Виконання бойових завдань з розвідки, коригування й наведення артилерії одним із учасників Української Кровної Єдності на передовій.

З приводу атаки 8 липня в суспільстві розгорілася палка дискусія щодо мирних перемовин або навіть капітуляції заради припинення вбивств, чи, навпаки, посилення мобілізації задля перемоги.

Звісно, Українська Кровна Єдність виступає проти мирних переговорів України з РФ. Принаймні у нинішніх умовах. Тому тему миру ми не чіпатимемо. Наша організація однозначно стоїть на позиції перемоги України.

Проте, щоб досягти перемоги у війні, необхідно тверезо розуміти обстановку, у якій знаходиться наша країна.

Просте посилення мобілізації, тим паче у теперішньому її виді, не здатне ні припинити російські військові злочині, ні в цілому досягти перемоги у війні. При умовах кількісної переваги ворога, самовбивчої стратегії і нестачі снарядів, техніки і озброєння мобілізований українець-"ухилянт" з автоматом, що штурмує Вербове чи сидить підвалі у Кринках, ніяк не вплине на удари стратегічною авіацією ворога ракетами класу "повітря-земля" з відстані кілька тисяч кілометрів від лінії фронту.

Зменшити вірогідність повторення атак ракетами стратегічної авіації ворога можливо лише збільшенням військового бюджету і вкладенням ресурсів в розробку, модифікацію, покупку і виробництво як засобів ПВО/ПРО, так і засобів нанесення ударів по російським військовим аеродромам, до прикладу ударних дронів. Цього можливо досягти лише за рахунок мобілізації економіки, скорочення некритичних витрат бюджету і жорстокого викорінення корупції, на що здатна лише вольова націоналістична державна влада, що зацікавлена у перемозі в війні та благополуччі нації, а не особистих егоїстичних владі й прибутках.

Учора, 20 липня, учасники київського складу Української Кровної Єдності разом із іншими волонтерами здійснили похід у госпіталь до поранених військових.

Занісши смаколиків, ми поспілкувалися з пораненими воїнами та подякували їм за службу. Деякі із них не можуть навіть підвестися, інших ніхто не провідує, та усім їм ми повинні показати, що українці, а особливо молодь, не забувають їхнього чину та цінують своїх захисників. Особливо, коли певна частина суспільства воліє на війну уваги не звертати.

Насправді, ми завжди повинні пам'ятати наших військових та висловлювати їм наші підтримку й вдячність.

У черговий раз держава плюнула в обличчя українському народові.

18 липня Верховна Рада у першому читанні прийняла законопроект 11340 стосовно злочинів, пов'язаних з корупцією.

Згідно з цим законом, пропонується 2 головні зміни в кримінальний кодекс:

• надати можливість сторонам заключити угоду про визнання винуватості та погодити покарання у вигляді штрафу навіть тоді, коли його не передбачено у санкції статті ККУ;
• надати можливість сторонам угоди погодити покарання у вигляді позбавлення волі на строк менший від найнижчої межі.

А для заключення угоди достатньо здати лише одного будь-якого спільника або (або!) відшкодувати збитки. Разом із тим, законодавство передбачає заборону на обіймання певних посад лише як додаткове покарання, яке суд зазвичай не призначає.

Фактично, це означає, що корупціонер може укласти угоду, відкупитися від покарання і спокійно собі далі грабувати українців на тій самій чи іншій посаді.

На практиці це виглядатиме наступним чином.

Припустимо, міністр оборони награбує мільярд гривень, а згодом попадеться на крадіжці у 10 млн.. Йому буде достатньо відшкодувати збитки й заплатити невеликий штраф. На цей раз йому навіть не обов'язково буде виїжджати відпочивати в Ізраїль чи Узбекистан.

Цей закон — проект правлячої партії президента Слуга Народу. Так, запропонований він був депутатом від СН Іонушасом, за зізнанням одіозного депутата Гуріна фракція Слуги Народу одностайно підтримала 11340, а голова ВР від Слуги Народу Стефанчук навіть намагався організувати "тихе" голосування без обговорення.

