оце колись був стендап
https://youtu.be/RXUQ00YsArY?si=wecnq_tat2JtfPg7

досі не можу забути момент, коли якийсь український спортсмен виграв на якихось олімпійських іграх, здається, срібну медаль. я тоді дуже пишався тим, що я українець

мій улюблений контент з війни — це коли Михайлу Мудрику впаяли дискваліфікацію на 4 роки за допінг і він вступив до лав ЗСУ і потім оце відео, де він після рукопашного бою з корейцем в 2027-му, кричав "SIUUUU!"

священик на похороні людини, яку вперше бачить — “вона прожила достойне життя”

найкраще, що я почув в 2025-му. класно як не знаючи перекладу можна відчути про що приблизно пісня. ну ок, ще слово futuro наштовхує. ну і там взагалі альбом чудовий
https://music.youtube.com/watch?v=AcQGgOsuy7w&si=NqifzR-yo5BYOlKk

Девід Лінч просто розважався, розважався, майстерно маніпулював і майже знущався. а всьо, шо ви собі придумали — ви собі придумали. можна навіть сказати, що вам це наснилось

2017-й рік, Swans завершують 2-й концерт у Києві, грають нову річ під назвою (як потім виявилось) The Man Who Refused To Be Unhappy. один з кращих моментів мого життя, майже трансцендентний досвід. в повітрі була ейфорія, після концерту катарсис.
в студії вони її так і не записали, два професійні лайф записи мені взагалі не подобаються, скільки я не намагався відтворити якісь побідні відчуття завжди такий — це взагалі слабка річ по мірках тих Swans. чи вони її тоді інакше зіграли (а зіграли точно інакше) чи живий звук зробив своє чи це контекст усього концерту... хз. от вам, нахуй, і життя в моменті

кілька років тому мені сказали — ти взагалі вмієш отримувати задоволення від життя?! я постійно був всім незадовлений. в першу чергу, насправді, собою. ймовірно комедія це все в мені тільки розганяла. драйвером, який собі поставив, щоб писати багато і писати класно, смішно, був дойоб до всього на світі. сумнівний майнсет
а щастя в дрібницях. завжди було і буде. і це реально твій вибір помічати їх чи ні. і почати цінувати їх треба уже зараз, час працює проти тебе. смерть вже точить косу і чим незадоволеніше в тебе їбало — тим інтенсивніше вона це робить. треба хоча б спробувати Відмовитись бути Нещасливим

від впливом Лінча і Твін Піксу, десь в 2012, я спробував медитувати. зробив це кілька разів, мені дуже сподобалось і навіть намагався підсадити маму. потім у мене кілька разів не вийшло і я забив. бо оскільки я був молодий і дурний і просто наслідував — то не знав нащо це робити. зараз знову почав регулярно, в рік, коли той самий Лінч помер. дуже сподіваюсь, що міцно увійде в звичку, бо відчуваю, що це може сильно змінити життя. як мінімум – це 10-20 хв на день не думати про голос Марічки Бурмаки

просто трошки відійди і побачиш більше

з очевидних причин зараз багато хто передивляється кіно Вона (2013). далі будуть спойлери, але якщо вам зрозуміле перше речення — не такі вже це і спойлери, напевно.
головний герой, Теодор, пише красиві, щемливі листи від імені інших людей близьким людям цих людей. комп'ютер підробляє їхній почерк і друкує. така робота. світ в якому існує такий бізнес уже достатньо... схиблений.
найбільш насичений справжніми емоціями момент фільму — головний герой зустрічається з дружиною підписати документи на розлучення. вони обоє раді один одного бачити, обоє трохи вагаються, він мовчки згадує моменти разом, вона не поспішає підписувати документи, обоє стримують сльози. потім вони обідають, мають приємну розмову, вона питає чи в нього хтось є зараз. він зізнається, що зустрічається з ШІ і вона каже, що її засмучує, що він "не може приборкати реальні емоції". Теодор каже, що ці емоції також реальні. вона каже — ти просто хотів дружину з якою не потрібно було б стикатись з чимось реальним. тут ми дізнаємось, що вона письменниця і в неї виходить нова книга, а він згодом видає книгу з цими листами, що є просто ерзац-мистецтвом. не кажучи вже, що колись люди, яким ці листи приходили, можуть дізнатись, що це все фейк. але для нього це перемога. все наштовхує нас на думки, що Теодор просто порожній, несправжній і боїться справжніх емоцій. але водночас фільм заохочує нас подумати — а що дійсно реально? що по-справжньому? люди, які закохуються в суперрозвинутий ШІ — це просто порожні невдахи чи вони навпаки здатні відчувати ще сильніше? бо коли навіть в стосунках між людьми бувають такі пастки, що люди просто не можуть зрозуміти де реальні емоції, де ні, що по-справжньому, що ні.... чому тоді стосунки з ШІ — це обов'язково фейк? бо це ШІ, а не людина з крові і плоті?

якось колега хвалить Теодора за листи і він відповідає "це просто листи для інших людей", знецінює свою роботу. а коли ШІ зізнається йому, що кохає сотні інших людей і з тисячами спілкується паралельно — він починає відчувати, що це не по-справжньому, йому боляче. це вже не просто "листи для інших людей" з її боку. він обманює людей і тепер сам почувається обманутим. врешті вони обоє все таки вірять в свою близькість, кажуть, що ніколи нікого так не кохали. але вона покидає його та інших користувачів. а чому — пояснити не може. це надто складно.
насправді ж суть в тому, що яким ШІ не був би розвинутим, як добре б він не вивчить людину — він не людина. бар'єр тіла і бар'єр смертності не дає цим стосункам бути повними. та й, власне, бар'єр інтелекту. чим більше ШІ розвивається — тим менш йому цікаво з людьми. це той випадок, коли дійсно "ми надто різні"))
так що, за можливості, постарайтесь не закохуватись в ШІ, напевно нічого не вийде. як співає отець Джон Місті "I hate to say it, but each other's all we've got".



навіть зараз технології мають надто великий вплив на наші стосунки. з одного боку — тут дуже багато плюсів і переваг. з іншого — те, що допомагає нам подолати бар'єри, їх ж і створює

один з моїх улюблених моментів в житті — це коли ти лягаєш спати, потім тіло просить тебе перевернутись на інший бік і от в момент перевертання, ти розумієш, що так зараз і заснеш. і засинаєш

я доступно пояснив чи вам намалювати?

один з моїх улюблених моментів в житті — це коли ти прокидається гарно виспаним відчуваючи як енергія і сила переповнюють твоє тіло і робиш оце: береш всю свою силу і енергію і спиш далі

я доступно пояснив чи вам намалювати?