Хто може відгукніться будь-ласка. Ситуація знайома, бо в нас в учебці також були сильні проблеми з якимись ліками. А воно ж стрес, переналаштування організму і все таке. Хто має можливість допомогти напишіть цьому чоловікові на фб
⬇️⬇️⬇️⬇️⬇️⬇️
⬇️⬇️⬇️⬇️⬇️⬇️
Вчора прийшлось говорити з одним священиком. Каже мені Ваш канал цитували на єпархіальних зборах. Ну думаю все. Можна бути отріцатєльним прикладом в цій жизні, але це тоже корисно. Кажу в якому ключі? Каже за рюкзак зі всім необхідним який носити з собою, коли виходиш з дому😊 Мені відлягло аж😂 все таки, деколи мою голову посіщають хороші думки які лягають в пости тут і приносять хоч комусь якусь користь. І це не може не радувати...
Якби мене запитали, яке облачення священицьке чи дияконське саме практичне, я б зразу вказав на облачення в хрестики, або піменовські як їх називали, середини-кінця 1980-их, початку 90-их років.
Підкладка хб, тканина без синетитики. Влітку ти в ньому не потієш, взимку якщо добре піддягнувся не спітнієш. Складається в требний чемодан легко.
В часи мого дияконства я мав у соборі такого типу пошиті стихарі червоний і зелений. Зелений був саме цього періоду, червоний пізніший і вже з елементами синтетики в тканині. Наскільки легко в ньому служиться, просто пєсня як то кажуть.
Підкладка хб, тканина без синетитики. Влітку ти в ньому не потієш, взимку якщо добре піддягнувся не спітнієш. Складається в требний чемодан легко.
В часи мого дияконства я мав у соборі такого типу пошиті стихарі червоний і зелений. Зелений був саме цього періоду, червоний пізніший і вже з елементами синтетики в тканині. Наскільки легко в ньому служиться, просто пєсня як то кажуть.
⬆️⬆️⬆️⬆️⬆️⬆️⬆️
Доречі, якщо в когось в ризниці валяється такий священицький комплект який би підійшов на мій зріст 1.92 см., будь-якого кольору, при умові що він Вам не потрібний, то
з радістю прийму в дар, або куплю за символічну ціну.
Скільки шукав, то вони або вбиті вже повністю що там носити нема що, або просто нема.
Доречі, якщо в когось в ризниці валяється такий священицький комплект який би підійшов на мій зріст 1.92 см., будь-якого кольору, при умові що він Вам не потрібний, то
з радістю прийму в дар, або куплю за символічну ціну.
Скільки шукав, то вони або вбиті вже повністю що там носити нема що, або просто нема.
Що чекає українські пари після завершення війни?
Як психолог, сексолог і секс-терапевт з багаторічним досвідом, що консультує пари у вимушеній розлуці, еміграції, у стосунках з військовими хочу поділитись своїми думками щодо майбутнього українських пар. З професійної точки зору я бачу, що завершення бойових дій не стане автоматичним переходом до гармонії (як багато хто сподівається). Це буде лише початок нової фази, сповненої викликів і глибинних трансформацій.
1. ПТСР і КПТСР: діагностика і маскування
Комплексний посттравматичний стресовий розлад часто вражає тих, хто пережив окупацію, полон, сексуальне насильство чи глибоке безсилля (а ще травматичний досвід в минулому) Особливо чутливі до нього жінки. Окрема категорія - люди, які повернулися з полону або пережили катування. Симптоми можуть виглядати як звичайна втома, емоційна відстороненість або дратівливість. Насправді це глибока травма, яка роз’їдає довіру, викликає емоційне оніміння або гіперзбудження. Такий стан потребує уважної діагностики, співпереживання і професійного супроводу.
2. Когнітивно-поведінкові зсуви
Багато хто після травматичного досвіду втрачає контакт із колишніми цінностями. Те, що раніше здавалося сенсовим у стосунках, більше не торкає. Часто мова не про відсутність любові, а про відчуття: «ми змінилися, і між нами прірва». Це може викликати кризу, відсутність внутрішнього запиту «боротися за стосунки». Але саме в таких точках народжується новий тип близькості, якщо дати йому шанс.
