Forwarded from УСГД ☨
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Браття та сестри, побратими-гетьманці та співчуваючі нашій справі.
Сьогодні під час збору УСГД та низки громадських організацій були заарештовані учасники нашого руху, серед яких замкерівника Київського осередку та керівник по СБ УСГД міста Києва, окремі провокації та погрози були націлені на керівника осередку Білої Церкви
З самого початку затримання, нашим побратимам не повідомили жодної причини затримання, не відповіли на запитання, в який саме ввіділ їх везуть, - а після затримання правохоронці вдавались до морального тиску та погроз. Подібні репресії, зі слів самих правоохоронців, відбувалися за наказом "зверху", що дозволяє прийти до висновку, що єдина мета цих затримань - захист содомського шабашу "Sunny Bunny" та тимчасового паралізування сил контр-заходу через арешт організаторів та керівного складу.
Також були затримані активісти дружніх організацій: Права Молодь, Гарт, Ангарта та інші. Загальна кількість заарештованих послідовників традиції на цей момент - близько 50 активістів.
І хоч наразі наших побратимів було звільнено, так звані правоохоронці не надали жодних пояснень та юридичних підстав до цього затримання.
Просимо всіх небайдужих посприяти поширенню цієї новини, для висвітлення реальної ситуації навколо ніби "незалежних" заходів содомітських збоченців.
☨ ᎩᏟᎱД🇺🇦 | Долучитись
Сьогодні під час збору УСГД та низки громадських організацій були заарештовані учасники нашого руху, серед яких замкерівника Київського осередку та керівник по СБ УСГД міста Києва, окремі провокації та погрози були націлені на керівника осередку Білої Церкви
З самого початку затримання, нашим побратимам не повідомили жодної причини затримання, не відповіли на запитання, в який саме ввіділ їх везуть, - а після затримання правохоронці вдавались до морального тиску та погроз. Подібні репресії, зі слів самих правоохоронців, відбувалися за наказом "зверху", що дозволяє прийти до висновку, що єдина мета цих затримань - захист содомського шабашу "Sunny Bunny" та тимчасового паралізування сил контр-заходу через арешт організаторів та керівного складу.
Також були затримані активісти дружніх організацій: Права Молодь, Гарт, Ангарта та інші. Загальна кількість заарештованих послідовників традиції на цей момент - близько 50 активістів.
І хоч наразі наших побратимів було звільнено, так звані правоохоронці не надали жодних пояснень та юридичних підстав до цього затримання.
Просимо всіх небайдужих посприяти поширенню цієї новини, для висвітлення реальної ситуації навколо ніби "незалежних" заходів содомітських збоченців.
☨ ᎩᏟᎱД
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Розмова з Гетьманом
Нація в поході існує: 1940 рік. Розмова самовидця з Ясновельможим Паном Гетьманом Павлом Петровичом Скоропадським:
Знову майже по десятьох літах сиджу в утульному кабінеті в гетьманській хаті в Ваннзее. Дивлюсь на господаря і дивуюся в дусі: не беруть його літа - здоровий , бадьорий. Немов той козак характерник!
Швидко точиться розмова, від буденних, звичайних речей переходимо до наших, таких дорогих і болючих для нас тем.
Обличчя Гетьмана стало зосередженим. Сумні тіні перебігають по ньому.
За своїм звичаєм Гетьман відразу входить „ін медіяс рес"...
Ставлю стереотипне питання: — Як Ви, Пане Гетьмане, оцінюєте ситуацію?
— Українці прагнули війни, слушно вбачаючи, що вона може значно наблизити нас до здійснення наших заповітних мрій.
Війна вже є. Правда, сталось не так, як це нам уявлялося ще перед роком. Правда, що ми зазнали дуже болючі удари. Але це тільки початок. В суті речі все, що трапилось, ще не міняє справи. Вже одне, що рушились з місця, відкриває нам перспективи, що можуть привести нашу українську справу до кращої будуччини...
— Дозвольте спитати, чому саме?
— Бачите, на мою думку, хоч причини конфлікту й лежать на Заході й розв'язання його має бути теж там, але все ж новий стабільний мир в Європі може наступити лише при правильному розв'язанні проблеми Сходу Європи.
Це багатьом людям, що несуть відповідальність, ще не зрозуміле, але до цього вони неминуче прийдуть, а, коли прийдуть до зрозуміння цього, тоді почнеться наша черга.
— Отже, Пане Гетьмане, Ви вважаєте, що «українське питання» коли не тепер, то може стати актуальним у будуччині?
— Тут треба бути точним, щоб не було баламутства.
Питання України, як певної території, де від віків перехрещуються й завалюються різноманітні інтереси різних світових сил, усе було,є й буде актуальним, хоч і в захованій формі, як частина іншої проблеми, ось, як наприклад „вихід до моря” або зв'язок Європи з Передньою Азією й т. д. Але це нічого спільного з українською справою в нашім розумінню немає. Цікавляться українською територією, а не українським народом.
Питання прибирає гостроти й революційного характеру, як тільки воно з питання території розширюється в напрямі обернення його в незалежний стан. Я кажу "революційний характер", бо таке розширення питання — це взагалі цілковита зміна відносин у цілій Європі. Тому його старанно виминають, як дуже небезпечне місце, але знова теперішне значіння України, як території, лише тягне до себе всіх. І ось тут я досить песимістично дивлюся на те, що довкола відбувається.
При такому стані українське питання стає своєрідним м'ячем, що ним противники намагаються зашахувати один одного, А це значить, що ця справа далі різних розвідок не просувається.
На жаль, деякі українці приймають цю гру за повноцінну монету — інтересу до українського народу і його устремлінь. Українська проблема трохи більша і глибша, ніж Ви можете собі ці сили уявити.
