☕Ще трохи про соцільний та культурний контекст кави для кримських татар. Інтерв'ю з Есмою Аджієвою, головою ГО "Алєм" та авторкою облікової карти "Кавова традиція кримських татар", яку було внесено до переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України. Радий, що також зміг долучитись до створення облікової карти🙂
П.С. Кавовій традиції кримських татар присвячена частина виставки "MİRAS. Спадщина", в #Скарбниця_НМІУ. Скоро вас чекають нові цікаві лекції, в тому числі й про каву, тож слідкуйте за анонсами.
https://www.ukrinform.ua/rubric-culture/3856220-krimskotatarska-solona-kava-dla-svativ-zamist-ukrainskogo-garbuza.html?fbclid=IwZXh0bgNhZW0CMTAAAR1_H7WHF2KdnCzksweQd2euRj2LONwlmeqKWGBTM-K1aozb64bGGSwG-Ik_aem_AR-95QlJAgBHrWurb4rBUTBdQeBDCUDCCNTNH-E0ZiZw8zzFZvgWebx7wGQAsTWeQ1Mni-t0RSXel5-cfrWS-gBL
#кава #кримські_татари #Крим #інтервю #текст
П.С. Кавовій традиції кримських татар присвячена частина виставки "MİRAS. Спадщина", в #Скарбниця_НМІУ. Скоро вас чекають нові цікаві лекції, в тому числі й про каву, тож слідкуйте за анонсами.
https://www.ukrinform.ua/rubric-culture/3856220-krimskotatarska-solona-kava-dla-svativ-zamist-ukrainskogo-garbuza.html?fbclid=IwZXh0bgNhZW0CMTAAAR1_H7WHF2KdnCzksweQd2euRj2LONwlmeqKWGBTM-K1aozb64bGGSwG-Ik_aem_AR-95QlJAgBHrWurb4rBUTBdQeBDCUDCCNTNH-E0ZiZw8zzFZvgWebx7wGQAsTWeQ1Mni-t0RSXel5-cfrWS-gBL
#кава #кримські_татари #Крим #інтервю #текст
Укрінформ
Кримськотатарська солона кава для сватів замість українського гарбуза
Кавова традиція кримських татар – у переліку нематеріальної культурної спадщини України — Укрінформ.
❤21👍6
✍️«Війни не починаються з вибухів, вони починаються з тиші…». Хідео Кодзіма написав дуже щирий пост підтримки документальної стрічки «20 днів у Маріуполі».
#Японія #Україна #Маріуполь
https://twitter.com/Kojima_Hideo/status/1784533197524746563
#Японія #Україна #Маріуполь
https://twitter.com/Kojima_Hideo/status/1784533197524746563
❤41👍1
✍️"Поняття спадщини виходить за межі предметів, вона більше про людей та людські долі. У цьому сенсі музей — це домівка для минулого, у якій зберігаються не лише речі, а й спогади. Бо кожна річ, незалежно від її фінансової, історичної чи естетичної цінності, є свідком епохи та учасником важливих подій. Вона нерозривно пов'язана з тими, хто її створював, користувався нею чи зберігав...".
