П’ять думок про майбутнє штучного інтелекту в медіа

Зафіксую п’ять думок і передбачень про те, як штучний інтелект змінить медіаспоживання у наступні кілька років.

1. Перемикання між різними форматами споживання одного матеріалу стане елементарною зручністю. Можна буде легко прослухати статтю чи прочитати подкаст. (Ось ранній приклад, як це може виглядати).

2. Мовні бар’єри у споживанні контенту будуть значно меншими. Можна буде не лише прочитати статтю будь-якою мовою, а й прослухати подкаст чи переглянути відео зручною вам мовою.

3. Інтернет заполонять прісні, безбарвні ШІ-генеровані тексти. Це створить зворотний тренд — попит на письмо із сильним персональним стилем, створене без жодного втручання штучного інтелекту.

4. Разом з тим, не використовувати ШІ загалом, навіть для технічних завдань на кшталт коректури тексту, буде розкішшю на кшталт ручного шиття одягу.

5. Медіа ризикують втратити один з найбільших каналів дистрибуції — пошуковий трафік. Тому їм важливо буде розвивати канали, які дають прямий зв’язок з аудиторією без посередництва алгоритмів — наприклад, розсилки, подкасти і мобільні додатки.

📍Багато з цих думок навіяні трендами і новинами, про які я регулярно пишу своєму каналі Long Telegram (українською) і розсилці The Fix (англійською).

Kyiv Independent — найбільше англомовне медіа України з аудиторією в ~10 мільйонів людей щомісячно.

Це також (незвично для незалежних українських медіа) фінансово стійке видання. 70% його доходів — від підтримки читачів, здебільшого від спільноти з 17 тисяч мемберів.

Про те, як влаштований бізнес Kyiv Independent зсередини, розповідає Захар, операційний директор KI і співзасновник Old York Times.

🇺🇸Мистецтво політичної влади в (майже) демократичній країні: шість уроків від Ліндона Джонсона

У розпал ковідного карантину я прочитав “The Years of Lyndon Johnson” — найкращий історичний нонфікшн, який коли-небудь зустрічав. У чотирьох томах Роберт Каро майстерно розповідає біографію американського президента Ліндона Джонсона і використовує її як тло, щоб дослідити природу політичної влади.

Зараз я нарешті написав короткий огляд основних ідей з цієї серії — наскільки це взагалі можливо для епічного наративу на три тисячі сторінок.

Сподіваюся, що 89-річному Каро вистачить часу і сил дописати п’ятий і останній том, а в нас колись вийде ця серія українською. А поки можете почитати мою замітку про те, як здобувати політичну владу в (майже) демократичній країні на прикладі Джонсона.

До теми впливу ШІ на нашу здатність думати і вчитися — в журналі New York вийшла масштабна стаття про те, як штучний інтелект перекроює традиційну університетську освіту.

Легкий доступ до генеративного ШІ — начебто відносно новий феномен. Усі ми гарно пам’ятаємо минуле без ChatGPT. Але пройшло вже багато часу з точки зору чотирирічного періоду навчання в університеті: студенти, які майже не застали університет без ШІ-чатботів, уже закінчують третій курс. (Це ще не кажучи про онлайн-навчання з початку пандемії + в Україні під час війни).

Переважна більшість студентів використовують ШІ — і часто не як допоміжний інструмент, а як заміну процесу навчання. «Йдеться про ціле покоління навчання, яке ймовірно суттєво підірване. [ШІ] саботує процес навчання, і це відбувається дуже швидко», каже один з героїв статті.

На перший погляд це може здатися невиправданою моральною панікою — нові технології, від друку до телебачення, завжди мали незадоволених сучасників. З іншого боку ми справді щось втрачаємо, коли делегуємо штучному інтелекту ключові інтелектуальні завдання, від написання текстів до коду. Це стосується не лише студентів, але для них особливо важливо, бо університетське навчання в ідеалі має бути критичним періодом для інтелектуального розвитку.

