Нарешті я побачив командира підрозділу бпла. Він приїхав, сказав збирати речі і відвіз мене назад до піхотної роти.
Глухий не потрібен.

Дуже цікавого за ці три дні нічого не було. Мене повернули в піхотну роту, де я маю бути кулеметником. Тут всі приблизно мого віку, є і старші. Всі, окрім мене і ще одного новенького, вже ветерани із неодноразовими пораненнями та контузіями.
Мені рекомендували "знайти себе, щоб бути корисним товариству". Поки що нічого, крім прибирання в хаті та допомоги на кухні, запропонувати не можу. Готувати не вмію, керувати транспортними засобами теж, прав нема, одні обов'язки. Принеси подай іди на хуй не мешай.

Ситуація із вухами дратує. Говорив із нашою ротною бойовою медикинею. Вона сказала, що я їй вже печінку виїв (коли тільки встиг), а ще вважає, що я кошу під глухого. Але при цьому продовжує до мене говорити голосно. Не став звинувачувати її у непослідовності ))
Спитав її, чи є можливість отримати слуховий апарат. Сказала, що на державну програму розраховувати нема сенсу, бо в мене не бойова травма. І навіть з бойовою можна чекати дуже довго, і не факт що отримаєш. Єдиний для мене варіант шукати приватну клініку і робити за власні кошти. Якщо повезе, можна надибати якийсь волонтерський проект з допомоги глухим військовим. Але! Я можу не отримати направлення на таке обстеження. І навіть якщо отримаю, це їхати хуй зна куди в інше місто, де є така клініка. А ще для отримання слухового апарату має бути декілька обстежень, індивідуальна підгонка і т.д. Це час, це поїздки туда сюда, це гроші. Дуууже багато грошей. Один завушний апарат коштує близько 20000 грн, один внутриканальний 40000, а треба два, бо вуха чують по різному.

І от стає питання виживання, бо треба щось чути, щоб нормально служити, а глухий на передку - однозначно двісті або триста. Командир сказав, що тримати мене вічно в тилу ніхто не буде, бо по всім документам я придатний, тобто маю виконувати функції стрільця. Треба зайобувати командирів та медиків, щоб вижити.

Дві ночі я спав на підлозі.

Підрозділ перебазувався в інший населений пункт, це зовсім інша хата, і, як завжди, не найліпша. Хазяйка живе поряд в меншій хаті, а цю здає військовим. З плюсів: є пічка, вона робе, але поки розтопиш, задимлює всю хату. Щось із тягою. Але ввечері та вночі в хаті тепло. Ще є колонка і вода, старий холодильник і пластикова пралка з вертикальним завантаженням білизни. Ну і туалет типа очко на дворі.
Мене поклали під вікно на підлогу, бо нема було розкладухи. Старий килим поклали вдвоє, на нього каремат і спальник, а зверху я в два шари поклав товсту ковдру, що подарували бплашники. В ній і спав, загорнувшись. Було дуже тепло і затишно. Правда, вранці від твердого ліжка боліло все тіло )
Розкладуху привезли на третю ніч.

Звісно, без хуйні ніяк. Перша хуйня - вікно. В ньому нема скла. Стара дерев'яна рама забита товстою клійонкою ззовні. Вночі від вікна тягне холодом. Забив ізнутрі теж. Нажаль, ніякої старої товстої ковдри не знайшлося. Є тільки моя новесенька, і я її не угроблю на вікно, шо я, зовсім дибіл? )
Друга хуйня - собака. Середніх розмірів дворовий пес марки кобель. Дві ночі воно десь бігало, потім повернулось, його схопила хазяйка і посадила на ланцюг. Прямо навпроти того їбаного вікна над моїм ліжком, метрах в трьох. І той курвин пес явно не був задоволеним, бо почав вити, сковчати та лаяти практично не замовкаючи весь вечір. Потім, мабуть, втомивсі і заспокоївсі. Але не надовго. Коли всі позасинали, той всратий собака посеред ночі вмикнув свою сирену на повну. Звук йде прямо в моє нічим не захищене вікно і в кімнаті десь резонує. Якщо я лежу з відкритим правим вухом, витерпіти цей звук практично неможливо, бо в мене від нього аж зуби дзвинять. Тому перевертаюсь догори лівим, йому майже похуй, воно сильно не дочуває.
Під ранок, після майже ночі без сну, було сильне бажання пристрелити ту кошлату хуйню. Поговорив з хазяйкою, вона покивала головою, але ніхуя так і не зробила, бо кудлата сирена і досі тут. Он, сковчить, падла, розминається, готується до ночі. Боже, дай мені міцних нервів!

