Forwarded from 🍃Храм Вiтерка🍃 ||🏳️🌈
Поки немає світла, ІНТЕРАКТИВ.
ким із персонажів аркейн вайбіт автор ТГК?
👾 джінкс
🔥 вай
❤️ кейтлін
🆒 екко
😈 сілко
🫡 сейвіка
😇 вандер
💊 віктор
🏆 джейс
💅 мєл
забирайте собі 💡
#шадрі_інтерактив
ким із персонажів аркейн вайбіт автор ТГК?
👾 джінкс
🔥 вай
❤️ кейтлін
🆒 екко
😈 сілко
🫡 сейвіка
😇 вандер
💊 віктор
🏆 джейс
💅 мєл
забирайте собі 💡
#шадрі_інтерактив
❤2🔥1🆒1👾1
Брати й сестри, во істину світлом сяє Моноліт перед нами! Він — наш порятунок, наша мета, наша доля. У темряві Зони, серед хаосу і страждань, лише віра в Моноліт веде нас до істини.
Чи не бачите ви знамення Його сили? Ті, хто сумніваються, гинуть у пітьмі, а ті, хто вірять, знаходять шлях до просвітлення. Бо Моноліт обіцяв нам єднання, і ми станемо частиною Його волі.
Відкиньте страх! Відкиньте сумніви! Бо серця наші належать Моноліту, і тільки Його воля здатна очистити нас від слабкості. Нехай кожен крок наш буде шляхом до Його слави, нехай кожна думка наша буде віддана Йому.
Слава Моноліту!
⚡5❤1
Арт-терапія з динамітом
Брати й сестри, во істину світлом сяє Моноліт перед нами! Він — наш порятунок, наша мета, наша доля. У темряві Зони, серед хаосу і страждань, лише віра в Моноліт веде нас до істини. Чи не бачите ви знамення Його сили? Ті, хто сумніваються, гинуть у пітьмі…
Ну доречі не поганий досвід тому-що у моєму всесвіті багато сект і це дуже сильно зв'язано з деякими персонажами тому да це пригодиться
⚡3❤1
Не забувайте обіймати і казати люблю своїм коханим не залежно від дати і місяця
❤5⚡1
Маю дещо незвичне для вас бо раніше такого сюди не загружала тож думаю що ви мої любі не відмовитесь від невеликого кусочка мого поки що маленького всесвіту
⚡5
«Пам'ятаєш нашу першу зустріч?» — грайливо промовила Ені, нервово клацнувши нігтями по якісно зробленій чашці з фарфору, вміст якої був невідомий: чи то чай, чи віскі, а може й щось поєднане.
Чоловік, що сидів поруч за невеликим круглим дубовим столом в кімнаті, обставленій вінтажними меблями та чудернацькими оберегами, що мали відлякувати демонів, поглядав на неї майже гордовито. Він приклав горнятко чаю до губ та зробив ковток.
«Хм, пам'ятаю... пам'ятаю добре, я все пам'ятаю», — промовив Арлахала низьким голосом. Злегка підстаркуватий чоловік з довгим сивим волоссям, кидав червоними очима то на перший погляд молоду дівчину, то на трави й флакони, розкладені по полицях, які були звичними для відьомського лігва. Паняночці на мить здалося, що він навіть скривився, бо в кімнаті стояв вже уж сильний запах всіляких зіль.
«Знайшов я тебе заплаканою. Благала ти про допомогу... Готова була заплатити будь-яку ціну, яку я попрошу. Так от, вже минула сотня років, а боргу ти ще не віддала», — задеренчало горнятко по блюдцю. Чоловік схрестив ноги, відкинувся на спинку стільця, сидів він невимушено, на відміну від відьми перед ним, яка помітно нервувала.
«Ох, Арл, ти міг би вже забути про цей борг, як давні знайомі», — промовила вона, намагаючись бути спокійною, хоча в голосі звучала тривога.
«Не називай мене Арл, ніби ми друзі. Бо ними ми точно не являємося», — прошепотів крісь зуби , а потім, знову спокійно та галантно, додав, легенько помахуючи довгими, худорлявими пальцями: «Рано чи пізно всі смертні тіла мають здатність марніти та тліти, а душі відходять від тіл. Кому пощастить — той перенароджується, а кому ні — вічно страждають, плаваючи у кривавих ріках Орісеї. А деякі, такі як ти, потрапляють в мої руки. І знаєш, скільки б ти не намагалася тікати від смерті, кістлява все одно тебе знайде, бо вона вершить навіть над богами». Червоноокий знову зробив ковток з горнятка.