Ще раз підкреслюю, що лише в випадку правильного розв'язання проблеми Сходу Європи, ясна річ, з узглядненням інтере сів і стремлінь народів, що той Схід заселюють, може наступити справжній, добрий і довготривалий мир.
Путь тяжкий... Але я особисто вірю, що кращі українці схаменуться й нарешті, не дивлячись на тяжкі умови, виявлять енергію. Я вірю в відродження українського незалежного народу.
Непомітно пролетів час. Господар прощає мене і дає ласкаво дозвіл використати цю розмову для друку.
[☧]ᏗЗᎩᎢ
Нація в поході існує: 1940 рік. Розмова самовидця з Ясновельможим Паном Гетьманом Павлом Петровичом Скоропадським:
Знову майже по десятьох літах сиджу в утульному кабінеті в гетьманській хаті в Ваннзее. Дивлюсь на господаря і дивуюся в дусі: не беруть його літа - здоровий , бадьорий. Немов той козак характерник!
Швидко точиться розмова, від буденних, звичайних речей переходимо до наших, таких дорогих і болючих для нас тем.
Обличчя Гетьмана стало зосередженим. Сумні тіні перебігають по ньому.
За своїм звичаєм Гетьман відразу входить „ін медіяс рес"...
Ставлю стереотипне питання: — Як Ви, Пане Гетьмане, оцінюєте ситуацію?
— Українці прагнули війни, слушно вбачаючи, що вона може значно наблизити нас до здійснення наших заповітних мрій.
Війна вже є. Правда, сталось не так, як це нам уявлялося ще перед роком. Правда, що ми зазнали дуже болючі удари. Але це тільки початок. В суті речі все, що трапилось, ще не міняє справи. Вже одне, що рушились з місця, відкриває нам перспективи, що можуть привести нашу українську справу до кращої будуччини...
— Дозвольте спитати, чому саме?
— Бачите, на мою думку, хоч причини конфлікту й лежать на Заході й розв'язання його має бути теж там, але все ж новий стабільний мир в Європі може наступити лише при правильному розв'язанні проблеми Сходу Європи.
Це багатьом людям, що несуть відповідальність, ще не зрозуміле, але до цього вони неминуче прийдуть, а, коли прийдуть до зрозуміння цього, тоді почнеться наша черга.
— Отже, Пане Гетьмане, Ви вважаєте, що «українське питання» коли не тепер, то може стати актуальним у будуччині?
— Тут треба бути точним, щоб не було баламутства.
Питання України, як певної території, де від віків перехрещуються й завалюються різноманітні інтереси різних світових сил, усе було,є й буде актуальним, хоч і в захованій формі, як частина іншої проблеми, ось, як наприклад „вихід до моря” або зв'язок Європи з Передньою Азією й т. д. Але це нічого спільного з українською справою в нашім розумінню немає. Цікавляться українською територією, а не українським народом.
Питання прибирає гостроти й революційного характеру, як тільки воно з питання території розширюється в напрямі обернення його в незалежний стан. Я кажу "революційний характер", бо таке розширення питання — це взагалі цілковита зміна відносин у цілій Європі. Тому його старанно виминають, як дуже небезпечне місце, але знова теперішне значіння України, як території, лише тягне до себе всіх. І ось тут я досить песимістично дивлюся на те, що довкола відбувається.
При такому стані українське питання стає своєрідним м'ячем, що ним противники намагаються зашахувати один одного, А це значить, що ця справа далі різних розвідок не просувається.
На жаль, деякі українці приймають цю гру за повноцінну монету — інтересу до українського народу і його устремлінь. Українська проблема трохи більша і глибша, ніж Ви можете собі ці сили уявити.
Ще раз підкреслюю, що лише в випадку правильного розв'язання проблеми Сходу Європи, ясна річ, з узглядненням інтере сів і стремлінь народів, що той Схід заселюють, може наступити справжній, добрий і довготривалий мир.
Путь тяжкий... Але я особисто вірю, що кращі українці схаменуться й нарешті, не дивлячись на тяжкі умови, виявлять енергію. Я вірю в відродження українського незалежного народу.
Непомітно пролетів час. Господар прощає мене і дає ласкаво дозвіл використати цю розмову для друку.
[☧]ᏗЗᎩᎢ
Forwarded from [☧]Ангарта.
«Браття та сестри!»
Мир - це трофей, але не засіб, а трофеї виборюють. Без крівавої боротьби та жертовности не брався ще жоден значущий трофей.
Якщо ми з Вами хочемо бачити переможний кінець крівавої війни - мусимо оснащувати воїнів збруєю.
На системи, що виколюють вочи ординцям сьогодні найбільша потреба - на це й просимо максимум віддачі ар'єрґарду разом з фондом "Зерно Майбутнього" .
•На Реб для 115 на Лиман
Ціль:
Посилання на банку↓
Тиць*
Номер картки банки↓
5375 4112 1743 6067
Paypal: mirontorhov0@gmail.com
[☧]Ꭺнᴦᴀᴩᴛᴀ
[☧]Зʙ'яɜᴀᴛиᴄь ɜ нᴀʍи: @AnghartaBot
[☧]Ꭰᴏᴧучиᴛиᴄь дᴏ ᴄᴨіᴧьнᴏᴛи: @A_Rtuur
Мир - це трофей, але не засіб, а трофеї виборюють. Без крівавої боротьби та жертовности не брався ще жоден значущий трофей.
Якщо ми з Вами хочемо бачити переможний кінець крівавої війни - мусимо оснащувати воїнів збруєю.
На системи, що виколюють вочи ординцям сьогодні найбільша потреба - на це й просимо максимум віддачі ар'єрґарду разом з фондом "Зерно Майбутнього" .
•На Реб для 115 на Лиман
Ціль:
20 000 ₴Посилання на банку↓
Тиць*
Номер картки банки↓
5375 4112 1743 6067
Paypal: mirontorhov0@gmail.com
[☧]Ꭺнᴦᴀᴩᴛᴀ
[☧]Зʙ'яɜᴀᴛиᴄь ɜ нᴀʍи: @AnghartaBot
[☧]Ꭰᴏᴧучиᴛиᴄь дᴏ ᴄᴨіᴧьнᴏᴛи: @A_Rtuur
«Гетьман»
©Черкасенко
[☧]ᏗЗᎩᎢ
Не раз вночі на чужині,
Мене навідує видіння:
Майдан, Софія, Безгоміння,
Гетьман суворий на коні...
...Я кликав вас під булаву,
Щоб оповити давню славу,
Щоб на руїнах вже нову створити,
Власную Державу...
...Ви не пішли на поклик мій:
Вам чар всесвітньої облуди
Заворожив ваш глузд лихий.
Заворожив вам душу, серце, груди...
...Ви занетхали путь єдиний,
І що ж натомість здобули?
Неволю, голод та руїну!...
...То ж буде так, аж поки ви
Усі громадою одною
Не станете під булавою
На згин кривавої Москви!...
І — диво з див — загув майдан: Козацьке військо у поході.
Зоря здіймається на сході...©Черкасенко
[☧]ᏗЗᎩᎢ
Молоді літа Гетьманича Данила
Данило Павлович Скоропадський одержав початкову освіту вдома. Батьки звертали особливу увагу на вивчення чужинецьких мов. Від п'ятого року життя Гетьманич Данило проводив кожне літо в родових маєтках Своїх Батьків в Україні: або в Полошках на Чернігівщині, або в Тростянці на Полтавщині. Обидва ці маєтки були повні родових традицій, зв'язаних з добою нашої Гетьманщини. Як Батько Пана Гетьманича, так і Дід, і Прадід Його збирали все, що торкалося української старовини. Призбирано багату колекцію образів, портретів, посуду та велику бібліотеку. Під час революції, збольшевичені банди спалили всі будинки в Тростянці, а з ними знищено старовинні памятки. Зникла тоді й дуже цінна бібліотека Скоропадських. Збольшевичені селяни розтягнули ту бібліотеку. Решта бібліотеки згоріла. З димом пішли також історичні портрети.
В тих родових маєтках Гетьманич Данило мав змогу кожного літа безпосередньо знайомитись з життям українського селянства й сільської інтелігенції. Тут наш Гетьманич, тоді молодий хлопчина, син генерала й майбутнього Гетьмана України, формував свої перші уяви про Україну. Тут Він часто їздив верхи, ловив рибу й будував "мазанки" із селянськими хлопцями.
Починаючи від 10-го року життя, Гетьманич складав щорічні іспити в першій класичній гімназії в Петербурзі. Отже навчався вдома, а раз у рік ставав перед іспитовою комісією, як це звичайно водилось у ті часи в домах старих родів. Іспити ці складав Пан Гетьманич переважно з оцінкою ,,Дуже добре”.
В 1911 р. Пан Гетьманич виїхав з Батьками до Фінляндії, де Батько Його командував у той час драгонським полком у Вільманстранді. Тут Пан Гетьманич вивчив добре їзду на лещатах.
[☧]ᏗЗᎩᎢ
Данило Павлович Скоропадський одержав початкову освіту вдома. Батьки звертали особливу увагу на вивчення чужинецьких мов. Від п'ятого року життя Гетьманич Данило проводив кожне літо в родових маєтках Своїх Батьків в Україні: або в Полошках на Чернігівщині, або в Тростянці на Полтавщині. Обидва ці маєтки були повні родових традицій, зв'язаних з добою нашої Гетьманщини. Як Батько Пана Гетьманича, так і Дід, і Прадід Його збирали все, що торкалося української старовини. Призбирано багату колекцію образів, портретів, посуду та велику бібліотеку. Під час революції, збольшевичені банди спалили всі будинки в Тростянці, а з ними знищено старовинні памятки. Зникла тоді й дуже цінна бібліотека Скоропадських. Збольшевичені селяни розтягнули ту бібліотеку. Решта бібліотеки згоріла. З димом пішли також історичні портрети.
В тих родових маєтках Гетьманич Данило мав змогу кожного літа безпосередньо знайомитись з життям українського селянства й сільської інтелігенції. Тут наш Гетьманич, тоді молодий хлопчина, син генерала й майбутнього Гетьмана України, формував свої перші уяви про Україну. Тут Він часто їздив верхи, ловив рибу й будував "мазанки" із селянськими хлопцями.
Починаючи від 10-го року життя, Гетьманич складав щорічні іспити в першій класичній гімназії в Петербурзі. Отже навчався вдома, а раз у рік ставав перед іспитовою комісією, як це звичайно водилось у ті часи в домах старих родів. Іспити ці складав Пан Гетьманич переважно з оцінкою ,,Дуже добре”.
В 1911 р. Пан Гетьманич виїхав з Батьками до Фінляндії, де Батько Його командував у той час драгонським полком у Вільманстранді. Тут Пан Гетьманич вивчив добре їзду на лещатах.
[☧]ᏗЗᎩᎢ
26 квітня 1945 року у лікарні бенедиктинського монастиря помер Ясновельможий Пан Гетьман усієї України Павло Петрович Скоропадський..
16 квітня 1945 року на станції Платтлінг Скоропадський потрапив під бомбардування американської авіації і був контужений. За десять днів настала неминуча смерть.. Поховати Гетьмана стало дуже тяжкою справою для Його дочки Єлизавети. Єлизавета мусила сама шукати труну та священика, аби поховати батька. Відспівав Гетьмана отець Григорій Онуфрів, він не лише відспівав Гетьмана, а й приніс два згортки українського полотна.
Нехай душа Павла Петровича тихо спочиває..
