На другому він так мовити виводе Радіонукліди

🫩🫩🫩

Накидала основних кольорів і вже задоволена 🫡

Поки від мене підписуються я малюю і взагалі чіловий художник

Нарешті в мене з'явилася мотивація тож спробую радувати новими артами

#art@link_to_be_able_to_find_me

Двері, розписані рунами та чудернацькими візерунками, що імітували дерево, з тихим скрипом відкрилися. Паняночці, на перший погляд молодій, відкрився чудовий вид на розкішну кімнату, стіни якої були викладені дрібною мозаїкою, що зображала події, про які, мабуть, пам’ятають лише боги. По всій великій залі літали вогники, освітлюючи довгі обелени із зображеннями птахів, що звисали майже від стелі до самої підлоги, прикрашаючи вишукані колони з червоного дерева.

У повітрі витав аромат вишуканості й легкості – змішаний запах майже догорілих свічок і тліючих трав, які випускали приємний, розслаблюючий дим. Бряжчали коштовні камінці, підвішені на золотих нитях. А в центрі кімнати сиділи її головна прикраса – три вельможні жінки у срібних масках, за дубовим столом, оздобленим тими ж рунічними символами, що й двері.

Увійшла дівчина з темною шкірою та жовтими очима. Найбільше привертала увагу її відсутність лівої руки й маска, яка приховувала пошрамовану ліву частину обличчя. Вона впевнено крокувала вперед, переставляючи темні чобітки. Зупинившись майже біля столу, вона ледь хитнула головою, і з її дредів, заплетених з прикрасами, зблиснули відблиски світла. Її пухкі вуста розкрилися, і вона промовила чітко та впевнено:

«Мої вітання, прекрасні доньки богів. Вибачте, що турбую вас, та все ж я мушу повідомити про неочікувану ситуацію на східних землях. Біля підніжжя Великої ріки… назріває війна.»

«Ми вже знаємо,» – перебила її матір із блакитними очима, що сиділа праворуч. «Нам відомо, що війська культу Парлеса порушили кордони культу Коремії,» – додала вона, і її срібна маска з червоним каменем посередині лоба виблиснула в світлі вогників.

«І так, Долорес, ми не збираємося втручатися,» – пролунали слова матері, що сиділа посередині. Її маска була прикрашена крилами птахів.

«Так, я не сумніваюся, що величні матері дізнаються про подібне першими… Але чи не повинні ми втрутитися? Адже культ Коремії – наші вірні союзники, які неодноразово нам допомагали!» – Долорес майже нетерпляче виголосила ці слова.

«Ні, не повинні. Ми лише спостерігаємо і не втручаємося. Для цього ми вже відправили одну з наших відьом. Тож можеш не перейматися.»

«Чи можу я дізнатися, кого ви відправили на таку важливу місію?» – з цікавістю блиснула жовтими очима Долорес.

«Еніліда Барлас очолила цю місію.»

Частина з мого поки що маленького світу....
Це тільки маленька частинка розділо тому що я поки що не бажаю показувати все

Нарешті можу показати свій арт до колабу

#art@link_to_be_able_to_find_me

"Stop... stop touching me..."

#art@ryo_geniyka #ju #oc

Вітаємо ж нашого батю )
#ФанАрт

happy birthday to me

ось так і прийшли мої 19 років... не очікувала що це станеться так скоро. багато чого сталось, багато чого змінилось... але що важливо, я займаюсь тим, що люблю, навколо мене люди яких я люблю і... мені цього достатньо. я створила персонажів, які мають частинку мене.

дякую усім, хто був поряд і надалі залишатиметься поряд❤️‍🩹

буду вдячна репосту, привітанням і реакціям.
якщо хочете додатково мене привітати, то буду рада якщо закините пару гривень на картку як подарунок:

4441111064204831

#me #art@ryo_geniyka