«Я це знаю, добре знаю. Та хіба я не можу хоч трохи відтермінувати неминуче? Чи тобі аж настільки потрібна моя душа?» — промовила злегка поглядаючи зеленими очима за рухами пальців, небажаного гостя.
«І, до речі, що ти робиш з усіма тими душами? Бо я ж не одна така особлива?» — напружено запитала дівчина, уникаючи його погляду.
«Це викуп, але знати, що це означає, тобі не обов'язково», — відповів Арлахала в його голосі звучав спокій, і тільки губи злегка стиснулися при згадці викупу.
«Ну, напевно, простій смертній відьмі не варто знати, що це все означає», — Ені хитнула головою на бік, скрививши, наскільки це можливо, фальшиву посмішку.
«Так, не варто. А ще не варто думати, що мене можна обдурити», — він підвівся, його висока струнка постать височіла над відьмою.
«Тож не думай, що твій час ніколи не настане», — останнє слово відлуням прийшлось по кімнаті , коли його фігура різко зникла, і запанувала холодна тиша. Було чутно тільки бряскання коштовного каміння прикріпленого до стелі.
Через деякий час відверте, не дуже культурне слово, гостро прийшлось по кімнаті...
#лор
Чоловік, що сидів поруч за невеликим круглим дубовим столом в кімнаті, обставленій вінтажними меблями та чудернацькими оберегами, що мали відлякувати демонів, поглядав на неї майже гордовито. Він приклав горнятко чаю до губ та зробив ковток.
«Хм, пам'ятаю... пам'ятаю добре, я все пам'ятаю», — промовив Арлахала низьким голосом. Злегка підстаркуватий чоловік з довгим сивим волоссям, кидав червоними очима то на перший погляд молоду дівчину, то на трави й флакони, розкладені по полицях, які були звичними для відьомського лігва. Паняночці на мить здалося, що він навіть скривився, бо в кімнаті стояв вже уж сильний запах всіляких зіль.
«Знайшов я тебе заплаканою. Благала ти про допомогу... Готова була заплатити будь-яку ціну, яку я попрошу. Так от, вже минула сотня років, а боргу ти ще не віддала», — задеренчало горнятко по блюдцю. Чоловік схрестив ноги, відкинувся на спинку стільця, сидів він невимушено, на відміну від відьми перед ним, яка помітно нервувала.
«Ох, Арл, ти міг би вже забути про цей борг, як давні знайомі», — промовила вона, намагаючись бути спокійною, хоча в голосі звучала тривога.
«Не називай мене Арл, ніби ми друзі. Бо ними ми точно не являємося», — прошепотів крісь зуби , а потім, знову спокійно та галантно, додав, легенько помахуючи довгими, худорлявими пальцями: «Рано чи пізно всі смертні тіла мають здатність марніти та тліти, а душі відходять від тіл. Кому пощастить — той перенароджується, а кому ні — вічно страждають, плаваючи у кривавих ріках Орісеї. А деякі, такі як ти, потрапляють в мої руки. І знаєш, скільки б ти не намагалася тікати від смерті, кістлява все одно тебе знайде, бо вона вершить навіть над богами». Червоноокий знову зробив ковток з горнятка.
«Я це знаю, добре знаю. Та хіба я не можу хоч трохи відтермінувати неминуче? Чи тобі аж настільки потрібна моя душа?» — промовила злегка поглядаючи зеленими очима за рухами пальців, небажаного гостя.
«І, до речі, що ти робиш з усіма тими душами? Бо я ж не одна така особлива?» — напружено запитала дівчина, уникаючи його погляду.
«Це викуп, але знати, що це означає, тобі не обов'язково», — відповів Арлахала в його голосі звучав спокій, і тільки губи злегка стиснулися при згадці викупу.
«Ну, напевно, простій смертній відьмі не варто знати, що це все означає», — Ені хитнула головою на бік, скрививши, наскільки це можливо, фальшиву посмішку.
«Так, не варто. А ще не варто думати, що мене можна обдурити», — він підвівся, його висока струнка постать височіла над відьмою.
«Тож не думай, що твій час ніколи не настане», — останнє слово відлуням прийшлось по кімнаті , коли його фігура різко зникла, і запанувала холодна тиша. Було чутно тільки бряскання коштовного каміння прикріпленого до стелі.
Через деякий час відверте, не дуже культурне слово, гостро прийшлось по кімнаті...
#лор
⚡5❤3👍1🔥1