3. Впевнений, такий сценарій не пророблений на штабних навчаннях в росії. По-перше, вони недооцінили Туреччину та Ізраїль, по-друге, не вперше, відчували себе міцною силою, проти якої ніхто не може нічого вдіяти (згадаємо Харківську та Курську операції ЗСУ). Також впевнений, що в Ірані, враховуючи фактичну війну з Ізраїлем в 2023-2024 роках, очікували, що наступна її серія відбудеться саме в Сирії. Як готувався Іран, ми не знаємо, але тепер йому буде набагато складніше не тільки продовжувати забезпечення своїх проксі в Ливані та Газі, але і взагалі втримати паритет в дистанційний війні. Я би не казав сьогодні, що хтось знає майбутню конструкцію сирійського вузла, я також на 100% не впевнений, що у росіян заберуть їхні бази остаточно, враховуючи певне виконання міжнародних процедур при оренді території та можливих оплат за це. Але я впевнений, що події в Ливані тільки починаються, а Північному Йемену, який, до речі, досі має баасистів в парламенті і зорієнтований на Іран, є сенс відшукати залишки свого ППО перед тим, як вчергове кидати ракети на Ізраїль або атакувати західні танкери. От в чому я не сумніваюсь, що через максимум рік буде існувати міжнародний консорціум по будівництву кількох гілок нафто- і газо-проводів з Близького Сходу на Туреччину та... Ізраїль.
4. Військові перевороти стають революціями після перемоги. Майдани є мирним способом передачі влади від антинародних урядів урядам національної єдності. Територіальні зміни на карті світу закріплюються міжнародними конференціями, або діями ООН, яка досі паралізована наявністю в Радбезі російських злочинців. Тим не менше, можна констатувати, що перехід Нагірного Карабаху від Вірменії до Азербайджану майже не військовим шляхом - це стратегічний відступ росії в протистоянні з Туреччиною. І майбутнє Вірменії в якості союзника росії, окупованого російською армією, з контрольованими росіянами природними монополіями - енергетикою, газопостачанням, залізницею, є незрозумілим. Бажання Туреччини та Азербайджану отримати Зангезунзький коридор між двома частинами Азербайджану вздовж вірменсько-іранського кордону для руху каспійських енергоносіїв через Туреччину до європейських країн, може бути головним аргументом чергового загострення в регіоні після того, як Грузія неминуче вийде з-під російського контролю і наземний транзит у Вірменію зупиниться. Чи залишиться грузинський Майдан мирною революцією. На жаль, поведінка грузинської влади на утримання крісел будь-якою ціною майже не дає на це шансу.
5. Але, все одно, головний урок Сирії зараз дуже уважно вивчають в московських кабінетах і штабах розвідок інших країн. Репетиція можливості повалення російської влади відбулася в 2023 з маршем Пригожина на Москву, який показав аморфність і незахищеність системи. Впевнений, вони зробили висновки. Але після Сирії військовики та поліцейські в росії будуть думати, чи є сенс класти голову за уряд, який неминуче складеться, як картковий будиночок, чи краще зберегти власні життя.
4. Військові перевороти стають революціями після перемоги. Майдани є мирним способом передачі влади від антинародних урядів урядам національної єдності. Територіальні зміни на карті світу закріплюються міжнародними конференціями, або діями ООН, яка досі паралізована наявністю в Радбезі російських злочинців. Тим не менше, можна констатувати, що перехід Нагірного Карабаху від Вірменії до Азербайджану майже не військовим шляхом - це стратегічний відступ росії в протистоянні з Туреччиною. І майбутнє Вірменії в якості союзника росії, окупованого російською армією, з контрольованими росіянами природними монополіями - енергетикою, газопостачанням, залізницею, є незрозумілим. Бажання Туреччини та Азербайджану отримати Зангезунзький коридор між двома частинами Азербайджану вздовж вірменсько-іранського кордону для руху каспійських енергоносіїв через Туреччину до європейських країн, може бути головним аргументом чергового загострення в регіоні після того, як Грузія неминуче вийде з-під російського контролю і наземний транзит у Вірменію зупиниться. Чи залишиться грузинський Майдан мирною революцією. На жаль, поведінка грузинської влади на утримання крісел будь-якою ціною майже не дає на це шансу.
