Відійшло Різдво Христове. Завтра пам'ять архідиякона Стефана. Досить довго для мене це було особливе свято, адже Стефан це покровитель всіх дияконів. Архі, ієро, прото і просто дияконів. В мою, відносно недовгу, бутність в достоїнстві архідиякона прийшла думка створити дияконське братство в честь Св. Стефана. Це було на різдвяних святках 2022 року. Спочатку єпархіальне, а потім і всеукраїнське. Поки я думав, як воно має бути, почалася велика війна і звісно було вже не до того. Потім була моя священича хіротонія і питання відпало особисто для мене саме собою. До чого це я? Ні до чого особливого. Просто увечері напередодні пам'яті першомученика мені це згадалося.

Взагалі дияконство це була моя ідея фікс з самих початків себе у церкві. Я себе не бачив священиком і не відчував священичого покликання. Відколи я побачив службу з дияконом, відчув її і пережив, я влюбився по вуха в це служіння. І ось настала моя дияконська хіротонія на Трьох Святих в 2010 році. Сказати що я був на сьомому небі від щастя, це нічого не сказати. Через декілька місяців на Трійцю мені одягнули подвійний орар і я був самим щасливим дияконом в той день. Величезний собор і я маю місце для молитовного пориву у вишину. 13 років служіння в найбільшому кафедральному соборі УПЦ одні з найкращих в житті. А потім Господь благословив так, що стало питання про хіротонію і якби не благословення духівника, я б досі не рішився на цей крок. Часто сумую за дияконством. Деколи сниться як одягаю стихар, подвійний орар, поручі, камілавку, в руках дияконська свічка і я виходжу на амвон Черкаського Михайлівського собору щоб голосно сказати восстанітє перед початком всенічного бдіння. Я запам'ятав це своє останнє восстанітє на всенічному бдінні перед святом Вознесіння Господнього 2023 року і тепер воно мені часто сниться, але в цих снах я в різного кольору стихарях завжди. В тих стихарях, які тепер подаровані на молитовну згадку моїм співбратам дияконам і в яких вони тепер служать далі.
Все що було минулося і розтануло наче білий дим.

В цей день чотири роки тому.
Престольне свято храму Різдва Христового в Черкасах.

2020 рік. Остання прижиттєва Пасха митрополита Софронія

Мене понесло водами ріки під назвою ностальгія 😁😁😁

Це просто шеврон задля заповнення каналу)) не фантазуємо те, чого нема😂😂😂

Щось треба писати, чимось наповнювати канал. Якщо чесно я не знаю чим. Ізсяк поток сознанія. Наступила фаза мовчання

Мабуть тижні два думаю... Продовжувати чи не продовжувати сповідь священика перед церквою. Там є одна важка, цікава, болюча, неприємна, але дуже реалістична тема. Психічні зриви і втрата здорового глузду від війни. Є паралелі і з теперішньою війною. Адже я знаю декілька солдат які прийшли у військо нормальними, а потім відправилися в дурку.
Я все не можу зібратися для цієї важкої теми, хоча знаю що про це не можна і не треба мовчати. Ця проблема стане болючою коли з фронтів повернуться захисники. Суспільство і медицина повинні ще вчора бути готовими до цього

Священикам УПЦ броні не бачити. Це не двозначно озвучило ДЕСССССР. Це й було передбачувано з самого початку. Я не прозорлівий, але ... передчуття таке було і було не безпідставно.
Я нє только волшебнік, я єщьо і лєчусь. Так і живемо. Ну з приводу цього моя відповідь їм нижче. Неправда перемагає тільки тимчасово
⬇️⬇️⬇️⬇️⬇️⬇️⬇️

Як же ви всіх бажаєте загнати в стойло. 🤢 від вашої жалюгідності. Щодо мене, то повторюся що я не проти ПЦУ, я визнаю їхні таїнства як визнавав після Об'єднавчого Собору покійний наш авва митрополит Софроній, але мене просто вбивають оці демократичні методи. Вбивають на повал своєю гуманністю і такою єзуїтською хитрістю. З кожним разом питань морально-етичного характеру стає все більше і я розумію що на них немає відповіді, бо ці відповіді нікому нафіг не впали. Якщо відповідати на ці питання чесно, то треба починати займатися духовним життям, а це більшості людей не треба. Яке життя у Христі, коли ворогів он поле не оране. Легше "ворогів" 🇺🇦💥🇺🇦 бити, чим ставши разом головного і справжнього ворога👿 та його 🇷🇺посіпак.
П.С. Не люблю оцих смайлів, але один раз використаю як наглядне пособіє для тих хто досі "в танку".

⬆️⬆️⬆️⬆️
Те враження, коли сказав по ділу, коли сказав що думаєш не тільки сам, а й багато хто, а на душі стало ще більш скверно чим було, ще більш темно, ще більш сумно...
Зі святом усіх доречі. Святителю Христовий Василіє моли Бога за нас.

Відкривається нова рубрика - настанови преподобного Порфирія Кавсокалівіта. Ця книжка "Христос-це все" - западає глибоко до душі.
❄️❄️❄️❄️❄️❄️❄️❄️❄️❄️
Коли полюбиш Христа, віддаєш перевагу тиші й розумній молитві. Тоді зупиняються слова. Це внутрішня тиша, безмолвність, яка передує, супроводжує і слідує за Божественним сходженням, Божим єднанням та возз'єднанням душі з Божественним. Коли ти заглибишся в це, слова вже будуть не потрібні. Це дещо, що ти особисто переживаєш. Це те, що ти не можеш пояснити. Це може зрозуміти лише той, хто пережив це своїм життям. Відчуття любові тебе наповнює, єднає з Христом. Сповнює радістю та втіхою й показує, що в тобі живе любов Божа, досконала любов. Божественна любов - безкорислива, проста, істинна...
🎄🎄🎄🎄🎄🎄🎄🎄🎄🎄
Преподобний Порфірій Кавсокалівіт

Дорогі брати і сестри. Сердечно прошу хто може підтримати мого собрата священика з Черкас отця Олександра Григор'єва і його дружину Іоанну. Досить довгий час, декілька років поспіль, вона важко хворіє й лікується. На даний час потрібна досить складна і дороговартісна операція.

Отже прошу вас, хто має можливість допоможіть на лікування!!!

Номер карти:
5168 7451 8920 7100

Ну і звичайно прошу молитов:
Ієрея Олександра
Хворої Іоанни
Мл. Тимофія.

Я знайомий з отцем Олександром ще з часу його навчання в ЧНУ. Я тоді приїхав рукополагатися в Черкаси, а він був старшим іподияконом біля владики Софронія. Саме він був одним з двох іподияконів хто мене підводив до хіротонії в далекому тепер 2010 році. З тих пір ми спілкувалися, дружили. Потім в нього була семінарія, академія і весілля. Після його рукоположення ми деякий час служили разом в клірі Михайлівського собору. Потім отець очолив парафію при будинку інвалідів по вул. Конєва в Черкасах, де служить і до тепер допомагаючи людям з особливими потребами наближатися до Бога, брати участь в таїнствах Церкви щоб легше було нести важкий хрест. Віддаючи всього себе на жертовне служіння Богові і ближньому родина Григор'євих тепер сама потребує допомоги. Не будьмо байдужими.

Срочно батюшка с Фронта просит
Помочь на автобус
5375 4112 1235 7326
4627055110418489
PayPal civitas@ukr.net
https://www.tgoop.com/postnoemenypalchuk

Кажеться я поняв своє призвання помимо основного))))))