В 22 році нам здавалося, що після втечі росіян з Півночі, Харківської та Херсонської операції все йде до фіналу. І цей фінал буде виважено-позитивним.
В 23 році нам пояснювали, що мега-контрнаступ все вирішить, і багато хто з нас в це вірив. І фінал мав бути прогнозованим.
В 24 році ми весь рік нічого не очікували, крім продовження стримування ворога нашими героями, і тут з'явився месія-Трамп, в якого намагаються повірити навіть деякі критично налаштовані українці.
Чи можливий швидкий мирний договір? Ні. Чи можливе швидке призупинення бойових дій? Так, але на незрозуміло, наскільки поганих умовах і невідомо, на який час і з якими наслідками. Тим, хто спокійно обговорює втрату Донбасу та Лівого берега Херсонщини та Півдня Запоріжжя, я нагадаю, що там живуть/жили теж наші люди. А також хочу нагадати, що наступні - Харків і Дніпро, якщо зараз шукати термінове швидке рішення.
Мирна угода, безумовно, буде. Лише тоді, коли російська економіка, військова промисловість та армія будуть доведені до стану неможливості продовження того стану речей, який є зараз, а влада відчує перші ознаки прольоту чорного лебедя над Кремлем.
А на фото - Голем. В Празі теж думали, що він ніколи не впаде.

998 день широкомасштабного вторгнення.

Звісно, про сьогоднішній обстріл.
Висновки та підсумки.
1. Чи чекали в Україні нового максимально жорсткого ракетного нападу на енергосистему? Звісно, так. Готували системи ППО, літаки, в тому числі, F-16, роль яких у збитті найбільш сучасних ракет - неможливо переоцінити. Буде більше літаків - зменшиться кількість потраплянь в об'єкти енергосистеми.
Хтось думав, що після перемоги Трампа на президентських перегонах щось зміниться? Ні. Покидьок, якого вчили в ленінградських під'їздах,  серед пацюків та блювотини,  дипломатії не навчений, хтось йому сказав про те, що, коли не розумієш, як діяти і що робити, піднімай ставки, і він робить виключно це.

Хтось думав, що щось зміниться після розмови з канцлером? Ні, в підворотнях не вчили ввічливості, навпаки, якщо тебе ввічливо просять, справжній урка завжди в цьому бачить слабкість.

2. Чи були якісь неписані домовленості між РФ та США про те, що одні не б'ють по енергетиці, інші - не дають дозволів на ATACMC по території росії? Скоріш за все, ні, але, можливо, ЦРУ ретранслювало таку односторонню позицію. Так, два роки тому такий дозвіл дав би виграти війну, рік тому - не допустити мільярдних та багаторічних витрат на відновлення енергоструктури і вчасного знищення авіабаз кассапів. Скільки життів харків'ян та мешканців Запоріжжя, скільки домівок в Авдіївці та Покровську вціліло би від влучань КАБів!
Якщо дозвіл на далекобійні удари по території рф надано, це ще не посилення України,  посилення буде тоді, коли ATACMC, Скальпи, Шторми, а, логічно додати, і Тауруси будуть захищати Запад тут, а не на складах країн НАТО.

3. Чи може Трамп зупинити війну? Так. Чи міг і все ще може це зробити Байден? Теж - так. Просто потрібно перейти від повільного розміну найкращих українців на найгірших росіян на фронті, від відкладання всіх рішень на потім, від постійних розмов про ескалацію, яка може заставити путіна перейти через чергову червону лінію. Рахуйте власні червоні лінії, а не те, що агресор малює кров'ю українців на незаплямованій репутації європейських лідерів.  Вбивства та викрадення дітей, знищені бібліотеки та викрадені музеї, - це не червоні лінії?

4. Зупинка війни - це хоча б третина тієї зброї, яка була поставлена Афганістану і залишена талібам. Це закрита хоча б частина українського неба силами ППО, яке стоїть біля наших кордонів. Завершення війни - це повна, а не вибіркова, санкційна політика щодо російських банків та тих банків світу, що з ними працюють. І так, від санкцій страждають всі сторони,  неможливо користуватися знижками на російську нафту та газ, і при цьому бути членами НАТО та ЄС (Словаччина, Угорщина, Австрія).

