він починає діяти, виявляється, що вже пізно. При цьому оточуючі не розуміють його легковажності і спокою, оскільки вони знають результат таких процесів. Протягом цієї історії в мене склалось враження, що ця книга є нагадуванням про важливість не бути твердолобим і завжди задавати, здавалося б, очевидні питання. Враховувати досвід інших, оскільки це може полегшити вирішення ситуації.
Також це чудовий опис бюрократичної машини судів та державних установ, які ніби затягують в свій кругообіг. Кафка описує, як герой починає відчувати себе погано, і ледь не втрачає свідомість, як тільки він потрапляє в кабінети державних органів. Стиль Франца Кафки є унікальним. Для одних це може бути нудьгою та маренням божевільного, а для інших - рефлексією життя, глибокими метафорами та алегоріями на різні буденні речі. Можливо, це був його вид терапії, в якому він знаходив своє полегшення. Хтозна, у кожного буде своя думка. Саме тому такі твори потрібно читати, щоб сформувати власний погляд на творчість.
Вибір є завжди.
📘За книгою: Едіт Єви Еґер «Вибір. Прийняти можливе»
Рубрика: #книги_кайдзен
Я часто помічав цю біло-синю обкладинку з колючим дротом на полицях книгарень у секції «зараз читають». Відверто кажучи, після прочитання анотації я був здивований, чому зараз так популярна книга про концтабір і війну🤔 І тільки після її прочитання мені стало зрозуміло, чим зумовлена її популярність: сім’я Едіт жила своє мирне життя, і війна здавалася чимось нереальним, далеким, що не може відбутися. І те, як війна зруйнувала її «нормальність», звичайне життя, і як з цим далі Едіт жила, продовжувала рухатися, думаю, знайшло відгук у багатьох українців у сьогоденні.
Зараз Едіт Еґер 96 років. В 16 років в її життя увірвалась війна, і вона потрапила в концтабір. В 40 років вона розпочала навчання психології. В 50 стала психотерапевткою та отримала докторський ступінь. А в 90 написала цю книгу. Досі вона проводить лекції і має свій курс (який, до речі, безкоштовний для українців). Це не просто автобіографія, це глибока рефлексія життєвого шляху і великої кількості внутрішніх виборів, прийняття та прощення.
З початком війни її з родиною забрали в концтабір. На неї чекало багато випробувань: Аушвіц, марш смерті, втрата рідних та близьких. Авторка дуже майстерно описує це все не лише як автобіограф, але й аналізує крізь призму своєї освіти та психотерапевтичної практики. Ще з дитинства її цькували за зовнішність, що заклало основи її внутрішнього стержня та характеру. Саме ці якості і внутрішні вибори в ситуаціях дозволили Едіт вижити, будучи на волосині від смерті, знайти сили працювати з своїм минулим і розпочати нову сторінку свого життя у зрілому віці.
Цікавий факт: авторка була особисто знайома з Віктором Франклом, і частково він надихнув її на те, щоб прийняти своє минуле. Якщо у Франкла, на мою думку, більше показано саме як люди виживали у концтаборі, його спостереження і логотерапію, то Едіт піднімає саме тему того, як не тільки вижити, але й як прийняти себе та своє минуле.
Мушу відзначити, що книга дуже гарно написана сюжетно. Розділи закінчуються на інтригуючих моментах, і так і хочеться читати далі, щоб дізнатися продовження. А ще мене вражали деталі з біографії – напевно, у пані Едіт гарна пам’ять, або це її бачення того, як це було👀 Червоною ниткою проходить ідея того, що ми завжди маємо внутрішній вибір, як сприймати себе, ситуацію, відношення до неї. Тому, якщо у вас є ресурс для прочитання книг про війну, концтабір, а найголовніше – про силу людського характеру в тому, щоб приймати важкі життєві ситуації та жити далі, рекомендую✍️
📘За книгою: Едіт Єви Еґер «Вибір. Прийняти можливе»
Рубрика: #книги_кайдзен
Я часто помічав цю біло-синю обкладинку з колючим дротом на полицях книгарень у секції «зараз читають». Відверто кажучи, після прочитання анотації я був здивований, чому зараз так популярна книга про концтабір і війну🤔 І тільки після її прочитання мені стало зрозуміло, чим зумовлена її популярність: сім’я Едіт жила своє мирне життя, і війна здавалася чимось нереальним, далеким, що не може відбутися. І те, як війна зруйнувала її «нормальність», звичайне життя, і як з цим далі Едіт жила, продовжувала рухатися, думаю, знайшло відгук у багатьох українців у сьогоденні.
Зараз Едіт Еґер 96 років. В 16 років в її життя увірвалась війна, і вона потрапила в концтабір. В 40 років вона розпочала навчання психології. В 50 стала психотерапевткою та отримала докторський ступінь. А в 90 написала цю книгу. Досі вона проводить лекції і має свій курс (який, до речі, безкоштовний для українців). Це не просто автобіографія, це глибока рефлексія життєвого шляху і великої кількості внутрішніх виборів, прийняття та прощення.
З початком війни її з родиною забрали в концтабір. На неї чекало багато випробувань: Аушвіц, марш смерті, втрата рідних та близьких. Авторка дуже майстерно описує це все не лише як автобіограф, але й аналізує крізь призму своєї освіти та психотерапевтичної практики. Ще з дитинства її цькували за зовнішність, що заклало основи її внутрішнього стержня та характеру. Саме ці якості і внутрішні вибори в ситуаціях дозволили Едіт вижити, будучи на волосині від смерті, знайти сили працювати з своїм минулим і розпочати нову сторінку свого життя у зрілому віці.
Цікавий факт: авторка була особисто знайома з Віктором Франклом, і частково він надихнув її на те, щоб прийняти своє минуле. Якщо у Франкла, на мою думку, більше показано саме як люди виживали у концтаборі, його спостереження і логотерапію, то Едіт піднімає саме тему того, як не тільки вижити, але й як прийняти себе та своє минуле.
