левконій шепіт
перший збір у році! 🤓 Військовим треба тачка = нам потрібно купити тачку. Допомагати — обов’язок. Стояти осторонь = сприяти ворогу Ворог наступає, перекурити часу – немає. Тому я долучаюсь до командного збору на авто 🪖 Для кого? 48 окремий штурмовий батальйон…
госпаді я плачу 😭 я збираю манюні суми але чути таке приємно
левконій шепіт
перший збір у році! 🤓 Військовим треба тачка = нам потрібно купити тачку. Допомагати — обов’язок. Стояти осторонь = сприяти ворогу Ворог наступає, перекурити часу – немає. Тому я долучаюсь до командного збору на авто 🪖 Для кого? 48 окремий штурмовий батальйон…
тим часом ми натрусили отаку суму, потужнііі, лишилося всього нічого!
порадуйте донатіксом адмінчика 🥰
порадуйте донатіксом адмінчика 🥰
вчора був жоский existence момент
у центрі купив собі капучино що виявився гіркішим ніж я думав (а цукру як зазвичай я чомусь не насипав), пішов шукати місце де можна трошки посидіти і попити, знайшов скверик, але там не було лавочок, тільки дивні клумби, сів на краєчку порожньої клумби, й переді мною постав фасад старого будинку початку 20-го століття (може раніше)
на фасаді (а він був у темряві й не підсвічений) грали неонові кольори від величезного екрану через дорогу
йде чи то мжичка чи то снігодощ і приємно освіжає шкіру обличчя, гіркота кави вже якось і не відчувається, у навушниках грає мертвий півень
я на секунду ніби випав із реальності де є час, от ніби нічого більше немає, тільки малий острівець де я сиджу і дивлюся на граючий неоном старий фасад у напівтемряві під акомпанемент мжички з неба
і це було кайфово
треба ще
#моє
у центрі купив собі капучино що виявився гіркішим ніж я думав (а цукру як зазвичай я чомусь не насипав), пішов шукати місце де можна трошки посидіти і попити, знайшов скверик, але там не було лавочок, тільки дивні клумби, сів на краєчку порожньої клумби, й переді мною постав фасад старого будинку початку 20-го століття (може раніше)
на фасаді (а він був у темряві й не підсвічений) грали неонові кольори від величезного екрану через дорогу
йде чи то мжичка чи то снігодощ і приємно освіжає шкіру обличчя, гіркота кави вже якось і не відчувається, у навушниках грає мертвий півень
я на секунду ніби випав із реальності де є час, от ніби нічого більше немає, тільки малий острівець де я сиджу і дивлюся на граючий неоном старий фасад у напівтемряві під акомпанемент мжички з неба
і це було кайфово
треба ще
#моє
левконій шепіт
вчора був жоский existence момент у центрі купив собі капучино що виявився гіркішим ніж я думав (а цукру як зазвичай я чомусь не насипав), пішов шукати місце де можна трошки посидіти і попити, знайшов скверик, але там не було лавочок, тільки дивні клумби,…
у мене у описі є що тут щоденник ахааххаах чому б і не написати нарешті щось..