#НАрх_мистецтво
Поля синіють вечорами,
Ріка гово́рить з берегами.
І так таємно
На небі білії намети
Димлять:
— Вечеря вариться Богам.
Все ближче, ближче вечір суне,
Все нижче плачуть трави-струни;
Тихо й темно:
Боги-поети
В хмарах сплять.
Майк ЙОГАНСЕН (1920)
Світлина і наводка на вірш - ТаЯ.
Поля синіють вечорами,
Ріка гово́рить з берегами.
І так таємно
На небі білії намети
Димлять:
— Вечеря вариться Богам.
Все ближче, ближче вечір суне,
Все нижче плачуть трави-струни;
Тихо й темно:
Боги-поети
В хмарах сплять.
Майк ЙОГАНСЕН (1920)
Світлина і наводка на вірш - ТаЯ.
#НАрх_ідея
Пройшовши школу пізнавального та етичного нігілізму, ми знаємо, що соціальна реальність легко конструюється. Ми знаємо, що достатньо лише ОДНІЄЇ зміни поколінь, щоб ця реальність утвердилась у своїх правах (П. Бергер, Т. Лукман).
Так, покоління, що пізнало справжню ціну життя у "сталевих грозах" Другої світової, швидко змінив до нестями лицемірний "совок", який співав про подвиги й підкорення космосу, а сам мріяв про "двушку" у місті покрупніше. І навіть швидше: так на зміну Махну й д'Аннунціо прийшов Остап Бендер.
Тому навіть попри те, що наше власне життя так і залишиться розірваним та половинчастим, ми ЗОБОВ'ЯЗАНІ створити для наших дітей інший світ – світ натхненних та героїчних пригод. Тільки від нас залежить, будуть наші діти скиглити "А чому я?" і безсило зітхати по дріб'язковій "правді життя" чи сприймати своє існування як відповідальну "службу на віддалених рубежах" (Ю. Евола) або ж як безперервний Ритуал в ім'я власної свободи.
Пройшовши школу пізнавального та етичного нігілізму, ми знаємо, що соціальна реальність легко конструюється. Ми знаємо, що достатньо лише ОДНІЄЇ зміни поколінь, щоб ця реальність утвердилась у своїх правах (П. Бергер, Т. Лукман).
Так, покоління, що пізнало справжню ціну життя у "сталевих грозах" Другої світової, швидко змінив до нестями лицемірний "совок", який співав про подвиги й підкорення космосу, а сам мріяв про "двушку" у місті покрупніше. І навіть швидше: так на зміну Махну й д'Аннунціо прийшов Остап Бендер.
Тому навіть попри те, що наше власне життя так і залишиться розірваним та половинчастим, ми ЗОБОВ'ЯЗАНІ створити для наших дітей інший світ – світ натхненних та героїчних пригод. Тільки від нас залежить, будуть наші діти скиглити "А чому я?" і безсило зітхати по дріб'язковій "правді життя" чи сприймати своє існування як відповідальну "службу на віддалених рубежах" (Ю. Евола) або ж як безперервний Ритуал в ім'я власної свободи.
#НАрх_витяги
Принизлива дія машин
Машина безособова; вона віднімає у предмету праці його гордість, його індивідуальні чесноти й недоліки, які вирізняють всяке немашинне виробництво, і таким чином ніби позбавляє якого людяності. Раніше будь-яка покупка у виробників слугувала відзнакою для людей, витворами яких вони оточували себе: хатнє начиння і одяг були, таким чином, символом взаємної оцінки та особистих відносин, тоді як у наш час ми, вочевидь, живемо в анонімному та безособовому рабстві.
Фрідріх НІЦШЕ, "Мандрівник та його тінь" (1880)
Просто дивовижно усвідомлювати, що ці рядки написано понад 140 років тому. Здавалося б, про яке "анонімне та безособове" суспільство тоді могло йтися. Утім, Ніцше не раз попереджав, що пише для майбутніх поколінь - і чимало його ідей з часом набули ще більшої актуальності. Зокрема і ця.
