Бывший начальник ГУ ВБ СБУ Андрей Наумов был осуждён Апелляционным судом города Ниш (Сербия) к одному году тюремного заключения и штрафу €1700 по обвинению в отмывании денег. Его задержали в июне 2022 года на границе Сербии и Северной Македонии. В автомобиле находились €608 тыс, $125 тыс и два изумруда, происхождение которых бригадный генерал СБУ подтвердить не смог. Но смог убедить власти Сербии не выдавать его Украине, где его ждёт ряд уголовных производств в злоупотреблениях положением и хищениях денег на десятки миллионов гривен.

«Пассивный партнёр» ФПГ «Приват» Алексей Мартынов обвинил бывших партнёров Игоря Коломойского и Геннадия Боголюбова в том, что они отмыли более 5 млрд грн, украденных у государства, через благотворительный фонд еврейской общины Днепра («Днепропетровская еврейская община»).

Поскольку своё обращение Мартынов сделал через Facebook, то можно утверждать, что это его личная пиар-инициатива в отсутствие заинтересованности в реальном расследовании. Ни одного доказательства в подтверждение своих слов Мартынов не привёл, заявлений в трёхбуквенные органы не писал.

Сейчас самое время Малюку своим кожистым затылком подумать вот о каком вопросе. Почему после успешного начала использования Storm Shadow через некоторое вемя тема затихла. Потому что ракеты внезапно "потеряли точность". Злые языки говорят, что кто-то дал возможность русским ознакомиться с программной частью ракет. После чего и начались проблемы. Русские смогли при помощи РЭБ изменять траекторию удара и точность пропала. Кто же дал возможность русским получить доступ к Storm Shadow? Злые языки говорят, что был это Дмитрий Усов. Многогранный человек. И пленными торгует, и военными секретами. Хотя, ведь не только он один. Ну вы в курсе

На данный момент, модель управления ключевыми активами со стороны США в обмен на помощь, в той или иной форме рассматривалась или рассматривается в ДРК Конго, Афганистане, Сомали и Украине.

ДРК Конго обратилась к США с просьбой обеспечить ее безопасность в обмен на управление Америкой ее активами.

Про кейс ДРК Конго я недавно писал: критически важные природные ресурсы в виде колтана, меди, кобальта и алмазов.

ДРК Конго готово убрать со своей территории китайские добывающие компании в обмен на заход американских с зонтиком безопасности США.

Процесс вроде пошел.

Одновременно с этой новостью, Британия заявила о прекращении военных поставок в Руанду и Уганду - страны, которые в Африке имеют репутацию прокси западных компаний и которые напали на ДРК Конго.

В общем, боевые действия начали постепенно идти на спад. Скоро заморозка.

Специфика Китая заключается в том, что во внешнем контуре он действует, как правило, с помощью мягкой силы - инвестиций в инфраструктуру стран-партнеров и связанных кредитов (под покупку китайских товаров).

У Китая почти нет военных баз за рубежом как у США и крупных ЧВК, как в РФ.

Присутствие Китая в Африке строится лишь на инвестициях, но юанями наступающие армии в ДРК Конго не остановишь.

Историю с подписанием ресурсного соглашения между Афганистаном и США в первую каденцию Трампа я уже анализировал и делал отдельный блог на Свободном.

Теперь Сомали. Эта страна готова отдать США то, что у нее еще есть. А кроме выхода к океану у нее ничего нет.

Поэтому Сомали предлагает США порт Берберу в обмен на помощь в обеспечении безопасности.

Готовится сюжет для второй серии "Черного ястреба"?

Узел интересов тут еще тот.

Бербера - это так называемое Британское Сомали, сейчас контролируется непризнанным образованием - Сомалилендом.

Сомалиленд хочет отделиться от Сомали. Его поддерживают британцы и Турция.

Рядом находится Эфиопия, которая под эгидой Китая выстраивает свой африканский имперский проект.

По сути, если у Китая и появится в Африке армия, то она будет эфиопской.

