Ще одна картина "Київнаукфільму" із їхньої серії про український аванґард знайшлася онлайн - "Перемога над сонцем. Епілог" (1994) Максима Бернадського

На відміну від усіх інших фільмів серії, він - про сучасне (тогочасне) мистецтво. Картина Бернадського трохи менш безумна, ніж "Портрет без обличчя" Зморовича, але і тут не обійшлося без спроби розповісти про художній аванґард з використанням прийомів кіноаванґарду. Крім того, у фільмі можна побачити й почути (відносно) молодих Тіберія Сільваші, Олега Тістола, Гліба Вишеславського, Олександра Соловйова та інших. А також побачити виставку в Українському домі, що моторошно нагадує недавню виставку "Протагоністи", яка недавно пройшла там само

(Якщо вас колись непокоїло питання, чому український художній процес трохи нагадує ходіння по замкненому колу, підказку можна знайти в цьому фільмі. Точніше, в тому факті, що з моменту створення його практично ніхто не бачив. Так само, як і чимало інших артефактів, які могли б допомогти з цього замкненого кола вийти)

Українська прем'єра нашого нового фільму "Там, де закінчується Росія" відбудеться 14-го вересня на улюбленому Київському міжнародному кінофестивалі короткометражних фільмів (KISFF)

Також у національному конкурсі фестивалю - картина Тараса Співака "Під знаком якоря", і цілий ряд інших цікавих робіт

Тим часом фільм "Там, де закінчується Росія" отримав приз за найкращий короткометражний документальний фільм на Canal de Panama International Film Festival

Ми відпочатку планували якнайширше показувати нашу картину саме в Латинській Америці та інших регіонах т.зв. глобального Півдня. Бо цей фільм - про пригноблення корінного населення Північної Євразії білими поселенцями, і в цієї історії дуже багато спільного з тим, що робили білі поселенці, наприклад, у Латинській Америці

Росіянам довго вдавалося приховувати паралелі між, скажімо, загонами Єрмака та конкістадорами Кортеса - але далі приховувати це уже не вийде

Спеціальні покази «Мирних людей» за участі режисерки Оксани Карпович відбудуться у Києві, Львові, Одесі, Харкові та Дніпрі. В основі стрічки - перехоплені телефонні розмови російських військових з їхніми рідними та друзями. Режисерка порушує питання про природу російського імперіалізму, роль пропаганди у вторгненні та колективну відповідальність росіян.

Київ
➖ допрем’єрний показ 28 серпня о 19:00 у Будинку кіно
➖ 1 вересня у «Жовтні»
Львів
➖ 26 серпня о 19:30 у Планеті кіно (Forum Lviv)
Одеса
➖ 30 серпня о 19:30 у Сінема Сіті в ТРЦ Fontan Sky Center
Харків
➖ 3 вересня о 19:00 в ART AREA ДК
Дніпро
➖ 5 вересня о 17:30 в Клубі Inspira

Вже зовсім скоро вийде нова книжка Сергія Плохія "Чорнобильська рулетка" про російську окупацію ЧАЕС. Почитати його нове інтерв'ю на цю тему можна тут (там також є і про Курську атомну, і про ЗАЕС)

Я вже писав, що ця книжка Плохія базується на повних текстах інтерв'ю зі свідками окупації ЧАЕС, які ми зробили для проекту "Свідчить Україна" (також відомого як The Reckoning Project), і які частково увійшли до фільму "Чорнобиль 22"

А зараз можу проанонсувати, що ми повним ходом працюємо над новим, повнометражним фільмом про ті самі події. Це не буде розширена версія "Чорнобиля 22" - це буде зовсім інший фільм, заснований на візуальних доказах російських злочинів, які були надані нам українськими правоохоронними органами

Сьогодні у львівському Jam Factory можна буде побачити "Фільм, присвячений воді та деревам" Флоріана Юр'єва, а також ще кілька фільмів-призерів фестивалю 4:3. Повна програма:

- Нове місто друзів (Роман Хімей та Ярема Малащук, 2022 /
Спеціальна відзнака журі Національного конкурсу 2-го ІФМФКМ 4:3)

- Подруга (Євген Заяць та Єлизавета Мамона, 2023)

- Папині кросівки (Ольга Журба, 2021 / Переможець Національного
конкурсу 2-го ІФМФКМ 4:3)

- Фільм, присвячений воді та деревам (Флоріан Юр’єв, 2023 /
Спеціальна відзнака журі Національного конкурсу 3-го ІФМФКМ 4:3)

- Leopolis Night (Нікон Романченко, 2021 / Переможець
Національного конкурсу 1-го ІФМФКМ 4:3)

- Бачення життя (Діана Дерій, 2022)

Улюблений фестиваль короткометражних фільмів KISFF шукає в команду волонтерів і волонтерок. Фестиваль починається вже 12 вересня. Нагадаю, що в українському конкурсі KISFF - дві роботи групи Кінотрон: мій фільм "Там, де закінчується Росія" та "Під знаком якоря" Тараса Співака

29 серпня могло виповнитися 88 років Генріхові Уманському — художникові, активно залученому до створення кількох десятків мультфільмів «Київнаукфільму».