3. Реінтеграція військових: адаптація та нові ролі
Повернення додому - це не лише фізичний факт, а й довготривалий психоемоційний процес. Особливо складною буває адаптація для тих, хто пройшов полон, катування, глибоку втрату. Партнери можуть не знаходити слів, щоби пояснити, що з ними відбувається. Мовчання, внутрішня ізоляція, нажаль, звичний супутник в таких випадках. Це вимагає часу, терпіння і втручання без примусу.
Водночас важливо враховувати: протягом війни саме жінки у багатьох родинах стали економічною опорою. Вони приймали рішення, заробляли, підтримували дітей і суспільство. Ця внутрішня сила не зникне і її потрібно буде не лише прийняти, а й поважати.
Чоловіки, повертаючись, можуть стикнутись із новим для себе порядком. Важливо буде уміння побачити одне одного в новому світлі і визнати досвід, якого ніхто не обирав, але всі пройшли.
4. Колективні травми і соціальні сценарії
Недовіра до інституцій, втома від невизначеності, зниження мотивації до довготривалих планів - усе це впливатиме на інтимні союзи. Дехто втрачатиме віру в довгострокову перспективу. Інші, навпаки, радикалізуються, що призводить до конфліктів у поглядах на місце життя, виховання дітей, політичну позицію. Без відкритого діалогу це може призвести до розривів. Своєчасне обговорення і супровід допомагають уникнути травматичних сценаріїв.
5. Здоров’я після війни - онкологічний сплеск і хронічні стани
Після тривалого стресу настає фаза зниження захисних ресурсів. Дослідження у В’єтнамі, Перській затоці, на Балканах показали значне зростання онкологічних, серцево-судинних та аутоімунних захворювань у ветеранів і цивільних. Причини - хронічне напруження, ігнорування сигналів тіла, токсичне середовище. Моя щира рекомендація вже зараз робити планові чекапи: онкоскринінги, обстеження серця, імунної системи. Це турбота не тільки про Себе, а й про майбутнє стосунків.
6. Залежності
Залежності після війни - дезадаптивна форма виживання. Особливо серед військових поширене використання знеболювальних, що згодом переростає у фізичну або психологічну залежність. Алкоголь, медикаменти, азарт, порнографія - всі ці механізми стають загрозою для стосунків, коли біль втрачає актуальність, але звичка залишається. Партнери починають соромитись, відчувають провину, дистанцію. Саме тому залежності потребують системного підходу і це можливо.
7. Сексуальність після травми
Як психолог, сексолог і секс-терапевт з багаторічним досвідом, що консультує пари у вимушеній розлуці, еміграції, у стосунках з військовими хочу поділитись своїми думками щодо майбутнього українських пар. З професійної точки зору я бачу, що завершення бойових дій не стане автоматичним переходом до гармонії (як багато хто сподівається). Це буде лише початок нової фази, сповненої викликів і глибинних трансформацій.
1. ПТСР і КПТСР: діагностика і маскування
Комплексний посттравматичний стресовий розлад часто вражає тих, хто пережив окупацію, полон, сексуальне насильство чи глибоке безсилля (а ще травматичний досвід в минулому) Особливо чутливі до нього жінки. Окрема категорія - люди, які повернулися з полону або пережили катування. Симптоми можуть виглядати як звичайна втома, емоційна відстороненість або дратівливість. Насправді це глибока травма, яка роз’їдає довіру, викликає емоційне оніміння або гіперзбудження. Такий стан потребує уважної діагностики, співпереживання і професійного супроводу.
2. Когнітивно-поведінкові зсуви
Багато хто після травматичного досвіду втрачає контакт із колишніми цінностями. Те, що раніше здавалося сенсовим у стосунках, більше не торкає. Часто мова не про відсутність любові, а про відчуття: «ми змінилися, і між нами прірва». Це може викликати кризу, відсутність внутрішнього запиту «боротися за стосунки». Але саме в таких точках народжується новий тип близькості, якщо дати йому шанс.
3. Реінтеграція військових: адаптація та нові ролі
Повернення додому - це не лише фізичний факт, а й довготривалий психоемоційний процес. Особливо складною буває адаптація для тих, хто пройшов полон, катування, глибоку втрату. Партнери можуть не знаходити слів, щоби пояснити, що з ними відбувається. Мовчання, внутрішня ізоляція, нажаль, звичний супутник в таких випадках. Це вимагає часу, терпіння і втручання без примусу.
Водночас важливо враховувати: протягом війни саме жінки у багатьох родинах стали економічною опорою. Вони приймали рішення, заробляли, підтримували дітей і суспільство. Ця внутрішня сила не зникне і її потрібно буде не лише прийняти, а й поважати.