Мушу відзначити, що книга дуже гарно написана сюжетно. Розділи закінчуються на інтригуючих моментах, і так і хочеться читати далі, щоб дізнатися продовження. А ще мене вражали деталі з біографії – напевно, у пані Едіт гарна пам’ять, або це її бачення того, як це було👀 Червоною ниткою проходить ідея того, що ми завжди маємо внутрішній вибір, як сприймати себе, ситуацію, відношення до неї. Тому, якщо у вас є ресурс для прочитання книг про війну, концтабір, а найголовніше – про силу людського характеру в тому, щоб приймати важкі життєві ситуації та жити далі, рекомендую✍️
Бути стоїком
📕За книгою: Луцій Анней Сенека «Діалоги»
Рубрика: #книги_кайдзен
Є якийсь особливий шарм у читанні книг, написаних античними філософами. У їхніх трактатах, роздумах, діалогах можна побачити підтвердження думки, що все нове – це насправді добре забуте старе, а більшість ідей у книгах про самовдосконалення були сформовані ще давніми філософами. Сучасні нонфікшин автори просто запаковують ці ідеї в гарну обгортку, адаптують під реалії і продають під виглядом супер «інсайтів» та порад.
«Ви не можете керувати світом, але ви можете керувати тільки тим, як на нього реагуєте». «Щовечора аналізуйте, як минув ваш день і чи кожна дія, яку ви виконували, несла користь особисто для вас та допомагала формувати характер». Хіба ці всі тези не про сучасний саморозвиток? Але найцікавіше, що вони є основою греко-римської філософії Стоїцизму, яка була заснована близько 300 року до н.е. Одним із найвідоміших представників стоїцизму є Луцій Сенека, який був римським філософом, державним діячем, драматургом, стоїком і жив понад 2000 років тому.
Діалоги Сенеки – це не зовсім діалоги у звичному значенні. Це набір есе, де Сенека веде внутрішній монолог, розмірковуючи над різними філософськими, моральними та практичними питаннями життя. В своїх діалогах він приділяє увагу питанням короткочасності життя, щасливого життя, спокою душі, дозвіллю мудреця. І хоч написані вони з урахуванням соціально-історичного контексту, що тоді був, Сенека говорить про різні ідеї не з висоти свого статусу, а ніби у формі живої дискусії.
Так, наприклад, про закиди соціуму про відношення стоїків до грошей та невідповідність його життя тому що він декламує, філософ відповідає, що неможливо бути досконалим тут і зразу, але кожен день треба намагатися прожити так, щоб зрости кращим ніж ти був скажемо вчора. І головне, не треба бути залежним від тих матеріальних благ, які ти осягнув.
Ось ще декілька цитат, які мені припали до душі:
💡«Передусім, як і всі стоїки, я йду за природою: мудрість у тому, щоб не відхилятися від неї, а стосуватися до її закону, її зразка. Отож, щасливе життя - це життя, відповідне до своєї природи.»
💡«Хто так болісно сприймає кожну образу, виказує тим самим, що не бачить далі свого носа, засвідчує неповагу до себе самого»
💡«Мужем буде той, хто серед націлених у нього звідусіль небезпек…не зрадить своїй стійкості»
Навіть саме слово "стоїцизм" походить від того, щоб бути стійким. Щоб стійко проходити через усі життєві труднощі, тому в якійсь мірі кожен українець є дещо стоїком. 💪 Дуже багато ідей з філософії стоїцизму є прикладними та актуальними, і я переконаний, що впровадження хоча б частини цих ідей у життя призведе до відчутних змін. Це стосується як реакції на різноманітні ситуації, так і світоглядних поглядів.
📕За книгою: Луцій Анней Сенека «Діалоги»
Рубрика: #книги_кайдзен
Є якийсь особливий шарм у читанні книг, написаних античними філософами. У їхніх трактатах, роздумах, діалогах можна побачити підтвердження думки, що все нове – це насправді добре забуте старе, а більшість ідей у книгах про самовдосконалення були сформовані ще давніми філософами. Сучасні нонфікшин автори просто запаковують ці ідеї в гарну обгортку, адаптують під реалії і продають під виглядом супер «інсайтів» та порад.
«Ви не можете керувати світом, але ви можете керувати тільки тим, як на нього реагуєте». «Щовечора аналізуйте, як минув ваш день і чи кожна дія, яку ви виконували, несла користь особисто для вас та допомагала формувати характер». Хіба ці всі тези не про сучасний саморозвиток? Але найцікавіше, що вони є основою греко-римської філософії Стоїцизму, яка була заснована близько 300 року до н.е. Одним із найвідоміших представників стоїцизму є Луцій Сенека, який був римським філософом, державним діячем, драматургом, стоїком і жив понад 2000 років тому.
Діалоги Сенеки – це не зовсім діалоги у звичному значенні. Це набір есе, де Сенека веде внутрішній монолог, розмірковуючи над різними філософськими, моральними та практичними питаннями життя. В своїх діалогах він приділяє увагу питанням короткочасності життя, щасливого життя, спокою душі, дозвіллю мудреця. І хоч написані вони з урахуванням соціально-історичного контексту, що тоді був, Сенека говорить про різні ідеї не з висоти свого статусу, а ніби у формі живої дискусії.
Так, наприклад, про закиди соціуму про відношення стоїків до грошей та невідповідність його життя тому що він декламує, філософ відповідає, що неможливо бути досконалим тут і зразу, але кожен день треба намагатися прожити так, щоб зрости кращим ніж ти був скажемо вчора. І головне, не треба бути залежним від тих матеріальних благ, які ти осягнув.
Ось ще декілька цитат, які мені припали до душі:
💡«Передусім, як і всі стоїки, я йду за природою: мудрість у тому, щоб не відхилятися від неї, а стосуватися до її закону, її зразка. Отож, щасливе життя - це життя, відповідне до своєї природи.»