▪️Раджу почитати оригінальну статтю (~5000 слів / 20 хвилин), там не так багато філософських роздумів, а багато цікавих прикладів і деталей про те, як студенти чітерять з допомогою ШІ і як викладачі безуспішно намагаються це виявити.

Гітлер і Сталін: що поєднувало та розділяло головних антагоністів XX століття
Тематичний #OldYorkTimes_архів з 2021 року до вчорашнього Дня пам'яті та перемоги над нацизмом

Гітлер і Сталін — це головні антагоністи XX століття. Вони воювали одне проти одного, але обидва були тоталітарними лідерами, з вини яких загинули десятки мільйонів людей. Вони були дуже різними людьми, але також мали якусь дивну схожість.

Кілька років тому у видавництві «Лабораторія» вийшла книга Лоренса Ріса «Гітлер і Сталін. Тирани і Друга світова війна» про контекст та закулісся правління обох диктаторів. Книга ґрунтується на 30-річному дослідженні автора та незліченних інтерв’ю з очевидцями режимів.

У партнерстві з «Лабораторією» ми розповіли про дві схожі і дві відмінні риси між двома головними антигероями новітньої історії.

⏱️Час на прочитання — 5 хвилин

https://telegra.ph/Hitler-Stalin-02-02

Для балансу з ШІ-скептицизмом — раджу послухати/подивитися/почитати годинне інтерв’ю Тайлера Ковена зі співзасновником ШІ-компанії Anthropic Джеком Кларком про перспективи впливу ШІ на економіку і життя загалом.

Передумова в тому, що обидва співрозмовники глибоко в темі ШІ і переконані в тому, що штучний інтелект матиме суттєвий вплив вже в найближчі роки (хоча й не настільки драматичний, як думають найбільш радикальні технооптимісти).

Багато цікавих, хоча очевидно спекулятивних, припущень. Наприклад:

▫️«Кларк: …думаю, що зараз настане епоха менеджерів-нердів, де вміння керувати флотами ШІ-агентів та організовувати їхню роботу зробить людей неймовірно впливовими. Ми вже бачимо це сьогодні на прикладі нових стартапів, які мають дуже мало працівників порівняно з тим, що було раніше, бо на них працює багато ШІ-агентів, які пишуть код».

▫️«Ковен: у якому році, за твоєю оцінкою, ми зможемо напряму поговорити з дельфіном, і він відповість? З перекладом, звичайно.

Кларк: мабуть, у 2030 році або раніше. Думаю, це не за горами».

▫️«Ковен: Що станеться з урядами багатьох країн? Скажімо, я з уряду Перу, і я довіряю свою систему освіти штучному інтелекту, ймовірно, американському. Потім моя система соціального забезпечення, моя національна оборона — і так далі — і в якийсь момент більшою частиною Перу в якомусь сенсі керують американські ШІ-компанії».

За кілька місяців з початку другого президентства Трампа репутація його попередника Джо Байдена лише погіршилася — принаймні в очах демократів.

Серед демократів немає фанатів Дональда, але вони все більш переконані, що рішення Байдена балотуватися на другий термін попри його вік і кволість подарувало Трампу перемогу.

Нові журналістські розслідування лише посилюють цю тезу. Наступного тижня вийде гучна книжка двох журналістів — Джейка Теппера з CNN та Алекса Томпсона з Axios. Назва та підзаголовок максимально промовисті: “Original Sin: President Biden's Decline, Its Cover-up, and His Disastrous Choice to Run Again”.

Зараз автори опублікували своєї за матеріалами книги масштабну статтю у The New Yorker про погіршення стану Байдена і як президентська свита намагалася приховати це.

