Архимандрита Феогноста (Пушкова) звільнили з СІЗО в Старобільську, де він перебував понад три місяці

Про це повідомив ієрей Валеріан Дунін-Барковський, який сьогодні виступив з отцем Феогностом.

Він був затриманий "силовиками" так званої ЛНР, на окупованих українських територіях. «Мир усім» та «Християни проти війни» підтримували зв'язок зі священником та його родичами (у отця Феогноста тяжкохвора мати). Завдяки підтримці небайдужих людей вдалося забезпечити священнику юридичний захист та домогтися його звільнення. В архимандрита внаслідок перебування в СІЗО погіршилося здоровʼя.

пацієнт ніяк не заспокоється

згідні?

Скоро.

https://nashformat.ua/products/avtarkiya.-samodostatnist-u-suchasnomu-sviti-709736

#софійське_братство #ліві_чи_праві

Дарія Морозова: Ліберали чи консерватори?

Днями прочитала двоїстий відгук про Софійське братство, опублікований каналом "Народність Традиція Православ'я". На думку автора, «Софіївське братство – це чудова і потрібна ініціатива, але вона охоплює переважно ліберально налаштованих людей», тоді як більш консервативні православні буцімто лишаються за її бортом. Для останніх навіть пропонують створити альтернативну структуру, «Антисофіївське братство». Автори цілком слушно окреслюють дихотомію, яка склалася в українському суспільстві: заведено вважати, що ПЦУ – «ліберальна» громада, схильна до «модернізму», реформ і всіляких нововведень, тоді як прихистком консерватизму є проросійське крило УПЦ. Такий стереотип насправді існує, але він навряд чи відповідає дійсності.

Читати: https://sofiyske-bratstvo.org/livi_chy_pravi-liberaly-chy-konservatory/

У нашого давнього підписника і друга Олександра сьогодні вночі померла мама (причастившись перед смертю). Пані Антоніна тяжко і довго хворіла, всі гроші родина витратила на лікування, залізши в борги. Олександр - студент.

Ви значно допомогли б Олександру, якби пожертвували на похорон його мамі.

Картка Приват: 5168745102213011

Господи Ісусе Христе, упокой душу спочилої раби Твоєї Антоніни і даруй їй Царство Небесне 🙏

The leaves have fallen

1. Святі Ахракс та Аугані у вигляді кінокефалів. Коптська ікона. Музей коптського мистецва в Каїрі.
2. Христофор. Вологда, кінець XVI ст.
3. Рогожська ризниця. Святий мученик Христофор. Кінець XVIII ст.


Святі квадробери чи шо

Диякон Ігор Красовський, член Софійського братстсва

Публікація стосовно Софійського братства та його небажання дотримуватись усталених, так би мовити, історичних норм, що сформувались в українському православʼї впродовж століть, є дещо суперечливою. Суперечливою тому, що «Софійській братство» – це спільнота зовсім різних людей і йдеться тут не про конфесію, а про ставлення до богослужінь та церковного порядку у тому числі.

Ось я відношу себе до когорти тих самих лібералів-реформаторів, які так заважають авторам тієї самої публікації. Я вважаю, що церква має бути живою та відкритою. Церква має бути привабливою не лише для людей у віці, які ходять туди за традицією, що склалась у їх родинах, але і для молоді, бо саме молодь успадкує те, що ми створили і саме від них залежить майбутнє нашої держави.

Чому я виступаю за осучаснення церкви? Пояснення максимально просте. Я був одним із тих прихожан, про яких писав раніше. Я ходив до церкви, бо «так треба», я слухав проповідь, бо «так треба», я ставив свічки за здоровʼя лише з правого боку, а за упокій лише з лівого, бо так сказала прихожанка, яка вже сорок років ходить до церкви. Я спостерігав за літургією і не розумів, наскільки важливим є те дійство, яке я маю честь спостерігати.

Неодноразово я зустрічав випадки, коли за одяг, що начебто не відповідає невідомо ким вигаданими правилам, людей виставляли за поріг храму. Люди йшли, не сперечались і не повертались назад, бо що ж то за церква, де тебе не раді бачити у спідниці, дещо вище колін.

Я за те, щоб служба відправлялась усім нам зрозумілою українською, я за те, щоб до людей не було упередженого ставлення через їх одяг, пірсинг чи татуювання, бо усі ці люди прийшли не додому до критиків, а до Бога. Наше завдання полягає у тому, щоб зробити їх перебування у церкві максимально комфортним та усвідомленим. Я виступаю за те, щоб церква адаптувалась до сучасних умов та крокувала у ногу із часом. Я виступаю за те, щоб церква запроваджувала нові, прогресивні ідеї та функціонувала як молодий та здоровий організм.

https://www.tgoop.com/sofiyske_bratstvo/447

Від НТП:

Молодь не ходить до церкви не через те, що їй заважають традиції. Саме завдяки традиціям і Традиції християнство дійшло до наших днів у вигляді великої впливової організації і його сповідують мільйони, а не одиниці диваків.