💡«Хто так болісно сприймає кожну образу, виказує тим самим, що не бачить далі свого носа, засвідчує неповагу до себе самого»
💡«Мужем буде той, хто серед націлених у нього звідусіль небезпек…не зрадить своїй стійкості»
Навіть саме слово "стоїцизм" походить від того, щоб бути стійким. Щоб стійко проходити через усі життєві труднощі, тому в якійсь мірі кожен українець є дещо стоїком. 💪 Дуже багато ідей з філософії стоїцизму є прикладними та актуальними, і я переконаний, що впровадження хоча б частини цих ідей у життя призведе до відчутних змін. Це стосується як реакції на різноманітні ситуації, так і світоглядних поглядів.
Нечитун буває з кожним👻
Щось останнім місяцем на мене напав нечитун, і я ледь-ледь прочитав одну книгу за місяць (яка, до речі, і вивела мене з нечитуна🥹). Чомусь цей "нечитун" уявляється мені як маленька волохата тваринка зі смішним обличчям, яка кожного разу, коли ти хочеш взяти книгу, забирає її та кладе тобі телефон або відволікає (нижче візуалізував її через ШІ🤭). Але ні, нечитуном у колах книголюбів називають відсутність бажання читати книги, коли вони не цікавлять, а для їхнього читання потрібно докласти зусиль.
У мене він був зумовлений трьома причинами. По-перше, я сам себе переконував, що зараз є пріоритетніші сфери діяльності, і потрібно на них сконцентруватися. По-друге, хоч у мене і є сформований буклист, книги в ньому мене не сильно запалювали. По-третє, серед прочитаних за останній час книг було декілька таких, що після прочитання не зачіпали, і після 30-50 сторінок я вирішував далі не продовжувати. До речі, ось книги, які я не дочитував… можливо, це не мої автори, можливо, почав читати їх не в підходящий час або не в тому віці.
Книга "Навчитися вчитися" Барбари Оклі. Прочитав перші 50 сторінок, де авторка розповідає про свій унікальний метод і як після прочитання книги ви зможете розібратися в математиці. А також, що у нас є мислення сконцентроване і розпорошене, і важливо відпочивати, а не постійно вчитися (невже?🤔) Купа води та типовий американський стиль нон-фікшн, де автор запевняє, що ця книга змінить життя. Не зачепило, вирішив, що ефективніше подивитися конспект методів на ютубі.
Книга "Нормальні люди" Саллі Руні. Текст у цієї книги поданий дуже дивно. Діалоги ніяк не виділяються, і тому часом потрібно здогадуватися, який саме герой говорить. Немає тире на початку реплік, а слова автора не відокремлюються від них. Сюжет подається сухо і дуже прямолінійно, не зміг читати. Можливо, це не моя авторка, хоча чув схвальні відгуки про екранізацію цієї книги.
Книга "Маруся" Василя Шкляра. Знаю, що це національний бестселер і цей твір має багато схвальних відгуків. Дуже багато дійових осіб, декілька сюжетних ліній, дуже збивали з пантелику. Крім того, хоч автор стверджує, що основою для сюжету стали реальні події, справжні історичні постаті, мені було дуже важко все це візуалізувати.
Цей допис про те, що мати нечитуна – це нормально. Іноді потрібно зробити перерву від книг, щоб з новими силами відновити звичку читання. Особисто для себе я бачу прогрес у тому, що якщо книга мені не "заходила", я вирішував її не дочитувати. Хоча колись, коли я починав читати, обов'язково потрібно було дочитати, бо як же це так, якщо вже почав то обов'язково потрібно довести справу до кінця🫵І нічого, що це розпочате може бути тобі не релевантне або не актуальне.
І наостанок, вийти з нечитуна мені допомогла книга, яку я купив суто через те, що мені сподобалась обкладинка і назва (а кажуть, "не суди книгу за обкладинкою"🙈). Це книга від норвежця, який без гуру-позиції розповідає про те, чого навчився під час своїх пригод і соло-походів. Скоро буде допис про цю книгу☺️ Дякую, що читаєте, і всім гарних книг!
Щось останнім місяцем на мене напав нечитун, і я ледь-ледь прочитав одну книгу за місяць (яка, до речі, і вивела мене з нечитуна🥹). Чомусь цей "нечитун" уявляється мені як маленька волохата тваринка зі смішним обличчям, яка кожного разу, коли ти хочеш взяти книгу, забирає її та кладе тобі телефон або відволікає (нижче візуалізував її через ШІ🤭). Але ні, нечитуном у колах книголюбів називають відсутність бажання читати книги, коли вони не цікавлять, а для їхнього читання потрібно докласти зусиль.
У мене він був зумовлений трьома причинами. По-перше, я сам себе переконував, що зараз є пріоритетніші сфери діяльності, і потрібно на них сконцентруватися. По-друге, хоч у мене і є сформований буклист, книги в ньому мене не сильно запалювали. По-третє, серед прочитаних за останній час книг було декілька таких, що після прочитання не зачіпали, і після 30-50 сторінок я вирішував далі не продовжувати. До речі, ось книги, які я не дочитував… можливо, це не мої автори, можливо, почав читати їх не в підходящий час або не в тому віці.
Книга "Навчитися вчитися" Барбари Оклі. Прочитав перші 50 сторінок, де авторка розповідає про свій унікальний метод і як після прочитання книги ви зможете розібратися в математиці. А також, що у нас є мислення сконцентроване і розпорошене, і важливо відпочивати, а не постійно вчитися (невже?🤔) Купа води та типовий американський стиль нон-фікшн, де автор запевняє, що ця книга змінить життя. Не зачепило, вирішив, що ефективніше подивитися конспект методів на ютубі.
Книга "Нормальні люди" Саллі Руні. Текст у цієї книги поданий дуже дивно. Діалоги ніяк не виділяються, і тому часом потрібно здогадуватися, який саме герой говорить. Немає тире на початку реплік, а слова автора не відокремлюються від них. Сюжет подається сухо і дуже прямолінійно, не зміг читати. Можливо, це не моя авторка, хоча чув схвальні відгуки про екранізацію цієї книги.
