Як то кажуть в народі: нате й мій глек на капусту, щоб же і я була Химка…

От як тільки доходить до дня якогось святого, умовно, без ua-паспорта, так і колотиться із тими викреслюваннями із календаря. Так, у всіх особистостей із Місяцеслова доволі різні долі, прижиттєві позиції (в тому числі і політичні, що вже там казати) і висловлювання в орбіті цих позицій. Але це святі! Такими їх визнали ті, хто відчував їхню підтримку або ж канонізував, тому що бажав її відчути.

Подейкують, що Сергій Радонезький «не наш», хоча його «церковна національність» така ж сама, що і в переважної більшості преподобних Печерських угодників ― Київська Митрополія Константинопольського Патріархату. «Не такими» готові назвати і вихідців із Могилянки, бо вони на північних територіях святительствували, але за що? Не всі ж вони були такими ж навіженими як Феофан Прокопович? Власне кажучи, тому-то Феофан і не в святцях, зате, до прикладу, в святцях макарівець Димитрій Туптало, ніжинець Іоанн Максимович, кролевчанин Філофей Ліщинський або ж самбірянин Павло Конюшкевич.

«Не такий» Серафим Саровський, який саме в КПЛ отримав благословення на постриг, а не в тій же Сéргіївці. І ось таких «не таких» святих постійно намагаються якось потіснити і розказати, які вони грішні, бо не народилися / не служили на обітованній України-Русі землі.

Невже віруючій… ні, не так. Невже ВІРУЮЧІЙ людині має бути діло до цього? Ну не бачиш ти в цьому святому того самого, поруч із яким хочеш пролити свої сльози та переживання, аби він доніс їх Престолу всячеських Творця, так хіба ж тебе хто примушує? Хіба греків примусили шанувати Іоанна Руського чи Луку Ясенецького або ж нас змусили в протокольному трепеті любити Паїсія Святогорця чи Порфирія Кавсокаливіта? Не думаю.

Пошановування святих воно на те й пошановування, що базується на шані, а не на простому записі в церковному календарі. Чи у нас уже всі такі набожні, що шанують всі ті тисячі святих, які надруковані верстатом по глянцю? Теж не думаю. Не шануєте їх, то пропагуйте пошанування [наших] святих, котрих вважаєте за потрібне! Пропагуйте шанування, а не роздавайте ярлики спочилим угодникам Божим. Пропагуйте, щоб було цікаво про них почути більше, щоб з'явилося бажання їм помолитися комусь ще, окрім вас самих.

P.S.: Ах, так! Аби ж не забув. Всі, кому муляють вищезгадані імена святих ― в жодному разі не потикайтеся до храмів у 1-шу неділю після П’ятидесятниці, бо згрішите, коли долучитеся до спільно-короткої молитвочки: «Всі святі, моліть Бога за нас» 🕊

До прийдешнього свята 🗓

В наших Мінейних антологіях зазвичай святому Роману Солодкоспівцю подається загальний тропар преподобному 4-го побічного, себто – 8-го, гласу: «В тебì, óтче, спасéся…». Втім, деякі греки мають дещо відмінне бачення через уже півтора тисячоліття після його блаженної кончини і використовують також і цей піснеспів 🎶

Ⓜ️олитвáми преподóбного диякона Софíї Константинопóльської, дарýй, Господи, всім причетним до мелодíйного прославлення Тебе рясних добростей і благих щедростей 🌿

ІЗ БІОГРАФІЇ ОДНІЄЇ БУКВИ 📜

… В давніх українських пам’ятках дуже часто знаходимо напис Ѣ замість И; такі випадки починаються з Збірника Святослава 1073 р., напр. іавлієнѣіє л. 9 б. 11 б, і проходять через всі віки. Особливо часто Ѣ замість И знаходимо в написах чужих слів; так, в Словах Григорія Богослова, українській пам’ятці ХІ-го віку, знаходимо: бѣаше бо искоусьнъ въ вѣтьахъ 33 б, къто вѣтьиствомь таковъ 43. В Іпатськім Літопису (список кінця XIV віку): патрѣархъ 487, Ираклѣй 489, Дмитрѣя і багато інш. Особливо часто здибуємо Ѣ замість И в чужих словах в ХVІІ віці, ― як доказ, що Ѣ вимовлялося за И; так, в Слов’янсько-українськім Словнику Памви Беринди, надрукованому в Київі, в друкарні Печерської Лаври в 1627 році, читаємо: олѣй ст. 62 спѣжарня 67, матерѣя 21, жолнѣръ 25, релѣя 39, вѣршъ 47, талѣръ 51, шпѣгъ 59, канцлѣръ 98, мѣнута 115 і багато інших. Славний український проповідник ХVІІ віку Іоанникий Галятовський в своїм Мессії Праведнім 1669 р. (надрукований в Київо-Печерській Лаврі) завше пише: анѣмушъ, фѣгура, офѣра, Баронѣй, бѣблѣя, лѣтера, релѣквѣя і т. п.; він же, наводячи цитати з латинської мови, замість І пише Ѣ: ингенѣумъ і т. п…