5. Чим відрізняється можливе закінчення війни від Трампа. Відсутністю обмежень в методах тиску, як на Росію, так і на Україну. І повною втратою зацікавленості від нього, якщо це не вирулить. Можлива відповідь на невдалі перемовини від Трампа - да воюйте скільки завгодно, але в кредит та за рахунок європейських партнерів. Судячи по тому, що дипломатична частина команди - це не такі фріки, як інші члени команди, саме таке рішення ми можемо побачити в квітні-травні. І тоді навряд чи мова буде йти про обмеження на удари по росії.
На фото. Час йде. Світло переможе темряву.

Якщо в попередній частині головним героям стало тісно в образах помічників старого слідчого, то в цій вже стало тісно в локації Києва. Тому вже звичні герої перебираються до Одеси і там намагаються розплутати максимально незрозумілу справу, яка випадково зачепила їх одним з батогів та затягла своєю таємничістю.

З кожною новою книгою з цієї серії ретродетективів я розумію, що ця моя улюблена, тому від наступної очікую справжньої феєрії.

«Справа одеських шпигунок» була максимально заплутаною і від того цікавою. Відірватись від історії було практично неможливо. Окремо класно спостерігати за змінами в головних персонажах. А ще як оце все з напругою поточної ситуації вписується в історичні події, бо ж 1917 рік стартував і лютий несе багато змін.

Сподобалось дуже.

📚 Ярослав Грицак «Пророк у своїй Вітчизні. Франко та його спільнота (1856—1886)»


📍Ярослав Грицак (нар. 1960) — доктор історичних наук, професор Українського католицького університету, почесний директор Інституту історичних досліджень ЛНУ.
Засновник щорічного видання «Україна модерна», автор понад 500 наукових публікацій на історичну тематику.
Лауреат премій Фундації Антоновичів, Єжи Гедройця та багатьох інших, нагороджений орденом «За інтелектуальну відвагу». 2024 року журнал NV («New voice») включив Ярослава Грицака до переліку 30 публічних інтелектуалів, до чиїх думок дослухаються українці.

📖 Ця книжка є перевиданням його праці, підсумком майже двадцятирічних досліджень.
Вона є мікроісторією макролюдини. На прикладі біографії молодого Франка показано, як український рух зміг перемогти у австрійській Галичині у боротьбі з русофільською та польською орієнтаціями і який вплив ця перемога справила на долю українського національного проєкту взагалі.
🖋 Автор розповідає про рід Франка, загадки його народження, вибір української ідентичності, літературну і політичну діяльність, стосунки з друзями, жінками, селянами, євреями, поляками, русофілами.
За свідченням сучасників, наприкінці 1870-х — на початку 1880-х років у Галичині не було людини, яка б мала такий вплив на молодь, як Іван Франко. Уже тоді в ньому проглядав майбутній літературний геній, ідейний провідник української нації.

🌐 Придбати книжку.

путін добрався до другого комплекса. Перший - розпад СРСР. Другий - програна Хрущовим Карибська криза. Невже світ буде чекати на третій комплекс хворої істоти?

1004-та доба широкомасштабного вторгнення військ РФ, 11 років та 9 місяців агресії.
Вечірні роздуми.
Стан справ російської економіки на новому етапі війни.

1. Дійсно, всі дії РФ варто розглядати через призму двох чергових викликів цивілізованому світу, які путін зробив останнім часом: залучення північно-корейських військових до театру бойових дій та використання ракети середньої дальності на суверенній території України проти військових і мирного населення.

Чи хоче російська влада завершення бойових дій? Звісно. Країна, економіка якої перебуває під майже трирічним санкційним тиском, потребує термінового пом’якшення цих санкцій. В іншому разі фінансово-економічна система не витримає. Докази цього — нижче.