4 вересня о 19:00 на відкритті кінофестивалю «Linoleum» дивимося дилогію Єфрема Пружанського: «Аліса в Дивокраї» й «Аліса в Задзеркаллі». Над ними як художники працювали згаданий Генріх Уманський та Ірина Смірнова.

Мультфільм став одним із найяскравіших піднесень творчого шляху всіх залучених до нього українських митців — утім, на жаль, і до сьогодні залишився в суспільній свідомості російським. Для нас дуже важливо повернути «Алісі» український контекст. Для цього й запрошуємо всіх на відкриття «Linoleum» (Дорогожицька, 3).

Радимо відвідати й інші події фестивалю. Зокрема, кінознавиця Довженко-Центру Альона Пензій запрошує всіх на покази національного конкурсу, складеного з найкращих новинок української анімації, де вона буде в журі. А в межах додаткових подій наша Музейна крамниця організує буккорнер.

Повна програма і реєстрація за посиланням

🎬 Кінофестиваль «Бардак» не здається! Понад 150 заявок вже надійшло, і ми, попри обстріли, рішуче налаштовані провести фестиваль у жовтні в Харкові. 💪🇺🇦 Культура не має меж, а Харків, навіть під час війни, залишається містом, де мистецтво пульсує! 🎥✨

Прийом робіт триває! Подати заявку можна тут: filmfreeway.com/BardakFilmFest

Вже після 9 вересня чекайте на хвилю важливих новин: дати, склад журі, локації, програму фестивалю та багато іншого. Готуємо для вас яскраву кіноподію! 🌟

Харків тримається, і ми разом з ним. Слідкуйте за оновленнями — попереду ще багато цікавого! 🔥


#Бардак2024 #УкраїнськеКіно #КінофестивальБардак #Харків #культураперемагає

Треба враховувати, що Венеційський кінофестиваль був створений для поширення нацистської пропаганди, а зараз він функціонує за ультраправого уряду Мелоні. Тож взагалі-то немає нічого дивного, що на цьому фестивалі показують фільм, який виправдовує війну в Україні. Світові кінофестивалі у нас чомусь досі сприймаються як авторитетні організації, до чиєї думки треба дослухатись, незважаючи на їхні постійні факапи. Насправді ж великою проблемою є саме існування таких фестивалів, як Венеційський, в їхньому теперішньому вигляді - з неадекватним впливом на кінематограф і суцільною корумпованістю

Івано-Франківський фестиваль короткого метру 4:3 оголосив свій національний конкурс (тут і тут), в якому покажуть наш фільм "Там, де закінчується Росія". Мене давно причарувала концепція цього кінофестивалю, де показують виключно фільми, зняті в форматі 4:3. Я аж ніяк не є фетишистом кінозображення, тож я думав, що навряд чи мені колись пощастить взяти участь у цьому фестивалі. Але так вийшло, що наш новий фільм повністю складається зі знайдених 35-міліметрових матеріалів, а їхній формат - саме 4:3. Загалом мене не перестає дивувати, що кожного року в Україні вистачає фільмів, знятих у форматі 4:3, на цілий національний конкурс

Сьогодні виповнюється 30 років Довженко-Центру, і з цього приводу мене попросили поділитися спогадом про це місце. А мені є що згадати. От, наприклад, таке

Якось у середині 2010-х ми готували виставку про Фелікса Соболєва та "київську школу наукового кіно" в Центрі візуальної культури. Про доступ до кіноархіву "Київнаукфільму" тоді можна було тільки мріяти, тож ми спиралися на поодинокі копії фільмів Соболєва та його колег, розкидані по різних архівах - а також на особистий паперовий архів Соболєва, який зберігається в Довженко-Центрі. Там я знайшов численні заявки до його нереалізованих фільмів, серед яких мені найбільше запам'яталася ідея фільму про астроархітектуру - тобто те, які саме споруди люди будуть зводити на інших планетах

Серед цих заявок лежала двосторінкова чернетка під назвою "Що таке кінотрон?". У цій чернетці Соболєв писав про дві дуже прості речі: фільми мають робитися групами однодумців, що працюють разом протягом тривалого часу - тільки так можна подолати відчуження від результатів своєї праці в кіно; і ці групи однодумців ("кінотрони") мають одночасно розвивати по кілька фільмів, які перебувають на різних стадіях створення - тільки так можна позбутися творчих застоїв, які неминучі, коли робота над одним кінопроектом триває мінімум 5 років. Соболєву, звісно, не дали втілити цей задум (як і більшість із задуманого), але концепція "кінотрону" дала назву спершу нашій виставці, потім - цьому телеграм-каналу, а потім - нашому кіноколективу, бо все написане в тій чернетці аж ніяк не втратило актуальності в наших умовах

Так от, у надрах Довженко-Центру на нас чекає ще чимало сюрпризів, тож давайте привітаємо його з днем народження

#ДовженкоЦентр30

Наш фільм "Чорнобиль 22" отримав "Золоту Дзиґу" за найкращий документальний короткометражний фільм

Подивитися фільм можна тут: на території України - Takflix, на території інших країн - GuideDoc або ThisIsShort