Годі й казати, що корупція — це злочин проти народу, адже гроші, що крадуть корупціонери — це насправді гроші українців.

А під час війни з переважаючим ворогом, у якій Україна тим паче наразі зазнає поразки, корупція всередині держави — фактично допомога ворогу в знищенні нашої нації, адже вона не тільки відбирає гроші, що мають йти на потреби фронту, але й знищує мотивацію військових, що призводить до зниження обороноздатності країни, поразкам на фронті та смерті українських воїнів.

Корупція під час війни — національна зрада. Й каратися вона повинна відповідно жорстоко, а саме конфіскацією усіх майна й статків на користь народу, обов'язковою забороною займати державні посади і ув'язненням чи направленням у штрафні підрозділи на фронт задля спокути кров'ю своєї вини перед нацією.

Коли держава в лиці усієї правлячої партії потурає корупції, зокрема приймаючи такі законопроекти, вона ясно дає зрозуміти, що їй начхати на наші націю, війну та перемогу.

А ми, націоналісти, такому разі не маємо права мовчати.

Далі буде.

У місті Бровари в районі Старого Центру натовп циган з металевою трубою напав на українського військового — ветерана Броварської ТРО з позивним "Ведмідь", що має вади серця. Підступний напад та побиття були зафіксовані на камеру всередині магазину.

За свідченнями очевидиці, поліція, що прибула на виклик, ніяк не відреагувала на напад, а швидка навіть забрала одного із нападників, який ніяк не постраждав.

За свідченнями місцевих жителів, цигани не лише нападають на українських військових і займаються грабунками, а навіть торгують наркотиками, отруюючи українську молодь, при чому про цей факт знають усі, включно з поліцією.

Держава ж в особі поліції лише підтримує циган проти українців, адже місцева поліція отримує свою вигоду, кришуючи злочинний циганський наркобізнес, а рівність народів, під якою насправді мається на увазі усунення українців з країни, — це державна політика в Україні.

Така поведінка серед циган вважається абсолютно нормальною. Цей народ, усюди відомий лише злочинністю та паразитарним способом життя, неможливо змінити, адже їх стиль життя — частина їх біологічної природи.

Українці не повинні терпіти циганське свавілля. Нам потрібно об'єднуватися у спільноти для захисту власних інтересів. А повністю викорінити циганську етнозлочинність можливо лише при націоналістичному уряді, який піклуватиметься про українську націю.

​​Військовий генерал, який, на моє переконання, вбив більше українських військових, ніж будь-який російський генерал.

(ц) майор Богдан "Тавр" Кротевич — начальник штабу бригади НГУ "Азов"

Як відомо, 23 червня начштабу "Азову" майор "Тавр" подав листа у ДБР з вимогою розслідування злочинних наказів командувача ОС ЗСУ та східного ОСУВ генерала Юрія Содоля.

За визначенням самого Кротевича, генерал Содоль керував військами просто неадекватно. Він завжди обирав провальну для нашої армії стратегію, не цінуючи життя українських воїнів та по суті віддаючи військам самовбивчі накази.

Державна влада в Україні не зацікавлена у війні. Її інтересують лише особисті влада й статки. Тому їй вигідно воювати не вмінням і технікою, а мобілізованим особовим складом, адже це дозволяє їй надалі одночасно грабувати країну, знищувати українську націю та транслювати через телемарафон та підлеглі ЗМІ медійні перемоги задля відводу очей. Тому, генерал-м'ясник виявився ідеальним командувачем для військово-політичного керівництва.

Наведімо лише деякі вибрані моменти з біографії генерала.

Під час битви за Маріуполь на початку Великої війни генерал Содоль керував фронтом від Волновахи до міста Марії. При цьому він провалив підготовку до оборони, ані дня не провів у місті та не розумівся в оперативній ситуації, віддаючи несумісні з реальною обстановкою на полі бою накази.