Книга "Маруся" Василя Шкляра. Знаю, що це національний бестселер і цей твір має багато схвальних відгуків. Дуже багато дійових осіб, декілька сюжетних ліній, дуже збивали з пантелику. Крім того, хоч автор стверджує, що основою для сюжету стали реальні події, справжні історичні постаті, мені було дуже важко все це візуалізувати.
Цей допис про те, що мати нечитуна – це нормально. Іноді потрібно зробити перерву від книг, щоб з новими силами відновити звичку читання. Особисто для себе я бачу прогрес у тому, що якщо книга мені не "заходила", я вирішував її не дочитувати. Хоча колись, коли я починав читати, обов'язково потрібно було дочитати, бо як же це так, якщо вже почав то обов'язково потрібно довести справу до кінця🫵І нічого, що це розпочате може бути тобі не релевантне або не актуальне.
І наостанок, вийти з нечитуна мені допомогла книга, яку я купив суто через те, що мені сподобалась обкладинка і назва (а кажуть, "не суди книгу за обкладинкою"🙈). Це книга від норвежця, який без гуру-позиції розповідає про те, чого навчився під час своїх пригод і соло-походів. Скоро буде допис про цю книгу☺️ Дякую, що читаєте, і всім гарних книг!
Не поспішайте стріляти в собаку!
📔За книгою: Карен Прайор «Мистецтво виховання та дресирування. Не поспішайте стріляти в собаку!»
Рубрика: #книги_кайдзен
«Годі кричати на нестерпного підлітка. Сердитися через кпини бабусі та недоречні зауваги дратівливого боса. Час перевиховати всіх! І так лагідно, щоб вони цього навіть не зрозуміли. Без маніпуляцій, погроз та ультиматумів.» – вже по класиці жанру нон-фікшн книга обіцяє нам вау-ефект, після якого ми оволодіємо суперздатністю виховувати інших🙈
Карен Прайор – біолог-біхевіорист, яка займається дресируванням дельфінів і детально досліджує тему підкріплень. Вона пропонує перенести тему підкріплень на людей, будучи при цьому біологом-біхевіористом, а не психологом. Наскільки біолог, що досліджував дресирування тварин, може давати рекомендації для людей – питання відкрите👀
Основа книги – це метод підкріплення. Підкріплення – це подія, яка відбувається під час або відразу після здійснення дії та збільшує ймовірність того, що така поведінка повториться в майбутньому. Є два види підкріплень: позитивне та негативне. Позитивне – те, чого бажає суб'єкт: їжа, похвала, певні дії. Негативне підкріплення – це те, чого суб'єкт не хоче: вираз обличчя, неприємний звук, некомфортна ситуація. Насправді, всі ми знайомі з підкріпленням, наприклад, коли собаку вчать команду "сидіти" і за правильно виконану дію дають корм. Так само це працює з людьми – якщо добре виконаєш роботу, буде винагорода😁
Дуже важливо, щоб підкріплення відбувалося одночасно з дією. Якщо ви кажете своїй подрузі: «Вчора ти виглядала неймовірно», це буде не так ефективно, якби ви сказали це відразу. З іншого боку, можна дати підкріплення занадто рано, і це теж може зробити негативний ефект. Підкріплення спроб не обов'язково призведе до результату. Наприклад, якщо ви хвалите нового колегу просто за спроби щось зробити, він може звикнути, що буде вже добре просто спробувати щось зробити, а за нього дороблять.
Метод підкріплення найкраще ілюструється поведінкою маленьких дітей. Коли дитина плаче, щоб отримати іграшку, вона не лише отримує бажане, але й відчуває контроль над ситуацією та задоволення. Цей досвід закріплює в ній алгоритм: "хочу - плачу - отримую".Формується підкріплення, що за допомогою плачу можна отримати бажане. В іншій ситуації підкріплення може бути негативним. Наприклад, якщо дитина перестає плакати, коли їй говорять "ні", вона отримує негативне підкріплення, яке навчає її, що плач не завжди ефективний.
Ця книга не відкрила для мене чогось супер нового, але нагадала більше звертати увагу на різні слова-підкріплення в своїй поведінці та інших, які ми можемо використовувати свідомо чи несвідомо.
📔За книгою: Карен Прайор «Мистецтво виховання та дресирування. Не поспішайте стріляти в собаку!»
Рубрика: #книги_кайдзен
«Годі кричати на нестерпного підлітка. Сердитися через кпини бабусі та недоречні зауваги дратівливого боса. Час перевиховати всіх! І так лагідно, щоб вони цього навіть не зрозуміли. Без маніпуляцій, погроз та ультиматумів.» – вже по класиці жанру нон-фікшн книга обіцяє нам вау-ефект, після якого ми оволодіємо суперздатністю виховувати інших🙈
Карен Прайор – біолог-біхевіорист, яка займається дресируванням дельфінів і детально досліджує тему підкріплень. Вона пропонує перенести тему підкріплень на людей, будучи при цьому біологом-біхевіористом, а не психологом. Наскільки біолог, що досліджував дресирування тварин, може давати рекомендації для людей – питання відкрите👀
Основа книги – це метод підкріплення. Підкріплення – це подія, яка відбувається під час або відразу після здійснення дії та збільшує ймовірність того, що така поведінка повториться в майбутньому. Є два види підкріплень: позитивне та негативне. Позитивне – те, чого бажає суб'єкт: їжа, похвала, певні дії. Негативне підкріплення – це те, чого суб'єкт не хоче: вираз обличчя, неприємний звук, некомфортна ситуація. Насправді, всі ми знайомі з підкріпленням, наприклад, коли собаку вчать команду "сидіти" і за правильно виконану дію дають корм. Так само це працює з людьми – якщо добре виконаєш роботу, буде винагорода😁
Дуже важливо, щоб підкріплення відбувалося одночасно з дією. Якщо ви кажете своїй подрузі: «Вчора ти виглядала неймовірно», це буде не так ефективно, якби ви сказали це відразу. З іншого боку, можна дати підкріплення занадто рано, і це теж може зробити негативний ефект. Підкріплення спроб не обов'язково призведе до результату. Наприклад, якщо ви хвалите нового колегу просто за спроби щось зробити, він може звикнути, що буде вже добре просто спробувати щось зробити, а за нього дороблять.