[☧]ᏗЗᎩᎢ
16 квітня 1945 року на станції Платтлінг Скоропадський потрапив під бомбардування американської авіації і був контужений. За десять днів настала неминуча смерть.. Поховати Гетьмана стало дуже тяжкою справою для Його дочки Єлизавети. Єлизавета мусила сама шукати труну та священика, аби поховати батька. Відспівав Гетьмана отець Григорій Онуфрів, він не лише відспівав Гетьмана, а й приніс два згортки українського полотна.
Нехай душа Павла Петровича тихо спочиває..
[☧]ᏗЗᎩᎢ
«Іван Мазепа. Шаблі кар'єри»
Мазепа вродився в Мазепинцях, на шляхотськім хуторі Київщини, недалеко від Білої Церкви. Дата народження Мазепи непевна; вважаємо, що це приблизно 1640 рік.
Батько Мазепи мріяв про велику кар'єру сина, й тому вислав його як пажа до двору польського короля Яна Казимира. Мазепа мав дуже цікаву рису — завоювання прихильності люду. Мазепа з легкістю зміг очарувати короля миттю.
Король доручав Мазепі купу дипломатичних місій в Україні в період 1659-1660р., абсолютно всі місії проходили з великим успіхом.
Оскільки Мазепа був українцем, його дуже не любили польські магнати, й ті не могли терпіти ні його успіхів, ні його походження.
У 1661р. Польща зазнала нової фонди. Магнати збунтувалися проти королівської влади та утворили нову Конфедерацію.
В королівському дворі була цікава особина, як пан Пасек. Пасек — чоловік паливода із письменницьким хистом, брутальний, жорстокий. Мазепа дуже не вподобав цю персону.
Ян Казимир, якому Мазепа розкрив очі, наказав арештувати Пасека, але цей крутій зміг викрутитися і присягнув досмертну помсту Мазепі. Через рік вони зустрілися в королівських передпокоях. Пасек, будучи п'яним ( або робивши вигляд, що є п'яний ), виганьбив Мазепу налюдно. Той замахнувся на Пасека шаблюкою, а такий вчинок у дворі вважали за злочин. Король бачивши ненависть люду до походження, як «українець», вирішив не втрачати часу та прибрати Мазепу, тим самим збільшуючи стабільність для свого становища.
Мазепа зрозумів, що він не може числити на дружбу Яна Казимира, це дуже вразило його душу. Мазепа віддалився від Польщі.
Невдача нагадала Мазепі рідний край. Він зрозумів, що Україна — широке поле для його діяльності, мрій. Невдячність чужинців розбудили в його душі патріотичні почуття.
У 1663р. Мазепа увійшов до політичного життя України. Саме тоді на Україну споглядали заздрими очима три суперника: Варшава, Москва й Константинополь. Україна переживала страшну добу: поляки, москалі, турки, татари йшли війною маючи свого "гетьмана" на Україну. Найславнішим був Дорошенко, що мріяв відректися Польщі та одержати опіку Султана. Французькі «La gazette» та «Le Mercure» оповідали подрібно, як Дорошенко перемінив Польщу в пустелю.
До нього й прийшов початково Мазепа.
Всі землі на правобережжі займав Дорошенко; Лівобережжя контролював царській Гетьман Самойлович.
Одного дня, Мазепа відправляється до Туреччини за наказом Дорошенка в супроводі татар. Їхавши Кримом, Мазепа зустрів ,,урус-шайтана” Сірка. Мазепу взяли до полону, супровід розгромили. Мазепа був відданий на смерть, проте Сірко в останній момент сказав: «Не вбивайте його..., може колись він стане в пригоді батьківщини».
Мазепу разом з листами від Дорошенка послали до Гетьмана Самойловича. Мазепа вирішився, що покидає Дорошенка.
Коли сестра Петра Великого зорганізувала «Святий Союз»( не плутати з «Святим Союзом 1815-го»), Україна потерпала від внутрішніх та зовнішніх масштабних конфліктів. Мазепа зрозумів, що прийшов мент, коли він повинен виступити. Мазепа для цього моменту почав зближення до Галіцина. Перші нитки "дружби" закріпилися.
В оточенні Гетьмана повстала змова захопити його. Група козацьких старшин, до якої Мазепа вмів зручно не пристати, передала Галіцинові донос до царя проти Самойловича.
Пройшов зовсім невеликий час. Самойлович прокинувшись у своєму штарі, довідався, що його штар сторожать московські вояки. Він усвідомив всю небезпеку цьої ситуації.
Як і завжди, гетьман пішов до храму. В церкві один чоловік різко вхопив Самойловича за плече, гукнув: «Пане Гетьмане! Військо зве тебе».
Гетьман вийшов мовчки з церкви.
На нього впала буря докорів й обвинувачень. Гетьмана посадили на нужденний візок та повезли до головної квартири Галіцина.
Відбулися вибори нового гетьмана. Галіцин вийшовши зі свого штара, промовив до козаків: «Козаки! Виберіть собі нового гетьмана, за старим звичаєм, одноголосно».
Настала мовчанка, і тут крик,наче грім: «Мазепа, Мазепа! Нехай Мазепа нам верховить».
[☧]ᏗЗᎩᎢ
Мазепа вродився в Мазепинцях, на шляхотськім хуторі Київщини, недалеко від Білої Церкви. Дата народження Мазепи непевна; вважаємо, що це приблизно 1640 рік.
Батько Мазепи мріяв про велику кар'єру сина, й тому вислав його як пажа до двору польського короля Яна Казимира. Мазепа мав дуже цікаву рису — завоювання прихильності люду. Мазепа з легкістю зміг очарувати короля миттю.
Король доручав Мазепі купу дипломатичних місій в Україні в період 1659-1660р., абсолютно всі місії проходили з великим успіхом.
Оскільки Мазепа був українцем, його дуже не любили польські магнати, й ті не могли терпіти ні його успіхів, ні його походження.
У 1661р. Польща зазнала нової фонди. Магнати збунтувалися проти королівської влади та утворили нову Конфедерацію.
В королівському дворі була цікава особина, як пан Пасек. Пасек — чоловік паливода із письменницьким хистом, брутальний, жорстокий. Мазепа дуже не вподобав цю персону.
Ян Казимир, якому Мазепа розкрив очі, наказав арештувати Пасека, але цей крутій зміг викрутитися і присягнув досмертну помсту Мазепі. Через рік вони зустрілися в королівських передпокоях. Пасек, будучи п'яним ( або робивши вигляд, що є п'яний ), виганьбив Мазепу налюдно. Той замахнувся на Пасека шаблюкою, а такий вчинок у дворі вважали за злочин. Король бачивши ненависть люду до походження, як «українець», вирішив не втрачати часу та прибрати Мазепу, тим самим збільшуючи стабільність для свого становища.
Мазепа зрозумів, що він не може числити на дружбу Яна Казимира, це дуже вразило його душу. Мазепа віддалився від Польщі.
Невдача нагадала Мазепі рідний край. Він зрозумів, що Україна — широке поле для його діяльності, мрій. Невдячність чужинців розбудили в його душі патріотичні почуття.
У 1663р. Мазепа увійшов до політичного життя України. Саме тоді на Україну споглядали заздрими очима три суперника: Варшава, Москва й Константинополь. Україна переживала страшну добу: поляки, москалі, турки, татари йшли війною маючи свого "гетьмана" на Україну. Найславнішим був Дорошенко, що мріяв відректися Польщі та одержати опіку Султана. Французькі «La gazette» та «Le Mercure» оповідали подрібно, як Дорошенко перемінив Польщу в пустелю.
До нього й прийшов початково Мазепа.
Всі землі на правобережжі займав Дорошенко; Лівобережжя контролював царській Гетьман Самойлович.
Одного дня, Мазепа відправляється до Туреччини за наказом Дорошенка в супроводі татар. Їхавши Кримом, Мазепа зустрів ,,урус-шайтана” Сірка. Мазепу взяли до полону, супровід розгромили. Мазепа був відданий на смерть, проте Сірко в останній момент сказав: «Не вбивайте його..., може колись він стане в пригоді батьківщини».
Мазепу разом з листами від Дорошенка послали до Гетьмана Самойловича. Мазепа вирішився, що покидає Дорошенка.
Коли сестра Петра Великого зорганізувала «Святий Союз»( не плутати з «Святим Союзом 1815-го»), Україна потерпала від внутрішніх та зовнішніх масштабних конфліктів. Мазепа зрозумів, що прийшов мент, коли він повинен виступити. Мазепа для цього моменту почав зближення до Галіцина. Перші нитки "дружби" закріпилися.
В оточенні Гетьмана повстала змова захопити його. Група козацьких старшин, до якої Мазепа вмів зручно не пристати, передала Галіцинові донос до царя проти Самойловича.
Пройшов зовсім невеликий час. Самойлович прокинувшись у своєму штарі, довідався, що його штар сторожать московські вояки. Він усвідомив всю небезпеку цьої ситуації.
Як і завжди, гетьман пішов до храму. В церкві один чоловік різко вхопив Самойловича за плече, гукнув: «Пане Гетьмане! Військо зве тебе».
Гетьман вийшов мовчки з церкви.
На нього впала буря докорів й обвинувачень. Гетьмана посадили на нужденний візок та повезли до головної квартири Галіцина.
Відбулися вибори нового гетьмана. Галіцин вийшовши зі свого штара, промовив до козаків: «Козаки! Виберіть собі нового гетьмана, за старим звичаєм, одноголосно».
Настала мовчанка, і тут крик,наче грім: «Мазепа, Мазепа! Нехай Мазепа нам верховить».
[☧]ᏗЗᎩᎢ
«Vie de Mazepa. Renè Martel»
Рене Мартель народився 15 вересня 1926 року у Франції. Він отримав вищу освіту в галузі історії і журналістики. Вже на початку своєї кар'єри виявив зацікавленість у вивченні історії східноєвропейських країн, зокрема України. Під час своєї академічної кар'єри Мартель працював як викладач у різних університетах Франції та інших країнах.
Щодо його книг, вони відображають широкий спектр тем, пов'язаних з історією України. Мартель активно досліджував роль України в європейських політичних процесах та культурній спадщині. Наприклад: «Le Hetmanat et l'Ukraine», «Histoire de l'Ukraine». Найвидатнішою працею була «Vie de Mazepa».
Vie de Mazepa — праця присвячена життю та діяльності Гетьмана Івана Мазепи. У цьому дослідженні Мартель докладно розглядає життєвий шлях Мазепи, від його молодих років. Автор досліджує різні аспекти політичної кар'єри Мазепи, його взаємодію з іншими козацькими лідерами та зовнішніми силами, а також його вплив на історію України. Написання «Vie de Mazepa» передбачало великий обсяг досліджень і аналізу джерел. Мартель використовував архівні матеріали, історичні документи, листування та інші первинні джерела для реконструкції життя та діяльності Мазепи. Його підхід до написання книги був фундаментальним і систематичним, що дозволило створити детальний та об'єктивний портрет цього видатного Гетьмана.
Найперший український переклад «Життя Івана Мазепи» був перекладений Ільком Борщаком. Виданий видавництвом "Червона калина» у Львові, 1933р.
[☧]ᏗЗᎩᎢ
Рене Мартель народився 15 вересня 1926 року у Франції. Він отримав вищу освіту в галузі історії і журналістики. Вже на початку своєї кар'єри виявив зацікавленість у вивченні історії східноєвропейських країн, зокрема України. Під час своєї академічної кар'єри Мартель працював як викладач у різних університетах Франції та інших країнах.