11 лютого 2024 р. Юрій Содоль як людина головнокомандувача Сирського був призначений командувачем ОС ЗСУ.

15 лютого в Авдіївку фактично всередину котла були введені підрозділи 3ОШБр. 17 лютого саме ініціативою командування на місцях почався вивід військ. Провальна операція коштувала Україні та одному із найбільш ефективних її підрозділів високу ціну.

Уже навесні значною мірою через брак укріплень, за який несе відповідальність командування, ворог з Авдіївки просунувся за лінію Бердичів, Орлівки та Очеретино.

Не дивлячись на ці поразки, командування вирішило призначити Содоля ще й командувачем ОСУВ "Хортиця", що відповідає за фронт від Донбасу до Харкова.

Відомо, що з тих пір 12 бригаді НГУ "Азов" почали надходити незрозумілі накази про самовбивчі атаки піхотою у короткі строки без підтримки артилерії. Також відомо, що генерал Содоль, імовірно за відмову виконання подібних наказів, намагався "прибрати" комбрига "Азову" "Редіса", розпочавши проти нього службове розслідування.

Усе це повністю вписується в політику держави знищення умовно націоналістичних, добровольчих підрозділів нашої армії через їх невдобну для держави ідейність та самостійність. Цілком імовірно, що генерал працював як інструмент у руках керівництва держави для спроби позбутися 3ОШБр та "Азову".

Пізніше, Юрій Содоль як командувач ОСУВ "Хортиця" повністю провалив підготовку оборони кордону на Харківщині, що призвело до втрат підрозділів ТРО, прориву ЗСРФ до Липців і Вовчанську, створення загрози Харкову та послаблення усього східного фронту.

Останньою краплею став червневий прорив ЗСРФ на напрямку Нью-Йорку та Торецьку через безглузде рішення командувача Содоля замінити досвідчену 24 бригаду на новостворену здебільшого з мобілізованих новобранців 41 бригаду, що не знала місцевості й не була готова до інтенсивних бойових дій. Через це рокове рішення і невміле командування ворог наніс Україні значні людські втрати, здійснив прорив у Нью-Йорку та створив ЗСУ загрозу оточення. Відомо, що у цей же самий час запеклих боїв генерал Содоль замість контролю за підлеглими військами п'янствував в Одесі та нагороджував медаллю мера Труханова.

За провалені операції, безглуздо втрачені і понівечені життя тисяч українських військових, окуповані та знищені міста України, за втрати, що Україна, тим паче, в умовах переваги ворога у чисельності та вогневих засобах, дозволити собі ніяк не може, генерал Юрій Содоль не поніс жодного покарання.

Президент лише звільнив його з посади і той наразі спокійно відпочиває.

Більше того, в порушення закону, ДБР відхилили скаргу майора Богдана Кротевича та відмовилися розпочинати розслідування. За словами "Тавра", у ДБР згори прийшла указка не давати хід справі. Вочевидь, нинішнє військово-політичне керівництво держави, чиїм ставлеником і є генерал Содоль, палко бажає "відмазати" свою людину. Це доводить також і те, що командування почало залякувати імовірних свідків, а головні поплічники генерала не були навіть звільнені і наразі продовжують справу свого "наставника".

Так бути не повинно. Генерал Юрій Содоль та усі його поплічники мають не просто понести покарання, а пожертвувати всі свої майно й статки на ЗСУ та кров'ю змити свою вину у штрафних загонах на штурмах, у які вони так любили кидати українських чоловіків. Саме так виглядатиме справжня справедливість.

Разом із тим, життєво важливо пам'ятати, хто саме призначив Содоля, хто контролював та надавав йому вказівки і хто зараз намагається його врятувати. На них, себто на керівництві держави, так само лежить відповідальність. І лише при корінній зміні системи в Україні на таку, що зацікавлена у першу чергу в українській нації та у війні, подібні випадки не повторяться.