… Спинюся тут ще на такім факті. Коли з року 1721-го по Россії повелися нові школи, то учителями туди пішли самі українці, і от ці вчителі-українці й рознесли по всіх закутках Росії український правопис М. Смотрицького.

Так, наші учителі-українці по всій Росії почали навчати, що Ѣ треба писати там, де по українському маємо І.

Звичайно, правило це, що було живим і розумним у нас на Вкраїні, було чудним, скажемо, десь в Новгороді чи Смоленску, або в Тобольску. І як це не дивно, правило це було рознесено по цілій Россії і воно кріпко держиться там аж до нашого часу, як наочний доказ, що Ѣ у нас чи тали як І.

Пізніше, в ХІХ віці, коли вже забули про вчителів-українців, багато раз знималася лайка проти цього дивовища ― цього чудного в московській мові правила. Так, р. 1828 про це писав К. Хабаров: “Говорятъ, пишите Ѣ во всѣхъ тѣхъ словахъ, въ которыхъ Малороссіяне произносять И. Покорно благодаримъ! Слѣдовательно, чтобъ писать по-русски, надобно ѣхать въ Малороссію или имѣть у себя ручного Малороссіянина для справокъ”…

©️ Огієнко І., проф. №41. Як треба вимовляти букву Ѣ в церковно-слов'янських текстах. Історія букви Ѣ на Україні. БВ: “УАЦ”, 1921. С. 4-5, 11-12.

Із мемуарів схіархімандрита Діонісія (архімандрита Спиридона) Лукича (✞ 02.IX.1991) 📖

♾️♾️♾️♾️♾️♾️♾️♾️♾️♾️♾️
Вопрос: Можно ли мирянину касаться напрестольного креста, который выносится священником на требы?

Ответ: Креста и Евангелия можно касаться. Мы же кладем два пальца на Евангелие при исповеди. Также и крест, помню, как раньше было: выходит батюшка на молебен, а пономарь следом несет обернутые полотенцем крест и Евангелие.

Другое дело, к Евхаристическим предметам, к Чаше, к Плату нельзя касаться.

Мы целуем Чашу, (а не касаемся ея) и то, только в день Причастия, т. е. когда приняли в себя еще бóльшую святыню, и то, целуем в нижнюю часть, в подножие.

Когда Святые Дары стоят на Жертвеннике, то к нему нельзя касаться никому ниже сана иподиакона. А если на Жертвеннике нет Святых Даров, то и пономарь может подойти, зажечь свечи, например, и т. п., т. е. может касаться Жертвенника человек не имеющий никакого сана.

З днем пам’яті Собору святих землі Полтавської, їхже молитвáми, Христе, благослови всіх нас миром 🕊

〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️〰️
Тропáрь, глáс 1:
Предúвный красýйся собóръ, / землù Полтáвскiя прозябéнiе. / Благовѣ́рныя кня́зu въ богомýдрiи нáмъ явúвый / u святúтелей сóнмuщемъ просвѣтúвый ны̀, / óбразом жuтiя̀ премýдрыхъ іерéевъ наказýяй, / монáшествующuхъ вóuнство прослáвльшuй, / честны́ми, я́же о Бóзѣ пóдвuгами / новомýченuковъ и uсповѣ́дниковъ предúвно украшéнный. / О, срóдницы нáшu хрuстоuменúтiu, // молúтеся спастúся душáмъ нáшымъ.

... Найпізніше до низки великих свят було включене свято Покрову Пресвятої Богородиці. Отримавши широке розповсюдження в слов’янських країнах, воно практично незнайоме Церквам грецької традиції. Перша згадка про свято з’являється тільки наприкінці ХІІ на початку ХІІІ ст., а перші чинопослідування належать до рукописів не раніше XIV століття.

