Пісня написана в'язнями концтаборів совєтського союзу.
Вони залишились вірними до кінця.

*Історія має властивість повторюватись...

www.tgoop.com/notes_christian

Великдень 1946
Бідні чи багаті? Як ви думаєте?

@notes_christian

Прийдіть до Мене...

Дуже гарна ілюстрація того, чи потрібен людям Бог

Перевага йти поруч з Господом

Якось одній людині снився сон,  Начебто він бачив фільм свого життя, і після кожного з епізодів він ніби він йде піщаним берегом, а поряд із ним – Господь.
При цьому він помічав на піску два ланцюжки слідів: один від його ніг, другий від ніг Господа.
Коли перед ним промайнула остання картина його життя, він озирнувся на сліди на піску. І побачив, що часто вздовж його життєвого шляху тягнувся лише один ланцюжок слідів. Помітив він також, що це були найважчі та найнещасніші часи в його житті.
Він дуже засмутився і почав питати Господа:
— Чи не Ти говорив мені: якщо піду шляхом Твоїм, Ти не залишиш мене. Але я помітив, що в найважчі часи мого життя лише один ланцюжок слідів тягнувся по піску. Чому ж Ти покидав мене, коли я найбільше потребував Тебе?
Господь відповів:
— Моє миле дитя. Я люблю тебе і ніколи тебе не покину. Дійсно. коли були в твоєму житті горе та випробування, лише один ланцюжок слідів тягнувся дорогою. Але це були Мої сліди... Тому що в ті часи Я ніс тебе на руках.

www.tgoop.com/notes_christian

Головна дорога чи обхідні шляхи🤔

Сімейна пара вирішила прогулятися лісом неподалік готелю, у якому зупинилися на ночівлю. Чоловік думав, що добре орієнтуюся в напрямках і, пройшовши близько години різними стежками, був абсолютно впевнений, що зможе легко знайти дорогу назад. Однак невдовзі виявив, що вони заблукали в лісі. Сонце сідало за обрій. Ставало страшно і приходили різні думки. На щастя, вони зустріли інших туристів, які знали цю місцевість. Виявилось, що вони відхилилися від курсу майже на 8 км, але були поряд з головною дорогою. Свою машину туристи припаркували неподалік, і запропонували підвезти їх до готелю.
Гості дуже зраділи, що зустріли людей, котрі знають дорогу і могли повернусь до місця призначення. На той момент це мало для цієї пари вирішальне значення!

Так само і ми: можемо бути впевнені в тому, що все добре знаємо, і самовпевнено йти по різних "стежках''
Також вони можуть бути близько до головної дороги. Але не бути цією дорогою.

Та не дивлячись на це, Господь не залишив нас самих у нашій подорожі до Небесних осель. Святий Дух вказує на Слово Боже, яке веде нас додому. Що є правдою можна правильно зрозуміти лише у світлі Писання. Усе, що суперечить Богові та Його Слову, – обман, а обман завжди небезпечний. Усе, що гармоніює з Богом, – істина і добро. Як важливо, щоб ми зробили Боже Слово нашим остаточним компасом у вирішенні наших питань.
www.tgoop.com/notes_christian

Хай квітне християнський україномовний телеграм

Підпишись на зручну теку - ваш унікальний посібник найкращих телеграм каналів в україномовному християнському світі.
Натхнення зі Слова, пасторські думки, пісні, історичні факти, матеріали для покращення стосунків і родин, вивчення різних мов. Все в одному місці!

Щоб підписатись - тицяй сюди!
Долучайтесь самі і розповідайте друзям!

- Кожна людина на Землі - це вирішення чиєїсь проблеми, - сказала якось моя мудра бабуся.
Я дуже здивувалася її словам.
- Ти - вирішення чиєїсь проблеми, - повторила вона.
І пояснила:
- Дар, який дано тобі, можливо, не потрібен усім, але він, безумовно, просто необхідний комусь - твоя посмішка, твоя любов, твоя сила.

@notes_christian

ЧИ ІСНУЄ БОГ?
(Опис реальної події)

Одному богослову було поставлене завдання пояснити невіруючим дітям коротко і ясно існування Бога. Зрозуміло, що пророцтва та фізичне влаштування Всесвіту для дітей аргументом не будуть. Це дуже складно і не завжди зрозуміло навіть для дорослих. Знайшовши листи паперу та старі фломастери богослов роздав дітям та сказав аби вони намалювали дні творіння Богом Землі, або певну їх частину. Дітки з захватом почали виконувати завдання!

Одні намалювали небо та зорі. Інші намалювали дерева, фрукти, овочі, тварин, птахів та дитячою логікою змогли помістити ще рибку. Хтось намалював сильного Адама та Єву в весільній сукні, а хтось обмежився простим і красивим равликом.