Хто в російському керівництві може дійсно не хотіти завершення бойових дій?
• Путін? Складно аналізувати думки шизофреніка, але спробую пояснити, чому він також робить усе, щоб припинити бойові дії (хоч і не на будь-яких умовах, але бажано швидко).
• Генерали? Так, саме вони не хочуть. Старі генерали, які, очевидно, залишать арену разом із путіним або навіть раніше - як тільки завершення війни стане реальністю. Тоді замість “героїчних” дій із відмивання коштів, вбивств українців та власних підлеглих, ці багатозіркові персонажі отримають наручники, судові позови, і, у кращому випадку, — довічне ув’язнення. Для чого їм, у теплих московських кабінетах щось змінювати?
• Молоді генерали? Так. Їм також не потрібне завершення бойових дій, адже вони ще мають надію встигнути накрастися того, що ще не встигли вкрасти старі генерали. Звісно ж, лише до того моменту, коли доведеться тікати від правосуддя. Багато хто з них розуміє, що в сучасному інформаційному світі залишилося мало місць, де можна сховатися, як це робили колись гітлерівці (сербським колегам це не дуже вдалося).

Хто може прагнути термінового завершення бойових дій у росії?
• ФСБ. Ті, хто планує замінити нинішні “еліти”. Ті, хто завжди ховається на темному боці всесвіту. Ті, хто за спиною чергових агентів із кола “хороших русских” готується керувати країною. І ті, хто давно домовився із Заходом про власне майбутнє.

2. Чи хоче завершення бойових дій російський бізнес? Це питання виглядає настільки складним. Щоб отримати відповідь, треба розібрати картковий будиночок, яким він незабаром має стати. По-перше, коли після 2014 року багато великих підприємців із Заходу інвестували в росію, вони виходили з хибних припущень про те, що путін та його близьке коло заробляють настільки великі гроші завдяки Заходу, що мають бути зацікавленими у збереженні статус-кво, захисті інвестицій із Європи та Америки в росію тощо. Це виявилося помилкою. У 2014 році російське керівництво розподілило стадо олігархів на дві частини: старі, єльцинські, які мають укорінені бізнеси на Заході, зв'язки з "демократичною" пресою, будинки на Кап Ферра та в особняки в Лондоні, для яких все це є обтяжуючим з точки зору підтримки партії війни елементом, і нові, фсбшно-напівдержавні, які заробили свої статки через дозвіл путінської влади, які не тільки підконтрольні, а і народжені цією владою. Перші тепер мають переважно перебувати на території росії, регулярно цілувати перстень не пипі, а кому буде дозволено, - сплачувати добровільні внески на армію і чекати моменту, коли буде націоналізовано їхній бізнес на пристойних умовах. Свіжий приклад - Лукойл. Другим дозволяється після 2022 року скуповувати західні активи на території рашки, активи тих, хто необережно створив технологічні, торговельні, виробничі, логістичні бізнеси, і хто не встиг чи не хотів піти з росії швидко, а чекав, коли це прийдеться зробити під тиском. До речі, не всі це зрозуміли до сьогодні. Але доведеться, і на не лояльних умовах, як це було оголошено нещодавно з Райффайзеном. Чи будуть російські бізнесмени, що є сьогодні пилососами влади із скуповування чужого (краденого фактично), а не гаманцями Заходу на потримати (в 2022 таке було, зараз, думаю, ні), хотіти реального миру, коли в міжнародні суди підуть позови про повернення майна, переданого під тиском (ми не розглядаємо зараз етичність дій бізнесменів Заходу).

Чи будуть зацікавлені в закінченні війни ті бізнесмени, які заробляють на імпортозаміщенні, або повністю перенесли акценти на Китай або Дубай? Питання не є риторичним, я дійсно не маю відповіді.

3. Зрозуміло, що найбільш зростаючий сектор російської економіки - виробництво зброї та боєприпасів. Цей сектор, як не дивно, найбільш за все потерпає від сьогоднішнього стану речей. Санкції, хоч і діють вибірково і повільно, тим не менш, суттєво ускладнили грошові і товарні потоки. Якщо навіть два роки тому металообробний завод чекав запчастини для своїх верстатів з ЧПУ з Європи два тижні через Стамбул та Єреван, рік тому - два місяці через Дубай та Казахстан, сьогодні - до року таємними тропами між Бразилією, Китаєм та Таджикістаном, постійно змінюючи маршрути, використовуючи криптовалюти, векселя, та складні банківські механізми. Банки всього світу стали боятися вторинних санкцій, і вже не тільки великі китайські банки вирішили не ризикувати, а маленькі провінційні банки місяцями перевіряють кожну підозрілу операцію підприємців з Киргизстану або Грузії. Індія давно перейшла на рупії в розрахунках з росіянами за нафту, але за ці рупії, які часто платять із великою затримкою, не завжди є можливість безпечно купити криптовалюту або навіть не долари, а ренди або дінари. Російські паперові комбінати досі працюють на індійському ринку газетного паперу, але на отримані невчасно рупії з великим дисконтом купують валюти країн Затоки, на них - китайську, здебільшого, побутову техніку, яку везуть з Близького Сходу до маркетів електроніки в Росії, щоб продати це все і отримати рублі. Бартерна економіка початку 90-х все ще працює і приносить прибуток, але темпи обігу грошей в таких схемах перебільшують курсове падіння рубля та запас вільних обігових коштів. Останнє призводить до все зростаючого попиту економіки не на валюту, а на ті самі дерев'яні. Тут і ховається диявол, який завжди сидить в деталях.