🎥Ще трохи моїх роздумів про поняття "Спадщина", деколонізацію, музеї та Крим. На ютуб-каналі проєкту «У пошуках ідентичності» вже з'явилось більше нових відео з моєю участю. Ці роздуми натхненні досвідом виставки «MİRAS. Спадщина» в #Скарбниця_НМІУ🙂
#відео #інтервю #Крим #кримські #татари #музей #деколонізація
https://www.youtube.com/watch?v=KYwcUiX4Vsw&list=PLpBRE6fTmetprLF1D4bl_LdZmq6zofg8s
🎥Ще трохи моїх роздумів про поняття "Спадщина", деколонізацію, музеї та Крим. На ютуб-каналі проєкту «У пошуках ідентичності» вже з'явилось більше нових відео з моєю участю. Ці роздуми натхненні досвідом виставки «MİRAS. Спадщина» в #Скарбниця_НМІУ🙂
#відео #інтервю #Крим #кримські #татари #музей #деколонізація
https://www.youtube.com/watch?v=KYwcUiX4Vsw&list=PLpBRE6fTmetprLF1D4bl_LdZmq6zofg8s
YouTube
Роль історичної та культурної спадщини у формуванні ідентичності
Поняття спадщини виходить за межі предметів, вона більше про людей та людські долі. У цьому сенсі музей — це домівка для минулого, у якій зберігаються не лише речі, а й спогади. Бо кожна річ, незалежно від її фінансової, історичної чи естетичної цінності…
❤14🔥2
🖼️Романтичні образи Індії, у акварелях Вільяма Карпентера-молодшого (1818-1889), британського художника й мандрівника. Вільям Карпентер походив з талановитої родини митців: його батько був хранителем Британського музею, мати – художницею. З 1850 по 1856 роки він подорожував теренами Індії, Пакистану, Афганістану, малюючи портрети індійської еліти, а також зображуючи сцени міського життя, дозвілля й ремесла. Велику увагу художник приділяв деталям традиційного одягу та прикрасам, водночас і сам часто перевдягався у «туземне вбрання».
#Індія #мистецтво
#Індія #мистецтво
❤17👍3
📷Кольорові фото Стамбулу 1960-х років, від Чарльза Вівера Кушмана, американського фотографа-аматора й мандрівника.
✍З 1938 по 1969 роки Чарльз Кушман багато подорожував США і країнами Європи, фіксуючи свої подорожу у вигляді своєрідного «фотощоденника». Йому у цьому допомагала камера Kodak та нова кольорова плівка Kodakchrome. За час своїх мандрівок він відзняв більше ніж 14.5 тисяч кадрів, які згодом подарував своїй Alma mater – Масачусетському ун-ту. У 1960-х роках мандрівник також відвідав Стамбул, який захопив його своєю атмосферою. Більше 100 фото зі щирими сценами міського життя, панорамами й архітектурою нагадують про те, яким місто було у середині минулого століття.
П.С. Хто бував у Стамбулі, можете порівняти як змінилась забудова й ландшафт деяких відомих місць.
#Стамбул #весна #Туреччина #фото
✍З 1938 по 1969 роки Чарльз Кушман багато подорожував США і країнами Європи, фіксуючи свої подорожу у вигляді своєрідного «фотощоденника». Йому у цьому допомагала камера Kodak та нова кольорова плівка Kodakchrome. За час своїх мандрівок він відзняв більше ніж 14.5 тисяч кадрів, які згодом подарував своїй Alma mater – Масачусетському ун-ту. У 1960-х роках мандрівник також відвідав Стамбул, який захопив його своєю атмосферою. Більше 100 фото зі щирими сценами міського життя, панорамами й архітектурою нагадують про те, яким місто було у середині минулого століття.
П.С. Хто бував у Стамбулі, можете порівняти як змінилась забудова й ландшафт деяких відомих місць.
#Стамбул #весна #Туреччина #фото
❤28
📚В основу роману "Бірманські будні" (1934) Джорджа Орвелла покладений особистий досвід письменника. Окрім того, що він народився в Індії, у 19 років він вступив на службу до імперської поліції колонізованої Бірми. Батько Еріка Блера (справжнє ім'я Орвелла) був збирачем опійного податку в Індії, а мати належала до заможної родини підприємців та торговців деревиною. Соціальне становище молодого хлопця обіцяло йому гідне життя й карє'ру в колонії. Але після 5 років служби відбувся перелам у його світогляді: образи екзотичних магараджів та тріумфів британського війська вивітрились після споглядання наслідків "темної сторони" імперської політики. У "Бірманських буднях" можна побачити прояви тих рис і відчуттів, які виразно упізнаються в знаменитих "1984" та "Колгоспі тварин". Зневіра, розчарування і самотність людини, яка опинилась у чужому туземному середовищі, ставши водночас частиною ненависної для себе управлінської системи. "Бірманські будні" Орвелла нагадують, що колоніальний досвід рано чи пізно повертається до колоніста у найрізноманітніших проявах та наслідках...
