Мій шлях як фотографа розпочався у невеликому містечку Луганськ одразу після розпаду Радянського Союзу. Потреба у роботі поступово замінялася потребою у їжі чи грошах, але потреба у фотографії залишалася завжди. Я погоджувався на будь-яку роботу. Вдень стояв у центрі міста, пропонуючи зробити фото з величезною саморобною іграшкою, ввечері фотографував у кафе, іноді мені вдавалося попасти на весілля або похорон вранці, а вночі я вирушав разом із бригадою швидкої на місце вбивства або аварії. Вдень фотографував дітей у дитсадку, а вночі опинявся у моргу. Мені доводилося економити дорогу плівку, тому для себе я робив всього по одному знімку, і після прояву вийшов ось такий результат.