Обрії моєї корисності для підрозділу трохи вимальовуються. Дружина запропонувала прислати мені свій старенький ноут без батареї, щоб я освоював ворд і ексель, авось заберуть в діловоди ) Я спитав командирів з приводу упс, бо без іскрічіства ноут не робе, а світло має тенденцію несподівано зникати як раз під кінець роботи над величезними проектами, коли ти вже тягнешся курсором до іконки з дискеткою. І тут вспливає тема відео роликів для збора донатів, бо тре і техніку ремонтувати, і реби треба, і багато чого для ефективної роботи підрозділу. Кажу, можу монтувати відео, нема проблем, не супер професійно, але можу, та і ноут старенький. Ну, корочє, щось спробую з цього вижати, може дійсно буду якось корисним. )
А от звук до відосів робити буду просити колег допомогти. Сподіваюсь не відмовлять )

Собаку, до речі, таки прибрали кудись з під вікна. Спимо спокійно )

Сьогодні мали бути ротні стрільби на полігоні. Всі підірвалися дуже рано, поснідали хто чим, зібралися. Але все відмінили, як тілько ми почали загружатися в машини ))

З дев'ятої ранку хуярили хату. Конопатили вікна та двері, лагодили електрику. Привезли продукти, ми годину їх ділили на три взводи, носили та розпихували по шкафам. Проблема з м'ясом та рибою, в нас нема морозильної камери, і холодильник маленький. Так що сьогодні в нас буде смажена курка. Багато смаженої курки ) А рибу засолили.

Треба себе похвалити.
Вранці спитав комвзвода, чи є шо робити крім прибирання хати. Он там, каже, ящик з під мін, якщо є бажання, зроби з нього лавочку. Ок. Беру інструменти, розбираю ящик на запчастини до останнього шурупа і цвяха, Цвяхи всі вирівнюю, бо так треба ). Без рулетки, чисто на експромті, без креслень і планів. Пів дня ушло. Ось цими от руками. Бляха, та я в житті такої хуйні не робив! )) Нє, я збирав меблі на початку двохтисячних роки півтора, але то були дсп і нормальні цехові умови. А тут полянка за хатою, вітер, сонечко, котики бігають, собачки. Слава богам, шо хоч був шуруповерт, бо викруткою я б ще до завтра крутив.
Ну, виглядає досить небезпечно, але стоїть міцно і не хитається. Сподіваюсь, на ній ніхто не покалічиться ))

Поки чекав на посилку з активними навушниками зі Штатів від мого давнього доброго знайомого кримського гитариста металюги Александра Малиновського, купив собі дешеві активні навушники від М-Тас. Ціль була потестити на людях, як мені буде це взагалі, зручно чи ні. Свої враження напишу тут.

Плюси:
Вони працюють. Вони стерео. Вони дешеві.

Мінуси:
1. Диявольськи потужна пружина, навушники просто розплющують вуха. А якщо ви ще й в окулярах, то хвилин за десять ви просто взвиєте.
2. Дуже непродуманий спосіб заміни батарейок. Треба розібрати навушник повністю. Якщо навушник пустий, його розібрати нема проблем, пальці під амбушюр засунути можна, а якщо з батарейками, то вже треба ножем колупати корпус, щоб відділити амбушюри. 
3. Не зручне регулювання висоти навушників, нема фіксації, постійно сповзають.
4. Якщо вам треба навушники під шолом, це не ваш вибір. Це взагалі не для військових. Це навушники для тіру, для стрільбища, для полювання, або для роботи в дуже шумному середовищі.
5. Це стосується не конкретно цієї моделі, а взагалі активних навушників. Нажаль, вони не виправляють частоти, тому ви просто будете чути те ж саме чиєсь бубніння, тільки набагато гучніше. А от різкі неприємні звуки будуть вас просто зайобувати, особливо клацання металевого посуду, шелестіння целофанових обгорток і пр. Те ж саме стосується яскравого або різкого тембру голосу в когось, вам захочеться зробити звук тихіше.
ПиСи. 6. На місцях кріплення батарейок відсутні позначки + та - . Якщо вставив неправильно, треба знов колупати корпус ножем і розбирати.

Я тут привчився пити чай обережно, кожен раз зазираючи в кружку, бо там вже може плавати муха ))

Остання новина: сиджу, чекаю на перевод. Кудись, колись. Ніхто не знає. Рапорт по мені вже є, наказу поки що нема.