Сьогодні розпочався Київський міжнародний фестиваль короткометражних фільмів. В його конкурсній програмі - дві роботи нашого колективу: антиколоніальне роуд-муві "Там, де закінчується Росія" Олексія Радинського та культурологічний бойовик Тараса Співака "Під знаком якоря". Розклад показів і посилання на квитки:

"Там, де закінчується Росія"
14 вересня / 18:00 / Жовтень (Кіноман)
16 вересня / 20:00 / КІНО 42

"Під знаком якоря"
15 вересня / 18:10 / Жовтень (Кіноман)
18 вересня / 19:35 / КІНО 42

Вже завтра на KISFF - прем'єра фільму "Там, де закінчується Росія". Ми називаємо цей фільм антиколоніальним роуд-муві, хоча насправді у нього є більш просте жанрове визначення: докуфікшн. Це моя перша робота в цьому жанрі, тож розповім, як це сталося.

Під час археологічних розкопок на горищі кіностудії "Київнаукфільм" мені трапилося кілька коробок із плівкою, з написами із трьох букв: БАМ. Виявилося, що це коробки з робочими матеріалами до незавершеного (або втраченого) фільму, який знімався на Байкало-Амурській магістралі. У 1980-ті "Київнаукфільм" дійсно робив замовні фільми про будівництво БАМу, але вміст цих коробок мене трохи спантеличив. Оператор, який це знімав, точно знав, що ці кадри ніколи не потраплять до жодного фільму - більше того, за саму цю зйомку його напевно могло чекати суворе покарання. На цих кадрах, зроблених серед сибірської тайги, поселення сучасних колоністів - будівельників БАМу - аж ніяк не виглядає придатним до того, щоб там жили люди. Переглядаючи ці кадри, важко було позбутися питання: а що взагалі в цій сибірській тайзі роблять білі поселенці? Чому вони збудували тут свої традиційні хатинки з фанери та шиферу, адже на вулиці, здається, мінімум 40 градусів морозу? А головне, де корінні мешканці цих місць, котрі, на відміну від цих поселенців, знають, як у цій тайзі виживати?

З часом мені почали траплятися інші коробки з плівками, зробленими під час експедицій "Київнаукфільму" до Сибіру та інших територій, які ми зараз називаємо Північною Євразією, і які досі перебувають під російською окупацією. Виявилося, що "Київнаукфільм" з якоїсь причини досить активно працював на територіях, де мешкають ненці, евенки, буряти, саха, та інші колонізовані Росією народи. Звісно, присутність знімальних груп "Київнаукфільму" на цих територіях тоді не мала нічого спільного з антиколоніальною темою. Цілком навпаки, документальне кіно було одним із знарядь пригноблення та пропаганди. І все ж, повністю проігнорувати існування корінних людей не вийшло. Спроба стерти їх із поля видимого провалилася - що дозволило нам побудувати антиколоніальну оповідь навколо цієї невдачі

Наостанок маю додати, що справедливе завершення російської війни має передбачати звільнення окупованих територій не лише в Україні, але й на Ямалі, в Бурятії, Республіці Саха, та в усіх інших національних республіках, що проголосили свій державний суверенітет на початку 1990-х років. Їхній повний список можна знайти у фільмі "Там, де закінчується Росія"

До 19-го вересня в онлайн-кінотеатрі "Титр" можна подивитися фільм "Там, де закінчується Росія" (в блоці фільмів українського конкурсу, де також є новий, надпотужний анімаційний фільм Анастасії Фалілеєвої "Я померла в Ірпені"). Програма доступна на території України

Тут можна подивитись картину Тараса Співака "Під знаком якоря" (до 19-го вересня, тільки на території України). У тій же добірці фільмів - новий, і як завжди видатний, анімаційний фільм Микити Лиськова "Міст"

Вийшов текст Оуена Хезерлі про мої фільми, зокрема про "Там, де закінчується Росія", у New Left Review. Досі кавередж України у цьому шановному виданні був, м'яко кажучи, не дуже (один із прикладів, на жаль, навіть залінкований у тексті). Але Оуен, як завжди, все правильно зрозумів, в тому числі про нашу антиколоніальну боротьбу

Дмитро Десятерик написав про фільм "Там, де закінчується Росія"

Переможці 13-го Київського міжнародного фестивалю короткометражних фільмів (KISFF):

Український конкурс

«Я померла в Ірпені», реж. Анастасія Фалілеєва

«Там, де закінчується Росія», реж. Олексій Радинський

Міжнародний конкурс

Ґран-прі: «Дикуни великого Торонто», реж. Солмунд МакФерсон

Спеціальна відзнака журі І: «Красиві чоловіки», реж. Ніколас Кеппенс

Спеціальна відзнака журі ІІ: «Ручка для шульги», реж. Адас Бурксайтіс

Журі Спілки кінокритиків України

Головний приз: «Я померла в Ірпені», реж. Анастасія Фалілеєва

Спеціальна відзнака: «Там, де закінчується Росія», реж. Олексій Радинський

Приз глядацьких симпатій

«Там, де закінчується Росія», реж. Олексій Радинський