5. Але, все одно, головний урок Сирії зараз дуже уважно вивчають в московських кабінетах і штабах розвідок інших країн. Репетиція можливості повалення російської влади відбулася в 2023 з маршем Пригожина на Москву, який показав аморфність і незахищеність системи. Впевнений, вони зробили висновки. Але після Сирії військовики та поліцейські в росії будуть думати, чи є сенс класти голову за уряд, який неминуче складеться, як картковий будиночок, чи краще зберегти власні життя.
Forwarded from Видавництво Фоліо
📚 Ви ще встигаєте на презентацію поетичної збірки та фотокниги «Стежки війни, стежки любові» в підтримку ЗСУ.
🌐 Коли: 9 грудня о 18:30
🌍 Де: Книгарня Readeat на вул. Антоновича, 50
Приходьте більше дізнатися про збірку, поспілкуватися з її творцями, підтримати збір для ЗСУ та звісно, послухати поезії від авторів.
Чекаємо на вас у Readeat.
📲 Посилання на подію тут.
🛒 Придбати книжку.
🌐 Коли: 9 грудня о 18:30
🌍 Де: Книгарня Readeat на вул. Антоновича, 50
Приходьте більше дізнатися про збірку, поспілкуватися з її творцями, підтримати збір для ЗСУ та звісно, послухати поезії від авторів.
Чекаємо на вас у Readeat.
📲 Посилання на подію тут.
🛒 Придбати книжку.
Шановні читачі, друзі!
У п’ятницю, 13 грудня, в Києві, у книгарні “Книголенд” на Жилянській, я презентую свій двотомний роман “Післязавтра. Роман про великі гроші”, над яким працював майже рік.
Цей художній твір, попри свою вигадану основу, містить величезну кількість історичної інформації та маловідомих фактів, які можуть змінити ваше уявлення про процеси, що відбувалися в СРСР та сучасній Росії: про владу, спецслужби та систему управління.
У центрі сюжету — три міліціонери, які стали свідками загибелі тисяч людей під час похорону Сталіна у 1953 році. Їхні онуки діють у наші дні, переживаючи жахливі події: похорон Путіна у травні 2025 року, зміну власника Мавзолею, українські бомбардування Москви, контрнаступ, який завершується звільненням Криму, та невдалі перемовини нового лідера Росії з президентом США у Женеві. Події поступово призводять до розпаду Російської Федерації на національні, територіальні та комерційно-національні утворення.
Історична частина книги побудована на спогадах героїв про справжні події: становлення спецслужб не лише за Леніна і Сталіна, але й ще за часів Івана Грозного; деталі смерті Сталіна і Берії; використання НКВС, КДБ та ФСБ для відмивання величезних грошових потоків, вкладених у кримінальні режими на Заході. Ви дізнаєтеся про те, як СРСР викрав золотий запас республіканської Іспанії, блокував Західний Берлін, намагаючись знищити його мешканців, і створив арабський тероризм.
Серед героїв книги-росіян немає позитивних персонажів. Майже всі вони у різні періоди життя були пов’язані зі спецслужбами СРСР чи Росії. “Тихий” вчений-фізик у молодості здавав дисидентів, його порядна дружина-вчителька в юності була повією, якою керувало КДБ. Їхня невістка, мати двох дітей, спить із керівником-депутатом, а пізніше — із злочинцем-ФСБ-шником, який збуджується лише від тортур або розповідей про гігантський пам’ятник Путіну, що мав би з’явитися на місці зруйнованого українцями Мавзолею. Старі генерали ФСБ інвестують трильйони через агентів впливу “Ілона” та “Сахаровського”, які стають провідними бізнесменами у США, але самі виявляються агентами іноземних спецслужб.
Під час написання роману мені не вдалося створити сюжет, де ФСБ було б знищено. Це — російський фенікс, що постійно відроджується й домінує над суспільством і власними громадянами. Проте події у Татарстані, Якутії, Калмикії, які вириваються з федерації, поступово руйнують її зсередини. Як кажуть ті, хто вже прочитав мою книгу, мені вдалося не лише передати багато цікавих фактів про національні культури, а й захопливо описати італійську та узбецьку кухню.
