Вогонь ненависті: хто його роздмухує?

Уявіть собі ситуацію: ви приходите в автосервіс, а вам кажуть: «Спочатку перейди до ПЦУ, а потім поміняємо деталі».

Це не жарт. Це реальні слова «священника» ПЦУ Романа Грищука, який закликає переслідувати священників УПЦ, «щоб у них земля горіла».

Чи не це є справжнім розпалюванням ненависті? Коли людей, які сповідують віру, їхню громаду, виганяють з храмів, цькують, змушують відмовлятися від власних переконань. Коли заклики до насильства стають «нормою» з вуст тих, хто мав би проповідувати мир.

Грищук говорить про «духовні санкції», але хіба можна назвати духовними його слова, що сіють злобу і розбрат? Хіба це не нагадує часи, коли віруючих вважали «ворогами народу» лише за те, що вони залишалися вірними своїй Церкві?

Такі заяви не лише порушують всі моральні норми, але й ведуть до руйнування єдності народу. Ненависть, яку роздмухують Грищук і подібні до нього, є отрутою, яка з’їдає суспільство зсередини.

Україна ж потребує любові, а не вогню ненависті.

Те, що сьогодні дехто готовий жити в «меншій, але щасливішій» Україні, – це прямий наслідок багаторічної політики розділу.

Ця політика, замість того щоб об’єднувати, навмисно розколювала український народ.

Замість того щоб чути, спробувати зрозуміти і знайти спільне, політики лише розпалювали вогонь протиріч.

Вони створювали образ ворога там, де його не було, вказували пальцем на «неправильних» українців і розділяли країну на «своїх» і «чужих».

Політика розколу – це шлях у нікуди. Бо коли народ роз’єднаний, коли немає довіри і спільної мети, країна стає слабкою, а суспільство – вразливим.

Якби замість ультиматумів і погроз, ми шукали діалог, будували мости, а не мури, Україна залишалася б єдиною. Політики підуть, а розкол, який вони створили, залишиться болючим шрамом.

Єдність – це вміння поважати і розуміти одне одного. І якщо ми будемо дозволяти політикам ділити нас на «своїх» і «чужих», завтра вже ніхто не буде говорити про щасливу країну – ні меншу, ні більшу. Бо її просто не буде.

Порожній храм і прапор замість молитви

Це фото зроблено сьогодні о 8:00 у захопленому Михайлівському соборі УПЦ в Черкасах. Саме в цей час представники ПЦУ мали би проводити свою «літургію».

Але замість молільників – лише прапор у центрі храму. Символічно.

Ось до чого призводить насильницьке захоплення святинь: Божий дім перетворюється на порожню залу з державними символами і ідеологічними гаслами, але без молитви і без людей.

А головне - без Бога. Тому що, все те, що відібрано силою і неправдою, не може прийняти Духа Святого!

Чи цього прагнули ті, хто виправдовував ці захоплення і приймав участь в них?

⚡ЗАВТРА СУД ВИРІШИТЬ, ЧИ УТРИМУВАТИ НАДАЛІ ЗА ГРАТАМИ МИТРОПОЛИТА АРСЕНІЯ

5 грудня Слов'янський міськрайонний суд Донецької області розгляне клопотання прокурора про продовження утримання митрополита Святогірського Арсенія під вартою.

Термін, визначений судом раніше, знову закінчується – в середині грудня.

Сторона захисту проситиме звільнити владику Арсенія на поруки або під заставу.

«Також завтра - 19-та річниця архієрейської хіротонії владики», - нагадують в обителі.

🙏«Просимо молитов за ув'язненого митрополита Арсенія і братію Святогірської Лаври.

Митрополита Арсенія утримують у Дніпровському СІЗО з 25 квітня».

"Захисник історії та культури" Федір Андрощук, той самий, що керував знищенням Десятинного монастиря... зник.

Офіційно – у відрядженні, неофіційно – втік, скориставшись своїми "зарубіжними" паспортами.

Нагадаємо, що це той самий "патріот", який збирав кошти на "прибирання сміття" (тобто, знищення святині!) і обіцяв на місці храму облаштувати... рекреаційну зону.

Що ж, як мінімум рекреацію він облаштував. Тільки, з маленькою поправкою - для себе.

Це не просто втеча. Це зрада. Це чергове підтвердження того, що деякі "патріоти" люблять Україну лише на словах. А своїми справами доводять повну відсутність моральних принципів.

Де Десятинний храм? Зруйнований. Де той, хто цей храм руйнував? За кордоном.А де його совість? Її не знайдеш ніде.