Після завершення завдання богослов зібрав малюнки і почав запитувати:
— Хто намалював цей малюнок?
Автор одразу обізвався і гучно вигукнув: "Я!"
— А цей? А цей малюнок? А от цей? — продовжував запитувати богослов.
Всі дітки показували на свої малюнки. Після богослов сказав: "Ви ці малюнки не малювали! Вони з'явилися самі!". Після чого здійнявся дуже великий крик і докази протилежного. Діти не могли погодитися, що їхні праці не належать їм. Вони дуже гучно продовжували обурюватися.

Тоді богослов задав усім запитання:
— Як ви гадаєте, що складніше малюнок, чи планета?
Дітки твердо відповіли, що планета набагато складніше побудована ніж малюнок.
Тоді богослов продовжив:
— Чому ми з легкістю не віримо, що малюнки намалювалися самі по собі, а той факт, що планета, яка набагато більша та складніша за розмальований лист паперу, утворилася сама по собі ми сприймаємо за правду і всіляко в це віримо? Чи не логічно аби і в неї був Автор?

Дітки задумалися і запам'ятали цю історію надовго. Після цієї розмови вони почали вперше молитися до Бога! А Ви, друзі, як вважаєте, чи існує у нашої планети Автор? 😉🤗😁🤔😏

Ігор Чечін
@notes_christian

Дорога до Небесного Царства

Чи можемо ми зупинитись на шляху до Бога, думаючи, що вже багато знаємо і т. ін.?

Сталась така історія (це реальна історія): один чоловік мав їхати електричкою по справах. Він трохи спізнювався тому біг до електрички, щоб встигнути. Машиніст це побачив і почекав його. Чоловік встиг і забіг у вагон.
Тільки він забіг, то двері закрились. Він задоволений, сперся на ті двері і подумав: "О, як добре, я встиг..."
Але по якійсь причині двері відкрились. І так, як цей чоловік сперся на них, то випав з вагона. Двері знову закрились і електричка поїхала...
Чоловік залишився на пероні.
Найгірше те, що він там вже був. Тільки втратив свою можливість поїхати, розслабившись і подумавши, що вже все зробив.

Так само і в духовному житті: якщо ми багато знаємо, вміємо то це ще може не означати, що вже досягли святості і точно будемо з Богом.

Ось що каже Павло:
Браття, я себе не вважаю, що я досягнув. Та тільки, забуваючи те, що позаду, і спішачи до того, що попереду, я женусь до мети за нагородою високого поклику Божого в Христі Ісусі.
Филип. 3:13-14:

Так і ми маємо кожного дня іти до Небесного Царства, не зупиняючись і не даючи собі розслабитись. Бо є велика небезпека залишитись на пероні, і не "дійти" до небесного Єрусалиму.

@notes_christian

не забувай що ти обраний (-а) Богом, в тобі Його світло та любов, неси його людям, а головне не бійся, бо з тобою Твій сильний Бог!

РОЗМОВА З ПЕРУКАРЕМ

Пастор прийшов до перукаря на стрижку. Під час стрижки вони розговорилися, і перукар сказав:
— Знаєте, я не вірю в Бога. Якщо Бог існує, чому в світі стільки зла, страждань і хвороб?
Пастор задумався, але відповісти не встиг, бо стрижка закінчилася, і він пішов.

Вийшовши на вулицю, він побачив безхатька з довгим, неохайним волоссям і бородою. Пастор повернувся до перукаря і сказав:
— Перукарі не існують, тому що на вулицях є люди з неохайним волоссям і бородами.
Перукар відповів:
— Це ж не так! Просто вони не приходять до перукаря.
На це пастор сказав:
— Ось так само і з Богом. Страждання існують, тому що люди не приходять до Нього.

@notes_christian

Розповім вам дещо про себе: я дуже люблю різні народи і з радістю звіщаю їм Євангеліє. Чому?
Все просто... Бо Бог унікальним чином діяв по відношенню до мене, спасаючи і готуючи мене до служіння.

Татарин з Казані (мусульманин) став моїм захисником в школі від нападок безбожників

Американець, який проводив в Будинку культури одноденну євангелізацію, запитав "хто хоче посвятити своє життя Христу?" І я встав (ще школяр!) - один на весь величезний зал...

Білоруска (православна) в старших класах школи стала на мій захист, в той час коли весь клас зневажав і переслідував мене за те, що я хотів поступати так, як християнин. І пізніше Бог зробить чудо - весь клас буде не раз аплодувати, коли на різних уроках буду свідчити про Христа

Поляк, католицький ксьондз, став моїм другом спонукав мене до духовного зростання і побачив в мені перспективу, запропонувавши за рахунок церкви навчатись в Григоріанському університеті в Римі

Вірменин з Грузії, зустрів мене на вулиці і запросив на богослужіння, а потім на євангелізаційних зустрічах, які проводив німець з Західної Німеччини я покаявся і пережив народження згори.