Принизлива дія машин
Машина безособова; вона віднімає у предмету праці його гордість, його індивідуальні чесноти й недоліки, які вирізняють всяке немашинне виробництво, і таким чином ніби позбавляє якого людяності. Раніше будь-яка покупка у виробників слугувала відзнакою для людей, витворами яких вони оточували себе: хатнє начиння і одяг були, таким чином, символом взаємної оцінки та особистих відносин, тоді як у наш час ми, вочевидь, живемо в анонімному та безособовому рабстві.
Фрідріх НІЦШЕ, "Мандрівник та його тінь" (1880)
Просто дивовижно усвідомлювати, що ці рядки написано понад 140 років тому. Здавалося б, про яке "анонімне та безособове" суспільство тоді могло йтися. Утім, Ніцше не раз попереджав, що пише для майбутніх поколінь - і чимало його ідей з часом набули ще більшої актуальності. Зокрема і ця.
#НАрх_екологія
🪱🍂 Під час планування ландшафтного дизайну або перед прибиранням клумб варто пам'ятати про роль опалого листя і гумусу. Залишаючи деяку кількість опалого листя на місці, ми підтримуємо природний кругообіг поживних речовин, забезпечуємо укриття для комах та дрібних тварин і допомагаємо ґрунту залишатися здоровим і багатим. Такий підхід сприяє розвитку більш стійких і здорових екосистем навіть у невеликих садових ділянках 🫶
Кожна екосистема – від найпростіших мікроорганізмів до багаторічних рослин та дерев – створює сприятливі умови для розвитку наступних поколінь, поліпшення середовища. Це схоже на ланцюгову реакцію, де кожен шар органічних і неорганічних речовин підсилює здатність ґрунту підтримувати життя.
Шар опалого листя, який накопичується на землі, утворює природний захисний покрив, що затримує вологу та зберігає тепло. З часом це листя розкладається і перетворюється на гумус – органічну речовину, яка збагачує поживними речовинами та покращує його структуру. У культивованих ґрунтах, де вода і поживні речовини швидко вимиваються, гумус допомагає затримувати ці елементи, сприяючи їхній поступовій регенерації та створюючи більш родючий ґрунт, який здатен підтримувати різноманітні рослини.
Ілюстрація: Prairie Shelterbelt Program Ltd.
Джерело
🪱🍂 Під час планування ландшафтного дизайну або перед прибиранням клумб варто пам'ятати про роль опалого листя і гумусу. Залишаючи деяку кількість опалого листя на місці, ми підтримуємо природний кругообіг поживних речовин, забезпечуємо укриття для комах та дрібних тварин і допомагаємо ґрунту залишатися здоровим і багатим. Такий підхід сприяє розвитку більш стійких і здорових екосистем навіть у невеликих садових ділянках 🫶
Кожна екосистема – від найпростіших мікроорганізмів до багаторічних рослин та дерев – створює сприятливі умови для розвитку наступних поколінь, поліпшення середовища. Це схоже на ланцюгову реакцію, де кожен шар органічних і неорганічних речовин підсилює здатність ґрунту підтримувати життя.
Шар опалого листя, який накопичується на землі, утворює природний захисний покрив, що затримує вологу та зберігає тепло. З часом це листя розкладається і перетворюється на гумус – органічну речовину, яка збагачує поживними речовинами та покращує його структуру. У культивованих ґрунтах, де вода і поживні речовини швидко вимиваються, гумус допомагає затримувати ці елементи, сприяючи їхній поступовій регенерації та створюючи більш родючий ґрунт, який здатен підтримувати різноманітні рослини.
Ілюстрація: Prairie Shelterbelt Program Ltd.
Джерело
Forwarded from Exit Existence
Карл фон Клаузевиц говорил: «Война иногда сама себе снится». Можно ли сказать то же самое об интернете? (с)
У Вернера Херцога есть документальный фильм «О, Интернет: грезы цифрового мира». С 2016 года, когда он был снят, ситуация стала более запущенной (например, возникла теория мертвого интернета, которая с каждым годом кажется все более убедительной), но концептуальные моменты представляют интерес до сих пор, а некоторые сюжеты хорошо настоялись. Если записать весь трафик за один сегодняшний день на CD-диски и сложить их в стопку, башня, состоящая из картинок с котами, порнографии, американских выборов и спора славян между собою, протянется от Земли до Марса и обратно.