Но у Эфиопии нет выхода к океану. Есть железная дорога в порт Джибути, построенная за китайские деньги.

Но Эфиопия грезит морем: в ее столице уже даже почти построили местную морскую академию - бетонное здание в форме корабля.

Основная цель Эфиопии - это Сомалиленд, который формально не признан и агрессия против которого не вызовет осуждение со стороны мирового сообщества.

Сомали хочет вернуть контроль над Сомалилендом и избежать атаки Эфиопии, за которой стоит Китай.

И поэтому готова отдать США то, что может потерять, если вернет (вот такая мудреная комбинация).

В завершении упомяну историю с соглашением на управление американцами активами в Украине.

Здесь пока все на стадии проекта. Но компания стран, где это хотели реализовать, вызывает оторопь.

Афганистан, правда, уже отчалил из этого списка.

В его горнорудную отрасль в виде мягкой силы заходит Китай. Но Талибы очень медленно реализуют данную модель сотрудничества.

Что касается Украины.

Здесь США поставили нам шахматную вилку - это когда под ударом сразу две фигуры и одну из них придется терять.

Если Украина подпишет соглашение, для республиканцев это будет сильный внутриполитический аргумент: мол, "Байден не оформил займ Украине, а мы все исправили и взяли под контроль ресурсы одной из крупнейших европейских стран".

Если не подпишет - у Трампа будет повод "умыть руки".

У Зеленского пространство для маневра ограничено: подпишет - теряет рейтинг; не подпишет - теряет США.

Можно затягувать с подписанием. Но и здесь вилка. Такая тактика позволит выиграть время максимум до конца мая.

А дальше - придется или подписать, или отказаться.

И здесь опять у республиканцев вилка: подпишет украинская сторона - скажут "дожали на силе весте переговоры и умении заключать сделки".

Не подпишет - скажут "нас водили за нос" и еще "чище умоют руки".

В общем, заходить в этот цугцванг было категорически нельзя.

В шахматах, как известно, в цугцванге игрок несет потери только потому, что его очередь ходить.

А очередь ходить - наша, американцы свой ход сделали.

Майже рік пройшов з моменту резонансної ДТП, одним з фігурантом якої став топ-чиновник БЕБ Олександр Ткачук.
Через те, що резонансні ДТП за участі «небожителів» у нас не рідкість, і покарання для винуватців вдається добитись далеко не завжди, трохи нагадаю тим, хто забув.

В липні 2024 року на Столичному шосе в Києві в людей, що зупинились через дрібну ДТП і стояли коло своїх автівок, чекаючи на оформлення, на повній швидкості влетіла Тойота Кемрі Ткачука. Удар був настільки сильним, що постраждалій жінці відірвало ноги. Було відкрите кримінальне провадження. І, як це завжди трапляється в таких випадках, спочатку було багато галасу, шалений резонанс, а потім це все тихенько зійшло на пси.

Що ми маємо станом на зараз, коли пройшов майже рік? Скалічену молоду жінку — і Олександра Ткачука, який… не був відсторонений від посади жодного дня; продовжує працювати в БЕБ і, схоже, цілеспрямовано розвалювати кримінальну справу проти себе; не був обраний жодний із варіантів запобіжного заходу (ну бо ж не простий смертний в якості підозрюваного); справа тихо собі додихає і невідомо, чи буде взагалі колись скерована до суду.

Ані ДБР, яке веде цю справу, ані Київська міська прокуратура, ані Офіс генерального прокурора — жодна із цих структур навіть не ворухнула пальцем, щоб відсторонити Ткачука від посади, хоча не треба бути генієм, щоб зрозуміти: посада і повʼязані з нею можливості дозволяють посадовцю масштабно впливати на слідство, експертів, свідків. Десь корумпувати, десь залякувати.

Приблизно з кінця осені 2024 року інформація про ДТП і розслідування почала сходити зі шпальт ЗМІ. Про долю важко скаліченої жінки, Христини Безрук, взагалі нічого не знайдете. Жертва стала невидимкою. А той, хто спричинив аварію, продовжує спокійно працювати, і не аби де, і не аби ким — очолює управління детективів БЕБ.

