📚Орієнтальні образи бахчисарайських майстрів з твору "Під мінаретами", Михайла Коцюбинського. До 160 річниці з народження письменника:
✍️«...Коли ж Абібула дійшов до базау, його оглушив такий клекіт життя, що після тиші став нестерпучим… Вузьку покручену вулицю, глибоку й каменисту, як дно висохлої річки, тіснили крамниці, маленькі, темні, немов закопчені димом печери… Тут все робилось на вулиці. Гладкі «фурунджі» по пекарнях, в високих фезах, з закачаними по лікоть рукавами, місили прилюдно тісто, а у великих печах палав такий вогонь, що аж на вулиці ставало душно. Шевці, підобгавши ноги під себе, ледве помітні з-за купи товару, гаптували капці сріблом та золотом. Низки червоних капців, як стигла перчиця, висіли на дверях, а постоли, мов свіжі пиріжки, сушились рядками вздовж тротуарів. Блищав мідний посуд, як золотий вівтар і тремтіли під молотом майстра нові мідниці. Прискав вогонь у горні й грала вогняна мідь…».
🖼️Бахчисарайська вулиця. Листівка поч. ХХ ст.
#Крим #кримські_татари #текст #Бахчисарай

Трохи гумору, сучасного і не дуже:
📚У книзі «Стамбул: спогади та місто» Орхан Памук в теплій ностальгічній манері згадує про «Стамбульску енциклопедію» - популярне в роки його дитинства видання цікавих фактів про улюблене місто, які з різних історичних джерел чи новин виписував письменник Решат Екрем Кочу (1905-1975). Памук зазначає, що на відміну від шкільних підручників, енциклопедія переповідала купу цікавинок, дивовижних пригод, байок, таємничих чи дивних випадків, які зафіксували писемні джерела у Стамбулі від Мехмеда Фатіха до Ататюрка:
✍️«Саме у тій книзі я… прочитав про канатоходьця, який натягнувши канат між корабельними щоглами, перетнув затоку Золотого Рогу на знак святкування обрізання принца Мустафи, сина Агмеда ІІІ».
Цей вражаючий епізод з акробатами в енциклопедії скоріше за все взятий з «Surname-i Vehbi», від Левіні (1680-1732), знаменитого палацового художника "Доби тюльпанів". Він зобразив святкові заходи й аудієнції при дворі султана Агмеда ІІІ, організовані з нагоди святкування сюннету (обрізання) його синів у 1720 р. Цікаво, що ці акробати не лише пройшли по мотузці в бухті Золотого Рогу, але й під час виконання трюків наливали собі гарячу каву з ібрика, насолоджуючись напоєм на висоті майже 120 метрів. Про цей епізод з кавою я вже писав. І він згадався мені не просто так.
Вчора побачив новину, що естонський акробат Jaan Roose перейшов по канату через Босфор, подолавши дистанцію в 1 км. на висоті 165 м. Хоча це вагоміше досягнення, ніж у його попередників 300 років тому, але зробив він це без кави чи чаю. Тож, в енциклопедію цікавих фактів про Стамбул він навряд потрапить…
#текст #гумор #новини #Стамбул #кава

📚«Американська війна в Афганістані», від Картера Малкасяна, американського історика, аналітика й колишнього радника військового командувача США в Афганістані.

Загалом, враження від книги позитивні:

📌Картер Малкасян є одним з ключових "західних" дослідників Афганістану. У тексті відчувається глибоке розуміння культури, звичаїв, мотивації афганців, які постають не гомогенною абстрактною спільнотою, а пуштунами, таджиками, узбеками, хазарейцями та ін. етнічними групами й племенами. Аналізується також вплив географії, релігійних, суспільних\культурних особливостей на ідентичність цих спільнот. Хоча іноді автор і звертається до узагальнень (як же без цього), але принаймні немає дратуючих орієнтальних пасажів про «таємничих і гордих жителів пустелі, у яких на роду написано так чинити\жити\воювати…», тощо. Цим «грішать» більшість авторів та аналітиків на подібні теми. Але не він;

📌Картер Малкасян знає мову пушту. Окрім іншого - використовує "місцеві" джерела, інтерв’ю. Під час роботи радником він багато спілкувався з афганськими лідерами, командирами, посередниками, союзниками та противниками, був присутній на переговорах. Тому, це частково "польовий матеріал" та власний досвід, який дозволяє краще розуміти внутрішній контекст, структури, процеси. Багато біографічних деталей окремих діячів, що теж радує;

📌Автор описує й тверезо оцінює дипломатичні\військові успіхи та ключові прорахунки на різних етапах вторгнення. Тактичні та стратегічні;

📌Звертає увагу на важливу деталь - Афганська війна (2001-2020) стала можливо найдовшою війною для США, й водночас головним болем одразу 4-х президентів цієї країни (Буша, Обами, Трампа, Байдена). Але, в той же час ця війна довго залишалась малопомітною. Або принаймні не так виразно осмисленою в американському суспільстві, масовій культурі, історії, політиці - на відміну від всеосяжного досвіду Другої світової чи Громадянської війни, "національної травми" В’єтнаму чи "сорому" Іраку;

📌Мілітарний досвід Афганістану сильно змінив американську армію: її тактику, методи, технології й саму концепцію ведення війни, а також ставлення до місцевого населення. Вперше з часів Холодної війни настільки кардинально;

📌Значна увага у книзі приділена наслідкам війни для афганців. Для місцевого населення ці 19 років були лише найдовшою фазою 40-літньої війни, маятник якої коливався кілька разів від інтервенції великої держави (СРСР, а потім США) до внутрішньої війни. Це сильно змінило економіку, суспільне, релігійне життя та світогляд людей. І в кінці-кінців створило передумови для утвердження влади Талібану, соціальною базою якого стало великою мірою молодше покоління афганців, що виросли й здобули освіту переважно у пакистанських таборах для біженців. Останній фактор часто недооцінюють при аналізі цієї теми.
Добре, що книга вийшла українською. Раджу до прочитання.
#текст #чтиво #книга #Афганістан