4. Сьогодні ставка російського центробанку - 21% річних з прогнозом в бік підвищення в кінці року. Для порівняння - в нашій економіці, яка має величезну кількість проблем - 13%. Так, ми маємо підтримку партнерів і в фінансовій сфері. 21 - це переддефолт. В ситуації, коли третину російського бюджету з'їдає війна, суверенні фонди, які накопичів путін за жирні роки, майже закінчилися, потік валюти, яку можна продати, поки що підтримує бюджет. Навіть падаючий останніми днями рубль (вже сьогодні 104 рубля за долар), - це можливість фіктивного збільшення бюджету за рахунок населення і бізнесу. Але і з рухом валюти в росію на цьому тижні почалися несподіванки. В черговому американському санкціцному списку опинилися більше п'яти десятків банків - малі регіональні, кишенькові банки олігархів і ... Газпромбанк - стовп фінансової системи рашки. Поясню нижче.

А до того маю додати до кредитних історій та рівня облікової ставки ще одну дрібничку - іпотеку. Зараз одним з драйверів російської економіки і взагалі путінської можелі заохочення є будівництво житла в Москві і регіонах. Довгий час отримані за вбивство українців гроші можна було конвертувати в квадратні метри за допомогою іпотечного кредитування. Але щось змінилося. Ринкові ставки іпотеки перевищили 25%, а найбільший та найбагатший банк рф, - Сбербанк, - видає іпотечні гроші під 28%. Це означає подвоєння суми боргу кожні два з половиною роки або виплати, які можна відбивати тільки отримуючи одночасно підйомні та гробові на членів родини.
Якщо ціна грошей в економіці така висока, а бізнес не може заробити подібну рентабельність, що робить той, хто має великі гроші на рахунках? Вкладає в бізнес? Правильна відповідь - ні! Позичає державі, яка витрачає ці кошти на війну, не думаючи про соціальні витрати, що скорочуються.
Переклавши проблему мобілізаційних виплат на регіони, центральна влада водночас зробила більшість регіонів збитковими, які мають кредитувати бюджети де? Правильно, в банках, під високу ставку.

5. Повертаючись до Газпромбанку, хочу зазначити, що Вашингтон всі одинадцять років війни притримувався обережної політики щодо клірінгового центру розрахунків за нафту та газ. Навіть, коли в перші місяці вторгнення росіяни винайшли виграшний хід з продажем власних ресурсів тільки за рублі, отримуючи в кількох банках на спеціальні рахунки для конвертації величезну масу доларів та євро, відбілених тим, що вони отримані від легальних операцій з європейським бізнесом на легальні рахунки, Сполучені Штати підтримували статус-кво великих спецбанків Росії, в тому числі, під тиском європейських партнерів. У "партнерів" був час прибрати з росії грошові потоки. Але за майже три роки потік газу та нафти не дуже сталим демократіям Словаччини та Угорщини зі Сходу тільки зріс, а "законна" досі купівля російського скрапленого газу Бельгією, Францією, Іспанією дає росіянам все ті ж мільярди доларів на війну, все це можливо доти, поки є непідсанкційні рахунки до сплати за ці ресурси. Чи відшукають друзі росії нові варіанти її підтримки в обмін на енергоресурси - побачимо ще цього року.
Чи є альтернатива перевезення мільйонів тон нафти до Китаю та Індії в танкерах тіньового флоту? Подивимось. Сьогодні фактично єдиним інструментом є заборона приймати такі судна для ремонту. Російський авіаційний флот теж якось протримався кільки років, але вже зараз намагається максимально продовжувати внутрішньоросійську траєкторію літаків зарубіжних кампаній, що все ще літають в росію, через зупинену вже половину західних літаків, що було викуплено з лізингу на гроші держави.