Голландець з Сінгапура і румун з Кишинева готували мене до служіння літературним благовісником, яке я звершував 5 років.

Польська єврейка допомогла в духовному зростанні і молилась за мене багато років, щоб я став служителем Божим

Потомок молокан з Таджикистана, став моїм кращим наставником і саме завдяки його прикладу я став пастором

Потомок черкесів і козаків був моїм кращим другом, який дав зразок вірності Богу і служінні йому

От тому, "я боржник перед греками і варварами... і перед багатьма іншими народами... Адже я не соромлюся Радісної Звістки, тому що вона — Божа сила на спасіння кожному, хто вірить." Рим. 1:14-16

Віталій Нероба
@notes_christian

ЯКА ВАША ЦІНА, ДРУЗІ?

12 січня 2007 року таємничий скрипач грав на станції метро Л'Енфант Плаза у Вашингтоні і за 45 хв. зібрав 32 долара в якості пожертви. Ніхто не знав, що це один з найкращих музикантів світу. Він виконував складні твори на скрипці загальною вартістю понад 3 мільйони доларів.

Незадовго до цієї події він розпродав всі білети на свій концерт. Організатори даного дійства платили йому 1.000 доларів за кожну хвилину виступу. Скрипача в даній історії звали Джошуа Белл. Це один з найкращих музикантів світу, але тисячі людей, проходячи повз виконавця оцінили його лише в 32 долари. Що відіграло вагому роль в вартості виступів? Лише місце де проходив концерт!

В нашому житті може складатися так само! Іноді ми можемо знаходитися в країні, що називає нас рабами. Ми можемо бути поряд з людьми, що готові продати нас за дозу. Ми можемо зараз знаходитися в ситуації де люди оцінюють наше життя, або наш труд, лише в 30 доларів, але це не привід для розчарувань! Друзі, можливо Ви просто не в тому місці?!

Біблія говорить, що біля нас наш Небесний Татко, що визначив нашу ціну, що коштує значно більше всіх коштовностей та багатств світу! Він поклав найбільшу ціну, що лише міг — життя! Бог кожного дня дарує нам благодать, аби ми могли мати надію на спасіння! Там де починається Його любов закінчується Його всемогутність заради нас. І коли Вам буде здаватися, що Ви нікому не потрібні, або люди оцінюють Вас дешевше за собаку, згадайте про велике нове Місто, що приготував Господь з дорогоцінних каменів саме для того, аби Ви розпочали в ньому нове, вічне життя! А вже на цьому місці ніхто не зможе зрівняти Вашу ціну з предметами, коштовностями в порівнянні з тим якими дорогоцінними Вас бачить БОГ!

Чечін Ігор
@notes_christian

ПРИТЧА ПРО ХОЛОДНИЙ ВОГОНЬ

Одного морозного зимового вечора по вулиці йшла бездомна кішка. Вона потерпала від сильного холоду і голоду та шукала можливості зігрітися і наїстися. Раптом її погляд привернули трохи відкриті двері, за якими вона побачила проблиски вогню. Обережно зайшовши та роздивляючись все в домі вона не побачила ніякої небезпеки, і лягла біля каміну, в якому майорів яскравий вогонь. Нажаль він був несправжнім. Все що вона бачила було лише зображення на спеціальному телевізорі. Надіючись отримати тепло кішка присунулась поближче та від втоми заснула. На ранок її знайшли мертвою. Вона замерзла, надіючись на вогонь, що був лише пародією на вогонь, і не міг дати тепло.

Іноді церква може бути немов цей вогонь. Проголошується щирість, повага та любов, але ніхто не відвідає коли ти хворий. Проголошуються дружні відносини та підтримка, але в моменти боротьби проти гріха тебе готові зарити в землю, адже ти поступив неправильно. Наче й один єдиний організм, що досліджує Слово та слухає проповідь, але як тільки закінчується служіння всі в один момент розбігаються по своїх хатинах, споживають обід та лягають спати, забуваючи та віддаляючись від всіх на цілий тиждень, знову поринаючи в роботу. Наче духовні і моляться про Духа Святого, але в той самий час продовжують сваритися з лютою злобою за дрібнички, що не впливають на спасіння ближніх та інших людей.

Нові люди можуть бути немов та кішка. От двері в церкву відкриті. От видно, що горить вогонь любові. От ти вже і примостився поближче, але не відчуваєш тепла і згодом замерзаєш, стаючи духовно мертвим...