Метод підкріплення найкраще ілюструється поведінкою маленьких дітей. Коли дитина плаче, щоб отримати іграшку, вона не лише отримує бажане, але й відчуває контроль над ситуацією та задоволення. Цей досвід закріплює в ній алгоритм: "хочу - плачу - отримую".Формується підкріплення, що за допомогою плачу можна отримати бажане. В іншій ситуації підкріплення може бути негативним. Наприклад, якщо дитина перестає плакати, коли їй говорять "ні", вона отримує негативне підкріплення, яке навчає її, що плач не завжди ефективний.
Ця книга не відкрила для мене чогось супер нового, але нагадала більше звертати увагу на різні слова-підкріплення в своїй поведінці та інших, які ми можемо використовувати свідомо чи несвідомо.
Чого я не навчився у школі🏔
📘За книгою: Ерлінґ Каґґе «Чого я не навчився у школі. Філософія для шукачів пригод»
Рубрика: #книги_кайдзен
Якби я писав книгу «чому я не навчився у школі», тут би була маса тем: тайм-менеджмент, фінансова грамотність, м'які навички, міжособистісні відносини та багато іншого. Але Ерлінг Каґґе вирішив зосередитися на іншому аспекті, про що натякає підзаголовок "філософія для шукачів пригод". Ця книга – не просто черговий нон-фікшн бестселер. Для мене це книга-комфорт, як затишний плед у холодний вечір, де можна сховатися і послухати роздуми бувалого мандрівника.
А слухати є що! Норвежець Ерлінг Каґґе став першим мандрівником в історії, який без зв’язку з материком наодинці дійшов до Північного та Південного полюсів, а також підкорив Еверест😧 І здійснив він ці експедиції у 90-х роках, коли телефонів та інтернету ще не було. Мандрівка стала довгою медитацією, де можна було обдумати ледь не все своє життя. У книзі він розмірковує про різні аспекти життя: щастя, відвагу, мету, вибір, силу наших звичок.
У дитинстві автор не мав визначних здобутків, не був відмінником чи супер спортсменом, а навпаки – був одним з трьох найгірших учнів. Мав дуже мало друзів, проблеми з вимовою, читанням і письмом, не вирізнявся ніякими надзвичайними талантами. Але мріяв бути визначним! І ніколи не переставав мріяти про це. Саме тому, коли на горизонті замайоріла можливість поїхати в подорож – він прийняв цей виклик. Це гарне нагадування про те, що ніколи не варто відмовлятися від своїх мрій, навіть якщо вони здаються недосяжними🧗♂
Оскільки автор норвежець, не тільки стиль написання сильно відрізняється від американських авторів, але й погляди на різні речі. Ідея, що людина – це частина природи, і потрібно слідувати за нею, проходить червоною ниткою через всю книгу. Крім того, мене вразило, що крім його нереальних експедицій та пригод, він має офісну роботу, трьох доньок та вісім виданих книг.
Ця книга стала для мене джерелом натхнення❤️🔥Прості, але глибокі думки автора нагадують нам про важливість зупинятися під час щоденного марафону справ, озиратися навколо і перевіряти, чи рухаємося ми в правильному напрямку. "Як шукач пригод я навчився одного: у дорозі треба спинитися, роззирнутися навсібіч, щоб зважити, чи не сталося чогось несподіваного навколо й чи не змінилася погода".
📘За книгою: Ерлінґ Каґґе «Чого я не навчився у школі. Філософія для шукачів пригод»
Рубрика: #книги_кайдзен
Якби я писав книгу «чому я не навчився у школі», тут би була маса тем: тайм-менеджмент, фінансова грамотність, м'які навички, міжособистісні відносини та багато іншого. Але Ерлінг Каґґе вирішив зосередитися на іншому аспекті, про що натякає підзаголовок "філософія для шукачів пригод". Ця книга – не просто черговий нон-фікшн бестселер. Для мене це книга-комфорт, як затишний плед у холодний вечір, де можна сховатися і послухати роздуми бувалого мандрівника.
А слухати є що! Норвежець Ерлінг Каґґе став першим мандрівником в історії, який без зв’язку з материком наодинці дійшов до Північного та Південного полюсів, а також підкорив Еверест😧 І здійснив він ці експедиції у 90-х роках, коли телефонів та інтернету ще не було. Мандрівка стала довгою медитацією, де можна було обдумати ледь не все своє життя. У книзі він розмірковує про різні аспекти життя: щастя, відвагу, мету, вибір, силу наших звичок.
У дитинстві автор не мав визначних здобутків, не був відмінником чи супер спортсменом, а навпаки – був одним з трьох найгірших учнів. Мав дуже мало друзів, проблеми з вимовою, читанням і письмом, не вирізнявся ніякими надзвичайними талантами. Але мріяв бути визначним! І ніколи не переставав мріяти про це. Саме тому, коли на горизонті замайоріла можливість поїхати в подорож – він прийняв цей виклик. Це гарне нагадування про те, що ніколи не варто відмовлятися від своїх мрій, навіть якщо вони здаються недосяжними🧗♂
Оскільки автор норвежець, не тільки стиль написання сильно відрізняється від американських авторів, але й погляди на різні речі. Ідея, що людина – це частина природи, і потрібно слідувати за нею, проходить червоною ниткою через всю книгу. Крім того, мене вразило, що крім його нереальних експедицій та пригод, він має офісну роботу, трьох доньок та вісім виданих книг.
