Друзі, завдяки Асі Ейрені та Олі Воробєй, сьогодні ввечері відбудеться подвійна трансляція наших поетичних читань в наші спільноти UrsusPoetry в інстаграм та Сучасну Українську Поезію у фейсбук. 🩷

🤔Шановні колеги-поети!
Є до вас розмова.
Як ви вважаєте, в чому запорука професіоналізму в написанні віршів?
Правильно — в знанні теорії (хоча б мінімальної) та регулярній практиці.

Що мається на увазі під «знанням теорії»? Це основи віршування: рими, ритми, стилістика, образність, художні засоби тощо.
Практика — і в Африці практика: пишемо, видаляємо, знову пишемо, коригуємо, відкладаємо на час, повертаємось до твору, або одразу пишемо все «чьотінько», без звернення до колег по цеху, щоб ті подивились зі сторони на вашу писанину, і думаємо, що ми — невʼ*бєнні митці.

Ні, коти, так не буде. Ми всі пишемо, і дуже часто є заручниками самих себе. Бо наша гордість не дає нам тверезо подивитись на власну творчість з боку.

Що для цього треба робити? Як мінімум, звернутись по допомогу до інших поетів (найкращим порадником буде саме той поет, який не є вашим другом чи кєнтухою), бо замість влучних порад ви отримаєте порцію лестощів і слів типу: «Всьо у тебе харашо, нікого не слухай! Ми — митці, кожен пише, як хоче, ми і є мистецтво!» і так далі…🤥

Воно вам треба?
Гадаю, що ні.
Бо будете не розвиватися, а стояти на місці, а може навіть деградувати у віршуванні.

Поете, я розумію, що гордість — ще та сука, і не дає тобі змоги попросити критику або пораду в інших.
Будь ласка, засунь ту гордість в одне місце і берись за перо.
А потім йди за порадою. За поглядом з боку.
І вже потім, коли ти дійсно виростеш у своїй майстерності, гордість за самого себе буде доречною.

За порадою можете звернутись в чати критики:
Літфлібустьєри ,Танок Саламандр, або до конктретного автора, який є для вас прикладом.

Аби ви не забували, як я виглядаю. 🫠

Сиджу, роблю афіші для вечорів UrsusPoetry, куди дуже наполегливо вас усіх запрошую. Нема в цьому житті нічого ціннішого, ніж живе спілкування із затишними людьми. Ми всі останнім часом стали такі злі, бо дуже сильно ізолювались одне від одного. Інстаграми, твіттори та тіктоки замінили нам щирі емоції та теплоту справжнього крафтового спілкування. 😔