❌ЩЕ 2 МІСЯЦІ ЗНУЩАНЬ В СІЗО НАД ВЛ. АРСЕНІЄМ

Знущання та переслідування митрополита Святогірського Арсенія продовжуються.
5 грудня в Слов’янському міськрайонному суді відбувалося чергове засідання у сфальсифікованій проти владики справі.
Знову вирішувалося питання запобіжного заходу.

Святогірська Лавра повідомляє, що прокуратура вимагала продовження перебування в СІЗО, а захисники наполягали на альтернативі.

Детальніше🔻

В суді знову було представлено 11 заяв від народних депутатів різних груп, які пропонували взяти архієрея на особисті поруки.
Суду також було надано гарантійний лист від релігійних організацій Дніпропетровської області, яким гарантується надання у разі обрання митрополиту Арсенію запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту місця для його проживання.

Втім, суд продовжив знущання над владикою та залишив його у СІЗО ще на 2 місяці.
Крім того, знову не було розглянуто клопотання про проведення прямої трансляції судового засідання. Прозорий процес над авторитетним митрополитом нікому не потрібен.

Адвокати владики Арсенія будуть подавати апеляції.

Ще недавно мер міста Нетішин Олександр Супрунюк нагороджував представників ПЦУ за захоплення храму УПЦ в місті та називав нашу Церкву "біологічною зброєю".

А тепер цей "захисник" державності опинився в центрі корупційного скандалу. Виявилося, що боротьба з Церквою була лише димовою завісою, за якою він, як і багато інших псевдопатріотів, спокійно набивав кишені.

Іронія очевидна: ті, хто найбільш голосно звинувачують Церкву у "зраді", самі першими зраджують народ, крадучи у нього останнє. Супрунюк — лише один із прикладів.

Подібні персонажі кричать про "руку Кремля" в УПЦ, але їхні власні руки глибоко залізли в кишені громади.

Такий "патріотизм" — це не любов до України, а її зрада. Бо справжній патріот дбає про єдність, чесність і добробут свого народу. А всі інші - використовують патріотизм, як інструмент наживи.

Тож, варто придивитися до тих, хто надто голосно кричить про свою "патріотичність".

Адже, як показує практика, за маскою "захисника" високої ідеї надто часто ховається банальний злодій.

Чий це храм?

Києво-Печерська лавра, Трапезний храм. Місце, де століттями звучала молитва до Бога, стало майданчиком для чергового піар-шоу.

На захід для військових помічники президена Зеленського встановили величезні екрани з трансляцією… його зображення.

Святиня, де мали б підносити погляд до образів святих, перетворилася на "храм", де погляди звернені до земної влади...

Храм – це дім Божий, а не місце для політичних акцій чи подібних шоу. Тим більше, в такому незрозумілому контексті.

Додає гіркоти і той факт, що такі події проводять під час війни. Адже саме зараз нам потрібна молитва до Бога, а не такі ось речі, які зовсім не вписуються в християнську картину світу.

Тим більше, цей захід можна було провести в іншому місці – скромно, без гучного пафосу і самозвеличення. В будь-якому випаду, не варто це було робити в в храмі.

Бо храм – не місце для возвеличення будь-якої влади, окрім Божої.

Через 10 хвилин можна буде подивитися пряму трансляцію з відкриття собору Нотр дам де Парі. Для тих, кому це цікаво, ось кілька посилань:

https://www.youtube.com/watch?v=e1TUhfg-Nrg

https://www.youtube.com/watch?v=hE5L0GcL61s

https://www.youtube.com/watch?v=3j_x5NBjyHI

🇺🇦 Демографічна криза в Україні

Україна очолює світовий антирейтинг за рівнем смертності та є країною з найнижчою народжуваністю на планеті.

Ці шокуючі дані озвучила член комітету ВРУ з питань здоров’я нації Вікторія Вагнер. За даними Мін’юсту, у першій половині 2024 року народилося 87 655 українців, а померло 250 972.

Це означає, що смертність майже втричі перевищує народжуваність. Для порівняння, у 2018–2020 роках цей показник складав 2:1.

Що це означає для нашого майбутнього?

Такі цифри свідчать про глибоку демографічну кризу, яка ставить під загрозу існування нашого народу.

Хто винен?

Не тільки війна, але й кожен, хто не працює задля майбутнього держави. Чиновники, які крадуть гроші з бюджету, влада, яка довела народ до зубожіння, кожен з нас, хто погоджується на аборт...