Ця книга стала для мене джерелом натхнення❤️🔥Прості, але глибокі думки автора нагадують нам про важливість зупинятися під час щоденного марафону справ, озиратися навколо і перевіряти, чи рухаємося ми в правильному напрямку. "Як шукач пригод я навчився одного: у дорозі треба спинитися, роззирнутися навсібіч, щоб зважити, чи не сталося чогось несподіваного навколо й чи не змінилася погода".
Купив біткоїн по $10🤑
📕За книгою: Бен Мезрич «Біткоїнові мільярдери. Правдива історія про геніальність, зраду та реванш»
Рубрика: #книги_кайдзен
"Ось би повернутись у минуле і купити біткоїн по $10, хоча б декілька штук," — інколи може промайнути думка, дивлячись на його теперішню ціну. Але, на жаль чи на щастя, минуле вже не повернеш, і потрібно шукати активи з таким же потенціалом, як біткоїн, та вчитися на минулих прикладах. Сьогодні ми поговоримо про людей, які все-таки купили біткоїн на його початку і набрали його "повні кишені," що зробило їх першими біткоїновими мільярдерами. Це брати-близнюки Вінклвосс. Якщо вам нічого не говорить це прізвище, ось коротка згадка: навчаючись у Гарварді, вони придумали ідею соціальної мережі і доручили Марку Цукербергу її програмувати. Цукерберг зрозумів потенціал ідеї й заснував власну соцмережу, а Вінклвосси залишились ображеними та почали судову тяганину з Марком, жадаючи відшкодування😠
До речі, автор книги Бен Мезрич описав історію створення Facebook у книзі «The Accidental Billionaires,» за мотивами якої зняли фільм «Соціальна мережа». Він вирішив написати цю книгу не лише через цікаву історію, а й через бажання виправити враження від братів Вінклвосс, яких у фільмі висвітлили у негативному світлі. Крім того, у автора виникла ідея розповісти про зародження криптовалюти, щоб так само, як і з історією Facebook, подивитися, куди це все зайде за 10 років🤔
Книга починається з того, що після суду з Цукербергом, в якому вони отримали частку акцій компанії на суму 66 млн доларів, брати продовжили шукати перспективні стартапи для інвестування. Після випадкового знайомства на Ібіці вони дізнались про біткоїн: цей новий актив або був повною маячнею, або дійсно чимось видатним. Нова валюта, взята зі стелі. Біткоїн міг не коштувати нічого, але одного дня міг стати шалено цінним. Проте з таким капіталом у них виникла досить розважлива ідея: купувати біткоїн — це все одно, що грати в рулетку, а всім відомо, що в казино насправді не розбагатієш. Щоб стати дійсно багатими, потрібно самому стати казино.
З цього моменту брати запалились ідеєю не лише інвестувати в біткоїн, але й заснувати власну криптобіржу, щоб за будь-якого сценарію заробляти на комісії. Книга складається з фактів і авторських додумувань про те, як події розгорталися. Сам стиль написання доволі специфічний, але опис ідеї криптовалюти загалом, блокчейну і його розвитку представлений досить добре. Ось, наприклад, як описуються фази розвитку та адопції криптовалюти:
1⃣Перша фаза — розвиток спільноти відкритого коду, крипто-лібертаріанська річ (2009-2010 роки).
2⃣Друга фаза — згубна пристрасть, "Шовковий шлях," торгівля наркотиками, контрабанда зброї (2010-2011 роки).
3⃣Третя фаза — спекуляція (2013-2014 роки).
4⃣Наступна фаза — транзакції, коли реальні торговці визнають біткоїн.
5⃣Завершальна фаза — програмовані гроші, коли гроші можуть переміщатись у програмованій інфраструктурі.
Вони досягли своєї мрії і стали першими біткоїновими мільярдерами в 2017 році🆙 На цьому шляху було багато перипетій, а СЕО їхньої біржі навіть заарештували за відмивання грошей через операції на біржі. Загалом ця історія дуже цікава та надихаюча, не тільки тому, що вони були з заможної сім’ї й прагнули увійти в історію, але й тому, що вони побачили і вдало використали нову ідею, яка спочатку здавалася божевільною.
📕За книгою: Бен Мезрич «Біткоїнові мільярдери. Правдива історія про геніальність, зраду та реванш»
Рубрика: #книги_кайдзен
"Ось би повернутись у минуле і купити біткоїн по $10, хоча б декілька штук," — інколи може промайнути думка, дивлячись на його теперішню ціну. Але, на жаль чи на щастя, минуле вже не повернеш, і потрібно шукати активи з таким же потенціалом, як біткоїн, та вчитися на минулих прикладах. Сьогодні ми поговоримо про людей, які все-таки купили біткоїн на його початку і набрали його "повні кишені," що зробило їх першими біткоїновими мільярдерами. Це брати-близнюки Вінклвосс. Якщо вам нічого не говорить це прізвище, ось коротка згадка: навчаючись у Гарварді, вони придумали ідею соціальної мережі і доручили Марку Цукербергу її програмувати. Цукерберг зрозумів потенціал ідеї й заснував власну соцмережу, а Вінклвосси залишились ображеними та почали судову тяганину з Марком, жадаючи відшкодування😠
До речі, автор книги Бен Мезрич описав історію створення Facebook у книзі «The Accidental Billionaires,» за мотивами якої зняли фільм «Соціальна мережа». Він вирішив написати цю книгу не лише через цікаву історію, а й через бажання виправити враження від братів Вінклвосс, яких у фільмі висвітлили у негативному світлі. Крім того, у автора виникла ідея розповісти про зародження криптовалюти, щоб так само, як і з історією Facebook, подивитися, куди це все зайде за 10 років🤔
Книга починається з того, що після суду з Цукербергом, в якому вони отримали частку акцій компанії на суму 66 млн доларів, брати продовжили шукати перспективні стартапи для інвестування. Після випадкового знайомства на Ібіці вони дізнались про біткоїн: цей новий актив або був повною маячнею, або дійсно чимось видатним. Нова валюта, взята зі стелі. Біткоїн міг не коштувати нічого, але одного дня міг стати шалено цінним. Проте з таким капіталом у них виникла досить розважлива ідея: купувати біткоїн — це все одно, що грати в рулетку, а всім відомо, що в казино насправді не розбагатієш. Щоб стати дійсно багатими, потрібно самому стати казино.
