❗️TED відмовився публікувати виступ українського військового через «провокаційні висловлювання». Осередок при УКУ розриває співпрацю

Головний офіс TED вважає слова історика Максима Осадчука про крадіжки росіян та «русскій мір» «расистськими та упередженими». Осередок TED при Українському католицькому університеті не погоджується з такою інтерпретацією і припиняє діяльність.

Офіс TED вважає, що виступ Максима містив «провокаційні висловлювання» у стилі «ми проти них» (inflammatory «us vs. them» statements) про війну в Україні.

Наприклад, такою визнали фразу Осадчука:

«pосіяни намагаються привласнити спільну перемогу над німецьким фашизмом, але, як завжди, вони крадуть... Тут втім нічого нового, росіяни є росіянами».

Також зауваження виникли до фрази про «задушливі обійми "руского міра"» і про те, що

«

під час війни ми навчились конвертувати нашу любов до своїх і ненависть до окупантів у волонтерський рух...

».

ДМ

Вся Україна-2024 в одній новині )

Хух, а вони вже хвилювалися, напевно.

Як з’ясувалося, на третій рік найбільшої війни в Європі з часів Другої світової деяким далеко не найдурнішим людям що на Заході, що в Україні доводиться пояснювати очевидні речі. Справді, початок т. зв. “СВО” - це персональне рішення російського президента та вузького кола наближених до нього осіб. Однак політична логіка, в межах якої таке рішення взагалі могло з’явитися на порядку денному в ХХІ столітті, є, поза сумнівом, органічною частиною специфічної традиції державотворення, що її Москва, ховаючись за різними абревіатурами та кольорами прапорів, провадить без помітних розривів ось вже майже тисячу років поспіль. Ця традиція спирається на трьох китів: деспотичний ультрацентралізм, тісно пов’язаний з ним імперський спосіб мислення про простір і відповідну його організацію та принципову, я б навіть сказав, демонстративну зневагу до самого поняття людської гідності. Як би не називалась та чи інша російська держава, що протягом століть час до часу міняли одна одну на безкраїх обширах від Східної Європи до Тихого океану, три стовпи лишалися на своєму місці - в основі суспільного договору між владою та народом. Стверджувати, що настільки тривале існування в людожерському та разом з тим просоченому месіанською переконаністю у власній обраності кліматі не наклало свого відбитку на культуру, соціальні уявлення та ставлення до інших пересічного росіянина - значить відмовлятися від будь-яких претензій на історичне мислення. Замість тисячі прикладів: просто подивіться/почитайте, як російська армія поводиться на окупованих територіях у всіх війнах за останні, ну хай буде, двісті років, включно з періодом після 1991-го. Ви обов’язково зрозумієте, що таке інституційна тяглість і як вона працює.

А тепер для тих, кому треба особливо ретельно розжувати і покласти до рота: ні, все це не має жодного стосунку до етнічних або “расових” особливостей того чи іншого народу - йдеться виключно про політичну ідентичність і історичні чинники, які на неї впливають. Я вам більше скажу: у нас значна частка країни, включно з топ-посадовцями держави та армії, етнічні росіяни за походженням, що жодним чином не робить їх меншими українцями за паспортом, самовизначенням і, головне, усвідомленою вірністю нашому національному проєкту. Адже нація - це про вибір і відповідальність за нього. Наполегливе прагнення частини західних коментаторів звести російсько-українську війну (і рефлексії про неї) до трайбалістського конфлікту на етнічному підгрунті свідчить лише про їхній власний, глибоко вкорінений расизм: слов’яни знову ріжуть одне одного десь там на диких кордонах ойкумени? А, ну ОК, нічого нового, поїхали далі.

Дякую Юрію Макарову за лаконічне та точне формулювання також і моїх думок про ситуацію навколо TEDxUCU. Якщо одним реченням, мусимо усіма можливими шляхами доносити до західних партнерів, з чим ми насправді маємо справу. Це в їхніх інтересах також, бо йдеться про "усвідомлення екзистенційної загрози людству в комбінації з ядерним арсеналом, який дорослі дяді й тьоті свого часу дозволили нашому ворогу залишити в себе, хоча могли вчинити інакше".

"Репресивна ідентичність — не вирок. Вона цілком піддається лікуванню, подекуди зсередини, часто ззовні. Найкрасномовніший приклад — німці, які в масі своїй підтримували владу нацистів буквально до останніх днів. А далі впродовж життя одного покоління вони (точніше, частина їх) так, болісно, так, насилу, але переосмислили свій спадок, фактично перезібрали свою свідомість і стали однією з найуспішніших націй світу й ще спромоглися згодом більш-менш успішно асимілювати другу частину, над якою робили ментальні експерименти протилежного змісту. Проте для того, щоби цей успіх, а то був хрестоматійний успіх, стався, потрібна була не лише зовнішня сила у вигляді окупаційної армії, а й колективна солідарна впевненість союзників у тому, що з цим континґентом треба щось робити, іншими словами, інтелектуальна відвага. Ось такої відваги нинішні західні еліти не демонструють".