Переклав для вас одну ключову цитату:

«“Байден неймовірно підставив нас як партію”, — сказав нам Девід Плафф, який був у керівництві передвиборчої кампанії Камали Гарріс. Плафф був менеджером президентської кампанії сенатора Барака Обами у 2008 році і старшим радником Обами як президента, а у 2013 році майже повністю покинув політику. Після того, як Байден вибув із виборів 21 липня 2024, Плаффа залучили допомогти Гарріс — він вбачав це “рятувальною місією”. Гарріс, за його словами, була “чудовим солдатом”, але стислі 107-денні перегони були “повним кошмаром”...

Справжньою проблемою був не вік [Байдена] як такий. Проблемою були очевидні обмеження його дієздатності, які погіршилися протягом його президентства. Те, що бачили всі, викликало занепокоєння. Те, що відбувалося приватно, було ще гіршим.

Хоча Байден день у день, безумовно, міг приймати рішення, проявляти мудрість і діяти як президент, було кілька великих проблем, які ускладнювали його президентство: ліміт кількості годин дня, в які він міг надійно функціонувати, і все більше моментів, коли він, здавалося, застигав, втрачав хід думок, забував імена головних соратників або якусь мить не міг згадати друзів, яких знав десятиліттями. Не кажучи вже про порушення його здатності до спілкування — ті, які не були не пов'язані з його природним заїканням.

Це не була пряма лінія погіршення; у нього були і хороші дні, і погані. Але до останнього дня свого президентства Байден і його найближче оточення відмовлялися визнати реальність того, що його енергія, когнітивні навички та комунікативні здібності значно знизилися. Навіть гірше, вони намагалися приховати це різними способами. А потім відбулися дебати 27 червня проти Трампа, коли стан Байдена побачив весь світ. Як наслідок, демократи увійшли в осінь 2024 року з невипробуваною кандидаткою і все вищою недовірою американців до Білого дому, який обманював їх.

“Це було огидно”, — сказав нам один помітний політтехнолог Демократичної партії, який публічно захищав Байдена. “Він вкрав вибори у Демократичної партії. Він вкрав їх в американського народу”. Байден побудував усе своє президентство як запеклу боротьбу за те, щоб не допустити повернення Трампа в Овальний кабінет. Не відпускаючи владу і відмовляючись бути чесним перед собою і країною щодо погіршення свого стану, він гарантував це повернення».

У повній статті більше прикладів й історій — наприклад, як Байден на події не впізнав свого давнього знайомого Джорджа Клуні.

▪️Читати повну статтю (~5000 слів / 20 хвилин)

П'ять думок про Україну і світ з Львівського медіафоруму

Цього тижня пройшов LMF (a.k.a. Львівський медіафорум) — найбільша українська і східноєвропейська медійна конференція.

Я там традиційно фіксував основні інсайти для міжнародної аудиторії. Тому виділю тут п’ять цитат, які особливо зрезонували — без загального наративу, просто підбірка думок.

1. Володимир Єрмоленко: «я деколи кажу європейцям: “Ви — Вацлав Гавел навпаки. Ви не сила безсилих, а безсилля сильних”».

2. Енн Епплбом: після завершення Холодної війни в якийсь момент «ми забули, що глобалізація може рухатися в обидві сторони». Сподівалися, що Росія і Китай стануть схожими на західні країни, а натомість автократії успішно поширюють свої ідеї.

3. Ребекка Гармс: «німці [та інші на Заході] думають, що вони розуміють потребу в мирі краще, ніж українці; що українці [засліплені люттю]. Вони не розуміють природу російської війни проти України».

4. Як боротися з наростанням популізму і захищати демократію? Тімоті Ґартон Еш вважає одним з важливих факторів наявність сильного суспільного мовника — ймовірно, присутність BBC у Британії допомогла залишитися їй адекватнішою, ніж США. В Україні «Суспільне» також грає важливу роль в тому, щоб утримувати сильний медіасектор.

5. Аіда Черкез, боснійська журналістка, яка пережила облогу Сараєво у 1990-их роках, радить “keep up your bad jokes”. Непристойний, чорний гумор — один із способів справитися з катастрофою.