6. Що далі? Була радянська російськомовна пісня, текст якої чітко передав цілі, переслідувані російським фюрером десь за межами здорового глузду, при запрошенні північних корейців, отриманні від них далекобійної зброї, снарядів, техніки, і використанні ракетного обладнання середньої дальності. "Позвони мне, позвони, позвони мне, ради Бога." Можемо стверджувати, що х-ло був впевнений, що в Києві та Вашингтоні сильно злякаються та будуть терміново шукати можливості контактів особисто з диктатором. Здається, мовчання Байдена показове. Мовчання Трампа означає, що з ним дії американського уряду щодо дозволу бити далекобійною зброєю погоджені. Путін весь час намагається підвищувати ставки, як гравець в шахи, який не має ніякої дієвої відповіді на атаку противника, крім як перевернути фігури на дошці. Чи можлива подальша ескалація? Так, думаю, можлива. Чи можлива ядерна зброя? Думаю, ні, і не тільки тому, що вітер поверне з українського напрямку радіоактивний пил на Москву, а і тому, що західні ППО та ПРО давно і якісно налаштовані на російські урядові квартали та шахти з ракетами. В ядерній війні не буває переможців. І це добре знає оточення карлика. Важко натискати червону кнопку нерухомим руками, чи не так? Здається, питання в справжності сенсаційного відео тільки в тому, які досягнення вчергове було використано ШІ.
Настав час швидких рішень. І серед них не тільки балістика на Кримський міст і крилаті ракети на Москву, а і табакерка, шалик, подушка та новичок.

Найбільш актуальне питання для всіх, хто починає (або продовжує) пізнавати філософію — де шукати такі книги (й зокрема, українською). Я вже зробила загальний допис про філософські розділи у різних видавництвах, тепер хочу детальніше розповісти вам про них.

І почну з Фоліо, бо тут є книги від античності до сучасності. Ось деякі з них:

📕Платон — «Діалоги» (вибрані діалоги та «Апологія Сократа»), «Держава» (критичний аналіз видів державного устрою та ідея власної моделі ідеальної держави Платона).

📗Арістотель — «Метафізика» (про «першу філософію» Арістотеля та історію філософії до нього), «Політика. Поетика» (спроба підсумувати теоретичні дослідження давньогрецьких філософів).

📘Р.Декарт — «Метафізичні твори» (складається з «Дискурсія про метод» і «Медитації про першу філософію»).

📙Ж.-Ж.Русо — «Вибрані трактати» (трактати «Дискурсія про науки й мистецтва», «Дискурсія про походження нерівності» та «Про суспільну угоду»).

📕І.Кант — «Пролегомени до кожної майбутньої метафізики, яка може постати як наука» (про побудову наукової метафізики на основі критицизму).

📗Ф.Ніцше — «Так мовив Заратустра. Книжка для всіх і ні для кого» (філософський роман про надлюдину та ідею вічного повернення), «Шопенгауер як вихователь. Сутінки ідолів» (про волюнтаризм Шопенгауера та критику європейської культури), «Весела наука» (коментар до «Заратустри»), «По той бік добра і зла» (про добро, зло й надлюдину).

📘Е.Гусерль — «Досвід і судження. Дослідження генеалогії логіки» (про феноменологічне розуміння генеалогії логіки), «Ідеї чистої феноменології і феноменологічної філософії» (тут вперше концептуалізується феноменологія як трансцендентальна філософія).

📙З.Фрейд — «Тотем і табу» (про теорію походження релігії та культури), «По той бік принципу задоволення» (про поняття «свідомого» та «несвідомого») та інші.

📕А.Камю — «Міф про Сізіфа. Бунтівна людина» (про перехід від «етапу абсурду» до «етапу протесту»). Також є багато філософських романів, пʼєс та щоденників цього мислителя.

