Існує лише одна українська виконавиця, яка подобається мені ще менше, ніж Альона Альона. Це Джері Гейл.

Пусть концерт будет вечным!

Дякуємо, пане Генерале!🫡

Сьогодні президент скасував своє найкраще кадрове рішення за всю кар'єру. На жаль, це в його праві. ЗСУ від того не розваляться, а російські солдати не танцюватимуть завтра зранку із ведмедями під балалайку на Хрещатику. Попри зміну прізвища Головнокомандувача, армія продовжить робити свою роботу: так добре, як зможе. Однак це, вочевидь, найбільший краш-тест для нашої національної єдності з 24 лютого зрозуміло якого року. Сподіваюся, ми пройдемо його гідно. А поки, честь, пане Генерале, і дякую вам за все.

Ті, хто дуже хочуть бачити символічну фігуру Батька при владі, ризикують в результаті отримати там фігуру Діда - незмінного маразматика, охуївшого від власної "величі". Який би-то навести приклад з сьогодення понаочніше, гм, я навіть не знаю...

Судячи з відео вчорашнього нагородження, або Залужний - актор, значно краще за Зеленського, або масштаб особистого конфлікту між ними сильно перебільшений, як і бажання Валерія Федоровича зберегти посаду. Ну не обіймають так щиро та тепло свого злісного ворога. В мене одного подібне враження?

Дивлюся я на це розсипане по асфальті польськими фермерами українське зерно і починаю, як би так пом'якше висловитися, краще розуміти мотивацію Богдана Хмельницького в 1648 р.

Жодного терміналу Starlink не було прямо чи опосередковано продано росії, заявив Ілон Маск

Завжди, м'яко кажучи, скептично ставився до Навального, але мушу визнати, що яйця в нього, на відміну від абсолютної більшості росіян, все ж таки були. Нехай земля буде бутербродом, так би мовити.

Джо Байден заявив, що ЗСУ вийшли з Авдіївки через бездіяльність Конгресу США

Дід вчергове видав базу.

Спочатку вкрадене українське зерно, а потім червона ганчірка з серпом і молотом. Якщо це справді російська провокація, то вони вміють бити в найболючіше місце, слід визнати.

Коли цей довгий день раптово закінчився, головну площу автономної республіки поглинула тиша. Було чути лише вкрадливий шепіт прапорів у свинцевому небі, котрі вели бесіду з нетипово холодним як для Криму вітром. Ніхто ще не усвідомив, що, власне, сталося. Як і декількома днями раніше, на київському Майдані, люди зустріли перемогу з підозрою, недовірою, навіть острахом. Проте за мить натовп наче отямився, і живе море у блакитному, синьому та золотому кольорах вибухнуло емоціями. Десять тисяч голосів з потрійною силою скандували "Слава Україні" впереміш з "Аллаху Акбар", поки наші опоненти поспіхом евакуювались з-під будівлі Верховної Ради АРК, лишаючи на згадку про себе порожні пляшки, російські триколори та інший непотріб. Менш ніж за дванадцять годин, о четвертій ранку, я прокинувся від дзвінка подруги. Незвично тихим голосом вона повідомила, шо озброєні спецпризначенці без розпізнавальних знаків захопили центральні органи влади півострова. Світ, яким ми його знали, припинив існування.

Саме тоді, в ніч з 26 на 27 лютого 2014 року, Владімір Путін відкрив скриньку Пандори. Старт російської окупації Криму – першої насильницької анексії в Європі з часів Гітлера – запустив причинно-наслідковий ланцюг подій, які за десять років перетворили таку передбачувану і, як тепер зрозуміло, затишну реальність другої половини XX – початку ХХІ століть, на кривавий хаос 2020-х, вагітний новою світовою війною. Між двома точками історичної біфуркації, 27.02.2014 і 24.02.2022, простяглася пряма червона лінія (от вже справді, недарма цей місяць назвали лютим). Однак історія – не математика і не фізика. Нею керують не так об'єктивні закони світобудови, як рішення конкретних людей за конкретних обставин. Видється, що одне з таких рішень було остаточно ухвалене в Кремлі ввечері 26 лютого 2014 – відразу ж після того, як стало зрозуміло, що умовно мирним шляхом проковтнути українській півострів не вийде. Ми не дозволили.

Читати далі на Українській правді:
https://www.pravda.com.ua/columns/2024/02/26/7443674/