Зараз триває конкурс на посаду голови БЕБ. Бюро і так не надто користується довірою в суспільстві, а такі історії, як з паном Ткачуком, роблять шанси колись цю довіру отримати взагалі примарними. А усе, що відбувається навколо справи з ДТП, більше скидається на кругову поруку, коли БЕБ, ДБР і прокуратура цілеспрямовано роблять усе, щоб Ткачук уникнув відповідальності, максимально затягуючи висновки експертизи і слідство. Обʼєктивне і неупереджене розслідування?
Ні, не чули.

В країні, виснаженій війною, знекровленій щоденними смертями і трагедіями, резонанс від ДТП з трагічними наслідками тримається недовго. Чим і користуються винуватці трагедій, особливо, якщо мають в руках безпосередні важелі впливу.
Як на слідство, так і на суспільний резонанс.

Відео (якому теж вже вісім місяців, щось актуальніше знайти важко) покладу в коментарях.
Ну і залишу кілька тегів.

Бюро економічної безпеки України

Державне бюро розслідувань

Офіс Президента України

Офіс Генерального прокурора

Тут все в Киеве начали носиться с пастором Марком Бернсом как чуть ли не "духовником Трампа". Из этого проходимца такой же духовник, как из Тихона Шевкунова - духовник Путина. Он стопроцентный сикофант и аколит своего мессии.

В "политическом христианстве" вокруг Трампа есть "философы", а есть "риторы". Среди "философов" - в основном представители "политического католичества" и "политического православия", такие как Баннон, Венс, Дрейер и т.д., то есть представители меньшинства, но более интеллектуального. А среди представителей евангелического большинства -- в основном "риторы". Бернс один из них.

И что за ритор! Похлеще православных сикофантов, он без стеснения готов публично оправдывать любую дикость Трампа как имеющую какой-то высший провиденциальный смысл, а его врагов призывает сажать на электрический стул.

В общем, такой себе о. Дмитрий Смирнов на стероидах. Я его еще сравниваю со Свиридом Петровичем Голохвостым.

Продовжую розповідати про сімейний бізнес директора НАБУ Семена Кривоноса, який разом зі своїм свояком Тимуром Ткаченком засвоює бюджет, виділений Офісом Президента на боротьбу з Кличком.

Джерело походження тих грошей, якими Кривонос оплачує бурхливу діяльність псевдо-військовослужбовця Бігуса та зйомки викривальних фільмів на підставі протоколів проведення підлеглими Кривоноса НСРД щодо найближчого оточення злодійкуватого київського мера, є очевидним. Офіс Президента не має іншого механізму оплачувати діяльність професійних громадських активістів, як передавати їм через Ткаченка та Кривоноса трохи грошей, здобутих від розкрадання міжнародної допомоги.

Тому, насправді, інтрига полягає не в тому, хто платить Бігусу (це очевидно), а в тому, як Кривоносу вдалось організувати виїзд за кордон Дениса Комарницького, відносно якого НАБУ, власне, і проводило НСРД. Бо завдання, отримане Кривоносом від Офісу Президента, полягало в тому, щоби оприлюднити через Бігуса корупційні схеми, які Комарницький провертав разом з найближчим оточенням Кличка, але при цьому самого Комарницького не затримувати. Оскільки Комарницький є людиною глави держави Андрія Борисовича Єрмака (нехай святиться ім’я Його!) і був нав’язаний Кличку Офісом Президента як «смотрящій».

Спробую відповісти на це запитання.