📗У.Еко — «Історія філософії. Античність та Середньовіччя» і «Історія філософії. Модерна доба» (дуже раджу цю книгу для базового знайомства з історією філософії).

Зверніть увагу: чимало з цих книг є і в паперовому, і в електронному вигляді. На обидва варіанти всіх книг до 30 листопада діють знижки -30%, а при замовленні від 499 грн — безкоштовна доставка.

*в дописі використані зображення філософів з Вікіпедії.

#книжкове #філософія_ЛМ #рекомендація

[Людина мисляча | підписатись]

1011 доба широкомасштабного вторгнення. Майже чотири тисячі днів війни.

Сирійсько-грузинський пасьянс.

1. Я не є дипломованим спеціалістом в близько-східних відносинах, але розумію, що останні кілька тисяч років саме в цьому регіоні створювалися наративи та робилися перші кроки того, що потім десятиліттями мало відгуки по всьому світу. Це і про те, що звідси пішли майже всі головні світові релігії (називаю в хронологічному порядку) - іудаїзм, християнство, іслам. Тут кожен кілометр землі пройдено римськими легіонами. Тут зберігалося світло знань, коли Європа впала в темні віки. Тут хрестоносці вибудовували торговельні шляхи під виглядом релігійного ренесансу. Тут дві Світові Війни мали протистояння за ресурси Азії та транзит. Тут Радянський Союз створив форпост, яким досі користується путін, створюючи проблеми всьому світу не тільки в паливній галузі. Саме тут вкоренилася династія Асадів, підтримана радянським керівництвом. І якщо казати про чахликові яйця, одне з них точно сховано поблизу Дамаска.

2. Сирія - місце, де Брежнєв, а потім і путін, утримували від падіння нафтові ціни, щоб отримати можливість озброювати на паливні кошти армії нечісті по всьому світу. Один нафтопровід і один газопровід великої потужності з Близького Сходу через Туреччину і Грецію до Європи повністю змінить обличчя Європи, зробивши її вільної від постійного бажання тягнути руки до кишені, щоб підтримати нафтодоларами путінський режим. Блокування транзиту через Сирію, Південний Йемен та Сомалі з піратами двадцять першого століття, які знищують каравани через Червоне море, газопровід через Україну, який слугував засобом шантажу десятиліттями, - це все явища одного порядку. Ми ще колись дізнаємось історію створення та існування ІГІЛ, за яким стоять ті самі тіні, що і за найгіршими сторінками в історії нашої держави.
Після початку сирійських воєн минулого десятиліття, росія, яка мала можливість скути землю цієї близькосхідної країни власними військовими базами, почала шантажувати світ великою війною в регіоні і, після загострення, домовилася з Туреччиною, і фактично відкупилася дешевими газом і нафтою і поступками в кавказькому регіоні, від одноосібного правителя Туреччини. Але, як ми бачимо, у керівника найбільш східної країни НАТО, немає постійних домовленостей, тим більше, з потенційним противником та конкурентом в регіоні. Впевнений, Ердоган, людина з тонким оцінюванням ризиків, зробив висновок про майбутній розвиток подій не помилково. Чого очікувати далі?

3. Численні угрупування антиасадівської опозиції, які мають різні етнічні, релігійні, мовні орієнтири і дуже не люблять один одного, домовилися зі своїми спонсорами та між собою (саме в такому порядку) не про відновлення статус-кво в Ідлібі, повернувши Алеппо. Вони, впевнений, домовилися про розподіл влади в Сирії, яка має знов стати єдиною державою, що відновить мирне життя під контролем світових лідерів, маю надію, що без путіна та асада, і це надасть можливість прибрати Іран з Лівану та зменшити його можливості в Йемені. Війна Ізраїлю проти Хамас, чергова Ліванська війна проти Хезболли(Ірану), як виявляється, були першим і другим актами написаної кимось партитури близькосхідної війни 2024 року. Росія, що витратила ресурси і глибоко зав'язла в Україні, не може допомогти нічим, крім авіації. Іран, після останніх бомбардувань ізраїльтянами є конкурентом Сирії за російське ППО та ПРО, а не захисником для сирійців. Іранські бази теж можуть днями потрапити під атаки чергових прокинувшихся угрупувань невідомих нам релігійних та етнічних лідерів Сирії.
Одним із сценаріїв того, що буде відбуватися далі, буде спроба російських або іранських (це не єдине ціле) спонсорів діючого режиму передати владу якомусь умовно поміркованому нащадку асада для того, щоб зберегти частину контролю. Маю надію, що сирійці цього не допустять. Але хочу нагадати, що режим тиранії там існував з середини двадцятого століття і всі рівні і прошарки суспільства не тільки втомилися, багато хто пов'язаний з режимом злочинами і кров'ю набагато більш свіжими, ніж при розпаді дряхлого СРСР брежнєвського часу.

