Telegram Web
Наваратрі в розпалі, друзі, а це значить, що настав час робити наш черговий пекучий анонс.

Український переклад знаменитої давньоіндійської поеми «Деві Махатм’я», зроблений з санскриту Алісою Ложкіною. Поему супроводжує розлоге дослідження, а також коментарі та ілюстрації, що їх Аліса створила спеціально для цього видання.

«Деві Махатм’я» – один з головних текстів індуїзму, особливо важливий для традицій, де вшановується божественна жіночність. Головна героїня поеми – жінка, Велика Богиня. Велика Космічна Матір, мова любові якої – війна. Згідно з індійською традицією, богиня Дурґа захищає світ від злих демонів і є покровителькою воїнства. Тому, шануючи Традицію, тридцять три гривні з кожного примірника «Деві Махатм’ї» ми будемо перераховувати на потреби славетної 12-ї бригади НГУ "Азов", щоб із благословенням Богині закрити небо над її бійцями.

Хочете отримати примірник видання в числі перших? Спішіть зробити передзамовлення на сайті, або поставити крижика в коментарях!
Педро Антоніо Фрескіс, Св. Рита з Касії, бл. 1800 рік
Forwarded from Lost in India 🇺🇦
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Минулої зими соцмережі облетіло відео з індійським йоґіном, який медитує серед снігів у Гімалайських горах. Багато хто сприйняв це відео за фейк, однак журналісти Times of India розшукали цього йоґіна і з'ясували, що це правда.

Чоловіка звати Магайоґі Сатьєндра Натг, також відомий як Ішпутра. Він є послідовником традиції гімалайської йоґи Сіддха, яка бере свій початок з давніх часів і передбачає суворі тренування, аскези та дисципліну.

Останні 22 роки Ішпутра практикує йоґу в ашрамі Каулантак Піт. І на знятому відео він практикував особливі форми медитації в складних погодних умовах. Ролик був знятий його учнем Рахулом, який часто супроводжує свого вчителя і документує його практики.

Рахул розповів, що Сатьєндра Натг перебував у глибокому медитативному стані при температурі -35°C і не відчував жодного дискомфорту чи холоду. Він також сказав, що йоґін має здатність контролювати температуру свого тіла та обмін речовин за допомогою своїх йоґічних здібностей.
Це було в селі Залужжя, яке оточене мережею болотистих озер і річок. В околицях цього села лютувала холера, забираючи все більше людських життів. Треба було виявити, хто приніс епідемію в цей забутий Богом і людьми закуток. Це міг з’ясувати тільки ворожбит. Майже столітнього чоловіка привезли і помістили в окремій кімнаті біля лісу, на березі зарослого очеретом ставка. Після заходу сонця загнали чорного барана до хати і принесли старі жорна.
Вночі, коли вперше заспівали півні, віщун вивів із хати барана з прив’язаними до рогів та шиї пучками трав, перерізав йому горло, забризкав жорна кров’ю, а потім запалив багаття, щось при цьому шепочучи й прикрикуючи. Коли на дні багаття починало утворюватися більше вугілля, він діставав його пальцями і кидав на камінь. Незабаром кров закипіла і утворила більші й менші почорнілі плями. Над каменем здійнявся пар, а віщун, розпушивши волосся й бороду, розплющивши знебарвлені від старості очі, почав кричати пронизливим і уривчастим голосом:
— Я бачу в кривавому диму і в червоних випарах... Могили і бліду, страшну смерть... Перед нею йдуть люди, я їх не знаю, вони не з нашої околиці... Вони йдуть і кидають у воду річок і колодязів, комор і житниць, насіння хвороби, яка нищить і вбиває наших людей... Кров’ю, тільки кров’ю треба боротися зі смертю... Я бачу, я бачу це в червоному, кривавому диму...
Селяни стояли, похмуро мовчали у глибокій задумі. Віщун мовчав, чути було тільки тихе шипіння багаття, легке потріскування обгорілих шматочків загущеної крові, прискорене дихання натовпу та гул очерету над озером. Здалеку я чув крики диких качок на озері, глухий рев бродячої корови та гавкіт собак. Червнева ніч була сповнена таємничості, зачаїлася, готова приховати будь-який злочин і будь-який прояв первісної стихії людської природи. Вона ніби прислухалася до невимовних думок темного натовпу, залитого кривавим світлом багаття. Я мимоволі перенісся думкою в ті давні часи, коли, можливо, на тому самому місці стояла дерев’яна статуя бога Перуна, а жерці в білих полотняних шатах і з вінками на головах пускали жертовними ножами кров освячених тварин. Вогонь, що горів на вівтарі, як зараз, перед просвітленим, переляканим натовпом, здавався скупченням криваво-червоних привидів...