В оригинале фильм называется Lo and Behold: Reveries of the Connected World. Когда создавался в калифорнийский проект «интернет», для подключения нужно было набрать log. На двух первых буквах стэнфордский компьютер, куда отправляли сообщение из другого института, завис, и вышло lo, как во фразе lo and behold — «o чудо». Нечто чудесное во всем этом определенно есть. Во всяком случае, по-своему чудесны и чудо-юдо, и чудовище.
В документалке, например, есть история южнокорейскую пару, которая довела до смерти младенца, потому что не могла оторваться от игры, где надо было растить ребенка. Есть деятели Силиконовой долины, обнимающие своих роботов и говорящие, мол, то-то заживем, когда можно будет без интерфейсов выкладывать свои мысли в Твиттер. Буддийские монахи, которые тычут в смартфоны на фоне небоскребов. Люди, зарабатывающие тромбоз в онлайне, и порнозависимые. Люди, ищущие места без электромагнитных излучений или живущие в клетках Фарадея. В общем, культура времен цифрового Апокалипсиса.
Есть там и соображения о том, что будет, если «Титаник» технологической цивлизации буквально натолкнется на айсберг. Например, по причине вспышек на Солнце, которые нарушают системы связи и выводят из строя спутники. Так, вся городская логистика питания распространяется через информационные сети, поэтому склады в жилых районах как бы не требуются. Что это означает, как-нибудь покажут солярные штормы.
Еще задолго до интернета Эрнст Юнгер отмечал, что системы технологической цивизизации в конечном счете усложняют жизнь. Успев застать компьютеры, он отзывался о них так: «Встреча человеческого разума с машиной — это неинтересно. Опьянение куда занятнее». Любопытно, что бы он сказал об опьянении машины. Кто знает, какие сущности успели завестись в замусоренной бездне, но рано или поздно они подберутся к лайнеру.
У Вернера Херцога есть документальный фильм «О, Интернет: грезы цифрового мира». С 2016 года, когда он был снят, ситуация стала более запущенной (например, возникла теория мертвого интернета, которая с каждым годом кажется все более убедительной), но концептуальные моменты представляют интерес до сих пор, а некоторые сюжеты хорошо настоялись. Если записать весь трафик за один сегодняшний день на CD-диски и сложить их в стопку, башня, состоящая из картинок с котами, порнографии, американских выборов и спора славян между собою, протянется от Земли до Марса и обратно.
В оригинале фильм называется Lo and Behold: Reveries of the Connected World. Когда создавался в калифорнийский проект «интернет», для подключения нужно было набрать log. На двух первых буквах стэнфордский компьютер, куда отправляли сообщение из другого института, завис, и вышло lo, как во фразе lo and behold — «o чудо». Нечто чудесное во всем этом определенно есть. Во всяком случае, по-своему чудесны и чудо-юдо, и чудовище.
В документалке, например, есть история южнокорейскую пару, которая довела до смерти младенца, потому что не могла оторваться от игры, где надо было растить ребенка. Есть деятели Силиконовой долины, обнимающие своих роботов и говорящие, мол, то-то заживем, когда можно будет без интерфейсов выкладывать свои мысли в Твиттер. Буддийские монахи, которые тычут в смартфоны на фоне небоскребов. Люди, зарабатывающие тромбоз в онлайне, и порнозависимые. Люди, ищущие места без электромагнитных излучений или живущие в клетках Фарадея. В общем, культура времен цифрового Апокалипсиса.
Есть там и соображения о том, что будет, если «Титаник» технологической цивлизации буквально натолкнется на айсберг. Например, по причине вспышек на Солнце, которые нарушают системы связи и выводят из строя спутники. Так, вся городская логистика питания распространяется через информационные сети, поэтому склады в жилых районах как бы не требуются. Что это означает, как-нибудь покажут солярные штормы.
Еще задолго до интернета Эрнст Юнгер отмечал, что системы технологической цивизизации в конечном счете усложняют жизнь. Успев застать компьютеры, он отзывался о них так: «Встреча человеческого разума с машиной — это неинтересно. Опьянение куда занятнее». Любопытно, что бы он сказал об опьянении машины. Кто знает, какие сущности успели завестись в замусоренной бездне, но рано или поздно они подберутся к лайнеру.