"Завдання осмислення природи росіян як спільноти є одним із найнагальніших на порядку денному вільного світу. Це не означає, що дорослі дяді й тьоті мають виправляти схиблені мізки скрізь на планеті, так питання, Богу дякувати, не стоїть, навіть якби, припустімо, нам цього дуже хотілося. Мова йде лише про усвідомлення екзистенційної загрози людству в комбінації з ядерним арсеналом, який дорослі дяді й тьоті свого часу дозволили нашому ворогу залишити в себе, хоча могли вчинити інакше. Тож усвідомити це означає полегшити ухвалення рішень, які допомогли би приборкати небезпеку, причому здебільшого не своїми руками. Не усвідомити — ховати голову в пісок, така поведінка притаманна не поні, а зовсім іншому біологічному видові"

https://tyzhden.ua/strausy-i-poni/?fbclid=IwY2xjawExMEVleHRuA2FlbQIxMQABHaFLq-bUKzott8QEURppJW79952EnJZO7mltb0JmkfENBLunFy20Jt9rTg_aem_4thsg63uI_fMDlsYCXHFdA

І так буде з кожним

Що і треба було довести. Імперська опозиція Його плішивої величності.

Вони всі однакові.
Вони всі вороги.
Вони всі мають понести покарання

Так у Швеції агітують ЛГБТ-людей вступати до війська. Тобто говорять їм, що свою ідентичність потрібно захищати збройним шляхом — як відомо, Швеція давно побоюється російського нападу, і у 2017 році повернула давно скасовану призовну службу.

Тобто Швеція цінує вмотивованих військових, який би стиль життя вони не мали. А що у нас? А у нас цим займаються окремі бригади, що змогли залучити бодай якісь кошти на пропаганду, що відрізняється від традиційної, де говориться про якийсь абстрактний патріотизм.

В Україні ціла купа суспільних прошарків, які потребують особливої мотивації, бо абстрактним патріотизмом їх не проймати. Добре, що ці прошарки не ворожі до наших потреб оборони, навіть коли самі не рвуться на службу.

Дуже погано, що деякі з них почуваються саме жертвами потреб оборони, оскільки досі вважають армію територією внутрішнього насильства. І не безпідставно: попитайте хоча б жінок, з чим вони постійно стикаються на службі, і як часто вимушені доводити, що не є «окрасами колективів».

Про ЛГБТ-людей взагалі промовчу. Скільки б вмотивованих геїв та лесбійок не пішли на службу, для деяких медійних і галасливих громадян вони все одно лишаються ворогом №1, якого треба випхати в маргінес. А потім дивуємось, чому цей маргінес такий ворожий до всього українського.

Мораль така, що в українців більше немає нікого крім самих українців, і якими б вони не були, їх усіх треба берегти й розглядати як друзів, товаришів, братів і сестер. І тим прапором, який потребує захисту, може стати все, що цінує кожен окремий українець.

@penultimate_resort

Гіркін-Стрєлков прямо крізь грати висрав свіжу аналітику по війні, де, попри песимістичні оцінки російських перспектив, продовжує називати Україну “так званою”, як це, власне, робить більшість тимчасово живих Z-воєнкорів. Здавалося б, після двох з половиною років планомірної переробки окупантів на добриво для наших чорноземів у небачених з 1940-х масштабах варто було б принаймні визнати беззаперечну, як дірка в голові Іллі Киви, реальність існування української політичної нації та відповідної держави, але ніт. Бо тоді доведеться визнати також, що імперія однією ногою в могилі. Коли там опиниться друга - лише питання часу. Незалежно від того, скільки територій вийде повернути під контроль Києва до завершення бойових дій, вирішальний іспит на зрілість нація вже склала. Між тим реальний стан погано уявленої політичної спільноти, відомої як “російський народ”, був зрозумілий вже під час бунту Прігожина. Повна відсутність будь-якого опору діям ЗСУ з боку населення Курської області сьогодні ще більш промовиста: якщо твоя ідентичність заснована на всеосяжному терпільстві, жодна самоорганізована політична активність неможлива. Писав про це як про гіпотезу майже два роки тому - нині маємо вдосталь наочного матеріалу для констатації факту.

Пост від 23 грудня 2022 р.:

Вангую. Если вдруг оперативная ситуация сложится так, что в 2023-м ВСУ придется одной ножкой ступить на Белгородщину, Ростовщину или Кубань, никаких заметных протестов, не говоря уже об организованном партизанском движении, там не возникнет. Почему? Потому что быть русским значит быть терпилой. Это - тождественные понятия, и именно здесь лежит разгадка знаменитой тайны русской души. Неважно, кого терпеть и как долго. Однако правда и то, что русский, отказывающийся терпеть и начинающий мыслить в категориях собственного достоинства, перестает быть русским, обретая новую национальную идентичность. Можно надеяться, что результатом текущей войны, пускай это и займет немало времени, станет расцвет десятка или лучше сотни таких идентичностей на руинах империи терпильства. А если ребята за восточной границей сами не справляются, что ж, мы со своей стороны всегда готовы помочь )

Харків