Чоловіки, повертаючись, можуть стикнутись із новим для себе порядком. Важливо буде уміння побачити одне одного в новому світлі і визнати досвід, якого ніхто не обирав, але всі пройшли.
4. Колективні травми і соціальні сценарії
Недовіра до інституцій, втома від невизначеності, зниження мотивації до довготривалих планів - усе це впливатиме на інтимні союзи. Дехто втрачатиме віру в довгострокову перспективу. Інші, навпаки, радикалізуються, що призводить до конфліктів у поглядах на місце життя, виховання дітей, політичну позицію. Без відкритого діалогу це може призвести до розривів. Своєчасне обговорення і супровід допомагають уникнути травматичних сценаріїв.
5. Здоров’я після війни - онкологічний сплеск і хронічні стани
Після тривалого стресу настає фаза зниження захисних ресурсів. Дослідження у В’єтнамі, Перській затоці, на Балканах показали значне зростання онкологічних, серцево-судинних та аутоімунних захворювань у ветеранів і цивільних. Причини - хронічне напруження, ігнорування сигналів тіла, токсичне середовище. Моя щира рекомендація вже зараз робити планові чекапи: онкоскринінги, обстеження серця, імунної системи. Це турбота не тільки про Себе, а й про майбутнє стосунків.
6. Залежності
Залежності після війни - дезадаптивна форма виживання. Особливо серед військових поширене використання знеболювальних, що згодом переростає у фізичну або психологічну залежність. Алкоголь, медикаменти, азарт, порнографія - всі ці механізми стають загрозою для стосунків, коли біль втрачає актуальність, але звичка залишається. Партнери починають соромитись, відчувають провину, дистанцію. Саме тому залежності потребують системного підходу і це можливо.
7. Сексуальність після травми
Війна змінює тіло і спосіб бути з іншим. Хтось пережив поранення, ампутації, втрату чутливості. Інші - утрату бажання або сором за власне тіло. Для когось секс - це остання жива територія. Для когось - зона страху.
Інтимність після травми буде не про «повернення до норми», а стане новою. Вона народжуватиметься поступово: через погляд, дотик, дозвіл бути поруч не як ідеальні тіла, а як живі, вразливі люди.
8. Діти
Діти не просто свідки війни - вони носії емоційного клімату родини. Часто їх поведінка - мовчазна, напружена, гіпервідповідальна - стає дзеркалом того, що не проговорено між дорослими. Робота з дітьми в таких сім’ях - це робота з усією системою. Своєчасна підтримка зменшить ризики накопичення внутрішньої тривоги, формує відчуття стабільності і безпеки.
Що робити вже зараз
• Турбуватися про стосунки вже зараз - не чекати формального «миру»
• Робити планові обстеження - онкоскринінги, серце, імунітет
• Діагностувати ПТСР і КПТСР - звертатись фахової підтримки (психологи, психотерапевти, психіатри)
• Працювати із залежностями, зокрема серед військових
• Поступово відновлювати тілесну й еротичну близькість поступово
• Шукати супровід - індивідуальний, парний, сімейний
Як може виглядати любов?
Це будуть нові стосунки, які не тримаються на звичних ролях чи романтичних уявленнях. Це буде щось набагато глибше, чесніше, сильніше.
• Менше ідеалізації - більше реальної присутності. Не «я маю тебе рятувати», а «я поряд, навіть коли Ти неідеальний/а»
• Новий рівень емоційної грамотності. «Мені страшно, але я з Тобою» замість «У мене все нормально» чи «Залиш мене в спокої»
• Інтимність як мова ніжності, а не доказ сили. Зустріч у тілі, яке вижило.
• Партнерство як співтворчість. Жінки не повертаються до ролі «допоміжних», чоловіки вчаться бути відкритими.
• Повага до шляху одне одного. Замість контролю - підтримка. Замість мовчання - спільність
Також я думаю, що зросте кількість пар, які оберуть не шлюб у традиційному сенсі, а союзи підтримки, близькості, спільного життя без офіційного кохання. Такі союзи можуть виглядати як “емоційне партнерство”, або як те, що колись називали бостонським шлюбом: двоє дорослих людей, які вибирають бути разом не через сценарії, а через усвідомлений вибір. Це буде відлуння війни, де емоційна безпека важитиме більше, ніж романтична драма.