НеоАрхаїка 🐾
Photo
#НАрх_ідея
Один із найкращих текстів із зіну "Екологічної платформи", дуже резонує із моїм власним викладацьким досвідом.
Один із найкращих текстів із зіну "Екологічної платформи", дуже резонує із моїм власним викладацьким досвідом.
#НАрх_scum
Імовірно, це щось із категорії законодавчого спаму або чергової теми для відволікання уваги від справді нагальних проблем, однак сам факт прийняття такого закону змушує згадати, як свого часу українці реготали над новиною "росіянам дозволили збирати валєжнік".
"Від п'яти до семи років позбавлення волі за зберігання дров без документів. Таке покарання передбачене за законом, який 10 жовтня ухвалила Верховна Рада. Зміни внесли до Адміністративного і Кримінального кодексів. Нині закон очікує підпису президента."
Абсолютно неясно, яким чином і хто буде виявляти "порушників" (вдиратися до приватних домогосподарств?), утім, попри загальний абсурд закону, можна угледіти в ньому принаймні три прагматичні цілі:
а) вчергове перекласти тягар підтримання економіки на широкі верстви населення замість націоналізації (соціалізації) стратегічних підприємств і визиску з найбагатших;
б) можливість вплинути на тих, хто має автономне від централізованих мереж опалення;
в) мати в загашнику солодкий "льодяник" для локальних чинуш і мусорів - зручний привід залякати або позбутися нелояльних до них мешканців села.
Хоча найбільш вірогідно, що все ж таки це залишиться на рівні нашумілої колись "письмової згоди на секс".
P.S. Одним із ініціаторів закону є наш давній знайомий - Данило Гетманцев, відомий своїм граничним цинізмом і презирством до українського народу.
Імовірно, це щось із категорії законодавчого спаму або чергової теми для відволікання уваги від справді нагальних проблем, однак сам факт прийняття такого закону змушує згадати, як свого часу українці реготали над новиною "росіянам дозволили збирати валєжнік".
"Від п'яти до семи років позбавлення волі за зберігання дров без документів. Таке покарання передбачене за законом, який 10 жовтня ухвалила Верховна Рада. Зміни внесли до Адміністративного і Кримінального кодексів. Нині закон очікує підпису президента."
Абсолютно неясно, яким чином і хто буде виявляти "порушників" (вдиратися до приватних домогосподарств?), утім, попри загальний абсурд закону, можна угледіти в ньому принаймні три прагматичні цілі:
а) вчергове перекласти тягар підтримання економіки на широкі верстви населення замість націоналізації (соціалізації) стратегічних підприємств і визиску з найбагатших;
б) можливість вплинути на тих, хто має автономне від централізованих мереж опалення;
в) мати в загашнику солодкий "льодяник" для локальних чинуш і мусорів - зручний привід залякати або позбутися нелояльних до них мешканців села.
Хоча найбільш вірогідно, що все ж таки це залишиться на рівні нашумілої колись "письмової згоди на секс".
P.S. Одним із ініціаторів закону є наш давній знайомий - Данило Гетманцев, відомий своїм граничним цинізмом і презирством до українського народу.
Суспільне | Новини
"Більшість жителів сіл на Чернігівщині — порушники": яка відповідальність за зберігання дров без документів
Від п'яти до семи років позбавлення волі за зберігання дров без документів. Таке покарання передбачене за законом, який 10 жовтня ухвалила Верховна Рада. Зміни внесли до Адміністративного і Кримінального кодексів. — Cуспільне Чернігів
НеоАрхаїка 🐾
#НАрх_scum Імовірно, це щось із категорії законодавчого спаму або чергової теми для відволікання уваги від справді нагальних проблем, однак сам факт прийняття такого закону змушує згадати, як свого часу українці реготали над новиною "росіянам дозволили збирати…
#НАрх_практика
Поки всілякі гетманцеви (sic!) вишукують спосіб підпорядкувати кожну пічку й кабицю в Дикому Полі державним лісгоспам, насолоджуємось тріскотом сухеньких дров і стародавніми текстами про Богів та героїв. За вікном чути, як із сусідніх пагорбів спускаються вовки і пророкують пришестя Фенріра.