Роман Грищук розповів, як тяжко бути українським священником, порівнюючи це з «легким» життям "московських батюшок". Але про що він говорить? Про Христа? Ні. Про молитву? Ні. Про богослужіння? Знову ні.

З його слів випливає, що «український священник» — це не пастир, а політичний активіст. Йому потрібно «переконувати», «надихати», «сперечатися», і цікавитися політикою. Але де в цьому всьому місце для духовного життя? Де проповідь про Христа Воскреслого?

Для Грищука і ПЦУ "священик" - політрук і рупор політичних ідей, а не служитель Бога Живого. Про що це говорить?

Про те, що Грищук навіть не намагається приховати, що ПЦУ — це політичний проєкт, а не Церква. Він сам підтвердив, що для них головне — не спасіння душ, а виконання політичних завдань.

«Московський батюшка мовчить і не втручається в політику», — каже Грищук, думаючи, що це звинувачення. Але хіба це не перевага? Священник має стояти над політикою, вести людей до Христа, а не використовувати амвон як трибуну для політичних гасел.

⚡️ ‼️Сьогодні вранці ТЦК зупинило священника з Дубенщини, настоятеля Свято-Троїцької церкви села Повча, протоієрея Андрія Ступницького, який їхав на богослужіння у свій день ангела. Незважаючи на серйозні проблеми зі здоров’ям — гіпертонію першого ступеня (з тиском 180 на 100 навіть у момент зупинки), цукровий діабет та інші хвороби — отця Андрія весь день возили з полігона на полігон.

На одному з рівненських полігонів його відмовилися прийняти, відправивши додому, проте священника досі не відпускають з-під контролю ТЦК, тримаючи його, як у в’язниці.

Закликаємо до молитов за протоієрея Андрія, щоб Господь дарував йому сили, захистив від неправди та несправедливості й підтримав у цей важкий час.

Святі угодники Божі, моліть Бога за його визволення!

Можно сколько угодно кричать с "пеной у рта" о "возврате святынь", но если ПЦУ толерантно относится к подобным фактам, когда в Храме устраивают такие шоу, то она просто подтверждает свой статус "государственной церкви", которая "сакрализует нацию" и секуляризирует веру, заменяя нацией Бога, а духовность подменяя светской идеологией.

На данный момент ПЦУ не знает, что ей делать с "возвращенными святынями".

Почти нет монахов, нет духовного огня.

Поэтому и лаврские пещеры закрыты во время войны, в церкви крутят кино, а в древней трапезной устраивают жральник и шоу, в современном, буквальном значении, понимая слово "трапезная"

А началось это с устраивания ивентов с "канапками" на территории Святой Софии.

Представить нечто подобное в Храме Гроба Господнего в Иерусалиме, естественно нельзя.

В Сикстинской капелле в Ватикане даже громко говорить запрещено и периодически звучит предупреждение - "селенция".

Для православного Человека, все это выглядит безусловно как оскорбление, мерзость и поругание.

Так що ж насправді відбулося в Трапезному храмі Лаври?

Сьогодні працівники заповідника написали пост, в якому "пояснили", що трапезна на те й трапезна, щоб там їсти. Тож, мусимо пояснити на пальцях, чому сучасні комуністи навіть не пробують розібратися в проблемі і кажуть те, в що самі не вірять.

🍷Трапезна чи столова?

У Трапезному храмі Києво-Печерської лаври — куди десятки поколінь прочан приходили молитися — тепер влаштовують кулінарні шоу та бенкети. І коли це викликає справедливе обурення, лунають виправдання: мовляв, «трапезна — це місце для їжі, так було завжди». Але це брехня і спроба замаскувати зневагу до святині.

Трапеза — це не застілля, а продовження Літургії

У монастирях трапезна — це святе місце. Трапеза після Літургії є її духовним продовженням. Їжа, яка споживається в таких приміщеннях, освячується молитвою, а сам простір трапезної дуже часто є храмом (як і у випадку Лаври).

Саме тому трапезні в монастирях дуже часто будували як храми: з іконами, престолами і можливістю звершувати Літургію. В будь-якому випадку, трапезна монастиря - це не місце для кулінарних конкурсів і балагану.

Що ми бачимо тепер?

Замінюючи молитву на шоу, сучасні комуністи руйнують саму сутність святині. Кухарі за плитою, світло софітів і глядацькі овації у Трапезному храмі — це відверте осквернення того, що століттями було частиною духовного життя.

❌ Трапезна — це не столова. Це місце, де ченці не просто їли, а молилися й служили Богу навіть під час трапези.