Буде більше тих, хто залишиться сам. Самотність стане фазою переродження, а не етапом, який треба “пережити якомога швидше”.
Після війни зросте вага “вибраної родини” - людей, з якими пов’язала не біологія, а довіра, спільний досвід і емоційна підтримка. Це можуть бути побратими, сусіди, колеги, терапевтичні групи. І стосунки з ними часто будуть ближчими, ніж із тими, хто був “офіційно близьким”.
Завершення війни це точка входу в нову фазу людяності. Пари, які почнуть цю роботу вже зараз, мають шанс виростити стосунки, що стануть глибшими, чеснішими і стійкішими, ніж були до того.
Як змінився Ваш погляд на близькість під впливом досвіду війни, втрати або виживання і що тепер для Вас означає бути з кимось «поруч»?
З любовʼю, Ваша Анна Корольова
Інтимність після травми буде не про «повернення до норми», а стане новою. Вона народжуватиметься поступово: через погляд, дотик, дозвіл бути поруч не як ідеальні тіла, а як живі, вразливі люди.
8. Діти
Діти не просто свідки війни - вони носії емоційного клімату родини. Часто їх поведінка - мовчазна, напружена, гіпервідповідальна - стає дзеркалом того, що не проговорено між дорослими. Робота з дітьми в таких сім’ях - це робота з усією системою. Своєчасна підтримка зменшить ризики накопичення внутрішньої тривоги, формує відчуття стабільності і безпеки.
Що робити вже зараз
• Турбуватися про стосунки вже зараз - не чекати формального «миру»
• Робити планові обстеження - онкоскринінги, серце, імунітет
• Діагностувати ПТСР і КПТСР - звертатись фахової підтримки (психологи, психотерапевти, психіатри)
• Працювати із залежностями, зокрема серед військових
• Поступово відновлювати тілесну й еротичну близькість поступово
• Шукати супровід - індивідуальний, парний, сімейний
Як може виглядати любов?
Це будуть нові стосунки, які не тримаються на звичних ролях чи романтичних уявленнях. Це буде щось набагато глибше, чесніше, сильніше.
• Менше ідеалізації - більше реальної присутності. Не «я маю тебе рятувати», а «я поряд, навіть коли Ти неідеальний/а»
• Новий рівень емоційної грамотності. «Мені страшно, але я з Тобою» замість «У мене все нормально» чи «Залиш мене в спокої»
• Інтимність як мова ніжності, а не доказ сили. Зустріч у тілі, яке вижило.
• Партнерство як співтворчість. Жінки не повертаються до ролі «допоміжних», чоловіки вчаться бути відкритими.
• Повага до шляху одне одного. Замість контролю - підтримка. Замість мовчання - спільність
Також я думаю, що зросте кількість пар, які оберуть не шлюб у традиційному сенсі, а союзи підтримки, близькості, спільного життя без офіційного кохання. Такі союзи можуть виглядати як “емоційне партнерство”, або як те, що колись називали бостонським шлюбом: двоє дорослих людей, які вибирають бути разом не через сценарії, а через усвідомлений вибір. Це буде відлуння війни, де емоційна безпека важитиме більше, ніж романтична драма.
Буде більше тих, хто залишиться сам. Самотність стане фазою переродження, а не етапом, який треба “пережити якомога швидше”.
Після війни зросте вага “вибраної родини” - людей, з якими пов’язала не біологія, а довіра, спільний досвід і емоційна підтримка. Це можуть бути побратими, сусіди, колеги, терапевтичні групи. І стосунки з ними часто будуть ближчими, ніж із тими, хто був “офіційно близьким”.
Завершення війни це точка входу в нову фазу людяності. Пари, які почнуть цю роботу вже зараз, мають шанс виростити стосунки, що стануть глибшими, чеснішими і стійкішими, ніж були до того.
Як змінився Ваш погляд на близькість під впливом досвіду війни, втрати або виживання і що тепер для Вас означає бути з кимось «поруч»?
З любовʼю, Ваша Анна Корольова
⚡️В ВІЙСЬКОВІЙ ЧАСТИНІ НА ЛЬВІВЩИНІ УТРИМУЮТЬ СВЯЩЕННИКІВ УПЦ ТА ПРОТЕСТАНТСЬКИХ ПАСТОРІВ. ДЖЕРЕЛА
Наші джерела повідомляють, що зараз в одній з військових частин на Львівщині незаконно утримують декількох священнослужителів УПЦ.