Поки всілякі гетманцеви (sic!) вишукують спосіб підпорядкувати кожну пічку й кабицю в Дикому Полі державним лісгоспам, насолоджуємось тріскотом сухеньких дров і стародавніми текстами про Богів та героїв. За вікном чути, як із сусідніх пагорбів спускаються вовки і пророкують пришестя Фенріра.
Forwarded from EX LIBRIS Abraham Hosebr
Щойно усвідомив, що в світі існують мільйони людей, які ніколи в житті не розпалювали вогнище. Люди, які позбавлені ще одного цінного, магічного і життєтворчого акту...
"Історія Ідґорра Рассиля"
І прийде виноградар взяти грона для вина
І прийде пастир, щоб зарізати ягня
І прийде хлібороб пожати золото зерна
Лише того, хто забере кровавий плід нема.
Анонім
Отож, я живу згідно з природою, якщо всього себе їй віддаю, якщо я - її подивовувач і шанувальник. Природа ж вимагає від мене двох речей : щоб я мав час і діяти, й споглядати; роблю і те, й інше, раз уже й споглядання моє – не без дії.
Луцій Анней Сенека “Про дозвілля”
Як горить дерево. Я знаю як воно горить. Коли вогонь набирає такої моці, що його вже не можна зупинити. Спочатку загораються невинні молоді гілочки, здіймається вітер. І тоді вся Добрість в небезпеці. А ми хто такі? Діти Попелу і Тіні. Големи зліплені з окрушин, що позостались після Великого Вибуху Зотого Віку. І в цьому полум’ї і ми колись згоримо, щоб вернутись до первозданності. Pulvis et umbra sumus....
....Вогонь спалює і живиться всім тим, що може горіти. Його напівпрозорі язики лижуть так вірно і так самовіддано. Пломінь вмирає зі своєю жертвою. Він має норовливу і ревниву природу. Скільки разів я намагався привести його до життя…
То був наш велетенський камін. Коли хтось з батьків покладав на мене таку велику місію. Принести тепло у оселю. Я молився до однієї богині. Гестія, так здається звали її. Книжне імено знову воплочене. Це паґанізм, ніхто мене не вчив цьому, як і не вчив розпалювати вогнище, чи дихати особливим чином для заспокоєння чи для здобуття видінь світу іншого. Це паґіназім чистої води, котрий приходить з якихось досвідомих витоків образотворення. Ніхто мене не вчив цьому, як і ніхто не вчив мене копати яму, чи плавати.
Дрова бувають різних типів, деякі згорають з тріскотом, інші з шипінням, деякі майже мовчать. Тхрюпикало, Шахкало-бабахкало, Стрекотакало, Мокро-шипшипшикало, Важко-ся-розгорікало.
Створюючи вогонь треба перш за все подумати про чистоту. Я беру довгасту покручену коцюбу і вигрібаю попіл. Дрібні чорні грані. І сказав бого-диявол – Мені потрібні душі, а не огарки. Все те, що лишилось від вогню попереднього. Я, отже, створюю площу для нового вогню. Якомога чистішу, гладку чорноту. Це не Хаос первозданності, це Пустка. Спочатку була Пустка і Німе Ніщо. Field of Action.
Потім я додаю тирсу і деревну стружку. Трачина – так ми її називаємо, тут є схожість зі словом тратити, потрачена частина дерева, залишок, деревна кавова гуща. Посипаю нею щедро, переминаю пальцями, дерев’яниста шкаралуща. Якщо бог се монументальний Папа Карло, то світ – його Буратін, а шкаралуща то залишки світу, вважай, зорі срібні в чорнім морі, слова, відірвані від своєї першооснови. Деякі слова дістають самість і самі вже стають світами. До них тягне.
Я складаю два головні поліна першого порядку. На них спочатку вздовж, потім впоперек – тріски. На них – грубі ґудзуваті деревеняки, старші колоди. Дерев’яна голова, сформований дарунок вогневі. Знаєте, як на картинах Арчимбольдо – лики складені з шматків м’яса, плодів, книг, гілок, коренів і кори. Гілок, коренів і кори. Гори лозовитий чоловіче, плетений ідоле!