Тим часом з'їздили постріляти на стрільбище. Мене возили чисто шоб я потестував свої активні навушники. Але вони ж під шолом не лізуть, не для того вони. На виручку прийшли хлопці, один дав свій шолом з навушниками. Прикольно ) Звук такий "пук, пук, пук" ) Корочє, напукали по гонгам по два магазини та поїхали назад.

Ну от і новини.
Мене офіційно перевели з піхотної роти до підрозділу РЕБ.

Що я знаю про реб?..

І от мій перший збір )
Ця штука солдату необхідна як повітря. Це шолом балістичний TOR-D-VN. У мене є шолом, той що видали, але він не зручний, під нього не стають активні навушники і до якості є питання.
Купити самому якісний шолом дуже накладно, це майже всі гроші за місяць. Тому прошу бажаючих трошки мені допомогти, бо ви ж не хочете, щоб мені знесло дах? )) Я точно ні ) Хто скільки може або хоче. Якщо назбираємо хоч половину суми, вже буде легше дихати. )

https://send.monobank.ua/jar/4dHBss41dj

Ну, неочікуваний подарунок мені на днюху (так, сьогодні 🥳).

За вечір і ніч назбирали навіть трохи більше, ніж планував, і набагаааато більше, ніж очікував. Люди, ви потрясні і фантастичні! Щиро вам всім дякую! І окремо моїй дружині: за пораду відкрити збір і за репост на своєму каналі.
Особлива подяка Сергію Л., що докинув у банку майже на половину потрібної суми!
Дякую всім! 😊 Днюха удалась!

Обіцяю не зловживати зборами на себе. А от на потреби підрозділа, звісно, іноді буду просити копійочку, без цього зараз ніяк.

Залишок витрачу на кріплення для активних навушників і на кавер, щоб уж був повний комплект )

Вчора була днюха. Бляха, мені вже 52. ) Я не дуже готувався до святкування, якщо чесно. Ми вдень заїхали до місцевого супермаркету, і поки я блукав і думав, що ліпше взяти до столу, наші паралельно закупили два торти, упаковку лимонаду, боєкомплект пива, пару оселедців і ще дещо для веселого настрою ) Десь біля шостої вечора виставили все на стіл і під стіл, приготували похавати і сіли святкувати. Тости не були різноманітними і описати їх можна коротко: мирного неба і повернутися додому живим і здоровим з перемогою. І це найголовніше, більшого зараз і не треба. Дякую, хлопці )
Сама днюха пройшла спокійно і весело, якщо не вважати на головного сержанта роти, що на початку одинадцятої з матюками розігнав всіх нарешті спати )) До того ми з комвзводу встигли пограти партєйку в шахи, в які я грав востаннє вже не пам'ятаю коли. Я тримався стійко, але фінал втиху злив, бо не хотів грати до ранку )) Але командир нічого не запідозрив і залишився грою задоволеним. )

На зібрані вами зі швидкістю світла гроші (ще раз всім щиро дякую!) вчора купив оцей шолом і кавер до нього. За пару днів прийде, тоді буду думати, як кріпити навушники. Бо пошук кріплень на мою модель був не дуже вдалим - їх просто нема. Навіть на ютубі є відоси, де американські військові для кріплень використовують адаптери сторонніх фірм. Я пошукав, вони дуже дорогі і їх у нас майже не продають. Деякі продавці пропонують "якісний китайський аналог", але попереджають, що все на свій страх і риск ))
https://balistyka.ua/2285-sholom-balistychnyj-pokrashchenyj-tor-d-vn-bez-vuh-olyva-rozmir-l

🎂 Торт. Нарешті! Нарешті нормальний смачний торт! Десять років життя у Франківську були для нас із дружиною кондитерським пеклом. Там за нормальні гроші нема смачних тортів і тістечок. Нє, смачні є, але завжди щось не те: то коржі не так зроблені, то крем. Крем взагалі всюди роблять важким і дуже жирним. Це якась специфіка місцева, чи шо? У Франику просто нема хрустких трубочок та розсипних корзиночок з білим пухнастим ніжним кремом. Це якась аномалія! Тісто завжди важке, вологе, або сухе і просто розсипається в руках, а крем... Бляха, як ми скучили за сімферопольською кондитеркою.
Та ж фігня зі звичайним хлібом. У Франику він не смачний, не духмяний, картонний. Є тільки один виробник, Брошнівська хлібопекарня, що робить нормальний хліб.
Тут, на півдні, все із цим в порядку. Тут правильні торти, тут правильний хліб )

Діджей, чуєш, постав, бля, щось нормальне! ))