Отців раніше було викрадено працівниками ТЦК.
За нашими даними, в частині утримуються настоятель Благовіщенського храму УПЦ м. П'ятихатки о. Дмитро Сенетович, настоятель храму на честь ікони Божої Матері «Почаївська» УПЦ о. Ростилав Калиновський та декілька інших.
Разом з духовенством УПЦ незаконно утримують декількох кліриків УПЦ КП і протестантських пасторів.
❗️На всіх представників релігійних організацій вчиняється тиск. Вони відмовляються підписувати документи а також приймати присягу.
Цьому беззаконню та грубому порушенню права на свободу совісті потрібен максимальний розголос!
Наші джерела повідомляють, що зараз в одній з військових частин на Львівщині незаконно утримують декількох священнослужителів УПЦ.
Отців раніше було викрадено працівниками ТЦК.
За нашими даними, в частині утримуються настоятель Благовіщенського храму УПЦ м. П'ятихатки о. Дмитро Сенетович, настоятель храму на честь ікони Божої Матері «Почаївська» УПЦ о. Ростилав Калиновський та декілька інших.
Разом з духовенством УПЦ незаконно утримують декількох кліриків УПЦ КП і протестантських пасторів.
❗️На всіх представників релігійних організацій вчиняється тиск. Вони відмовляються підписувати документи а також приймати присягу.
Цьому беззаконню та грубому порушенню права на свободу совісті потрібен максимальний розголос!
Доповнення до психологічних роздумів вище
Що зараз може зробити Церква, зокрема Православна?
Церква, як інститут боголюдський, як місце куди багато хто прийде після війни шукати підтримки, втіхи і зцілення за моїми спостереженнями не готова надати цю підтримку. Звичайно ж, на рівні Божественної благодаті в таїнствах, на рівні присутності Христа в таїнствах і у Церкві загалом благодатна дія буде. Але ми знаємо, що Бог творить добро здебільшого людськими руками. Я не відкидаю зараз містичну сторону, або чудо, але чудо на те й чудо що буває рідко і по особливому Божому Промислу. Що ж тепер?
А тепер в семінарії на повному серйозі, а не аби рахувалось треба викладати психологію. Всі чотири роки. І робити це мають дипломовані спеціалісти. Викладати капеланство, як це зараз робиться в семінаріях і ПЦУ, і УГКЦ, й інших церков і деномінацій.
Якщо семінарія хоче випустити пастиря, а не требоісполнітєля жреця-станочніка про це треба було думати ще поза-позавчора, а позавчора впроваджувати, щоб на сьогодні були готові пастирі з усвідомленням того, з чим їм прийдеться стикатися все своє парафіяльне, чи соборне життя. Тут нива неорана роботи.
А звідки візьметься це усвідомлення? Скажіть в коментарях хто має таку інформацію, в семінаріях і академії на педрадах про це говорять, це заплановано на новий навчальний рік? Не хочу бути песимістом, але думаю шоп да, то нє.
Всім байдуже! Так і живемо. Бо що головне? Бути в послусі благочинному, єпископу і ... багато не говорити. Маєш требки, похороняшки, то сиди собі тихенько пока не заперли тебе в село Макара і його телят.
Робіть щось, хоча вже й пізно. А все одно робіть. Війна коли закінчиться і з фронтів прийдуть хлопці, то почнеться багато цікавого і сумного одночасно.
Не просто думайте, а дійте... Ті, кому Бог дав таку владу і служіння в Церкві. Влада не для того щоб лякати підлеглих, а щоб володарювати над дияволом і бісами, які видимо через кацапську чуму і невидимо дією на душу сьогодні особливо нищать наш, Український народ
Що зараз може зробити Церква, зокрема Православна?
Церква, як інститут боголюдський, як місце куди багато хто прийде після війни шукати підтримки, втіхи і зцілення за моїми спостереженнями не готова надати цю підтримку. Звичайно ж, на рівні Божественної благодаті в таїнствах, на рівні присутності Христа в таїнствах і у Церкві загалом благодатна дія буде. Але ми знаємо, що Бог творить добро здебільшого людськими руками. Я не відкидаю зараз містичну сторону, або чудо, але чудо на те й чудо що буває рідко і по особливому Божому Промислу. Що ж тепер?