Потім… Потім я беру один із старих щоденників котрогось з давно вмерлих предків і вириваю звідти пожовтілу товсту сторінку.
Інколи я читаю з неї, інколи знаходжу якісь малюнки, фігури, позначення."
Абрахам Ян Хосебр "Тетраморфеус. Liber E. Еутаната"
"Історія Ідґорра Рассиля"
І прийде виноградар взяти грона для вина
І прийде пастир, щоб зарізати ягня
І прийде хлібороб пожати золото зерна
Лише того, хто забере кровавий плід нема.
Анонім
Отож, я живу згідно з природою, якщо всього себе їй віддаю, якщо я - її подивовувач і шанувальник. Природа ж вимагає від мене двох речей : щоб я мав час і діяти, й споглядати; роблю і те, й інше, раз уже й споглядання моє – не без дії.
Луцій Анней Сенека “Про дозвілля”
Як горить дерево. Я знаю як воно горить. Коли вогонь набирає такої моці, що його вже не можна зупинити. Спочатку загораються невинні молоді гілочки, здіймається вітер. І тоді вся Добрість в небезпеці. А ми хто такі? Діти Попелу і Тіні. Големи зліплені з окрушин, що позостались після Великого Вибуху Зотого Віку. І в цьому полум’ї і ми колись згоримо, щоб вернутись до первозданності. Pulvis et umbra sumus....
....Вогонь спалює і живиться всім тим, що може горіти. Його напівпрозорі язики лижуть так вірно і так самовіддано. Пломінь вмирає зі своєю жертвою. Він має норовливу і ревниву природу. Скільки разів я намагався привести його до життя…
То був наш велетенський камін. Коли хтось з батьків покладав на мене таку велику місію. Принести тепло у оселю. Я молився до однієї богині. Гестія, так здається звали її. Книжне імено знову воплочене. Це паґанізм, ніхто мене не вчив цьому, як і не вчив розпалювати вогнище, чи дихати особливим чином для заспокоєння чи для здобуття видінь світу іншого. Це паґіназім чистої води, котрий приходить з якихось досвідомих витоків образотворення. Ніхто мене не вчив цьому, як і ніхто не вчив мене копати яму, чи плавати.
Дрова бувають різних типів, деякі згорають з тріскотом, інші з шипінням, деякі майже мовчать. Тхрюпикало, Шахкало-бабахкало, Стрекотакало, Мокро-шипшипшикало, Важко-ся-розгорікало.
Створюючи вогонь треба перш за все подумати про чистоту. Я беру довгасту покручену коцюбу і вигрібаю попіл. Дрібні чорні грані. І сказав бого-диявол – Мені потрібні душі, а не огарки. Все те, що лишилось від вогню попереднього. Я, отже, створюю площу для нового вогню. Якомога чистішу, гладку чорноту. Це не Хаос первозданності, це Пустка. Спочатку була Пустка і Німе Ніщо. Field of Action.
Потім я додаю тирсу і деревну стружку. Трачина – так ми її називаємо, тут є схожість зі словом тратити, потрачена частина дерева, залишок, деревна кавова гуща. Посипаю нею щедро, переминаю пальцями, дерев’яниста шкаралуща. Якщо бог се монументальний Папа Карло, то світ – його Буратін, а шкаралуща то залишки світу, вважай, зорі срібні в чорнім морі, слова, відірвані від своєї першооснови. Деякі слова дістають самість і самі вже стають світами. До них тягне.
Я складаю два головні поліна першого порядку. На них спочатку вздовж, потім впоперек – тріски. На них – грубі ґудзуваті деревеняки, старші колоди. Дерев’яна голова, сформований дарунок вогневі. Знаєте, як на картинах Арчимбольдо – лики складені з шматків м’яса, плодів, книг, гілок, коренів і кори. Гілок, коренів і кори. Гори лозовитий чоловіче, плетений ідоле!
Потім… Потім я беру один із старих щоденників котрогось з давно вмерлих предків і вириваю звідти пожовтілу товсту сторінку.