Прошу всіх, хто дочитав до цього місця, поділитися цим текстом і запрошенням на презентацію.
У п’ятницю, 13 грудня, в Києві, у книгарні “Книголенд” на Жилянській, я презентую свій двотомний роман “Післязавтра. Роман про великі гроші”, над яким працював майже рік.
Цей художній твір, попри свою вигадану основу, містить величезну кількість історичної інформації та маловідомих фактів, які можуть змінити ваше уявлення про процеси, що відбувалися в СРСР та сучасній Росії: про владу, спецслужби та систему управління.
У центрі сюжету — три міліціонери, які стали свідками загибелі тисяч людей під час похорону Сталіна у 1953 році. Їхні онуки діють у наші дні, переживаючи жахливі події: похорон Путіна у травні 2025 року, зміну власника Мавзолею, українські бомбардування Москви, контрнаступ, який завершується звільненням Криму, та невдалі перемовини нового лідера Росії з президентом США у Женеві. Події поступово призводять до розпаду Російської Федерації на національні, територіальні та комерційно-національні утворення.
Історична частина книги побудована на спогадах героїв про справжні події: становлення спецслужб не лише за Леніна і Сталіна, але й ще за часів Івана Грозного; деталі смерті Сталіна і Берії; використання НКВС, КДБ та ФСБ для відмивання величезних грошових потоків, вкладених у кримінальні режими на Заході. Ви дізнаєтеся про те, як СРСР викрав золотий запас республіканської Іспанії, блокував Західний Берлін, намагаючись знищити його мешканців, і створив арабський тероризм.
Серед героїв книги-росіян немає позитивних персонажів. Майже всі вони у різні періоди життя були пов’язані зі спецслужбами СРСР чи Росії. “Тихий” вчений-фізик у молодості здавав дисидентів, його порядна дружина-вчителька в юності була повією, якою керувало КДБ. Їхня невістка, мати двох дітей, спить із керівником-депутатом, а пізніше — із злочинцем-ФСБ-шником, який збуджується лише від тортур або розповідей про гігантський пам’ятник Путіну, що мав би з’явитися на місці зруйнованого українцями Мавзолею. Старі генерали ФСБ інвестують трильйони через агентів впливу “Ілона” та “Сахаровського”, які стають провідними бізнесменами у США, але самі виявляються агентами іноземних спецслужб.
Під час написання роману мені не вдалося створити сюжет, де ФСБ було б знищено. Це — російський фенікс, що постійно відроджується й домінує над суспільством і власними громадянами. Проте події у Татарстані, Якутії, Калмикії, які вириваються з федерації, поступово руйнують її зсередини. Як кажуть ті, хто вже прочитав мою книгу, мені вдалося не лише передати багато цікавих фактів про національні культури, а й захопливо описати італійську та узбецьку кухню.
Прошу всіх, хто дочитав до цього місця, поділитися цим текстом і запрошенням на презентацію.
Forwarded from Видавництво Фоліо
📚 Зовсім скоро починаємо!
До зустрічі в Книгарні "КнигоЛенд" на презентації книжки Олександра Красовицького "Післязавтра. Роман про великі гроші том 1,2"
📍Вул. Жилянська, 5/60, книгарня "КнигоЛенд"
А якщо ви не маєте змоги відвідати подію особисто, ділимося посиланням на трансляцію: http://surl.li/zkgxaq
До зустрічі в Книгарні "КнигоЛенд" на презентації книжки Олександра Красовицького "Післязавтра. Роман про великі гроші том 1,2"
📍Вул. Жилянська, 5/60, книгарня "КнигоЛенд"
А якщо ви не маєте змоги відвідати подію особисто, ділимося посиланням на трансляцію: http://surl.li/zkgxaq
Forwarded from Валерій Калниш | Чорна лампа 🇺🇦
«Написання книги — це пригода...Спочатку - це іграшка, розвага; потім вона стає коханкою, згодом - хазяїном, і, нарешті, перетворюється на деспотичного тирана. І як тільки ви вже збираєтеся примиритися зі своїм рабством, ви вбиваєте це чудовисько і викидаєте його на публіку».
Вінстон Черчилль
Вінстон Черчилль
Презентація книжки "Післязавтра. Роман про великі гроші в Книголенді 13.12.24. Починаючи з 30 хвилини протягом академічного часу - я читаю уривки з роману.
https://www.youtube.com/watch?v=DwLRyYFxHvY
https://www.youtube.com/watch?v=DwLRyYFxHvY
YouTube
Презентація роману Олександра Красовицького «Післязавтра. Роман про великі гроші»
«Післязавтра. Том 1. Роман про великі гроші»
У новому романі Олександра Красовицького події розвиваються у 2025 році на тлі поступового розпаду російської влади після похорону путіна та звільнення мавзолею від тіла Леніна. Автор розповідає історію радянських…
У новому романі Олександра Красовицького події розвиваються у 2025 році на тлі поступового розпаду російської влади після похорону путіна та звільнення мавзолею від тіла Леніна. Автор розповідає історію радянських…
Forwarded from Видавництво Фоліо
📚 Запрошуємо на презентацію книжки Ярослава Грицака «Пророк у своїй Вітчизні. Франко та його спільнота (1856—1886)»
🌐 Коли: 16 грудня о 19:00
🌍 Де: Київ, Книгарня Readeat на вул. Антоновича, 50
Модерує зустріч Наталія Кривда — докторка філософських наук, професорка кафедри української філософії та культури Київського Національного університету ім. Тараса Шевченка. Академічна директорка МВА програм Edinburgh Business School at House of Knowledge.
📍Ярослав Грицак (нар. 1960) — доктор історичних наук, професор Українського католицького університету, почесний директор Інституту історичних досліджень ЛНУ.
Засновник щорічного видання «Україна модерна», автор понад 500 наукових публікацій на історичну тематику.
Лауреат премій Фундації Антоновичів, Єжи Гедройця та багатьох інших, нагороджений орденом «За інтелектуальну відвагу». 2024 року журнал NV («New voice») включив Ярослава Грицака до переліку 30 публічних інтелектуалів, до чиїх думок дослухаються українці.
📖 Ця книжка є перевиданням його праці, підсумком майже двадцятирічних досліджень.
Вона є мікроісторією макролюдини. На прикладі біографії молодого Франка показано, як український рух зміг перемогти у австрійській Галичині у боротьбі з русофільською та польською орієнтаціями і який вплив ця перемога справила на долю українського національного проєкту взагалі.
🖋 Автор розповідає про рід Франка, загадки його народження, вибір української ідентичності, літературну і політичну діяльність, стосунки з друзями, жінками, селянами, євреями, поляками, русофілами.
За свідченням сучасників, наприкінці 1870-х — на початку 1880-х років у Галичині не було людини, яка б мала такий вплив на молодь, як Іван Франко. Уже тоді в ньому проглядав майбутній літературний геній, ідейний провідник української нації.
🌐 Придбати книжку.
Запрошуємо всіх охочих долучитись до цікавої події, вхід вільний!
🌐 Коли: 16 грудня о 19:00
🌍 Де: Київ, Книгарня Readeat на вул. Антоновича, 50
Модерує зустріч Наталія Кривда — докторка філософських наук, професорка кафедри української філософії та культури Київського Національного університету ім. Тараса Шевченка. Академічна директорка МВА програм Edinburgh Business School at House of Knowledge.
📍Ярослав Грицак (нар. 1960) — доктор історичних наук, професор Українського католицького університету, почесний директор Інституту історичних досліджень ЛНУ.
Засновник щорічного видання «Україна модерна», автор понад 500 наукових публікацій на історичну тематику.
Лауреат премій Фундації Антоновичів, Єжи Гедройця та багатьох інших, нагороджений орденом «За інтелектуальну відвагу». 2024 року журнал NV («New voice») включив Ярослава Грицака до переліку 30 публічних інтелектуалів, до чиїх думок дослухаються українці.
📖 Ця книжка є перевиданням його праці, підсумком майже двадцятирічних досліджень.
Вона є мікроісторією макролюдини. На прикладі біографії молодого Франка показано, як український рух зміг перемогти у австрійській Галичині у боротьбі з русофільською та польською орієнтаціями і який вплив ця перемога справила на долю українського національного проєкту взагалі.
🖋 Автор розповідає про рід Франка, загадки його народження, вибір української ідентичності, літературну і політичну діяльність, стосунки з друзями, жінками, селянами, євреями, поляками, русофілами.
За свідченням сучасників, наприкінці 1870-х — на початку 1880-х років у Галичині не було людини, яка б мала такий вплив на молодь, як Іван Франко. Уже тоді в ньому проглядав майбутній літературний геній, ідейний провідник української нації.
🌐 Придбати книжку.
Запрошуємо всіх охочих долучитись до цікавої події, вхід вільний!
В російській опозиції боротьба іноагентів - хто справжній, а хто - недостатньо відомий чи заслужений.
Враховуючи, що кожен другий з них співпрацює зі спецслужбами, підлизує олігархам та не визнає Крим українським, мабуть, фсб має видавати відзнаки "Іноагент першої" категорії, щоб вони зупинили свої розборки.
Враховуючи, що кожен другий з них співпрацює зі спецслужбами, підлизує олігархам та не визнає Крим українським, мабуть, фсб має видавати відзнаки "Іноагент першої" категорії, щоб вони зупинили свої розборки.
Мабуть, Бойко вже надоїло відпрацьовувати своє завдання у ВР, хоче, щоб, нарешті, відпустили на обмін
Поки відбувалися події в Сирії, затихло в змі про Грузію. А там все ще мирний спротив проти злочинців, які б'ють та викрадають патріотів. Все, як у нас. І ялинку поставили перед парламентом. Тепер будуть її захищати.
На черзі - вулиця Грушевського, жертви та грузинський Парасюк?
За столом явно не вистачає третього.
На черзі - вулиця Грушевського, жертви та грузинський Парасюк?
За столом явно не вистачає третього.
Forwarded from Видавництво Фоліо
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Ви ще встигаєте приєднатись до презентації Ярослава Грицака в Readeat!
Вул. Антоновича, 50
Чекаємо на вас🙂
Вул. Антоновича, 50
Чекаємо на вас🙂
Про море.
Давайте згадаємо, що Чорне море перестало бути морем постійного домінування чорноморського флоту Росії. ГУР має "Магури", СБУ має "Малюків" та інші іграшки, флот має катери, передані партнерами, та вже скоро мають добудувати в Туреччині "Виговського" та "Мазепу", яким не потрібно проходити через проливи.
Видимість влітку, коли довгий світовий день, коли майже завжди штиль, така, що ворог нас бачить візуально або простими способами відеоспостереження.
Коли починається зимовий сезон, видимість наших морських безпілотних систем ворогом - тільки очима в момент вибуху, або з вертольотів та літаків. Нагадаю, подарунки для вертольотників "Магури" везуть з собою, маючи кулемети та невеличкі ракетні пускові. Так, в шторм теж їх результативність не 100%. Скажіть це російському пілоту гелікоптера вночі над входом в Новоросійську бухту.
До речі, про бухту. Знаєте, що таке "бора"? Погугліть. Це гірський шквал, який спускається на цю, вибрану росіянами бухту зверху. І в тісній бухті кораблі вимушені шукати вихід на велику воду.
А там - хижі "Магури".
Так, Кримський міст прикрито фантастичною кількістю ППО, ПРО, біля нього стоять катери, лежать притоплені баржі. Літають Су-шки та МІГи.
І весь час росіяни кажуть про те, як потім буде легко відновити мост, якщо щось прилетить. Ага, особливо на мілині, де не завезеш мостоукладчик.
Ми же знаємо, що Україна має сьогодні трохи більше ресурсів, ніж два роки тому: Атакамс, Скальп, Шторм шедоу, Паляниці, Нептуни, Пекло... Да і дрони тепер можуть летіти великими косяками - просто маємо знати, коли час прийде, міст буде лежати в уламках на дні, а Новоросійська бухта та база в Очамчирі стануть черговим кладовищем кораблів.