А тепер в семінарії на повному серйозі, а не аби рахувалось треба викладати психологію. Всі чотири роки. І робити це мають дипломовані спеціалісти. Викладати капеланство, як це зараз робиться в семінаріях і ПЦУ, і УГКЦ, й інших церков і деномінацій.
Якщо семінарія хоче випустити пастиря, а не требоісполнітєля жреця-станочніка про це треба було думати ще поза-позавчора, а позавчора впроваджувати, щоб на сьогодні були готові пастирі з усвідомленням того, з чим їм прийдеться стикатися все своє парафіяльне, чи соборне життя. Тут нива неорана роботи.
А звідки візьметься це усвідомлення? Скажіть в коментарях хто має таку інформацію, в семінаріях і академії на педрадах про це говорять, це заплановано на новий навчальний рік? Не хочу бути песимістом, але думаю шоп да, то нє.
Всім байдуже! Так і живемо. Бо що головне? Бути в послусі благочинному, єпископу і ... багато не говорити. Маєш требки, похороняшки, то сиди собі тихенько пока не заперли тебе в село Макара і його телят.
Робіть щось, хоча вже й пізно. А все одно робіть. Війна коли закінчиться і з фронтів прийдуть хлопці, то почнеться багато цікавого і сумного одночасно.
Не просто думайте, а дійте... Ті, кому Бог дав таку владу і служіння в Церкві. Влада не для того щоб лякати підлеглих, а щоб володарювати над дияволом і бісами, які видимо через кацапську чуму і невидимо дією на душу сьогодні особливо нищать наш, Український народ
"Директор", братуха... Царство Небесне тобі.
Коли мене запитають, чи я бачив живого титана, я розповім про мужнього Українського воїна, воїна світла на ім'я Сергій з позивним директор, який більше ніж сто днів майже без змін пробув на позиції.
Царство тобі Небесне друже!
Нехай за твою моральну підтримку мені і не тільки мені, за твої гостинці ще в учебці коли ми по вечорах з ними пили чай, Господь воздасть тобі нетлінними благами!
А я по силі рівно з іншими полеглими з нашої палатки згадуватиму в молитві ім'я твоє скільки житиму на світі.
До зустрічі у Вічності !!!
Коли мене запитають, чи я бачив живого титана, я розповім про мужнього Українського воїна, воїна світла на ім'я Сергій з позивним директор, який більше ніж сто днів майже без змін пробув на позиції.
Царство тобі Небесне друже!
Нехай за твою моральну підтримку мені і не тільки мені, за твої гостинці ще в учебці коли ми по вечорах з ними пили чай, Господь воздасть тобі нетлінними благами!
А я по силі рівно з іншими полеглими з нашої палатки згадуватиму в молитві ім'я твоє скільки житиму на світі.
До зустрічі у Вічності !!!
За упокій
Убієнних воїнів:
Володимира
Андрія
Богдана
Олексія
Діонісія
Миколая
Сергія
Іоанна
Максима
Миколая
Євгенія
Євгенія
Сергія
Артемія
Віктора
Сергія
Хто може поминати посильно, хоча б разочок буду дуже вдячний.
Це імена, які з плином часу приростають і збільшуються в моєму пом'яннику. Нажаль 😔😔😔
Убієнних воїнів:
Володимира
Андрія
Богдана
Олексія
Діонісія
Миколая
Сергія
Іоанна
Максима
Миколая
Євгенія
Євгенія
Сергія
Артемія
Віктора
Сергія
Хто може поминати посильно, хоча б разочок буду дуже вдячний.
Це імена, які з плином часу приростають і збільшуються в моєму пом'яннику. Нажаль 😔😔😔
Отці! Ті хто теоретично може попастися і будуть змушувати підписати документи. Я не знаю наскільки поради даного відео дієві в наших теперішніх реаліях, але подивіться і порадьтеся з своїми юристами. Коли тиснуть і змушують підписати Вас щось в установі з трьох приголосних букв, не поминатимемо цю абревіатуру всує, можливо ці поради когось якщо не врятують, то дадуть шанс на майбутніх судах виграти свої справи.
https://youtube.com/shorts/RlpHaiTIlaM?si=4Cfeu2Wjg4GlgDPs
https://youtube.com/shorts/RlpHaiTIlaM?si=4Cfeu2Wjg4GlgDPs
YouTube
Заставляют подписать документ? Вот три хитрых способа защититься
А давненько в нас не було якоїсь музики. А духовної музики ще давніше.
https://youtu.be/bLGOCtWoYps?si=fJTtc__zc0dSpRAE
https://youtu.be/bLGOCtWoYps?si=fJTtc__zc0dSpRAE
YouTube
Отче наш українською мовою на короткий глас 3
Повторюсь для тих, хто не знає!