Однією з подій на полях конференції була окрема зустріч Енн Епплбом з журналістами — про неї ще напишу більше.

​​Енн Епплбом про успіх автократій, боротьбу з Трампом і Україну

Хедлайнеркою LMF у Львові була Енн Епплбом — гарно відома читачам цього каналу історикиня, журналістка The Atlantic і ключова авторка на тему України в західному медіапросторі.

Я послухав виступ Епплбом, поставив їй кілька питань на прес-конференції — і приніс для вас трохи інсайтів із цих розмов.

Про успіх автократій

Минулого року Епплбом видала книгу «Autocracy, Inc» про автократичні режими сучасності. Одна з основних ідей — якщо диктатори 20 століття були об’єднані ідеологією, то сучасні автократи пов’язані спільною жагою влади і грошей. Серед них немає чіткого поділу на правих і лівих.

Покоління Епплбом, на молодість яких припав розпад СРСР і закінчення Холодної війни, вірило у глобалізацію — що західні ідеали поширяться на Росію, Китай й інші автократичні країни. Але в якийсь момент «ми забули, що глобалізація може рухатися в обидві сторони»: ідеї, які просувають російський і китайський режими, можуть поширюватися не менш ефективно ніж західні.

Про боротьбу з Трампом у США

Що робити з Трампом у США? Зовні може здатися, що ніхто з ним не бореться і демократи склали руки. Це не так, каже Епплбом. Зараз відбувається багато всього, здебільшого в судовій системі — багато позовів проти Трампа просуваються ієрархією судів. Наступні кілька місяців будуть визначальними: чи дозволить собі Трамп напряму ігнорувати рішення Верховного суду?

Яка у цьому роль медіа, якщо Трамп має унікальний імунітет до критики, яка потопила б традиційних політиків? Епплбом каже, що журналісти мають робити свою роботу і намагатися виходити на нові аудиторії на тих платформах, де люди проводять час. Приклад того, кому вдається — колумніст New York Times Езра Кляйн, який перетворився з нішевого політичного подкастера на одного з найвпливовіших відеожурналістів країни.

Про Європу і Україну

Європейська система безпеки збудована навколо США — «європейські інституції не підходять під цей момент». НАТО не було б функціональним без європейського лідерства. Європейські лідери чудово розуміють цю проблему, але просто не мають очевидного рішення.

Дрібка оптимізму — Епплбом каже, що вже увосьме чи вдев'яте відвідує Україну з початку повномасштабного вторгнення, і спостерігає, що Україна «показує ознаки дуже здорового суспільства», яке чудово розуміє важливість самозахисту і турботи про себе.

Фото: Іра Середа / LMF

💸Наша нерегулярна рубрика «і ці люди вчили нас боротися з корупцією» — у The New York Times вийшов розбір, як друга адміністрація Трампа монетизує доступ до влади рекордними темпами (навіть порівняно з першою адміністрацією Трампа).

«Трампи — далеко не перша президентська родина, яка наживається на перебуванні при владі, але вони зробили більше для монетизації президентства, ніж будь-хто, хто коли-небудь займав Білий дім. Масштаб і обсяг президентського меркантилізму просто вражають. Родина Трампа та її бізнес-партнери зібрали 320 мільйонів доларів комісійних від нової криптовалюти, виступали посередниками в зарубіжних угодах з нерухомістю на мільярди доларів і відкривають ексклюзивний клуб у Вашингтоні під назвою “Виконавча влада”, беручи по 500,000 доларів за членство, і все це лише за останні кілька місяців.

Лише [поза]минулого тижня Катар передав розкішний літак, призначений для використання Трампом не лише в офіційних цілях, але й для його президентської бібліотеки після того, як він залишить посаду. Експерти оцінили літак, який офіційно подарований Повітряним силам Армії США, у 200 мільйонів доларів — більше, ніж усі іноземні подарунки, зроблені всім попереднім американським президентам разом узятим.