Питання, де саме було встановлене це свято, ще не вирішене. Були припущення, що в Києві, у Володимиро-Суздальській Русі, але жодне з них не набуло загального поширення.

Під час побутування в слов’янських країнах Студійського уставу богослужіння звершувалося без особливої пишності. Тільки із введенням Єрусалимського уставу й після перегляду низки свят, це свято почали звершувати зі всенічним бдінням. Оскільки цього дня звершуються пам’яті прп. Романа Солодкоспівця та ап. від 70-ти Ананії, то часто устав пропонує з’єднувати цього дня пам’ять Покрову з пам’яттю цих двох святих. Досі Службова Мінея дає варіативність цього свята і вказує, що звершення всенічного бдіння в цей день можливе, якщо благословляє настоятель.

У грецьких церквах це свято з’являється тільки 1869 року, під впливом руського богослужіння, і святкується з набагато меншою урочистістю ...

©️ Великі свята // Афанасій (Стрельцов), архім. Історична літургіка… К., 2024. С. 269-270.

Молитва священномученика Діонісія Афінського і Паризького перед стратою 📜

🌿 Боже, Боже мій, що створив мене і навчив вічної Твоєї премудрості, відкрив мені Твої таїнства, і всюди, де б я не перебував — перебував зі мною. Дякую Тобі за все, що Ти вчинив через мене для слави Пресвятого Твого імені і за те, що Ти відвідав мою пригнічену трудами старість, що прагне споглядати Тебе, закликаючи мене до Себе з друзями моїми. Отже, молюся Тобі: прийми мене і друзів моїх, будь милостивий до тих, яких Ти надбав Своєю Кров’ю і причислив нас до Своїх слуг за наше служіння Тобі, бо Твоя є сила і держава з Отцем і Святим Духом на віки віків.

©️ із антології Житій Святих святителя Димитрія Туптала 📚

Якщо Ви бажаєте пізнавати духовне і церковне життя та знаходити для себе відповіді на хвилюючі питання без вкраплення до них небезпечних забобонів у цікавому і захоплюючому форматі, тоді Вам необхідно підписатися на Instagram-сторінку Стрітенського храму в Люстдорфі (Одеська єпархія УПЦ) 🌐

Автором пізнавальних reels є протоієрей Ілля Тетерько — плідний гімнограф сучасності, майстерний іконописець і просто високоосвічений священник, мудрого слова якого вистачить для всіх 🌿

Рекомендую 🤝

«Іродіада знову біснується, знову обурюється, знову танцює, знову намагається отримати на блюді главу Іоанна» — ці слова святителя Іоанна Златоуста стали реакцією на те, що поруч старого храму Софії Константинопольської була поставлена порфірова колона із срібною статуєю у тонкому жіночому вбранні. Поруч із колоною відбувалися народні ігрища, що були далекими від християнської моралі. Ініціатором всього цього дійства виступала дружина імператора Східної Римської імперії Аркадія — Євдоксія, з дня смерті якої сьогодні виповнюється 1620 років.

Ці слова стали однією із причин для звинувачень, після яких золотомовний святитель із другої єпископської кафедри в Імперії потрапив до заслання, де помер у 407 році, на три роки переживши свою кривдницю і на рік менше проживши за її багряноносного чоловіка.

🖼 Jean-Paul Laurens «Златоуст та імператриця Євдоксія»

«Ми читаємо різні повідомлення про насильство з боку екстремістських угруповань проти православних християн в Україні. Якщо, звичайно, вони відповідають дійсності, то ми засуджуємо такі дії, звідки б вони не виходили і проти кого б вони не були, з самого першого моменту, так само, як ми засуджуємо всілякі провокації, спрямовані на створення клімату напруженості серед народу України, але також і на образу Вселенського Патріархату».

©️ Його Божественна Всесвятість, Архієпископ Нового Риму і Вселенський Патріарх Варфоломій І

Цитування звідсіля 🌐

«От Пре­непо­роч­ной Ма­тери Сво­ей Гос­подь за­имс­тво­вал пре­чис­тую плоть, а Ей да­ровал Бо­жес­тво вместо пло­ти, ко­торую Она да­ла Ему. О, пре­див­ный и пре­чуд­ный обмен».

Преподобный Симеон Новый Богослов
#цитаты