Молодь не ходить до церкви через багато факторів, серед яких зокрема нищення інституту сім'ї, яка завжди вчила наших предків ходити до церкви. Дітей більше не виховують батьки, це роблять дитсадки, школи, університети, телевізор, радіо та інтернет. Батьки не можуть конкурувати з тими, хто каже, що насправді батьки тупі і застарілі, а насправді робити можна все, що завгодно, бо це прогресивно, а Бога нема, тому відповідати не буде перед Ким.

Так, саме тому, що люди щось робили бо «так треба» вони робили багато хорошого, іноді цього не розумівши. Але для того, щоб пояснити вірянам сенс певних дій, не потрібно нічого нищити. Треба просто пояснити. Але кому пояснювати ,якщо навіть духовенство не бачить сенсу у тому, щоб пристойно вдягатися до храму? Виганяти не потрібно нікого, і не потрібно робити зауваження людям, що прийшли вперше. Але можна пояснити постійним прихожанам чому це важливо.

Католицька Церква після 2-го Ватиканського Собору взяла курс на осучаснення і руйнування старого. Кількість католиків постійно зменшується, парафії не в змозі підтримувати свої храми, тому вони закриваються, переробляються на паби, басейни та ковзанки. Католицьке духовенство уже перейшло межу настільки, що благословляє одностатеві пари. І це не російська пропаганда, всі ці факти у відкритому доступі. Тобто немає жодного позитивного досвіду реформ, крім того, що до храму прийшло пару фріків, що постійно шукають чогось нового, а пішли тисячі, яких реформатори заклеймили "номінальними".

Продовження 👇

Початок 👆

Світ перемагає, бо світ нищить, а нищити набагато легше, ніж будувати. Чинити опір можливо лише дисципліною і покладанням на досвід минулих поколінь, маючи стержень. Без нього Церква приречена на знищення. І хоча ворота пекла її не здолають, але від наших дій залежить скільки людей прийде до Христа.

P.S. Так чому ж наша публікація суперечлива, якщо ви доводите свій лібералізм?)) Нагадуємо ще раз - ми не проти Софійського Братства і навіть не проти християн лібералів, бо повноцінна Церква повинна в собі містити різні точки зору для того, щоб збалансувати лібералізм та фундаменталізм. Але якщо лібералізм буде основним вектором розвитку Церкви, то це буде шляхом у прірву.

Іудей паплюжить хрест і плює в християн.

Якщо ти почуєш, що хтось на роздоріжжі або на площі хулить Бога, підійди, зроби йому зауваження і, якщо треба буде вдарити його, не відмовляйся, удар його по обличчю, розтрощи вуста, освяти руку твою ударом; і якщо звинуватять тебе, потягнуть до суду, іди.

Святитель Іоан Златоуст, Розмови про статуї, говорені до Антіохійського народу. Розмова 1, ч. 12.

Після цього Арестович має повне право переспівати "Я русский"

РумПЦ. Відразу створюється молитовний настрій.

"я не можу погодитись із дещо протестантським посилом о.Сергія, що щире спілкування з Богом як із Другом робить зайвим молитовні правила. На мою скромну думку, порівнювати ці речі – все одно, що порівнювати тепле з квадратним. Ідеться про різні явища, кожне з яких має своє місце в духовному житті і для чогось потрібне. Правила є, перш за все, християнською повсякденною практикою, побожною рутиною, якщо хочете. Тим вони й цінні. Люди, які починають день із пробіжки, розминки чи йоги, мабуть знають, що це допомагає не лише скинути вагу і вдосконалити форми. Це дає нам змогу зібратись, стряхнути з вій залишки сновидінь, повернутися в колію денного життя. Звісно, тут у кожного своя міра – особисто я не фанат «продлинновенних» правил із канонами й акафістами. Субота для людини, а не людина для суботи.

Маленькі ритуали, які структурують наш час, особливо незамінні, коли ми переживаємо стрес, проходимо через випробування – а саме це з нами і відбувається зараз, хоча й різною мірою. За спогадами в’язнів концтаборів, найстійкішими з них виявилися ті, які примушували себе робити, здавалося б, непотрібні в тих нелюдських умовах щоденні дії – хоча б просто чистити зуби і розчісувати волосся. Адже рутина буває спасенною. Це знали давні християнські письменники: наприклад Феодорит Кирський в особистому листуванні радив згорьованим удовицям чи батькам, що втратили дітей, щоденно читати Псалми. Як вода, що точить камінь, ця повсякденна практика поволі повертає думки в русло нормального життя".

https://sofiyske-bratstvo.org/molytva-i-rytualy-yak-znajty-balans-mizh-tradycziyeyu-ta-zhyvoyu-viroyu/