Щодо його книг, вони відображають широкий спектр тем, пов'язаних з історією України. Мартель активно досліджував роль України в європейських політичних процесах та культурній спадщині. Наприклад: «Le Hetmanat et l'Ukraine», «Histoire de l'Ukraine». Найвидатнішою працею була «Vie de Mazepa».
Vie de Mazepa — праця присвячена життю та діяльності Гетьмана Івана Мазепи. У цьому дослідженні Мартель докладно розглядає життєвий шлях Мазепи, від його молодих років. Автор досліджує різні аспекти політичної кар'єри Мазепи, його взаємодію з іншими козацькими лідерами та зовнішніми силами, а також його вплив на історію України. Написання «Vie de Mazepa» передбачало великий обсяг досліджень і аналізу джерел. Мартель використовував архівні матеріали, історичні документи, листування та інші первинні джерела для реконструкції життя та діяльності Мазепи. Його підхід до написання книги був фундаментальним і систематичним, що дозволило створити детальний та об'єктивний портрет цього видатного Гетьмана.
Найперший український переклад «Життя Івана Мазепи» був перекладений Ільком Борщаком. Виданий видавництвом "Червона калина» у Львові, 1933р.
[☧]ᏗЗᎩᎢ
Forwarded from [☧]Ангарта.
«Христос Воскрес, воїстину, воскресне й Україна-мати!»
"Наш Бог вміє виходити з могили" - гасло-втіха нині кожного, хто бажає служити Йому на землі.
Його святині потерзані, Честь і Память спаплюжені, а всякі ідеї, що підносять його до вищости - обізвані ренеґатськими та марґінальними, але наш Бог вміє виходити з могили.
Антиеестетичність світу не знає меж, головний атрибут Бога - краса зараз криється та ховається так далеко, де її би не знайшли викидні лівиці. Богообраність влади замінилася на електоральну масу, еґілітарний зброд сірих обличч з бюлетінями, а гієрархія власти від людини до Бога зламана, ланцюг зруйнувано, а світ викинуто на доїдки лівим ґієнам. Але наш Бог вміє виходити з могили.
Браття та сестри! Наш Бог вміє виходити з могили, воїстину, хто вірить у Нього - оживає, хто служить йому - живе вічно, що йому миле - врешті виходить з могили, бо поки не прийшов час судити землю, Господь помагає нам у благих починаннях, бо він Бог живих й живим втілює бажання. Амінь!
[☧]Ꭺнᴦᴀᴩᴛᴀ
[☧]Зʙ'яɜᴀᴛиᴄь ɜ нᴀʍи:@AnghartaBot
[☧]Ꭰᴏᴧучиᴛиᴄь дᴏ ᴄᴨіᴧьнᴏᴛи:@A_Rtuur
"Наш Бог вміє виходити з могили" - гасло-втіха нині кожного, хто бажає служити Йому на землі.
Його святині потерзані, Честь і Память спаплюжені, а всякі ідеї, що підносять його до вищости - обізвані ренеґатськими та марґінальними, але наш Бог вміє виходити з могили.
Антиеестетичність світу не знає меж, головний атрибут Бога - краса зараз криється та ховається так далеко, де її би не знайшли викидні лівиці. Богообраність влади замінилася на електоральну масу, еґілітарний зброд сірих обличч з бюлетінями, а гієрархія власти від людини до Бога зламана, ланцюг зруйнувано, а світ викинуто на доїдки лівим ґієнам. Але наш Бог вміє виходити з могили.
Браття та сестри! Наш Бог вміє виходити з могили, воїстину, хто вірить у Нього - оживає, хто служить йому - живе вічно, що йому миле - врешті виходить з могили, бо поки не прийшов час судити землю, Господь помагає нам у благих починаннях, бо він Бог живих й живим втілює бажання. Амінь!
[☧]Ꭺнᴦᴀᴩᴛᴀ
[☧]Зʙ'яɜᴀᴛиᴄь ɜ нᴀʍи:@AnghartaBot
[☧]Ꭰᴏᴧучиᴛиᴄь дᴏ ᴄᴨіᴧьнᴏᴛи:@A_Rtuur
«Чи можливо довести існування Бога»
Відомі заперечення й відповіді на них. За базою Фоми Аквінського. Часопис «ЛЗУТ»
ЗАПЕРЕЧЕННЯ 1. Здається, що існування Бога є недоведеним. Адже це — положення віри. А те, що належить вірі — недоведене, бо докази ведуть до наукового знання, а віра — є упевненість у невидимому.
ЗАПЕРЕЧЕННЯ 2. Далі, сутність, як ми знаємо, є середній термін доказу. Але про Бога нам не дано знати, що Він є по суті, а єдино - що Він по суті не є. Звідси зрозуміло, що неможливо довести існування Бога.
ЗАПЕРЕЧЕННЯ 3. Навіть якби й можна було довести існування Бога, то тільки через Його наслідки. Однак Його наслідки несумірні з Ним, бо Він нескінченний, а Його наслідки - кінцеві, кінцеве ж і нескінченне - несумірні. Тому, оскільки неможливо довести причину через несумірні з нею наслідки, схоже, що неможливо довести існування Бога.
ВІДПОВІДЬ: Доказ може йти двома шляхами: перший шлях, "апріорний", виходить із причини і ґрунтується на тому, що є первинним само собою. Другий, "апостеріорний" доказ - із наслідку, ґрунтується на тому, що є первинним винятково для нас. Бо коли наслідок для нас очевидніший за причину, через наслідок ми й розуміємо причину адже через будь-який наслідок можна довести існування його причини, якщо її наслідки для нас очевидніші, бо, якщо кожен наслідок залежить від своєї причини, то якщо є наслідок, йому необхідно його причина. Так відбувається і з буттям Божим, оскільки воно не самоочевидне для нас, його слід доводити через ті його наслідки, які доступні для нашого пізнання.