А Трамп влаштував ексклюзивну вечерю у своєму клубі у Вірджинії для 220 інвесторів криптовалюти $TRUMP, яку він запустив за кілька днів до вступу на посаду в січні. Доступ відкрито продавався залежно від того, скільки грошей вони внесли — не на рахунок передвиборчої кампанії, а на бізнес, який приносить користь особисто Трампу.

За загальноприйнятими вашингтонськими стандартами, згідно з дослідниками офіційної корупції, ще молода адміністрація Трампа є кандидатом на найнахабніше використання державної посади в американській історії, можливо, навіть перевершуючи Тіпот-Доум, Вотергейт та інші відомі скандали...

Проте ознакою того, наскільки Трамп трансформував Вашингтон з моменту свого повернення до влади, є нормалізація схем заробітку грошей, які колись викликали б нескінченний політичний резонанс, публічні слухання, офіційні розслідування та антикризові заходи. Смерть обурення в епоху Трампа, або щонайменше скудність обурення, показує, наскільки далеко президент пересунув межі прийнятної поведінки у Вашингтоні».

▪️Читати повну статтю (~8 хвилин)

🇸🇪П'ять років тому я прожив один семестр у Швеції — і, здається, за той час жодного разу не платив готівкою. Нордичні країни давно здебільшого безготівкові; там зовсім не дивно зустріти заклад, де не приймають готівку.

Але, як пише The Observer, вони поки передумали ставати повністю безготівковими через побоювання про безпеку.

«...згідно з річним звітом центрального банку, опублікованим [у березні], Швеція та Норвегія мають найнижчу кількість готівки в обігу у відсотках до ВВП у світі.

Але в контексті сьогодення, коли війна в Європі, непередбачуваність у США та страх перед російськими гібридними атаками є практично частиною повсякденного життя у Швеції, життя без готівки не стало утопією, на яку ймовірно колись очікували.

Ситуація виглядає настільки серйозною, що влада намагається заохотити громадян зберігати та використовувати готівку в ім'я цивільної оборони...

У грудні уряд опублікував результати дослідження, в якому запропонував зобов'язати деяких державних і приватних агентів приймати готівку — рекомендація, яку, за словами центрального банку, влада повинна виконати».

Замітка The Observer коротка, тому цікаво почитати також сам звіт Банку Швеції. Його опитування показує, що близько 70 відсотків ритейл-бізнесів приймають готівку. Водночас:

«...у роздрібній торгівлі існують значні відмінності щодо приймання готівки між різними секторами. Значно більше підприємств, що продають товари повсякденного попиту, приймають готівку, ніж ті, що продають товари тривалого користування. Найвищий рівень прийому готівки спостерігається в торгівлі товарами першої необхідності — 85% приймають готівку; за ними йде торгівля одягом. Торгівля будівельними матеріалами має найнижчий рівень прийому готівки — лише 45%».

Як зараз живуть українські медіа? Сьогодні вийшла моя стаття для The Fix про чотири основні тренди, які визначають український медіаринок: гроші, свобода слова, телеграм-канали і цікаві експерименти.

Матеріал написаний з думкою про іноземну аудиторію, але для українців теж може бути цікавий.

Цікавий факт — поки США й інші країни скорочують міжнародну допомогу, Японія її лише збільшує.

Як пише Our World in Data:

«Міжнародна допомога врятувала та покращила життя мільйонів людей завдяки програмам охорони здоров'я, продовольчій допомозі та гуманітарній підтримці. Кілька країн — зокрема Сполучені Штати та Велика Британія — оголосили про значні скорочення бюджетів міжнародної допомоги за останні кілька місяців. Проте одна країна рухається в протилежному напрямку вже п’ять років поспіль.

З 2018 року обсяг міжнародної допомоги Японії збільшився більш ніж удвічі, як видно на графіку.