Я впевнений, що Господь не дозволяє новим людям приходити до леяких церков тому, що ці церкви просто не готові прийняти та запалити новонавернені серця! Якщо бачиш подібну проблему в своїй церкві, то почни молитися за себе, аби Бог, про якого написано, що Він є вогонь, запалив та освятив тебе, щоб ти, молячись, запалив серця інших членів церкви, аби зігрів тих, хто навколо тебе, і не був пародією великої, вірної та палкої любові Бога!

Ігор Чечін
@notes_christian

Імператор у ролі вартового

Якось Наполеон Бонапарт під час перевірки варти виявив сплячого на посту вартового. За статутом і законами військового часу вартовий мав би постати перед судом і розстріляний, бо немає пощади солдатові, який, ганебно заснувши на посту, ставить під загрозу життя своїх товаришів. Але Наполеон прийняв несподіване рішення: піднявши рушницю сплячого вартового, взяв її до рук і зайняв залишений стомленим солдатом пост.

Сержант, який прибув через деякий час зі зміною, побачив, що вартовий спить, а імператор стоїть на посту.

* Кажуть, що після цього випадку, про який дізналися всі солдати, вони готові були йти з ним в бій і вмирати за нього з небувалою сміливістю та відвагою.

А от Імператор імператорів, одного разу не тільки стояв на посту замість 11 сплячих охоронців, але й помер за них...

www.tgoop.com/notes_christian

Від матері я дізнався більше про християнство, ніж від усіх теологів Англії.

Джон Уеслі

www.tgoop.com/notes_christian

КОЛИ ПЛАНИ В БОЖИХ РУКАХ

Хочу розказати Історію, яка сталася зі мною на початку повномасштабного вторгнення. Коли ми почули перші вибухи та жахливі новини ми відправилися в безпечне місце. 25 лютого нас приютив дитячий табір "your camp". Через 3 тижні туди ж привезли дітей з притулків (народною мовою — інтернати), що знаходилися в Миколаївській області.

Як тільки діти приїхали адміністрація табору запропонували небайдужим християнам, яких на території було достатньо багато, проводити для дітей різні розважальні та розвиваючі програми. Ми з ними гралися, співали, проводили сценки, імпровізували, навчали, марширували, ходили в походи з палатками, возили на екскурсії, будували, але найголовніше кожен християнин показував любов Христа кожній дитинці.

В загальному діти пробули в таборі 10 місяців. Результатом стало хрещення трьох дітей (їм було за 13😁) і неймовірна зміна поведінки ВСІХ дітей! Вони стали добрішими, дружелюбними! Найбільше та найяскравіше було те, що дуже багато хто з них повірили в Бога! І навіть на сьогоднішній день, коли війна вже триває 2.5 роки, ми підтримуємо з ними дружній зв'язок, а діти продовжують цікавитися Біблією та зазначати, що вони моляться по сім раз на день (можливо дитяче перебільшення😉). Не зважаючи на той факт, що вони знову потрапили в умови свого інтернату де царює атеїзм діти продовжують говорити про Бога та боротися за своє право бути духовним та поближче до Бога! Команда небайдужих християн продовжують наносити візити в інтернати та підтримувати діток. Вони вже стали ніби нашими! Бог для них став реальним і близьким!

Здавалось би, війна! Що ж тут може піти за планом?! Як жити далі? Виявляється коли плани в Божих руках життя повертається неочікуваними сторонами та відкриває невидимі двері можливостей! Звучить банально: "надійся на Бога!", але це дійсно працює! В будь які часи Бог використовує всі обставини, аби спасти вірних та дати можливість невірним стати вірними! Дай Боже, аби були люди, яких Бог може відправити служити!
P.S. Фото було зроблено мною перед відправленням дітей до Миколаївської області.

Миру Вам та Божих планів! ❤️😉😁
Ігор Чечін
@notes_christian

ЗОНА КОМФОРТУ

Щодня птах знаходив собі укриття в гілках сухого дерева, що стояло посеред величезної безлюдної пустелі. Одного разу налетів ураган і вирвав дерево з коренем. І довелося бідному птаху пролетіти сотні миль у пошуках притулку — поки він не прилетів, нарешті, до оазису, де дзюрчала вода і пахли обвішані плодами дерева. Якби сухе дерево вціліло, ніяка сила не змусила б птаха покинути насиджене місце.

Наше життя іноді може бути подібним до життя цієї птахи. Ми так можемо триматися за той комфорт, що маємо, що можемо не дати можливість Богові запустити в наше життя час змін. Саме з цієї причини Господь насилає вітер перемін, аби побудити в нас бажання почати рухатися до змін, передбачених Ним для того, аби отримати щось краще!

Будь що краще не може просто впасти на нас з неба. Його потрібно, хоча би, взяти! Що вже казати про нас — людей, що кожної миті знаходяться в епіцентрі великої боротьби добра зі злом (?)!

Ігор Дзвиняцький (Чечін)
@notes_christian