✍Цей твір містить дуже цікавий діалог між головним героєм Флорі, який до глибини душі розчарований колоніальною політикою своєї вітчизни, та туземним лікарем Верасвамі, вірним підданим Корони, який захоплюється позитивними впливами Битанії в Бірмі. Два полярні погляди на колоніалізм на його наслідки:
📌«…Ще жодного індійця не навчено справді корисного ремесла. Ми не наважуємося на це з огляду породження конкуренції в галузі. Деякі галузі ми навіть знищили. От скажіть мені, куди дівся індійський муслін? Якщо не помиляюся, ще в 40-х роках індійці будували морехідні човни й навіть спромогалися добирати до них екіпажі. Нині ж ви не здатні склепати навіть нещасної рибальської шлюпки… У 18 столітті індійці виливали гармати, які цілком відповідали євопейським стандартам. Однак відтоді, як ми (британці – авт.) припхались сюди, на всьому континенті не знайдеться жодного ремісника, спроможного виготовити нікчемну латунну гільзу. З усіх східних народів розвинутися вдалось лише тим, хто зберіг незалежність. Не буду ставити у приклад японців, але візьміть хоча б Сіам… Правда в тому, що перш ніж ми доведемо все (модернізацію – авт.) до логічного завершення, зруйнуємо всю бірманську національну культуру… Куди приведе вас цей семимильний прогрес? До нашого доброго старого свинюшника, напханого грамофонами й капелюхами-котелками…».
📌«…Ах, містаре Флорі, на жаль ні! Ви не можете збагнути однієї речі: навіть у найгіршому її вияві, ваша цивілізація для нас – велике досягнення. Грамофони, котелки, «Події у світі» (газета – авт.) – усе ліпше за страшне байдикування азійців. Як на мене, навіть найменш завзяті британці це… факелоносці, які осяюють шлях прогресу…».
#колоніалізм #Індія #Бірма #книга #текст
✍Цей твір містить дуже цікавий діалог між головним героєм Флорі, який до глибини душі розчарований колоніальною політикою своєї вітчизни, та туземним лікарем Верасвамі, вірним підданим Корони, який захоплюється позитивними впливами Битанії в Бірмі. Два полярні погляди на колоніалізм на його наслідки:
📌«…Ще жодного індійця не навчено справді корисного ремесла. Ми не наважуємося на це з огляду породження конкуренції в галузі. Деякі галузі ми навіть знищили. От скажіть мені, куди дівся індійський муслін? Якщо не помиляюся, ще в 40-х роках індійці будували морехідні човни й навіть спромогалися добирати до них екіпажі. Нині ж ви не здатні склепати навіть нещасної рибальської шлюпки… У 18 столітті індійці виливали гармати, які цілком відповідали євопейським стандартам. Однак відтоді, як ми (британці – авт.) припхались сюди, на всьому континенті не знайдеться жодного ремісника, спроможного виготовити нікчемну латунну гільзу. З усіх східних народів розвинутися вдалось лише тим, хто зберіг незалежність. Не буду ставити у приклад японців, але візьміть хоча б Сіам… Правда в тому, що перш ніж ми доведемо все (модернізацію – авт.) до логічного завершення, зруйнуємо всю бірманську національну культуру… Куди приведе вас цей семимильний прогрес? До нашого доброго старого свинюшника, напханого грамофонами й капелюхами-котелками…».
📌«…Ах, містаре Флорі, на жаль ні! Ви не можете збагнути однієї речі: навіть у найгіршому її вияві, ваша цивілізація для нас – велике досягнення. Грамофони, котелки, «Події у світі» (газета – авт.) – усе ліпше за страшне байдикування азійців. Як на мене, навіть найменш завзяті британці це… факелоносці, які осяюють шлях прогресу…».
#колоніалізм #Індія #Бірма #книга #текст
❤19