У 2018 році Японія виділила $8,6 мільярда. До 2023 року ця цифра зросла до $19,3 мільярда. Це означає, що бюджет допомоги Японії становить 0,44% від її валового національного доходу. Це більше, ніж у Сполучених Штатів (0,24%), хоча все ще менше за багато європейських країн, зокрема Велику Британію, Францію, Німеччину та Норвегію, яка очолює список з показником 1,1%».

Важлива політична історія у США — щойно у праймеріз Демократичної партії на виборах мера Нью-Йорка переміг Зоран Мамдані, харизматичний молодий демократичний соціаліст. Йому лише 33 роки, він мусульманин, який народився в індійській сім’ї в Уганді.

У Мамдані мало політичного досвіду, ще кілька місяців тому про нього майже ніхто не знав, але він швидко став політичною зіркою в Нью-Йорку і загалом всій країні.

Мамдані обійшов Ендрю Куомо, якого усі вважали фаворитом. Куомо — колишній губернатор штату Нью-Йорк, який мав 15 хвилин слави на початку пандемії, але згодом був змушений подати у відставку через скандал із сексуальними домаганнями, і загалом символізує класичний істеблішмент в найгіршому сенсі цього слова.

Перемога у праймеріз ще не гарантує Мамдані перемогу на виборах мера (чинний мер Ерік Адамс, який погруз у корупційних скандалах, буде балотуватися як безпартійний кандидат; сам Куомо також може це зробити). Але робить його явним фаворитом.

​​Всім привіт! На зв’язку Захар, співзасновник каналу. Поділюся з вами своїм нещодавнім постом з неповними підсумками роботи англомовного видання Kyiv Independent, де я працюю останні три роки. Нещодавно ми досягли відмітки 20 тисяч платних учасників нашої спільноти, і це надихнуло зібрати в одне місце проміжні підсумки:

20 тисяч платних мемберів у The Kyiv Independent

Це зайняло у нас 3.5 роки і тисячі годин роботи найталановитіших людей, яких я знаю.

Ці двадцять тисяч людей — це наша секретна сила, яка допомагає нам рости. Залишу тут неповний список того, що ми змогли зробити завдяки ним:

- За ці 3.5 років наша команда виросла з 18 людей до більше ніж 70. Нам ще далеко куди рости, але ми точно стали зрілішими і сильнішими як інституція.
- Наша аудиторія зростала з кожним роком. Цього березня ми досягнули рекорду на сайті — 6 мільйонів унікальних користувачів. Окрім цього, ми перетнули позначку у 200 тисяч підписників на наші розсилки і 250 тисяч підписників на YouTube. Наші соцмережі продовжують розвиватися і рости (окрім Twitter і Telegram).
- Ми запустили окремий відділ воєнних розслідувань, який за 2 роки опублікував 9 документальних фільмів, знайшов величезну кількість нових доказів російських злочинів, виграв багато міжнародних нагород.
- Почали писати про бізнес, культуру, історію. Сотні тисяч людей знайомляться з нашою культурою і дізнаються, що Україна — це більше ніж активні бойові дії.
- Запустили відео-напрямок, який зараз стрімко росте і залучає нових людей. Ми почали робити наші репортажі з фронту у відео.
- Виграли багато нагород за нашу роботу — близько 20 станом на сьогодні.
- Запустили власний магазин і завдяки ньому розширили взаємодію з нашим брендом і журналістикою. З прибутків магазину ми задонатили вже близько півтора мільйона гривень на різні благодійні ініціативи.
- Зібрали майже 3 мільйони гривень для трьох українських регіональних редакцій, які постраждали від закриття USAID. І от буквально минулого тижня запустили регулярну розсилку для наших мемберів, де ми розповідаємо про різні благодійні організації. Після кожного листа бачимо великий притік підтримки для цих організацій.
- Запустили окрему команду KI Insights, яка працює над B2B-дослідженнями для посольств, приватного бізнесу, міжнародних організацій.
- Випустили три книжки. Одна з них — у партнерстві з Bloomsbury, одним з найбільших видавництв у світі.
- Ми от-от додрукуємо і будемо відправляти наш перший паперовий журнал.