Фердинанд Оссендовський "Тінь похмурого Сходу"
Коли ми розпочали свою роботу, хтось тихо й обережно постукав у двері. Через деякий час увійшов маленький чоловік, змарнілий, блідий, у тісному, довгому чорному одязі. Він був подібний до чернечого прислуги. Проте обличчя цього чоловіка величезними, вогняними й пронизливими очима.
Чітко пам’ятаю, що мимоволі відчув страх перед цим чоловіком, який так гостро зиркнув на нас своїм палаючим поглядом.
— Чого бажаєш? – запитав лікар, насипаючи до гільзи мірку пороху, не підіймаючи очей на гостя.
— Я прийшов викликати для Вас духів! – серйозно відповів маленький чоловік.
Мірка випала з рук мого друга, який здивовано дивився крізь окуляри на промовця.
— Духів? – запитав він, піднявши руки.
— Так – духів, – спокійно сказав відвідувач. — То, ким ви є? – лікар розпитував далі.
— Я – «чаклун», шаман! – прозвучала байдужа відповідь. – Я отримав ці знання з тундри Малої Землі, де кочові племена володіють таємницею спілкування з мертвими та духами.
— Дуже цікаво! – зрадів лікар. – Але ж ви тут не можете викликати душ померлих чи якихось духів?
— Можу! Можу хоч вже, – усміхнувся ша- ман. – Тільки це коштує три карбованці, панове!

Фердинанд Оссендовський "Тіні похмурого Сходу"

Якщо Вам цікаво, що було далі - замовляйте книгу 🙂
https://pxpublisher.com.ua/tin-pohmurogo-shodu-za-kulisamy-rosijskogo-zhyttya/
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Щодо срачів про написання японських слів українською. Надибав у себе в бібліотеці такий от варіант від українських діаспоріан за 1980 рік. Там написано Шінто :)
Правда, якщо така боротьба пішла, тоді варто переглянути і арабські варіанти і писати Куран та іслям, замість Коран та іслам тощо. Власне у цій книзі - іслям.
Все на 2 фото.
Forwarded from Володимир Олегович
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Друзі давайте допоможемо нашим хлопцям, Збір дуже важливий, без вашої допомоги ми просто не впораємось 😢

🔥 23 ОКРЕМИЙ БАТАЛЬЙОН СПЕЦІАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ 🔥

Потребує: ДРОНИ DJI Mavic 3T
Для виконання бойових завдань! Кожен Донат і репост важливі! Слава Україні 🇺🇦

🎯 Ціль: 600 000 ₴

🔗 Посилання на Банку:
https://send.monobank.ua/jar/6grvjhq56m

💳 Картка: Банки
5375411220626415

🌍 PayPal: [email protected]

                « Усі наші звіти тут »
InstagramFacebook
🪽«церква, розписана ангелами»🪽
костел Кохавинської Богородиці з розписами Юліана Крупського

прочитала, що це - єдина церква в Європі, де серед дійових персонажів в розписах - лише ангели (їх було кілька сотень)

за радянських часів в костелі зробили склад і місце переробки льону. Ангелів Юліана Крупського в 1960-х роках затирали шліфувальними шкурками та замазували цементом, вапном

втім тутешні ченці кажуть, що в останні роки розписи відновлюються (проявляються) самі собою
Володимир Богораз записав уявлення чукч про Північне сяйво. В уяві цього корінного народу Північної Азії північне сяйво - місце проживання мерців, які померли раптовою, переважно насильницькою смертю. Білі плями на ньому - це мерці, що померли від заразних хвороб, червоні плями - це ті, що заколоті ножем (тобто вбиті іншими людьми), темні плями - це мерці, задушені духами від нервових хвороб. Північне сяйво мерехтить, бо мерці весь час рухаються, граючи в м'яч моржовою головою. Вони перекидають її з боку в бік.
Кімоно («Косоде»), середина XIX століття, Японія 🇯🇵, приблизно 1840-1860 роки. ©Kyoto Living Craft House Mumeisha.
2024/10/13 17:13:59
Back to Top
HTML Embed Code: