Чернігівські археологи під час земляних робіт по реконструкції водогону по вул. Любецькій знайшли рів Передгороддя давнього Чернігова. Він являв собою частину конструкцій оборонної лінії, й був виритий ще за часів Київської Русі, коли місто досягло піку своєї могутності. Ймовірно, це сталося в першій половині XII ст.

Княжа усобиця середини XII ст., що переросла, по суті, в громадянську війну, пригальмувала розвиток Чернігова. Негаразди, які охопили край у наступному XIII ст. – монгольське нашестя, пандемії, зміна клімату, перетворили Чернігів у маленьке містечко. Й лише у XIX ст. Чернігів перетнув границі давньої забудови.

Активне господарювання чернігівських містян призвело до того, що вже з другої половини XIX ст. вал зник, а разом із ним — і знання про те, де він проходив. Чернігівські археологи та історики досі ні разу не знаходили матеріальних решток дальньої лінії укріплень стародавнього Чернігова, не уявляли його точного місцезнаходження, конструктивного влаштування та часу створення. До моменту знахідки рову, автор цього тексту Ігор Ігнатенко припускав, що можливо дальній вал, й рів з якого брали землю для його зведення, міг бути невеличким, символічним. Можливо він виконував такі ж функції, як померій (Pomerium) – сакральна границя стародавнього міста Риму.

Однак розкопки показали, що Передгороддя давнього Чернігова було обведене справжнім оборонним ровом. У давнину в цьому місці рівень ґрунту був вищий за нинішній, а отже глибина та ширина рову були більшими ніж ті що ми можемо побачити на фото. На південь від рову мав знаходитися вал споруджений з ґрунту вийнятого при викопуванні рову, на горі валу повинна була стояти дерев’яна фортечна стіна.

Здогадку про спорудження рову саме у XII ст. підтверджують уламки керамічних посудин знайдені на дні рову, та його розташування – рів проходить через територію курганного могильника XI ст., так, що одні кургани опинилися в межах міста, а інші «за городом».

📷 Ігор Ігнатенко

🔎 Архітектура Середньовіччя

#Україна

26 квітня відбулась виїзна нарада науково-реставраційної ради. Її учасники — реставратори, пам’яткоохоронці — розглядали питання реставрації дерев’яної церкви Зіслання Святого Духа у с. Потелич щодо загальних принципів, послідовності виконання науково-дослідних та реставраційних робіт. Ця пам’ятка датується 1502 роком і належить до Списку Світової спадщини ЮНЕСКО.

Під час наради фахівці оглянули інтер’єр та фасади пам’ятки, окреслили можливості їхнього збереження, обговорили план виконання реставраційних робіт. У фокусі уваги була східна стіна нави — цінна пам’ятка монументального мистецтва, на якій містяться два автентичні розписи. Цьогоріч для виготовлення науково-проєктної документації на реставрацію стінопису та іконостасу церкви виділено 100 тисяч гривень.

📷 Департамент архітектури та містобудування Львівської ОДА

🔎 Архітектура Середньовіччя

#Україна

Популярний оборонний засіб Середньовіччя — риба. Допомагає відбити штурм і прогодувати гарнізон.

Звичайно, це жарт. Але подібні картинки часто зустрічаються на середньовічних та новомодерних зображеннях, одне з яких можна знайти в Chronicon Helvetiae 1576 року. Для того щоб візуалізувати, як це могло б виглядати, варто подивитись фільм «‎Астерікс та Обелікс»‎.

📷 E-codices

🔎 Архітектура Середньовіччя

#мистецтво

Росія побудувала сцену на російському боці річки Нарва для концерту в честь 9 травня та встановила екрани, щоб показати концерт жителям естонської Нарви. Дурка...

Хто не знає, на фото — Івангородська фортеця.

📷 nosmellividak

🔎 Архітектура Середньовіччя

#Росія