✍️«На якийсь короткий час унаслідок лібералізації політичного життя після смерті Сталіна 1953 року та вступу Монголії до ООН 1961 року монголи віднайшли сміливість і відчували свободу, щоб досліджувати власну історію. Країна підготувала серію марок 1962 року, щоб відсвяткувати 800-річчя від народження Чингісхана. Тумур-очир, другий за рангом член парламенту, дозволив звести бетонний монумент, щоб відзначити місце народження Чингісхана біля р. Онон, і фінансував конференцію дослідників, щоб вони могли оцінити добрі та погані сторони Монгольської імперії в історії. Як на марці, так і на простому графічному рисунку монумента було зображено втраченого «сулда» Чингісхана – Бойове Знамено з кінського волоса, з яким він робив завоювання, та місце, де спочила його душа. Після майже восьми століть «сулд» мав дуже глибоке емоційне значення… тож росіяни трактували саме його зображення на марці як акт національного відродження й потенційну агресію. Совіти зреагували з нераціональною злістю через страх, що їхня держава-сателіт могла піти незалежним шляхом, або… стати на сторону іншого сусіда – Китаю… Комуністична влада в Монголії проводила репресії проти марок і дослідників. За злочинну зраду, яка полягала в тому, що Тумур-очир продемонстрував «тенденції, спрямовані на ідеалізацію ролі Чингісхана», влада усунула його від посади, відправила у внутрішнє вигнання і, зрештою, його зарубали сокирою. Після чисток у власній партії комуністи сфокусували увагу на роботі монгольських дослідників, яких партія назвала «антипартійними елементами» чи «паразитами». Після чого почалась антинаціоналістична кампанія, у межах якої влада кинула археолога Перле у в’язницю за те, що він навчав Тумур-очира й таємно досліджував історію Монгольської імперії (в тому відому писемну пам’ятку «Таємна історія монголів» - авт.)... Учителі, історики, художники, поети та співаки були в небезпеці, якщо були пов’язані з історією епохи Чингісхана…».
#марки #текст #книга #чтиво #фото #Монголія

«UŁHAI, UWŁUM»/«Рости мій сину» (1932).
Вірш Сергія Шимона Рудковського (1873-1944), караїмського письменника, поета і громадського діяча з Луцька. Засновника караїмського часопису «Sabah» («Світанок»). Також, він був автором текстів до луцького караїмського часопису «Karaj Awazy» («Шлях караїмів), у якому й надруковано цей вірш караїмською мовою в 1932 році. Переклад вірша з караїмської: Володимир Шабаровський.
***
Рости, мій сину, підростай
Хороший виростеш карай!
Будь честі й правді за заслугу
Щоб бачив сонце на шляху.
***
На те у світ з’явився ти,
До Бога й правди щоб іти
Рости ж бо сину, підростай!
І будеш сильний ти карай!
***
Хай буде щит в твоїх руках,
Адже ти вибрав правди шлях.
А зброю дарма не виймай,
Бо ти достойний муж – карай!
***
Голодним й босим помагай,
На те у світі ти карай!
Вдягни вдову і сиротину,
І будеш справжнім караїмом!
***
Людей любити треба всіх,
Хай буде власна віра в них!
З тобою ж буде хай до скону,
Мойсея заповідь Закону!
***
Якщо у тебе ворог є,
Не бійся стати за своє!
Май гостру зброю у руках,
Щитом хай буде правди шлях.
***
Якщо ти зло здолати зміг
І кинув ворога до ніг,
У піхви шаблю заховай,
Даруй життя – бо ти карай!
***
Як дужчий ворог, а не ти,
Соромся сину утекти,
Неначе лев його долай,
І те й ім’я тобі - карай!
#караїми #Луцьк #поезія #текст

🌅Канал останнім часом не часто оновлюється з об’єктивних причин, але намагатимусь публікувати щось частіше. У літню спеку подивіться на чудову картину:
🖼️Літнє прибирання, від Кавамури Кійоо (1852-1934), японського художника, який малював у «західному стилі» (йоґа). Митцю випало жити у часи великих змін, які переживала Японія на шляху до модернізації. Його життя та стиль великою мірою ілюструють цей швидкий рух. Хоча Кійоо мав талант до живопису, він розраховував на кар'єру в царині політичного права. Але під час навчальної подорожі до США, Німеччини, Франції та Італії у 1871 р. він був вражений традиційним та сучасним європейським мистецтвом. Це захоплення змінило його життєві плани й зміцнило віру у власні здібності. Тож невідомий фахівець з політичного права невдовзі став знаковим митцем. Цікаво, що по-при дуже характерний «західний стиль», Кійоо використовував лише традиційні японські матеріали: фарби, папір, шовк та кору дерева. Це надає його картинам особливого стилю.
#мистецтво #погода #Японія