1. Однією з цілей створення цього каналу було застерегти і наскільки можливо вберегти священиків не повторити мою долю.
Тому що...
Місце священика в храмі, біля Престолу, біля своїх парафіян для яких він духовний батько і наставник, податель Тіла і Крові Христових, руками якого подає Себе Сам Христос, а не з лопатою чи не дай Боже з автоматом.
Тому...
Практика призиву священика не в якості священика, а солдата чи ще когось, не може бути здійснена проти його волі. І це є порушенням прав не тільки як людини і громадянина.
2. Недосконалість законів громадянських чи навмисна недбалість і не врахування прав кліриків цими законами не є чимось нормальним.
Цьому має бути покладено край.
Це має бути припинено!!!
3. Мобілізовані священики повинні бути звільнені з лав армії і повернуті до свого справжнього служіння Богові, ближнім, а відтак Україні на тому місці, на якому вони мають бути. Там, де даруючи благодать священства священик повинен звершувати таїнства, тобто в храмі, в межах визначеної його піклуванню парафії.
4. Неможливість священику звершувати Божественну Літургію чи бути присутнім на ній у храмі хоча б в недільний день є протизаконним перешкоджанням священику відправляти свій релігійний обряд і посягання на право оприділене ст. 35 КУ.
Це зухвале порушення прав є порушенням прав не тільки священика, а й тих людей, які по злій волі інших людей лишаються без Таїнств і без спілкування з своїм духівником.
Це порушення, є порушенням прав тих, хто на смертному ложі чекав свого духовного наставника для сповіді і через це помер з тягарем гріхів. І той тягар гріхів якщо Боже діло занедбав священик, лягає на священика, а якщо священик не винний в цьому то на того, хто не дає священику виконувати свій пастирський обов'язок по відношенню до парафіян.
Проти цього мій протест !!!
На цьому стою і стоятиму. Призиваю Божий суд розсудити між мною і не тільки мною, та моїми, і не тільки кривдниками. Нехай Господь буде Праведним воздаятелем кожному!!!
1. Однією з цілей створення цього каналу було застерегти і наскільки можливо вберегти священиків не повторити мою долю.
Тому що...
Місце священика в храмі, біля Престолу, біля своїх парафіян для яких він духовний батько і наставник, податель Тіла і Крові Христових, руками якого подає Себе Сам Христос, а не з лопатою чи не дай Боже з автоматом.
Тому...
Практика призиву священика не в якості священика, а солдата чи ще когось, не може бути здійснена проти його волі. І це є порушенням прав не тільки як людини і громадянина.
2. Недосконалість законів громадянських чи навмисна недбалість і не врахування прав кліриків цими законами не є чимось нормальним.
Цьому має бути покладено край.
Це має бути припинено!!!
3. Мобілізовані священики повинні бути звільнені з лав армії і повернуті до свого справжнього служіння Богові, ближнім, а відтак Україні на тому місці, на якому вони мають бути. Там, де даруючи благодать священства священик повинен звершувати таїнства, тобто в храмі, в межах визначеної його піклуванню парафії.
4. Неможливість священику звершувати Божественну Літургію чи бути присутнім на ній у храмі хоча б в недільний день є протизаконним перешкоджанням священику відправляти свій релігійний обряд і посягання на право оприділене ст. 35 КУ.
Це зухвале порушення прав є порушенням прав не тільки священика, а й тих людей, які по злій волі інших людей лишаються без Таїнств і без спілкування з своїм духівником.
Це порушення, є порушенням прав тих, хто на смертному ложі чекав свого духовного наставника для сповіді і через це помер з тягарем гріхів. І той тягар гріхів якщо Боже діло занедбав священик, лягає на священика, а якщо священик не винний в цьому то на того, хто не дає священику виконувати свій пастирський обов'язок по відношенню до парафіян.
Проти цього мій протест !!!
На цьому стою і стоятиму. Призиваю Божий суд розсудити між мною і не тільки мною, та моїми, і не тільки кривдниками. Нехай Господь буде Праведним воздаятелем кожному!!!
Напередодні свого ювілею отримав ексклюзивний подарунок, особистий шеврон. Дякую за нього!!!!