Інколи я читаю з неї, інколи знаходжу якісь малюнки, фігури, позначення."
Абрахам Ян Хосебр "Тетраморфеус. Liber E. Еутаната"
Forwarded from Низовина
7 листопада 1888 року народився політичний діяч і революціонер, якого вважають обличчям українського анархізму — Нестор Махно
Він був керівником селянського повстанського руху, а сама назва явища збройної боротьби українських анархістів часів Визвольних Змагань походить від його прізвища — махновщина. Попри це, Махно є лише одним з представників народу, який відображає його характер і політичний ідеал.
У своїй статті «Махновщина як практичне втілення суспільно-політичного ідеалу українців» колектив «Чорнозем» розповідає, що через ряд історичних умов в українців сформувалися суспільно-культурні тенденції до егалітаризму, негативного ставлення до влади, законів і майнової нерівності.
На думку авторів, ідеали, вимоги, погляд на суспільство й політику махновського руху прямо витікають з політичної культури українців, які завжди бажали «землі і волі» та життя «без пана і хлопа».
Детальніше читайте на сайті онлайн-журналу Низовина.
"Низовина" в Instagram
Syg.ma
Друкарня
Він був керівником селянського повстанського руху, а сама назва явища збройної боротьби українських анархістів часів Визвольних Змагань походить від його прізвища — махновщина. Попри це, Махно є лише одним з представників народу, який відображає його характер і політичний ідеал.
У своїй статті «Махновщина як практичне втілення суспільно-політичного ідеалу українців» колектив «Чорнозем» розповідає, що через ряд історичних умов в українців сформувалися суспільно-культурні тенденції до егалітаризму, негативного ставлення до влади, законів і майнової нерівності.
На думку авторів, ідеали, вимоги, погляд на суспільство й політику махновського руху прямо витікають з політичної культури українців, які завжди бажали «землі і волі» та життя «без пана і хлопа».
Детальніше читайте на сайті онлайн-журналу Низовина.
"Низовина" в Instagram
Syg.ma
Друкарня
Сьогодні виповнюється 136 років з дня народження Нестора МАХНА.
Іван Багряний у 1944 році написав поему "Гуляй-Поле", де є такі рядки:
#НАрх_мистецтво
О, де Ти, Грізний, Страшний, Непоборний!?
Як Бог, Вогнеликий! Як земля, Чорний!
Меч Правосуддя! Кара Господня! —
Де ж Ти —
М е с н и к у всенародний?!
Безжалісний, і невблаганний,
І безрозсудний, і предковічний.
Із всіх жорстоких єдино правий!
Він виходить на дике бескиддя руїн.
Мов чорний орел, позирає один.
Вітер керею йому роздима...
— Нема!.. Ще орлят нема...
Ще лежать між розритих дідівських могил.
Ще ковтають глину, сльози і пил.
Ще їх не окрилив відчай і гнів
Для страшносудних боїв.
Келих не повен. Ще крапля паде.
Ще стрілка До риски своєї іде...
Він пестить ефес і жде:
...Вам мало на світі сиріт і калік?!?
Гряде ж
М І Й !
Р І К !!
І свисне Він так, що туман впаде.
Застогне земля і загуде.
Задвигтить Гуляй-Поле небачено ще.
І — лявіна потече, —
Невблаганна. Безодвічна.
Страшна. Апокаліптична.
І приб'ють вони серце, мов стяг, на стовпі...
І встануть каліки... І встануть сліпі...
І кинуться юні... Мужні... Старі...
І сестри зґвалтовані, і матері...
І дитя подаватиме кріс і набій
В цей святий, страшносудний бій...
Прокотиться смерч.
Й не поможе ні "Боже мій!",
І не врятує "Пробі" повалених ниць...
Гей, відміряно ж буде та й мірою гожою!
Загатяться кратери кістками ворожими,
Черепами грабіжників і дітовбивць...
...Пливтимуть світи мимо серця Твого
Цвістиме чебрець. І не буде того,
Хто б Тебе осудив за діла Твої, —
Такого
Нема судії!
А якщо десь є — убий і його!
Щоб знав міру горя Твого.
