ці двоє напевно якісь ненормальні –
кажуть про нас на небі
без даху без страху без клятви без спальні
без всього, що іншим треба

блукають в пітьмі і пливуть проти плину
все насамоті й поодинці
хіба так людина шукає людину?
хіба чоловік це і жінка?
хіба вони знають хіба вони вміють?
на що сподівається кожен?

а ми собі мовчки дійшли аж до краю
і пекло на рай перекроюєм
ми знаємо те, що ніхто більш не знає:
ми є
ми вже разом
нас двоє

© Юрій Іздрик

​​Хoча у кoжнoгo cвoї баp’єpи —
Хтocь змiнить напpям, швидкicть, iнтеp’єpи,
А хтocь i вiдcтань — з двoх дo кiлька coт.

Будуть пеpемoги i медалi
Ще й oвацiї та лавpи мiзанcцен…
Пеpемoженi зiйдуть з чужих аpен…
Вiк пpoдoвжить pух cвiй пo cпipалi.

Вже i кopoлi, та кopoлеви
Вдаванo не бачать пiшакiв,
Пpагнучи дoвеpшених cмакiв.

Дoля cкpипoм лязгне металевим,
Пеpебpавши дужих i кpихких —
Свiт для cильних, а не для cлабких!

© Інна Рябченко

​​«Не можна стати людиною о сьомій, якщо ти не був нею до сьомої. Цей принцип діє щодо будь-якого часу доби».

© Ілларіон Павлюк
📚 «Я бачу, вас цікавить пітьма»

​​Може, так би невидимо й жив,
та котроїсь липневої ночі
впала зірка з високих верхів
У дитячі незамкнені очі —

пропекла борозну межи брів
і засіяла пам'ять золою...
Затулитись од неї хотів —
Та долоня була замалою.

© Ігор Римарук

«Коли вже мені що не подобається, то не подобається — й край, і нема ніякісінької потреби вдавати, ніби я цим захоплююсь, бо так подобається більшості моїх ближніх. Я не хочу погоджувати свої смаки з модою».

©️ Джек Лондон
📚 «Мартін Іден»

​«Загальні принципи моралі, звісно ж, хороші, але потрібно їх застосовувати в практиці».

© Джейн Остін

«Коли знаєш, чого хочеш, кожна деталь у твоєму житті має значення. Коли знаєш, чого вартий, обираєш найкраще. Коли щось любиш, вчишся цінувати. Тільки те, що цінуєш, приносить тобі справжню насолоду».

© Альбер Камю

​Стояла я і слухала весну,
Весна мені багато говорила,
Співала пісню дзвінку, голосну
То знов таємно-тихо шепотіла.

Вона мені співала про любов,
Про молодощі, радощі, надії,
Вона мені переспівала знов
Те, що давно мені співали мрії.

© Леся Українка
📃 «Стояла я і слухала весну...»

Не забувайте мріяти щодня.
Не забувайте усміхатись горю.
Усміхнені вуста — це та броня,
Яку не зломить навіть ваша доля.

© Ліна Костенко

​«Затулю вуха, замкну свою душу i буду кричати: тут вхiд не вiльний!»

©️ Михайло Коцюбинський
📚 «Intermezzo»

​​​Немає смерті. І не ждіть — не буде.
Хто хоче жить, ніколи не помре.
І будуть вічно веселитись люди,
І танцювать дівчата в кабаре.

І в сіру ніч, коли мене не стане,
Коли востаннє римою зітхну —
Я не помру, лиш серце в грудях стане,
Схолоне кров, а я навік засну.

© Василь Симоненко

​«І в цьому сум'ятті люди забувають важливу річ: все, чого ти з такою завзятістю досягаєш зараз, одного разу стане непотрібним дрантям».

© Чак Паланік

​​«Мовчання – ще не ознака бездушшя,
Лише те гримить, де всередині – пусто».

© Вільям Шекспір

​​І знову цілу ніч верзлося:
біжу зацькований, мов звір,
і слід кривавиться на росах,
і піт рудий туманить зір.

І знову бачу світ багряно.
За мною полум’я і дим,
гаряча заграва над станом,
безправ’я над добром моїм.

І знов в ганьбі стріваю ранок,
і ліс мені, мов звірю кліть.
Та прийде день мій невблаганно,
ще мить, ще мить!..

© Оксана Лятуринська

​Очима ти сказав мені: люблю.
Душа складала свій тяжкий екзамен.
Мов тихий дзвін гірського кришталю,
несказане лишилось несказанним.

Життя ішло, минуло той перон.
гукала тиша рупором вокзальним.
Багато слів написано пером.
Несказане лишилось несказанним.

Світали ночі, вечоріли дні.
Не раз хитнула доля терезами.
Слова як сонце сходили в мені.
Несказане лишилось несказанним.

© Ліна Костенко

«Життя для мене — не танення свічки. Це щось схоже на чудовий смолоскип, який потрапив мені до рук на мить, і я хочу змусити його палати якомога яскравіше, перш ніж передати наступним поколінням».

© Джордж-Бернард Шоу

Озброюйте себе знаннями!

Не забудьте підписатися на дружні нам канали та поділитися з друзями

🥰 Тиць сюди 👈

📃 Я бачив те, що їм було в імлі...

​​Я бачив те, що їм було в iмлi,
А їх життя — не копія чийогось…
Відходять покоління із землі,
Та пам'ять не полишить дорогого.

Ми грішні всі, а я — найбільш од всіх,
Бо не збагнув їх досвіду гіркого,
Ще, думав, встигну… Та не встиг, не встиг…
А вороття немає ні для кого…

© Олександр Довбуш

«Лише заради переживань варто жити. I заради того, щоб мати змогу потім їх комусь розповісти».

© Януш Вишневський
📚 «Самотність у мережі»

«Усі ми стикаємося зі спокусами... і часто нам потрібне ціле життя, щоб перемогти в боротьбі з ними».

© Луїза Мей Олкотт
📚 «Маленькі жінки»