ВІДПОВІДЬ НА ЗАПЕРЕЧЕННЯ 1. Існування Бога, так само як і інші подібні істини про Бога, які можуть бути пізнані звичайним розумом, не є положеннями віри, але попереджають цим положенням, адже віра передбачає природні знання, як і благодать передбачає природу, і досконалість передбачає те, що може вдосконалитися. Проте ніщо не перешкоджає людині, нездатній осягнути істину, прийняти як положення віри те, що саме по собі може бути осягнуто і доведено.
Якщо віра – це надія на те, чого ми не бачимо, але що є істина, це не означає що цю істину не можна довести
ВІДПОВІДЬ НА ЗАПЕРЕЧЕННЯ 2. Якщо існування причини доводиться через наслідок, то в цьому доказі наслідок у визначенні заміщає причину і це насамперед тоді, коли йдеться про Бога, так як під час доказу існування чого б то не було необхідно приймати за середній термін значення слова, а не сутність того, що позначається, тому що питання про сутність випливає з питання про існування. А оскільки імена, приписувані Богові, походять з Його наслідків, то під час доказу буття Божого на підставі Його наслідків за середній термін треба приймати значення слова "Бог".
ВІДПОВІДЬ НА ЗАПЕРЕЧЕННЯ 3. З наслідків, несумірних зі своєю причиною, неможливо зробити істинних виводів щодо причини. Але з будь-якого наслідку можна вивести факт існування причини, і таким чином ми можемо довести існування Бога, виходячи з Його наслідків, хоча зрозуміло, ґрунтуючись на них, ми не можемо здобути досконале знання про Бога.
[☧]ᏗЗᎩᎢ
Відомі заперечення й відповіді на них. За базою Фоми Аквінського. Часопис «ЛЗУТ»
ЗАПЕРЕЧЕННЯ 1. Здається, що існування Бога є недоведеним. Адже це — положення віри. А те, що належить вірі — недоведене, бо докази ведуть до наукового знання, а віра — є упевненість у невидимому.
ЗАПЕРЕЧЕННЯ 2. Далі, сутність, як ми знаємо, є середній термін доказу. Але про Бога нам не дано знати, що Він є по суті, а єдино - що Він по суті не є. Звідси зрозуміло, що неможливо довести існування Бога.
ЗАПЕРЕЧЕННЯ 3. Навіть якби й можна було довести існування Бога, то тільки через Його наслідки. Однак Його наслідки несумірні з Ним, бо Він нескінченний, а Його наслідки - кінцеві, кінцеве ж і нескінченне - несумірні. Тому, оскільки неможливо довести причину через несумірні з нею наслідки, схоже, що неможливо довести існування Бога.
ВІДПОВІДЬ: Доказ може йти двома шляхами: перший шлях, "апріорний", виходить із причини і ґрунтується на тому, що є первинним само собою. Другий, "апостеріорний" доказ - із наслідку, ґрунтується на тому, що є первинним винятково для нас. Бо коли наслідок для нас очевидніший за причину, через наслідок ми й розуміємо причину адже через будь-який наслідок можна довести існування його причини, якщо її наслідки для нас очевидніші, бо, якщо кожен наслідок залежить від своєї причини, то якщо є наслідок, йому необхідно його причина. Так відбувається і з буттям Божим, оскільки воно не самоочевидне для нас, його слід доводити через ті його наслідки, які доступні для нашого пізнання.
ВІДПОВІДЬ НА ЗАПЕРЕЧЕННЯ 1. Існування Бога, так само як і інші подібні істини про Бога, які можуть бути пізнані звичайним розумом, не є положеннями віри, але попереджають цим положенням, адже віра передбачає природні знання, як і благодать передбачає природу, і досконалість передбачає те, що може вдосконалитися. Проте ніщо не перешкоджає людині, нездатній осягнути істину, прийняти як положення віри те, що саме по собі може бути осягнуто і доведено.
Якщо віра – це надія на те, чого ми не бачимо, але що є істина, це не означає що цю істину не можна довести
ВІДПОВІДЬ НА ЗАПЕРЕЧЕННЯ 2. Якщо існування причини доводиться через наслідок, то в цьому доказі наслідок у визначенні заміщає причину і це насамперед тоді, коли йдеться про Бога, так як під час доказу існування чого б то не було необхідно приймати за середній термін значення слова, а не сутність того, що позначається, тому що питання про сутність випливає з питання про існування. А оскільки імена, приписувані Богові, походять з Його наслідків, то під час доказу буття Божого на підставі Його наслідків за середній термін треба приймати значення слова "Бог".
ВІДПОВІДЬ НА ЗАПЕРЕЧЕННЯ 3. З наслідків, несумірних зі своєю причиною, неможливо зробити істинних виводів щодо причини. Але з будь-якого наслідку можна вивести факт існування причини, і таким чином ми можемо довести існування Бога, виходячи з Його наслідків, хоча зрозуміло, ґрунтуючись на них, ми не можемо здобути досконале знання про Бога.
[☧]ᏗЗᎩᎢ
Forwarded from [☧]Ангарта.
«Браття та сестри!»
Нашому козацтву на фронті потрібні обладунки. 115 бриґаді Збройних Сил необхідні нині плитоноски, шоломи, берці та інша амуніція.
Доля нашої спільноти - 35.000 гривень.
Покажімо, що українмькі монархісти готові помагати всім можливим Великій Війні у якій переродиться наша Нація.
Конвертуй праведний гнів у донації для Воїнства!
Реквізити для підтримки:
💸 Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/1395LND9FT
💳Номер картки банки
5375 4112 1301 2904
💸 Paypal - mirontorhov0@gmail.com
[☧]Ꭺнᴦᴀᴩᴛᴀ
[☧]Зʙ'яɜᴀᴛиᴄь ɜ нᴀʍи:@AnghartaBot
[☧]Ꭰᴏᴧучиᴛиᴄь дᴏ ᴄᴨіᴧьнᴏᴛи:@A_Rtuur
Нашому козацтву на фронті потрібні обладунки. 115 бриґаді Збройних Сил необхідні нині плитоноски, шоломи, берці та інша амуніція.