4. Чи є пов'язаними з цим події в Грузії? Звісно, ні, з точки зору того, що вони готувалися роками. Після абсолютно аморфного стилю опозиції після попередніх виборів, після ганебного повернення до парламенту під тиском Євросоюзу (когось цей тиск тоді дивував?) Всім стало зрозуміло, що остання спроба виходу Грузії з фактичної російської окупації відбудеться саме цієї осені. Влада теж готувалася - закон про іноагентів, реклама на тлі кадрів з понівеченими путіним українськими містами, обнулення повноважень президента та зміни виборів президента з загальнонаціональних на кулуарні, знищення армійських підрозділів, які воювали в Іраку та Афганістані і багато чого ще. Тисячі, десятки тисяч "біженців від війни" з росії- це частина цієї роботи. Скільки серед них агентів фсб та гру? Скільки серед куплених ними бізнесів вже працює на знищення грузинської державності? Пройде час, ми дізнаємось правду. Але зараз Грузія - поле бою. Поки що криваве, але без вбивств. На жаль, і це - питання часу. путін та його грузинські поплічники самі не зупиняться, для них це теж бій, що може бути останнім. Їм доживати в москві на дачах разом з асадом, януковичем на іншими використаними росіянами презервативами.

5. Тим не менше, все у світі пов'язано складними вузлами. Грузія є ключовим транзитним хабом для регіону. Саме від наявності грузинського транзиту залежить російське угрупування у Вірменії, прямий залізничний шлях до Ірану. З іншого боку, саме від Грузії залежить шлях азербайджанських, казахських, узбекських, туркменських енергоносіїв до Європи через Туреччину або (саме так) через Україну. Потенційний одеський хаб - це частина глобального розв'язування проблеми, яку росія нав'язала центральній Азії. До речі, саме в Одесі колись існувала телеграфна станція Лондон-Калькутта. Ще Шеварднадзе, намагаючись виплутатися з обіймів росії, встиг зробити нафтопровід Баку-Тбілісі-Джейхан, що став одним з гарантів зацікавленості Європи майбутнім маленької кавказької країни. Саакашвілі намагався зробити наступний крок - порт Лазіка в Анаклії мав стати найбільшим транзитним вікном з Азії в Чорне море. Проросійська влада одразу зупинила проєкт будівництва, а потім навіть продала його росіянам, які так гарантували смерть надії на новий транзитний коридор.
Батумі, який стал символом сучасного розвитку для Грузії, перестав приймати круїзні лайнери з Європи, туристам з Німеччини та Британії прийшли на зміну дешеві ковбасні "відпочиваючі" з Омська та Кінешми.

6. Саме цей швидкий окупаційний рух і став головним в тому, що всі політики, хто дуже не люблять один одного, навіть маючи різні партійні списки, об'єдналися заради майбутнього країни. Далі - зміна влади і трибунал над тими, хто хоче знищити грузинську державність. Попереду дотискання діючої системи. Сьогодні бастують студенти, проти влади виступили багато держслужбовців, посли в кількох країнах, в тому числі, пішли у відставку посли в Китаї та США. Відмовилися працювати на владу більше 500 співробітників будинку юстиції. Йде боротьба за телебачення.
Але поки що мовчить понівечена армія. Мовчить поліція, на діях якої тримається захист підроблених результатів виборів. На 14 грудня призначені вибори президента в нелегітимному без чотирьох з п'яти партій парламенті. Сьогодні черговий вечір збере знов врожай заарештованих та понівечених поліцією громадян. Як і в Сирії, момент істини близько. Чекаємо.
Про Грузію буде окремий текст.