❌ Храм — це не сцена. Святиня не може бути декорацією для розваг чи маркетингових шоу.

Духовність замінюють світськістю

Такі події чітко показують, як сучасні більшовики перетворюють сакральне на буденне. Замість молитви і благоговіння — комерція, замість духовності — ідеологія.

Трапезна — це частина Літургії, а не місце для кулінарного шоу. Той, хто виправдовує це, просто не розуміє священного значення храму або свідомо знецінює його.

Святині — це не сцена і не маркетинговий майданчик. І чим раніше ми це усвідомимо, тим менше буде таких ганебних подій.

🌿🕯ПАНАХИДА ЗА БРАТОМ ВЛАДИСЛАВОМ

Сьогодні о 13:00 на Центральному броварському кладовищі буде звершена панахида за покійним братом Владиславом.

Парафіяни і захисники Києво-Печерської Лаври вже в дорозі.

Брат Владислав став одним з символів боротьби за наші святині і права. Став тим, хто відкрито і мужньо виступив проти наруги над обителлю.

☦️Згадаємо його сьогодні в своїх молитвах.
Помолимося за упокій його безсмертної християнської душі.

ВСТИГНУТИ💔

Це буде останній на сьогодні пост.
І найбільш важливий.

Згадуючи брата Владислава Пустового, ми не можемо не думати про швидокоплинність часу і про те, чого ми не встигли, поки він був живий.

Скільки ми завжди не встигаємо, поки живі наші близькі. А потім гірко шкодуємо. Скільки шансів марнуємо, скільки гарних справ не робимо через оце вічне "потім, завтра, якось треба зробити".

І от, знову. Владислава немає рік.
Як мало його записів. Як мало ми його слухали, коли кожна його фраза, кожна його поява у мережі була яскравою дорогоцінністю.
А потім його раптом не стало.

Доки ми не втратили Владислава, ми не до кінця розуміли, якого таланту та сили це людина.

Нам не вистачає Вас, брате.
Але Ви з гори добре бачите, що ваша справа жива 🔥

Стояння живе.
Боротьба триває.
Ми і наші брати та колеги несемо слово правди про Церкву, про репресії проти її людей, про її боротьбу за свою гідність і саме право існувати і славити Христа.

І є серед нас люди, які віддали у цій боротьбі більше за інших.

Далі👇

Чи можна називати ПЦУ Церквою?

🎥 У нещодавньому відео представник так званої «церкви» ПЦУ заявив буквально таке: «Завжди пам'ятайте, що УПЦ і її храми придатні лише для того, щоб бути громадськими туалетами. Це вороги нашої держави».

Ці слова — не просто образа, це справжнє розпалювання ненависті, яке виходить із вуст людини, яка називає себе "священником".

Проте, крім ненависті, яку несуть такі "священники", стає зрозумілою головна істина: ці люди не вірять у Бога. Тому що той, хто вірить у Бога і служить Йому, ніколи не дозволив би собі таких слів.

Справжня Церква Христова не може нести прокляття, приниження чи ненависть. Христос сказав: «Любіть ворогів ваших, благословляйте тих, хто проклинає вас» (Мф. 5:44). А ПЦУ, як ми бачимо, не проповідує любов, а відкрито сіє ненависть.

Такі заяви лише підтверджують: ПЦУ — це організація, яка є ідейною спадкоємицею «живоцерковників» радянської доби. Тоді теж були «священники», які намагалися зруйнувати Церкву і служили не Богу, а владі, яка прагнула знищити віру.

Риторика ПЦУ свідчить про повне відторгнення християнських цінностей. Для них храми — це не святині, а об’єкти для глузувань і принижень. Їхня діяльність спрямована не на служіння Богу, а на боротьбу з Його Церквою.

Ми, віряни УПЦ, повинні розуміти: ця ненависть — це спроба нас зламати. Але любов до Бога і до ближнього є тією силою, яка завжди переможе.

Молімося за цих людей, бо вони забули, кому мають служити. І пам’ятаймо слова Спасителя: «Не бійтеся тих, хто вбиває тіло, але душі вбити не може» (Мф. 10:28).

І НАЙГОЛОВНІШЕ: чому мовчить керівництво цієї структури? Чому ні Думенко, ні Зоря, ні хтось інший з "єрархів" не скаже цьому "священникові", що УПЦ - визнана всім світом Церква, так само, як її Таїнства?

І якщо вони мовчать - то значить, погоджуються. То що ж тоді за структура така, ПЦУ? Адже, говорити, що храми - це туалети, може тільки людина, в яку вселився біс.