Керівником Третього підрозділу детективів НАБУ, який розслідує «справу Комарницького» та проводить НСРД, протоколи яких потім оприлюднює Бігус, є Олександр Ігорович Цивінський. Олександр Ігорович ще 9 років тому був завербований Департаментом внутрішньої безпеки Національної поліції, причому – зверніть увагу, вербування здійснював тодішній заступник начальника ДВН НП Андрій Миколайович Рубель. Відповідну довідку з відповідним грифом таємності я випадково знайшов у закладі «Солом’янська броварня» і опублікував ще два роки тому, коли Цивінський балотувався на посаду директора НАБУ:

«На початку 2017 року в межах контрзаходів, які здійснювались Департаментом внутрішньої безпеки Національної поліції за дорученням екс-Міністра внутрішніх справ Авакова А.Б., Цивінський О.І., як працівник середньої керівної ланки підрозділів детективів Національного бюро, був завербований. Відповідальною особою за вербування виступив на той час Заступник керівника Департаменту внутрішньої безпеки НП Рубель Андрій Миколайович. З того часу, на систематичній основі Цивінський О.І. на платній основі отримував оперативні завдання від Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції, спрямовані на необхідність збору і передачі інформації по ряду кримінальних проваджень, досудове розслідування по яких здійснювалось детективами НАБУ…

Протеже призначень Рубеля А.М. на посади начальника поліції Харківської області та начальника Департаменту стратегічних розслідувань Нацполіції виступив заступник керівника Офісу Президента України Татаров Олег Юрійович. Рішення про необхідність участі у конкурсі на посаду Директора Національного антикорупційного бюро України Цивінським О.І. приймалось за попереднім узгодженням з Рубелем А.М. з розрахунку на підтримку в цьому процесі заступника керівника Офісу Президента України Татарова О.Ю.»

На сьогоднішній день Андрій Рубель керує Департаментом стратегічних розслідувань Національної поліції і саме його безпосередній підлеглий, начальник управління стратегічних розслідувань ГУ НП в Закарпатській області Сергій Химич, вивіз Комарницького за кордон. При цьому донедавна сам Рубель керував поліцією Закарпатської області, де вивчив усі стежки контрабандистів.

Тому нескладно здогадатись, що виїзд Комарницького за кордон керівник Третього підрозділу НАБУ Цивінський, діючи на завдання Кривоноса, організував через свого куратора з Нацполіції Рубеля.

Сподіваюсь, що чесний і непідкупний Бігус в своєму наступному розслідуванні докладніше розповість про старшого детектива НАБУ Цивінського та про те, як Цивінський, завербований поліцією, носив своєму куратору Рубелю документи зі «справи про наплічники Авакова».

P.S. Дякую старшому детективу НАБУ Івану Дячуку за надану інформацію та творче натхнення.

Кошелек украинской власти Максим Криппа, пытаясь скрыть неудобную правду о себе, сам собрал весь компромат в одном месте - на сайте bronnikov.kiev.ua.

Этот сайт-призрак был создан для подделки дат публикаций и подачи фейковых жалоб в Google с целью удалить расследования из поисковой выдачи. Но именно благодаря этим жалобам стало известно, какие материалы Криппа боится больше всего. Среди них - статьи о связях с российскими олигархами, отмывании денег через онлайн-казино, фальшивых “инвестициях” и скупке медиа для “отбеливания” имиджа.

Сайт, который должен был скрыть правду, стал каталогом его болезненный точек. То есть вместо зачистки следов Криппа по сути создал публичный архив компромата на самого себя.

Это ироничный, но показательный пример того, как некомпетентность в цифровых манипуляциях приводит к эффекту бумеранга. Кроме того, стало ясно, с какими фигурами Криппа пытается зачистить следы своих связей.
В этом списке - российский олигарх Константин Малофеев, открыто угрожавший сбросить ядерную бомбу на Украину; представители окружения Зеленского, с которыми Криппу связывают кулуарные договорённости; и, конечно, Сергей Лёвочкин - архитектор теневых схем ещё со времён Януковича. Каждый из них - отдельный уровень токсичности, но вместе они складываются в мозаику, в центре которой оказался Криппа, и который отчаянно пытается ее теперь уничтожить.

Проблема лишь в том, что именно он сам подсветил её прожектором.