(пор. з Раулем Ванейгемом, натхненником студентських бунтів 1960-х: "Ми знаємо, що нас буде нікому судити, що суддів вже не буде ніколи, тому що ми зжеремо їх").
Іван Багряний у 1944 році написав поему "Гуляй-Поле", де є такі рядки:
#НАрх_мистецтво
О, де Ти, Грізний, Страшний, Непоборний!?
Як Бог, Вогнеликий! Як земля, Чорний!
Меч Правосуддя! Кара Господня! —
Де ж Ти —
М е с н и к у всенародний?!
Безжалісний, і невблаганний,
І безрозсудний, і предковічний.
Із всіх жорстоких єдино правий!
Він виходить на дике бескиддя руїн.
Мов чорний орел, позирає один.
Вітер керею йому роздима...
— Нема!.. Ще орлят нема...
Ще лежать між розритих дідівських могил.
Ще ковтають глину, сльози і пил.
Ще їх не окрилив відчай і гнів
Для страшносудних боїв.
Келих не повен. Ще крапля паде.
Ще стрілка До риски своєї іде...
Він пестить ефес і жде:
...Вам мало на світі сиріт і калік?!?
Гряде ж
М І Й !
Р І К !!
І свисне Він так, що туман впаде.
Застогне земля і загуде.
Задвигтить Гуляй-Поле небачено ще.
І — лявіна потече, —
Невблаганна. Безодвічна.
Страшна. Апокаліптична.
І приб'ють вони серце, мов стяг, на стовпі...
І встануть каліки... І встануть сліпі...
І кинуться юні... Мужні... Старі...
І сестри зґвалтовані, і матері...
І дитя подаватиме кріс і набій
В цей святий, страшносудний бій...
Прокотиться смерч.
Й не поможе ні "Боже мій!",
І не врятує "Пробі" повалених ниць...
Гей, відміряно ж буде та й мірою гожою!
Загатяться кратери кістками ворожими,
Черепами грабіжників і дітовбивць...
...Пливтимуть світи мимо серця Твого
Цвістиме чебрець. І не буде того,
Хто б Тебе осудив за діла Твої, —
Такого
Нема судії!
А якщо десь є — убий і його!
Щоб знав міру горя Твого.
(пор. з Раулем Ванейгемом, натхненником студентських бунтів 1960-х: "Ми знаємо, що нас буде нікому судити, що суддів вже не буде ніколи, тому що ми зжеремо їх").
НеоАрхаїка 🐾
Сьогодні виповнюється 136 років з дня народження Нестора МАХНА. Іван Багряний у 1944 році написав поему "Гуляй-Поле", де є такі рядки: #НАрх_мистецтво О, де Ти, Грізний, Страшний, Непоборний!? Як Бог, Вогнеликий! Як земля, Чорний! Меч Правосуддя! Кара Господня!…
У загравах пожеж на великому степовому фронтирі і живе Воля
Forwarded from СУП 2.0
ЛЕКЦІЯ! ЛЕКЦІЯ! ЛЕКЦІЯ!
Терорист – це брудний, тупий, злий ненависник всього правильного в світі: прогресу, науки, демократії. Тероризм знаходиться поза людською етикою, його єдина мета – це зруйнувати все хороше, що побудували інші.
Чи може все навпаки?
Тероризм – це дипломатія жаху. Він виникає там, де не може не виникнути. 13 листопада зустрінемось на лекції "Етичні основи тероризму" від адміна каналу анархо-соліпсист Олександра Корвіна і дізнаємось про:
історію
причини
види
тероризму.
📌 Реєстрація тут: https://forms.gle/4i8YZuAQ2bRzbRJYA
Терорист – це брудний, тупий, злий ненависник всього правильного в світі: прогресу, науки, демократії. Тероризм знаходиться поза людською етикою, його єдина мета – це зруйнувати все хороше, що побудували інші.
Чи може все навпаки?
Тероризм – це дипломатія жаху. Він виникає там, де не може не виникнути. 13 листопада зустрінемось на лекції "Етичні основи тероризму" від адміна каналу анархо-соліпсист Олександра Корвіна і дізнаємось про:
історію
причини
види
тероризму.
📌 Реєстрація тут: https://forms.gle/4i8YZuAQ2bRzbRJYA