Сакартвело, гаумарджос!
1. Якщо Сирія - точно не моя тема, то можу чесно сказати, що багато в чому розуміюсь на грузинських подіях. Моя зацікавленість почалася давно, а в 2016 я звернувся до Михеїла Саакашвілі про написання книжки. Ця книжка - не стільки його біографія, скільки історія боротьби за відновлення Грузії, про те, що вдалося, а що ні. Книжка стала результатом 20 годин розмов на диктофон. Було ще, думаю, в три рази більше розмов з ним та членами команди не під запис. Було півтора десятки мандрівок Грузією та ще одна книжка - "12 розмов про Грузію". Серед співрозмовників - діячи культури, спорту, політики. Ковід та війна не дали завершити проєкт книги про грузинську культуру, який допомагав мені зробити Oleg-Sandro Panfilov , він вже не з нами, але він встиг видати в Фоліо кілька книжок, в тому числі, детальну Історію війни 2008 року.
2. Безумовно, всі процеси, які відбуваються сьогодні в Тбілісі та інших містах, базуються на подіях 2012 року, коли росії вдалося при мовчазній згоді дипломатів США, проводячи агресивне інформаційне втручання у вибори, отримати лояльну до себе, наскільки можливо, до себе, грузинську владу. Далі почався швидкий рух до відновлення ще не забутого в Грузії минулого. Одразу було повернуто додому європейських  волонтерів, що викладали в кожній школі англійську мову, відновлено викладання російської, як другої обов'язкової.

Повернулися вори в законі. Дрібний криміналітет підняв голову в маленьких містечках і селах. Почався тиск на бізнес. Поліція поступово знов навчилася закривати очі на дрібну злочинність та корупцію, рейтинг Грузії в "дуінг бізнес", звісно, впав, зростання економіки зупинилося, але в цьому питанні все знов змінилося після початку російської агресії в Україну.  Десятки тисяч мігрантів привезли з собою гроші, за рахунок росіян став зростати туризм, відновилися інвестиції, і, як подарунок з барського плеча - повернулася торгівля з росією.  Туди поїхали вино та мандарини, а в грузинських магазинах з'явилася молочка з костроми та ковбаса зі ставрополя. На жаль, сьогодні полиці супермаркетів в Тбілісі вже наполовину нагадують Ростовські або Краснодарські. "Великий брат" з'явився всюди - книжки, літаки в аеропортах, банківські картки, невидимі фсб-шники на прикордонних постах, які надають поради грузинським прикордонникам. Подібний стиль проходження кордону відчув сам, маючи змогу 40-хвилинних розмов з прикордонником, який після кожної моєї відповіді на питання зникав в таємній кімнаті. Кожна книжка в моїх речах стала предметом детального контроля спеціально викликаної людини.

3. У мене багато друзів в Грузії в різних містах. Більшість з них - поза політикою. Тим не менше, жоден з них не став на бік уряду, що підробив, як і очікувалося, результати виборів. Всі - на боці народу. Мої книжки видані грузинською мовою. Коли я був в Тбілісі в кінці травня,  я бачив мітинги молоді в Ваке, недалеко до будівлі Тбіліського Університету, під прапорами Грузії та Євросоюзу. Я розумів, що європейський вибір для гркзинської молоді не має альтернативи. Тоді, в травні,  здавалося, що влада спробує затиснути будь-який спротив. Не вдається. Кількість тих, хто хоче вільної Грузії,  більше ніж кількість тих, хто готовий на чергові десятиліття російського рабства.

Коли грузинам на виборах в якості реклами провладної партії показали ролики з розбитими російськими злочинцями українськими містами, коли грузинська влада відверто відмовилася від європейського шляху, залякуючи своїх співгромадян війною у випадку втрати влади "грузинською мрією", стало зрозуміло, які сценарії готуються. Сьогодні частина держслужбовців виступила в підтримку народу. Частина мовчить. Впевнений, що серед розглянутих бандитською владою сценаріїв є і сценарій великої крові, яка буде пролита на вулиці Руставелі при знищенні барикад та розгоні натовпу. Це викличе реакцію у вигляді штурму урядових будівель. Далі може бути звернення падаючої влади за допомогою до путіна. Чи буде в результаті на вулицях росгвардія або переодягнений в грузинську форму омон, покаже час.