З цього моменту брати запалились ідеєю не лише інвестувати в біткоїн, але й заснувати власну криптобіржу, щоб за будь-якого сценарію заробляти на комісії. Книга складається з фактів і авторських додумувань про те, як події розгорталися. Сам стиль написання доволі специфічний, але опис ідеї криптовалюти загалом, блокчейну і його розвитку представлений досить добре. Ось, наприклад, як описуються фази розвитку та адопції криптовалюти:
1⃣Перша фаза — розвиток спільноти відкритого коду, крипто-лібертаріанська річ (2009-2010 роки).
2⃣Друга фаза — згубна пристрасть, "Шовковий шлях," торгівля наркотиками, контрабанда зброї (2010-2011 роки).
3⃣Третя фаза — спекуляція (2013-2014 роки).
4⃣Наступна фаза — транзакції, коли реальні торговці визнають біткоїн.
5⃣Завершальна фаза — програмовані гроші, коли гроші можуть переміщатись у програмованій інфраструктурі.
Вони досягли своєї мрії і стали першими біткоїновими мільярдерами в 2017 році🆙 На цьому шляху було багато перипетій, а СЕО їхньої біржі навіть заарештували за відмивання грошей через операції на біржі. Загалом ця історія дуже цікава та надихаюча, не тільки тому, що вони були з заможної сім’ї й прагнули увійти в історію, але й тому, що вони побачили і вдало використали нову ідею, яка спочатку здавалася божевільною.
Живий організм з металу та сталі🛩
📕За книгою: Артура Гейлі "Аеропорт"
Рубрика: #книги_кайдзен
Не знаю чому, але на відміну від залізничних та автовокзалів, аеропорти мають якийсь особливий шарм🙌 Ця величезна махіна в постійному русі, світиться та не замовкає. І якщо щось ламається в цьому злагодженому механізмі, це потрібно негайно вирішувати. Артур Гейлі привідкриває нам таємниче закулісся, недоступне звичайним користувачам🤫
Він розповідає про декілька годин з життя Міжнародного аеропорту Лінкольна та виклики, з якими стикається його керівник. А це питання починаючи від домовленостей з підрядниками, термінового пошуку бригади для розчищення злітної смуги під час хуртовини і навіть прийняття рішення про те, що робити, коли твої працівники мають підозру, що на рейсі в пасажира є бомба!🧨
Події в книзі розгортаються дууужже плавно. Я дав книзі час на сто сторінок, адже автор веде оповідь про кілька сюжетних ліній одночасно і спочатку не зрозуміло як вони взаємопов'язані. Але згодом картина все більше вимальовується. Спочатку не зовсім зрозуміло, навіщо автор розповідає про протести місцевих жителів через шум від літаків, роман пілота та стюардеси, а також пасажирку без квитка.
Хоч роман написаний так, ніби події відбуваються в сучасному світі, деякі деталі викликають питання. Наприклад, вартість таксі від міста до аеропорту – 7 доларів, відсутність металошукачів в аеропорті, можливість проїзду в літаку з підробленим посадковим талоном🤨 А все тому, що роман був виданий у 1968 році 😱 Тому відсутність сучасних атрибутів аеропортів раніше значно ускладнювала життя. Взяти тільки те, що металошукачі на вході в аеропорт почали використовувати з 1970 року😧
З урахуванням сучасних технологій та стандартів безпеки, я не впевнений, чи такий сюжет міг би скластися сьогодні. Тим не менш, завдяки описами нюансів сфери авіації твір стає захоплюючим з літературної точки зору. Стиль оповідання про різних героїв затягує ніби в серіал про аеропорт і до останнього тримає інтригу: чи вдасться пасажиру здійснити свій задум та підірвати бомбу?
📕За книгою: Артура Гейлі "Аеропорт"
Рубрика: #книги_кайдзен
Не знаю чому, але на відміну від залізничних та автовокзалів, аеропорти мають якийсь особливий шарм🙌 Ця величезна махіна в постійному русі, світиться та не замовкає. І якщо щось ламається в цьому злагодженому механізмі, це потрібно негайно вирішувати. Артур Гейлі привідкриває нам таємниче закулісся, недоступне звичайним користувачам🤫
Він розповідає про декілька годин з життя Міжнародного аеропорту Лінкольна та виклики, з якими стикається його керівник. А це питання починаючи від домовленостей з підрядниками, термінового пошуку бригади для розчищення злітної смуги під час хуртовини і навіть прийняття рішення про те, що робити, коли твої працівники мають підозру, що на рейсі в пасажира є бомба!🧨
Події в книзі розгортаються дууужже плавно. Я дав книзі час на сто сторінок, адже автор веде оповідь про кілька сюжетних ліній одночасно і спочатку не зрозуміло як вони взаємопов'язані. Але згодом картина все більше вимальовується. Спочатку не зовсім зрозуміло, навіщо автор розповідає про протести місцевих жителів через шум від літаків, роман пілота та стюардеси, а також пасажирку без квитка.
Хоч роман написаний так, ніби події відбуваються в сучасному світі, деякі деталі викликають питання. Наприклад, вартість таксі від міста до аеропорту – 7 доларів, відсутність металошукачів в аеропорті, можливість проїзду в літаку з підробленим посадковим талоном🤨 А все тому, що роман був виданий у 1968 році 😱 Тому відсутність сучасних атрибутів аеропортів раніше значно ускладнювала життя. Взяти тільки те, що металошукачі на вході в аеропорт почали використовувати з 1970 року😧
З урахуванням сучасних технологій та стандартів безпеки, я не впевнений, чи такий сюжет міг би скластися сьогодні. Тим не менш, завдяки описами нюансів сфери авіації твір стає захоплюючим з літературної точки зору. Стиль оповідання про різних героїв затягує ніби в серіал про аеропорт і до останнього тримає інтригу: чи вдасться пасажиру здійснити свій задум та підірвати бомбу?