Головне розуміти, що найкраща переговорна позиція - це паніка тих, хто понаїхали до Криму за десять років, колаборантів, військових пенсіонерів, що закохані в путіна, тих, хто зовсім не хоче їхати з Криму.
А довга берегова лінія із сліпим ППО - ти не поставиш на кожному кроці корейського солдата.
Бажаю нашим військовим успіху в цьому сценарії.
І да, не тільки в москві приречені ті, хто надавав злочинні накази...
Давайте згадаємо, що Чорне море перестало бути морем постійного домінування чорноморського флоту Росії. ГУР має "Магури", СБУ має "Малюків" та інші іграшки, флот має катери, передані партнерами, та вже скоро мають добудувати в Туреччині "Виговського" та "Мазепу", яким не потрібно проходити через проливи.
Видимість влітку, коли довгий світовий день, коли майже завжди штиль, така, що ворог нас бачить візуально або простими способами відеоспостереження.
Коли починається зимовий сезон, видимість наших морських безпілотних систем ворогом - тільки очима в момент вибуху, або з вертольотів та літаків. Нагадаю, подарунки для вертольотників "Магури" везуть з собою, маючи кулемети та невеличкі ракетні пускові. Так, в шторм теж їх результативність не 100%. Скажіть це російському пілоту гелікоптера вночі над входом в Новоросійську бухту.
До речі, про бухту. Знаєте, що таке "бора"? Погугліть. Це гірський шквал, який спускається на цю, вибрану росіянами бухту зверху. І в тісній бухті кораблі вимушені шукати вихід на велику воду.
А там - хижі "Магури".
Так, Кримський міст прикрито фантастичною кількістю ППО, ПРО, біля нього стоять катери, лежать притоплені баржі. Літають Су-шки та МІГи.
І весь час росіяни кажуть про те, як потім буде легко відновити мост, якщо щось прилетить. Ага, особливо на мілині, де не завезеш мостоукладчик.
Ми же знаємо, що Україна має сьогодні трохи більше ресурсів, ніж два роки тому: Атакамс, Скальп, Шторм шедоу, Паляниці, Нептуни, Пекло... Да і дрони тепер можуть летіти великими косяками - просто маємо знати, коли час прийде, міст буде лежати в уламках на дні, а Новоросійська бухта та база в Очамчирі стануть черговим кладовищем кораблів.
Головне розуміти, що найкраща переговорна позиція - це паніка тих, хто понаїхали до Криму за десять років, колаборантів, військових пенсіонерів, що закохані в путіна, тих, хто зовсім не хоче їхати з Криму.
А довга берегова лінія із сліпим ППО - ти не поставиш на кожному кроці корейського солдата.
Бажаю нашим військовим успіху в цьому сценарії.
І да, не тільки в москві приречені ті, хто надавав злочинні накази...
Коли я читаю "навіщо вбили російського генерала, тепер вб'ють наших", відповідь одна- все, що вони можуть робити на нашій території, вони роблять.
Forwarded from Видавництво Фоліо
У ніч на 17 грудня загинула відома харківська волонтерка та письменниця Євгенія Духопельникова.
Євгенія Духопельнікова волонтерила з 2014 року. Її чоловік зараз воює.
Її книга «Дівчатка на війні. Подорож Долбоклюя» про те, що люди на війні насправді – живі. Вони жартують і плачуть, купаються в теплих озерах і ліплять сніговиків біля бліндажів, гладять котів і чухають собак.
Висловлюємо щирі співчуття родині та близьким. Вічна пам’ять.
Євгенія Духопельнікова волонтерила з 2014 року. Її чоловік зараз воює.
Її книга «Дівчатка на війні. Подорож Долбоклюя» про те, що люди на війні насправді – живі. Вони жартують і плачуть, купаються в теплих озерах і ліплять сніговиків біля бліндажів, гладять котів і чухають собак.
Висловлюємо щирі співчуття родині та близьким. Вічна пам’ять.