Доля нашої спільноти - 35.000 гривень.
Покажімо, що українмькі монархісти готові помагати всім можливим Великій Війні у якій переродиться наша Нація.
Конвертуй праведний гнів у донації для Воїнства!
Реквізити для підтримки:
https://send.monobank.ua/jar/1395LND9FT
💳Номер картки банки
5375 4112 1301 2904
[☧]Ꭺнᴦᴀᴩᴛᴀ
[☧]Зʙ'яɜᴀᴛиᴄь ɜ нᴀʍи:@AnghartaBot
[☧]Ꭰᴏᴧучиᴛиᴄь дᴏ ᴄᴨіᴧьнᴏᴛи:@A_Rtuur
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
«Київ — як вічне місто руських земель»
Київ, столиця України, є не лише політичним і економічним центром країни, але й містом, збагаченим історією та культурою, що належать до великої спадщини руських земель. Заснований близько 1500 років тому, Київ є одним з найстаріших міст Європи, і його історія є початком української державності.
У давні часи Київ був центром Русі - держави, яка охоплювала значну частину сучасної України, Росії та Білорусі. Це була перша велика східнослов'янська держава, яка зростала на злитті скандинавських та слов'янських культур. Київ став символом могутності та величі цієї держави, центром політичного, економічного та культурного життя.
Протягом століть Київ переживав різні етапи свого розвитку, від періоду розквіту та величі до часів занепаду. Але навіть після руйнувань та вторгнень, місто завжди відновлювалося, зберігаючи свою унікальну духовну спадщину та культурний образ.
Сучасний Київ, подібно до вічного Риму, стикається з викликами, які загрожують його існуванню. Вплив корупціонерів, варварів сходу та лівої пропаганді стають загрозою для Київа та всій Україні, ми починаємо забувати спадщину, сучасний світ гасить в нас бажання йти до прекрасного, до величи. А хто ми як не продукт великих подій минулого?
Київ назавжди залишиться вічним містом руських земель, а ми як лицарі минулого маємо захищати спадок від єретиків, варварів та лівацького болота який приносить лише смерть та деградацію суспільства.
[☧]ᏗЗᎩᎢ
Київ, столиця України, є не лише політичним і економічним центром країни, але й містом, збагаченим історією та культурою, що належать до великої спадщини руських земель. Заснований близько 1500 років тому, Київ є одним з найстаріших міст Європи, і його історія є початком української державності.
У давні часи Київ був центром Русі - держави, яка охоплювала значну частину сучасної України, Росії та Білорусі. Це була перша велика східнослов'янська держава, яка зростала на злитті скандинавських та слов'янських культур. Київ став символом могутності та величі цієї держави, центром політичного, економічного та культурного життя.
Протягом століть Київ переживав різні етапи свого розвитку, від періоду розквіту та величі до часів занепаду. Але навіть після руйнувань та вторгнень, місто завжди відновлювалося, зберігаючи свою унікальну духовну спадщину та культурний образ.
Сучасний Київ, подібно до вічного Риму, стикається з викликами, які загрожують його існуванню. Вплив корупціонерів, варварів сходу та лівої пропаганді стають загрозою для Київа та всій Україні, ми починаємо забувати спадщину, сучасний світ гасить в нас бажання йти до прекрасного, до величи. А хто ми як не продукт великих подій минулого?
Київ назавжди залишиться вічним містом руських земель, а ми як лицарі минулого маємо захищати спадок від єретиків, варварів та лівацького болота який приносить лише смерть та деградацію суспільства.
[☧]ᏗЗᎩᎢ
15 травня виповнюється 151 рік з дня народження Янсновельможого Пана Гетьмана усієї України Павла Петровича Скоропадського.
Народився Гетьман 15 травня 1873. Особисто, Скоропадський був високоосвіченою людиною. Його особисті якості – відданість, інтелектуальність, справедливість і людяність – роблять його прикладом для наслідування для сучасників і майбутніх поколінь.
Скоропадський за роки свого життя славився своїми армійськими здібностями. Закінчив найвищі академії, учасник російсько-Японської війни, де він дуже добре відзначився зі своїми здібностями. Учасник ПСВ, відзначився на Прусському фронті. Надалі очолював 1-й український корпус УНР, де він теж відзначив себе, майже в усі груди.
Зокрема, Скоропадський був постаттю з великим авторитетом серед українського народу. Дореволюційно вважався найбагатшою людиною України, яка намагалася фінансувати українські газети та пам'ятники. За революцію встиг стати Отаманом Вільного Козацтва, а згодом й самим Гетьманом усієї України.
[☧]ᏗЗᎩᎢ
Народився Гетьман 15 травня 1873. Особисто, Скоропадський був високоосвіченою людиною. Його особисті якості – відданість, інтелектуальність, справедливість і людяність – роблять його прикладом для наслідування для сучасників і майбутніх поколінь.
Скоропадський за роки свого життя славився своїми армійськими здібностями. Закінчив найвищі академії, учасник російсько-Японської війни, де він дуже добре відзначився зі своїми здібностями. Учасник ПСВ, відзначився на Прусському фронті. Надалі очолював 1-й український корпус УНР, де він теж відзначив себе, майже в усі груди.
Зокрема, Скоропадський був постаттю з великим авторитетом серед українського народу. Дореволюційно вважався найбагатшою людиною України, яка намагалася фінансувати українські газети та пам'ятники. За революцію встиг стати Отаманом Вільного Козацтва, а згодом й самим Гетьманом усієї України.
[☧]ᏗЗᎩᎢ