🖼️Атмосферний сюжет доби романтизму, у якому кожен побачить «своє»:
✍️«Історія ятагана» від Ґенрика Вейссенґоффа (1859-1922), польського-білоруськогох художника. Це полотно насичене деталями та символами: від інтер’єру, до виразів обличь. Завдяки ним можна «прочитати» популярний ностальгічно-романтичний сюжет: двоє шляхтичів початку XVIII ст. вбраних у кунтуш, ведуть дружню бесіду за келихом. Вони сидять у кімнаті, наповненій зброєю, елементами обладунку та іншими статусними речами. І більша частина цієї «колекції» має орієнтальне походження. Старший шляхтич захоплено розповідає про чудовий ятаган – характерну зброю яничар. Можливо, він навіть прикрашає «лекцію» героїчними деталями про «надбання» цього ятагану на полях Віденської битви (1683), або ж інших виправ на Степовому кордоні? В той же час, увага його трохи молодшого співрозмовника більше зосереджена на витончених деталях зброї. Це й не дивно, адже героїчні історії свого товариша він чув вже багато разів за тим же келихом…
#мистецтво #настрій

⚡Вже зовсім скоро відбудеться лекція «Польсько-литовські татари в історії України». А сьогодні, розповімо Вам кілька цікавих деталей про татарські підрозділи в складі армії Речі Посполитої, відомі більше, як «Jazda tatarska».
✍️Практика запрошувати на службу воїнів з Криму, Причорномор’я та інших регіонів Великого степу існувала в Східній Європі з давніх часів, що зовсім не дивно. У тогочасній мілітарній культурі високо цінувались хоробрість, вміння їздити верхи та вправлятись з луком і списом. Ще з XIV ст. на службі у польських королів і великих князів литовських виникають загони, що цілковито складались з татарських воїнів. Окрім звичних походів проти Тевтонського ордену й Золотої Орди, на них покладався обов’язок особистої охорони володаря, захист шляхів сполучення, переправ, фортець. За вірну службу вони отримували землю й привілеї, а також право сповідувати власну віру – іслам.
📝«...з них вийшли добрі й старанні господарі, здатні до бою, які зберегли давню мужність. Вони мають від своїх предків магометанську релігію, вільно живуть згідно з наданими їм правами, разом з Литвою визнають своїм паном польського короля; вони мають також і свою, позначену арабським письмом корогву, під якою відправляються на війну проти ворога…» - так писав про служивих татар Олександр Гваньїні у «Хроніці європейської Сарматії».
Татарський підрозділ на королівській службі першочергово очолювали представники таких знатних родів, як Барини, Наймани, Конграти, Юшини, Ялоіри, Ширіни, тощо. Була ще хоругва Уланів, яку виставляли до війська «татарські князі» - нащадки Чингізидів. «Язда татарська» відносилась до легкої кавалерії, озброєної луками, стрілами, списами й щитами-калканами. Ротмістри, хорунжі й маршалки, а також більш заможні товариші хоругв мали ще кольчуги й навіть панцирі.
Ефективність такого роду військ сприяла збільшенню татарських хоругв з кожною великою війною, а також їх появі у надвірних (приватних) арміях шляхти Речі Посполитої. Найбільшої чисельності цей рід військ досяг на кінець 50-х років XVII ст. За різними підрахунками вони становили більше 30 татарських підрозділів на коронній службі. Така кількість татарських вояків вплинула на мілітарну культуру, тактику й озброєння багатьох армій європейських країн, що найпомітніше проявилось у появі такого роду військ, як «улани».
📌Нагадую про те, щоб ви не забули зареєструватись на лекцію! Це можна зробити за посиланням:
#татари_липки #текст #анонс #лекція
https://forms.gle/kGnU18CEHuGb5tEh8

Картинка до тексту вище:
🖼️«Ротмістр татарської хоругви війська Речі Посполитої у 1660 роки». Ілюстрація з праці «Історія воєн та військової справи у Польщі», відомого польського дослідника Тадеуша Корзона (1839-1918 рр.), створена на основі документальних описів та гравюр Броніславом Гембажевським (1872-1941), польським художником, офіцером та дослідником військової справи.
#мистецтво #татари_липки

🎙️Інтерв'ю на Українському радіо, за підсумками лекції про польсько-литовських татар. Коротко про основні ідеї лекції. Дякую Польському інституту в Києві за організацію заходу, а також книгарні Сенс за гостинність і партнерство. Радий, що ця тема викликає такий інтерес сьогодні.
#татари_липки #інтервю #радіо
https://ukr.radio/schedule/play-archive.html?periodItemID=3954140&fbclid=IwZXh0bgNhZW0CMTEAAR0epeOLGZtRYrVOVQFamBQtH_t6OqY1TW2kAzMr3f8pNRkD-WtCcJLs3NI_aem_XgZ3QB0UigFSgnObaTCdJA

⚡️Запрошую на цікаву розмову з нагоди Дня корінних народів. Будемо говорити про спадщину корінних народів України - її осмислення, дослідження та репрезентацію. Я поділюсь трохи і своїм досвідом та спостереженнями з точки зору музейника.
https://facebook.com/events/s/%D0%BA%D1%80%D1%83%D0%B3%D0%BB%D0%B8%D0%B8-%D1%81%D1%82%D1%96%D0%BB-%D1%81%D0%BF%D0%B0%D0%B4%D0%BE%D0%BA-%D0%BA%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D1%85-%D0%BD/1028421105326278/
#анонс #Крим

Тим, хто любить подорожувати на одинці:
🖼️«Самотність у подорожі» (1934), від Міґіші Котаро-старшого (1903-1934), талановитого японського художника-модерніста, який по-при коротке життя встиг зробити помітний внесок у сучасне японське мистецтво.
#мистецтво #Японія #подорож