Breaking bad по-українськи
📓За книгою: Андрія Сем'янківа «Танці з кістками»
Рубрика: #книги_кайдзен
У мої підліткові роки завжди знаходилися знайомі, які казали, що їхня мрія — стати патологоанатомом🙈 Мовляв, і з людьми працюєш, але ніхто не нервує, і гроші завжди маєш. Для мене це було більше про бажання виділитися, бути "не як усі". Зрештою, ніхто з тих знайомих патологоанатомами так і не став, але щось таємниче в цій професії залишилося😶🌫 Можливо, саме тому Андрій Сем'янків вирішив написати медичний трилер, який дозволяє побачити професію патологоанатома та лікарню зсередини.
«Танці з кістками» — це медичний трилер про патологоанатома Северина, його компроміси із совістю та знайомство з кримінальним світом. Автор влучно описує різні медичні нюанси, переплітаючи їх із захопливою історією. Під час читання в мене виникло відчуття, що автор був натхненний серіалом "Пуститися берега" ("Breaking Bad"). Проте, якщо в серіалі головний герой має чітку мотивацію — пошук грошей для забезпечення сім'ї, то мотивація Северина залишається не зовсім зрозумілою❓ Він переступає закон і моральні принципи... для чого? Щоб відкладати гроші без жодної конкретної мети і складати їх у коробку з написом "На..."🤨
У книзі зустрічаються архетипні персонажі, яких легко впізнати — тут і працівники медичних закладів, і родич-ділок, який піднявся в дев'яностих. Їхні переживання, думки та емоції створюють сірий, безнадійний світ твору. Герої — сукупність негативних рис, і в книзі немає персонажів, які викликали б повагу чи захоплення. Навпаки, це концентрат жадібності, егоцентричності та інших вад. Автор спеціально створює таку атмосферу, де безнадія відчувається навіть у дрібницях.
Психологія персонажів прописана напрочуд реалістично й майстерно. Тонко підмічені деталі взаємин між людьми, навіть коли йдеться про кримінал, що особливо складно описати правдоподібно. Ця книга не підвищує віру в людей, а навпаки, висвітлює всі їхні негативні риси. І в поєднанні з сірим Києвом та зубожілою патологоанатомією лікарні ти чітко уявляєш собі всі ці події. Як для людини, яка не є фанатом трилерів та жахів, мені книга сподобалася. Автор вдало залишає різні "гачки" та деталі, які між собою пов’язані й наприкінці утворюють цілісну картину.
Якщо вам хочеться зануритися в похмуру атмосферу лікарні та кримінальних оборудок, і ви готові до опису сцен розтинів і різних медичних маніпуляцій, ця книга варта уваги. Але попереджаю: після її прочитання ви, як і я, гуляючи Пейзажною алеєю в Києві, будете задумуватися про кожну людину в офіційному стилі — чи це бува не представник це "Materia Obskura", який шукає нових партнерів🕵♂
📓За книгою: Андрія Сем'янківа «Танці з кістками»
Рубрика: #книги_кайдзен
У мої підліткові роки завжди знаходилися знайомі, які казали, що їхня мрія — стати патологоанатомом🙈 Мовляв, і з людьми працюєш, але ніхто не нервує, і гроші завжди маєш. Для мене це було більше про бажання виділитися, бути "не як усі". Зрештою, ніхто з тих знайомих патологоанатомами так і не став, але щось таємниче в цій професії залишилося😶🌫 Можливо, саме тому Андрій Сем'янків вирішив написати медичний трилер, який дозволяє побачити професію патологоанатома та лікарню зсередини.
«Танці з кістками» — це медичний трилер про патологоанатома Северина, його компроміси із совістю та знайомство з кримінальним світом. Автор влучно описує різні медичні нюанси, переплітаючи їх із захопливою історією. Під час читання в мене виникло відчуття, що автор був натхненний серіалом "Пуститися берега" ("Breaking Bad"). Проте, якщо в серіалі головний герой має чітку мотивацію — пошук грошей для забезпечення сім'ї, то мотивація Северина залишається не зовсім зрозумілою❓ Він переступає закон і моральні принципи... для чого? Щоб відкладати гроші без жодної конкретної мети і складати їх у коробку з написом "На..."🤨
У книзі зустрічаються архетипні персонажі, яких легко впізнати — тут і працівники медичних закладів, і родич-ділок, який піднявся в дев'яностих. Їхні переживання, думки та емоції створюють сірий, безнадійний світ твору. Герої — сукупність негативних рис, і в книзі немає персонажів, які викликали б повагу чи захоплення. Навпаки, це концентрат жадібності, егоцентричності та інших вад. Автор спеціально створює таку атмосферу, де безнадія відчувається навіть у дрібницях.
Психологія персонажів прописана напрочуд реалістично й майстерно. Тонко підмічені деталі взаємин між людьми, навіть коли йдеться про кримінал, що особливо складно описати правдоподібно. Ця книга не підвищує віру в людей, а навпаки, висвітлює всі їхні негативні риси. І в поєднанні з сірим Києвом та зубожілою патологоанатомією лікарні ти чітко уявляєш собі всі ці події. Як для людини, яка не є фанатом трилерів та жахів, мені книга сподобалася. Автор вдало залишає різні "гачки" та деталі, які між собою пов’язані й наприкінці утворюють цілісну картину.
Якщо вам хочеться зануритися в похмуру атмосферу лікарні та кримінальних оборудок, і ви готові до опису сцен розтинів і різних медичних маніпуляцій, ця книга варта уваги. Але попереджаю: після її прочитання ви, як і я, гуляючи Пейзажною алеєю в Києві, будете задумуватися про кожну людину в офіційному стилі — чи це бува не представник це "Materia Obskura", який шукає нових партнерів🕵♂