Я можу продовжувати цей список ще довго.

Ми зробили багато помилок, багато чого не встигли. Попереду багато великих ризиків. Зазвичай внутрішньо ми фокусуємося саме на цьому. Але сьогодні хочеться змінити фокус, подякувати усім і зафіксувати, куди ми прийшли.

Також ділюся з вами нашими трьома нещодавніми матеріалами, які я рекомендую прочитати / подивитися:

1) Warfare in Ukraine has changed… again – відео-експлейнер нашого військового журналіста Френсіса Фарелла про те, як оптоволоконні дрони знову змінють нашу війну. Якщо раніше ми задавали темп інновацій з дронами, то цього разу інновації прийшли від росіян, і зараз ми наздоганяємо.

2) Investigation: How Russia prepares its strategic missile plant for ‘eternal war’ – розслідування нашої журналістки Аліси Юрченко про те, як виробник ракет Іскандер зумів придбати імпортні верстати і наростити виробництво попри санкції. Ми отримали доступ до внутрішньої документації заводу, ідентифікували ланки постачання з Китаю, які раніше не були відомі, а також знайшли розташування нових цехів заводу.

3) Facing manpower shortage, Ukrainian brigade turns to women in first-ever female recruitment drive – стаття нашої журналістки Наталі Єрмак про рекрутинг-кампанію бригади Хартія, яка сфокусована на жінок. До речі, за написання цієї статті проголосували наші мембери – ми от щойно запустили таку можливість для них

🧠 Як перетворити ШІ на свій цифровий мозок? Покрокова інструкція + готові промпти
#реклама

Хочете, щоб ШІ був не просто асистентом для рутинних завдань, а повноцінним ментором у мисленні та прийнятті рішень?

У свіжому епізоді подкасту «Flow: про книги, бізнес та ідеї» — покрокова інструкція від українського IT-підприємця Юри Гнатюка. До речі, це також популярний авторський телеграм-канал про бізнес.

Отож, у новому випуску — про те, як на практиці використати потенціал штучного інтелекту для взаємодії з самим собою. З власними думками, досвідом, знаннями. А саме:

🎧 як побудувати ШІ-екосистему мислення для прийняття ефективних рішень;

🎧 playbook, що покроково пояснить, як завдяки ШІ структурувати ідеї, поєднувати знання з книг, подкастів, зустрічей, та створити справжній цифровий мозок;

🎧 які промпти для цього треба використовувати;

🎧 також рекомендуємо послухати епізод про книгу «Запасний мозок»: як організувати думки, ідеї та нотатки для підвищення продуктивності і покращення життя → слухати

20 епізодів подкасту зекономлять вам час на прочитання 20 бестселерів (!) про бізнес. Тому підписуйтеся.

Подкаст доступний на всіх популярних платформах:

▪️Apple Podcasts
▪️⁠Spotify
▪️YouTube

«Чому США так переймаються долею Росії?»

На Українському радіо вже вийшло інтерв'ю зі мною, де я приміряв шапочку історика-американіста і поговорив про історію американсько-російських відносин.

З опису від авторів програми:
«Історики кажуть, що цей біль за Росію США переживають практично 150 років — від моменту купівлі Аляски. Чи справді це так? Чому в 20-30 роки ХХ століття США допомагали голодуючим в СРСР, а в 30-40-і практично побудували радянську промисловість? А ленд-ліз у часи Другої світової? А сучасні зазирання в очі агресора? Чому американці так бояться розвалу РФ?»

Здається, вийшло цікаво — послухайте.

Поки на Україну летіли шахеди, Трамп досяг ймовірно найбільшого у своїй кар’єрі тріумфу у внутрішній політиці. Конгрес прийняв масштабний закон, який забере медицину у бідних, знизить податки для багатих, суттєво підвищить дефіцит бюджету і загалом виконає багато пунктів з вішлиста республіканців.