У Міжнародний день корінних народів говоримо про Крим, колоніалізм та осмислення пост/колоніального спадку корінних народів. Про те, як колоніальна політика змінювала Крим та чому колоніальність досі живе в образах, ідеят, структуах і типажах, можна дізнатись у відео. Дякую команді «Пороблено» за дуже змістовний та цікавий ефір! Запрошую до перегляду:
https://www.youtube.com/watch?v=IJQikanOsI0&t=1s
#інтервю #відео #Крим #кримські_татари #караїми

📚«Ґереї та Османи. Історія династії Кримського ханства в Османській імперії». Книжкова новинка від Хакана Киримли, відомого турецького дослідника кримськотатарського походження, проф. Ун-ту Бількент.
✍️Книга присвячена особливостям тривалих історичних та культурних взаємин між Османами та Ґереями. Багато нового документального матеріалу й фактажу, польових поїздок (у майже 200 населених пунктів), а також цінних узагальнень, концептуальних думок, що проливають світло на багатогранний і складний характер зав’язків між цими правлячими династіями. Значна частина книги присвячена Ґереям за межами Криму – зокрема на Північному Кавказі та Балканах: як до, так і після 1783 р. Їх діяльності у якості військових, політичних, суспільних діячів. Важливими і дуже цікавим для мене також є відомості про сучасних нащадків кримськотатарської правлячої династії в Туреччині, а також їх «спадщину», що залишилась у пам’ятках, місцях, похованнях, документах, тощо.
Сам дослідник в одному з інтерв’ю звертає увагу на те, що: «Ґереї – одна з найважливіших правлячих династій в ісламському світі. Її діяльність виходить значно далі за межі лише Криму… і одна з найбільших помилок полягає в тому, що Ґереїв часто сприймають лише як династію, в той час як цей розгалуджений рід складався з тисяч людей…».
#чтиво #текст #книга #Туреччина #Крим #Україна #кримські_татари #Кримський_ханат

Трохи вечірніх орієнталізмів:
🖼️"Гвоздика, лілія, лілія, троянда" (1886), атмосферна картина від Джона Сінгера Сарджента (1856-1925), знакового авангардиста американського походження.
✍️У 1885 р., під час однієї з вечірніх прогулянок на човні по Темзі, художник побачили сюжет, який нагадував кельтську казку: двоє дітей в саду біля річки запалювали «китайські» ліхтарики, розвішуючи їх серед кущів троянд, японських лілій та гвоздик. Цей епізод настільки запав художнику, що він одразу вирішив втілити його на великому полотні. Робота над картиною тривала майже рік і проходила між Англією та США. Її не обірвала навіть сильна травма голови, яку напередодні отримав художник. Для відтворення атмосфери майстер довго працював просто неба, «ловив» світло й просив висаджувати у горщиках потрібні сорти квітів.
Назва картини походить від приспіву популярної англійської пісні-лічилочки "Віночок". Сама картина чудово передає романтичну естетику «старого англійського села», яку люблять і сьогодні.
#мистецтво #японізми

🖼️«Мечеть Джума-Джамі» в Гезлеві, від Євгенії Лопушинської (1920-1996). Проєкт реставрації південного фасаду знаменитої памʼятки, створений у 1972 р. Фото з виставки «Українське сонце Криму не погасне», що відкрилась сьогодні в Національному заповіднику «Софія Київська».
#мистецтво #Крим #Україна #виставка #музей

"Емене так і їла очима провідника. А він, круто упершись рукою в бік, випинав золотом шиті груди і зухвалим хижим поглядом оглядав жінку в синьому… На його гладко голеному, червоному й блискучому, як стиглий помідор, виду, що виглядав з-під круглої з золотим верхом шапочки, малювалась зарозумілість з одтінком презирства до жіноти, яка свідчила, що він добре розібрав смак провідницького життя, та що не одна московська "бариня єго любил… денга давал", і що він на ті "денга гулял". Емене любувалася його міцним, здоровим, як огірок, тілом, тісно затягненим в тонке сукно, його нахабним поглядом, який приймала за ознаку сміливості й лицарського духу. Він здавався їй ясним місяцем, що одбився в морі її серця та простяг блискучий шлях до щастя"

Це уривок із твору Михайла Коцюбинського "В путах шайтана". І так, тут дуже загальними мазками, але таки згадано про роботу провідника.

На межі XIX — поч XX ст. у Криму існувало специфічне явище жіночого секс-туризму. Молоді красиві хлопці з кримськотатарських селищ приїжджали в сезон до курортних міст. Вони за гроші пропонували послуги супроводу туристок під час кінних прогулянок місцевими горами. Часто йшлося і про сексуальні послуги (знову ж таки, за додаткову плату). Саме тому це явище й варто розглядати через колоніальну оптику. Це проаналізований у нашому епізоді орієнтальний образ "містичного дикуна", який так засвоювався в Російській імперії, що для багатьох тамтешніх жінок ставав причиною приїздити до Криму.

У нашому останньому випуску Олексій Савченко згадував про те, що туризм ставав способом колонізації. Це лише одна зі сторін цього процесу, і про нього згадують досить рідко.

А повний випуск про те, як росіяни привласнювали Крим, ви можете переглянути отут: https://youtu.be/IJQikanOsI0?si=BCYpk3nfw6pvYdUi

Середина серпня нагадує про наближення осені:
🖼️«Осінній бриз», від Кондо Комея (Хіроакі)(1920-2015), сучасного японського художника та випускника Токійської школи образотворчих мистецтв.
#мистецтво #погода #Японія