Нещодавно пройшов «Пліснеський археовікенд», на якому представники історико-культурного заповідника «Давній Пліснеськ» продемонстрували напрацювання в дослідженні побуту та традиційних ремесел. Учасники заходу попрактикуватись та повчилися нового. Наступного разу зустріч запланована на жовтень.

🔎 Архітектура Середньовіччя

📷 Чорна Галич

#Україна

Фотозвіт з цьогорічного досліджень території історико-культурного заповідника «Давній Пліснеськ».

🔎 Архітектура Середньовіччя

📷 Історико-культурного заповідника «Давній Пліснеськ»

#Україна

Про спорядження галицького війська маємо багато літописних згадок, зокрема про дружинників Данила Романовича: «Щити їх були, мов зоря; шоломи, мов сонце, що сходить». Галицько-Волинський літопис зберіг єдиний у давньоруській літературі опис парадного військового одягу князя: «Сам Данило їхав біля короля (угорського. – М. Ф.), за руським звичаєм (одягнений. – М. Ф.). Кінь під ним був на диво, сідло з паленого золота, стріли і шаблі оздоблені золотом й іншими гідними подиву прикрасами: кафтан із грецького оловіру (парчі. – М. Ф.), обшитий широким золотим мереживом, чоботи з зеленого сап’яну, шиті золотом. Німці дивилися і дуже дивувалися».

Галицька Русь не поступалася виробництвом мечів перед іншими давньоруськими центрами і навіть перед країнами Заходу, зокрема Великоморавії та Німеччини. Це підтверджується пам’ятками ІХ-ХІІІ ст. Ковалі були відомі на всіх давньоруських землях, вони кували не тільки мечі, а й панцири, шоломи, бойові сокири, наконечники списів і ратищ. Галицька зброя високо цінувалася у всій Русі.

«Військова кольчуга вояка того часу була дуже дорогою річчю. Навіть простіший варіант – без рукавів – мав тридцять шість тисяч кілець. Таке вбрання коштувало, як сорок п’ять корів. Тому навіть порвану в бою кольчугу знімали з мертвого воїна, щоб використовувати далі. Археологи майже не знаходять повністю цілих кольчуг. Але вона була і дуже важкою, важила близько двадцяти кілограмів. Меч, виготовлений із болотяної руди, хоч і був легшим за ті, які робили в наступні століття, але теж доволі додавав у вазі до обладунку. Тож аби сидіти у такому спорядженні на коні, треба було бути фізично підготовленим і мати добре здоров’я. Особливо дужими мали бути ноги вершника, на які і припадало найбільше навантаження», – стверджує Леонтій Войтович, доктор історичних наук, професор Львівського національного університету імені Івана Франка.

🔎 Архітектура Середньовіччя

📷 Івано-Франківський краєзнавчий музей

#Україна

Табір живої історії українського середньовіччя у Тустані відбувався в серпні цього року.

Чотири дні неймовірних вражень та історичної реконструкції у справжнісінькому середньовічному містечку.

Гості мали змогу відвідати майстер-класи, обмінятись досвідом зі збереження культурної спадщини, побачити як випалювали руду в давнину, спробувати себе в ролі середньовічного лучника та лицаря.

Вражаюча атмосфера давнини заполонила околиці прадавніх скель на час проведення Табору живої історії.

🔎 Архітектура Середньовіччя

📷 Тустань (Tustan')

#Україна

Українці люблять розганяти зраду. Цього разу — щодо реставрації Софійського собору.

По-перше, з храму вже почали падати хрести. Один з них відремонтований за меценатські кошти ще минулого року. Інші — цьогоріч.

По-друге, стан покрівлі — незадовільним. Це створює загрозу не тільки для пам'ятки архітектури, але й для тих колекцій, які в ній зберігаються.

По-третє, цього року заплановане виділення лише 2-ох з 79-ти мільйонів гривень. Лише на встановлення хрестів і заміну конструктивних елементів кріплення.

🔎 Архітектура Середньовіччя

📷 Національний заповідник Софія Київська

#Україна